Рішення

від 23.04.2014 по справі 905/1195/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2014 Справа № 905/1195/14

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.,

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецька область,

до відповідача Горлівської міської ради, м.Горлівка Донецька область,

про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р. та додаткової угоди від 21.07.2011р. до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р., -

За участю:

представник позивача ОСОБА_1 (особисто)

представники відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Горлівка, Донецька область звернулася до господарського суду Донецької області до відповідача Горлівської міської ради, м.Горлівка, Донецька область про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р. та додаткової угоди від 21.07.2011р. до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір оренди землі від 21.07.2006 року, додаткову угоду в редакції від 21.07.2011р. до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р., довідки №№1638,1639 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, Зазначає, що Донецькою торгово-промисловою палатою при виконанні проектної документації із землеустрою була визначена та розрахована частка користування земельною ділянкою до введення в експлуатацію будівлі за адресою: АДРЕСА_1 з коефіцієнтом функціонального використання - 0,5, а після введення в експлуатацію - 2,5. Позивачем 17.07.2006р. було отримано в Управлінні земельних ресурсів м.Горлівки довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (витяг) кадастровий номер 1410600000:02:020:0286: 1) №1638 з коефіцієнтом функціонального використання - 0,5 до введення в експлуатацію та 2,5 - після введення в експлуатацію земельної ділянки площею 1792кв.м.; 2) №1639 з коефіцієнтом функціонального використання - 2,5 земельної ділянки площею 896кв.м. На виконання рішення Горлівської міської ради від 23.05.2006р. №V/2-12 «Про припинення права користування земельними ділянками та про передачу земельних ділянок в оренду», 21.07.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, в якому нормативна грошова оцінка земельної ділянки, визначена на підставі однієї Довідки про нормативну грошову оцінку - №1639 від 17.07.2006р. При цьому, вказана довідка містить інший зміст, ніж довідка за тим же номером, яка була отримана в Управлінні земельних ресурсів м.Горлівки позивачем. На думку позивача, на момент укладання спірного договору оренди відповідач неправомірно застосував коефіцієнт функціонального використання - 2,5 до загальної площі земельної ділянки, що призвело до необґрунтованого збільшення суми щорічної орендної плати. Також позивач посилається на невідповідність спірного договору вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідачем 26.03.2014р. суду був наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на ст.204 ЦК України. Зазначає, що позивачем недоведена наявність обставин для визнання спірного договору недійсним. Також 10.04.14р. відповідач надав клопотання про застосування строків позовної давності, в якому зазначив, що строк позовної давності для подання даного позову сплинув 04.08.2009р.

Ухвалою суду від 26.02.2014 року було порушено провадження у справі.

В судовому засіданні 26.03.14р. було оголошено перерву до 01.04.14р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив визнати договір недійсним.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2004р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Горлівка Донецька область, та ВАТ «Донецькавтотранс» був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будинків, за яким ВАТ «Донецькавтотранс» продав позивачу будинок Літ.А-ІV з прибудовами, навіс «Ю», будинок Літ.ІІ-І з побудовами, усе загальною площею 1753,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Горлівка, Донецької області, по АДРЕСА_1. (а.с. 18).

Відповідно до п.2 Договору у власність позивача перейшли приміщення, що зазначені у технічній документації, виготовленої Горлівським міським БТІ: один цегл, будинок Літ.А- ІV з прибудовами: ганок а, ганок а1, приямок а2, ганока3, ганок а4, підвал а5, усе загальною площею 1510,5 кв.м.; навіс «Ю», будинок Літ.ІІ-І з антресолі п, усе загальною площею 242,7; навіс метал. Літ.Ю, загальною площею 1753,2кв.м.

Рішенням Виконавчого комітету Горлівської міської ради від 17.03.2004р. «Про дозвіл на будівництво боксу під вантажний автомобіль по АДРЕСА_2 та реконструкцію будівлі під торговельний комплекс по АДРЕСА_1», позивачу було надано дозвіл на реконструкцію будівлі під торгівельний комплекс по АДРЕСА_1 у Центрально-Міському районі (а.с.19).

26.01.2005р. Виконавчим комітетом Горлівської міської ради прийнято рішення №103 «Про прийняття в експлуатацію об'єктів», відповідно до п.1.8, якого був затверджений акт технічної комісії про прийняття в експлуатацію першого поверху будівлі Літ.А-ІV торговельного комплексу Позивача по АДРЕСА_1 у Центрально-Міському районі (а.с.а.с. 31, 69).

На замовлення позивача Горлівським відділенням Донецької Торгово-промислової палати був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Центрально-Міському районі м.Горлівки кадастровий номер 1410600000:02:020:0286 (а.с. 91-98).

Згідно документації Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, у відомостях про земельну ділянку, яка запроектована до відведення значиться площа запроектованої до відведення земельної ділянки - 0,2688 га.

Рішенням Горлівської міської ради від 23.05.2006р. №V/2-12 «Про припинення права користування земельними ділянками та про передачу земельних ділянок в оренду», затверджено документацію із землеустрою та вирішено передати позивачу в оренду земельну ділянку із запасу територіальної громади кадастровий номер 1410600000:02:020:0286, площею 2688кв.м. по вул. АДРЕСА_1 в м.Горлівка. Цільове використання земельної ділянки - для роздрібненої торгівлі та комерційних послуг, 1.11.3. Опис об'єкту на ділянці - обслуговування торгівельного комплексу. (а.с. 33).

21.07.2006р. між Горлівською міською радою (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, згідно до рішення Горлівської міської ради від 23.05.2006 року № V/2-12 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37-43).

В оренду передається земельна ділянка площею 0,2688га. Земельна ділянка передається в оренду разом із будівлею А-IV, яка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу №292 від 27.01.2004р. та з іншими об'єктами інфраструктури - проїздами, проходами, площадками (пункти 2, 4 договору).

Пунктом 5 договору оренди визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки про нормативну грошову оцінку №1639 від 17.07.2006р. складає 595473 грн. (221,53 грн. кв.м).

Пунктом 43 Договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є:

- план (схема) меж земельної ділянки;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні та встановлених земельних сервітутів (при наявності);

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект землеустрою.

04.08.2006р. на підставі акту прийому - передачі земельної ділянки №171 Горлівська міська рада передала, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1, прийняла земельну ділянку в межах, винесених в натуру, згідно з проектом відведення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).

Згідно довідки №1639 Горлівського міського управління земельних ресурсів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (витяг) від 17.06.2006р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1410600000:02:020:0286, площею 2688кв.м. на 2006 рік складає 595473грн. (221,53грн./кв.м.), коефіцієнт функціонального використання 2,5 (а.с. 42).

Також в матеріалах справи наявні довідки Горлівського міського управління земельних ресурсів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (витяг) від 17.06.2006р. №1638 та №1639 з наступними даними (а.с. 35).

В довідці №1638 визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1410600000:02:020:0286, площею 1792кв.м. на 2006 рік, яка складає:

- 79404грн. (44,31грн./кв.м.) - до введення в експлуатацію, коефіцієнт функціонального використання 0,5;

- 396982грн. (221,53грн./кв.м.) - після введення в експлуатацію, коефіцієнт функціонального використання 2,5.

В довідці №1639 визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1410600000:02:020:0286, площею 896кв.м. на 2006 рік, яка складає 198491грн. (221,53грн./кв.м.), коефіцієнт функціонального використання 2,5.

На вимогу суду про надання письмових пояснень щодо видачі довідок про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1638 та № 1639 від 17.07.2006р. Управління Держземагенства у м.Горлівці Донецької області повідомило про відсутність на теперішній час відомостей щодо вказаних довідок, посилаючись на дійсність таких довідок впродовж року - з моменту видачі до кінця поточного року (а.с. 150).

Рішенням господарського суду від 16.10.12 р. по справі № 5006/32/140пд/2012 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було зобов'язано внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р., в редакції додаткової угоди від 21.07.2011р. (а.с. 47).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. рішення господарського суду від 16.10.12 р. залишено без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно п. 1, ч. 1 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства та кожна особа має право на судовий захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у тому числі шляхом визнання недійсним правочину.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положення статті 6 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (ч.4 п.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, яким в даному випадку, як зазначає позивач, є невідповідність договору вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме: незазначення в договорі кадастрового номеру та адреси об'єкту оренди, а також незаконне застосування коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 1.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суди, залежно від предмета і підстав позову, повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що відповідно до статей 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках, в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Суд встановив, що договір оренди земельної ділянки підписаний повноважними особами, з дотриманням вимог, встановлених ст.ст. 4, 10, 203 ЦК України.

До спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV(зі змінами та доповненнями).

За приписами ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Згідно з ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11,17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як було встановлено судом, відповідно до п.43 спірного договору оренди невід'ємною його частиною є: - план (схема) меж земельної ділянки; - кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні та встановлених земельних сервітутів (при наявності); - акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); - акт приймання-передачі об'єкта оренди; - проект землеустрою.

В плані (схемі) меж земельної ділянки, доданого до спірного договору, відображена схема земельної ділянки із зазначенням кадастрового номеру: 1410600000:02:020:0286, та площі - 2688кв.м. Доданий до спірного договору акт прийому - передачі земельної ділянки №171 від 04.08.2006р. містить відомості щодо місцезнаходження земельної ділянки, що передається в оренду. Дані щодо кадастрового номеру та місцезнаходження орендованої позивачем земельної ділянки містяться в проекті землеустрою, який також є невід'ємною частиною спірного договору. Більш того, всупереч доводам позивача, місцезнаходження земельної ділянки значиться в п.1 Договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р.

Проаналізувавши наведену норму та спірний договір, суд дійшов висновку, що сторонами виконано в повному обсязі наведені умови, отже підстави для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з цих підстав відсутні.

Щодо незаконного застосування довідки про нормативну грошову оцінку №1639 від 17.07.2006р., суд зазначає наступне.

В п.5 спірного Договору значиться, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки про нормативну грошову оцінку №1639 від 17.07.2006р. складає 595473 грн. (221,53 грн. кв.м). Договір оренди земельної ділянки був підписаний сторонами 21.07.2006р. (у тому числі і позивачем) без зауважень (розбіжностей), що свідчить про обізнаність позивача щодо застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 595473 грн. (221,53 грн. кв.м).

Враховуючи встановлений законодавством України загальний порядок укладання договорів оренди землі, а саме укладання договору оренди землі прийняття рішення органом місцевого самоврядування на підставі заяви орендаря та розробленого на його замовлення проекту землеустрою, суд не приймає до уваги ствердження позивача про введення його відповідачем в оману щодо умов договору оренди землі.

Таким чином, наведені позивачем обставини в обґрунтування визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р., спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Оцінюючи доводи відповідача щодо застосування до правовідносин позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень п 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними": щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 N 4176-VI).

За приписами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Спірний договір був підписаний позивачем 21.07.2006р., з чого витікає, що з 21.07.2006р. починається перебіг позовної давності.

Відповідно до частини третьої ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позову.

З огляду на вищевикладені обставини, суд робить висновок про пропуск позивачем строків позовної давності щодо звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р., що є самодостатньою умовою відмові у позові.

З причини недоведеності позивачем наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 21.07.2011р. до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р. задоволенню не підлягають. Також суд враховує, що зазначена додаткова угода укладена у судовому порядку у зв'язку із наявністю спору між сторонами, щодо її умов, і судом першої та апеляційної інстанції надано правову оцінку її умовам.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецька область про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р. та додаткової угоди від 21.07.2011р. до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р. задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про оренду землі», ст. ст. 12, 13, 92, 95, 116, 123-126 Земельного кодексу України, ст. ст. 203, 215, 216, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецька область, до відповідача Горлівської міської ради, м.Горлівка Донецька область, про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р. та додаткової угоди від 21.07.2011р. до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006р. - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2014 року.

Суддя К.С. Харакоз