Рішення

від 28.04.2014 по справі 916/2220/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2014 р.Справа № 916/2220/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Голотова М.М. за довіреністю від 19.08.2013р.;

Від відповідача: Пахомов В.О. за довіреністю № 399 від 02.08.2011р., Власов В.О. за довіреністю № 2434 від 10.10.2012р.

Від третіх осіб: не з'явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „Ажио - плюс" до публічного акціонерного товариства „Східно-український банк „Грант", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про розірвання кредитного договору, визнання іпотечних договорів припиненими, стягнення збитків в сумі 560 000 грн., стягнення надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн. та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Ажио-плюс" (далі по тексту - ПП „Ажио-плюс") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства „Східно-український банк „Грант" (далі по тексту - ПАТ „Східно-український банк „Грант") із вимогами про: розірвання кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р., укладеного між ПП „Ажио-плюс" та ПАТ „Східно-український банк „Грант", із подальшими додатковими угодами, а саме: додатковою угодою № 1 від 15.07.2011р. та додатковою угодою № 2 від 17.05.2012р.; про визнання такими, що припинили дію, наступних забезпечувальних договорів: іпотечного договору від 25.08.2010р., укладеного між відповідачем в особі відділення № 21 в м. Одесі та майновим поручителем ОСОБА_10, договору № 1 від 22.07.2011р. про зміну умов до договору іпотеки, укладеного між ПАТ „Східно-український банк „Грант" та майновим поручителем ОСОБА_10, іпотечного договору нерухомого майна № 06/ОТД-21/2юр від 17.05.2012р., укладеного між відповідачем в особі відділення № 21 в м. Одесі та майновим поручителем ОСОБА_5; про стягнення із ПАТ „Східно-український банк „Грант" збитків в сумі 560 000 грн. та надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн.; про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та земельною ділянкою площею 0,0297 га, на якій розташований вказаний житловий будинок.

Ухвалою від 22.08.2013р. господарським судом було порушено провадження у даній справі та в порядку ст.ст. 27, 65 ГПК України було залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою від 15.10.2013р. господарським судом Одеської області було призначено по справі № 916/2220/13 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. В свою чергу, на виконання вказаної ухвали, до суду надійшов висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6097/02 від 13.03.2014р., з якого вбачається, що підписи від імені директора ПП „Ажио-Плюс" Євстрат'єва В.В. у зазначених в ухвалі про призначення судової експертизи заявах на купівлю іноземної валюти, платіжних дорученнях в іноземній валюті, а також в нижній правій частині другого аркушу додатку № 1 до договору банківського рахунку № 28/отд-21 від 29.07.2010р. були виконані не самим Євстрат'євим В.В., а іншою особою (особами). Таким чином, на підставі ухвали суду від 02.04.2014р. провадження у даній справі було поновлено через усунення обставин, які зумовили його зупинення.

В подальшому, до суду надійшли заява ПП „Ажио-Плюс" в порядку ст. 78 ГПК України про відмову від позовних вимог до ПАТ „Східно-український банк „Грант" в частині стягнення збитків в сумі 560 000,00 грн. та надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн., підписана представником позивача, повноваження якого на представництво інтересів ПП „Ажио-Плюс" посвідчені довіреністю від 19.08.2013р.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В силу положень ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приймаючи до уваги, що відмова ПП „Ажио-Плюс" від позовних вимог до ПАТ „Східно-український банк „Грант" в частині стягнення збитків в сумі 560 000,00 грн. та надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн. була викладена у письмовій заяві, що адресована господарському суду, підписана представником позивача, повноваження якого згідно з довіреністю від 19.08.2013р. передбачають право повної або часткової відмови від позовних вимог, господарський суд приймає відмову ПП „Ажио-Плюс" від позовних вимог до ПАТ „Східно-український банк „Грант" в частині стягнення збитків в сумі 560 000,00 грн. та надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн., що, в силу приписів ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, має наслідком припинення провадження у даній справі щодо вказаної частини вимог.

Відповідач повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, наголошуючи на їх безпідставності та необґрунтованості.

Крім того, під час розгляду даної справи ПАТ „Східно-український банк „Грант" було заявлене клопотання про призначення по даній справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої запропоновано поставити наступне питання: чи саме ОСОБА_5 підробляв підпис директора ПП „Ажио-Плюс" Євстрат'єва Володимира Володимировича на документах, наданих ПАТ „Східно-український банк „Грант" для проведення минулої судової експертизи. У задоволенні вказаного клопотання господарським судом було відмовлено з огляду на той факт, що запропоноване на дослідження судової експертизи питання не впливає на правильне та об'єктивне вирішення даного спору по суті виходячи із обставин справи та змісту заявлених позовних вимог, що, за правилами ст. 41 ГПК України, унеможливлює призначення по справі судової експертизи.

Треті особи жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явились та не висловили своєї правової позиції по суті заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

19.08.2010р. між ПП „Ажио-Плюс" (Позичальник) та ПАТ „Східно-український банк „Грант" (Банк) було укладено кредитний договір № 06/отд-21, у відповідності до п.п. 1.1, 1.4 якого Банк на умовах цього договору зобов'язався відкрити Позичальникові відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом 500 000 /п'ятсот тисяч/ доларів США на термін до 18 серпня 2011 року на поточні господарські потреби, зі сплатою 16 /шістнадцять/ процентів річних за користування кредитними коштами, а при простроченні повернення кредиту 32 /тридцять два/ проценти річних (далі по тексту договору - кредит), а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку отримані кредитні кошти в повному обсязі, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання за цим договором. Кінцевий строк повернення кредиту - 18 серпня 2011 року. Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця з 20-го по останнє число кожного поточного календарного місяця на відповідний рахунок. Розрахунковим періодом для нарахування процентів є період з першого по останнє число поточного місяця за кожний календарний день, виходячи з 360 /трьохсот шістдесяти/ днів у році, за фактичний період користування кредитом.

В подальшому, сторонами по справі було укладено низку додаткових угод до вищезазначеного кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. Так, як вбачається із рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.08.2013р. в цивільній справі № 509/2113/13-ц та рішення апеляційного суду Одеської області від 29.10.2013р. (залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014р.), відповідно до додаткової угоди № 1 від 15.07.2011р. кінцевий строк повернення кредиту було продовжено до 17.08.2012р. В свою чергу, на підставі додаткової угоди № 2 від 17.05.2012р. сторони по справі погодили зокрема викладення пунктів 1.1, 1.3 основного договору в наступній редакції: Банк на умовах цього договору зобов'язується відкрити Позичальникові відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом 750 000 /сімсот п'ятдесят тисяч/ доларів США на термін до 21.08.2013р. на поточні господарські потреби, зі сплатою 16 /шістнадцять/ процентів річних за користування кредитними коштами, а при простроченні повернення кредиту 32 /тридцять два/ проценти річних (далі по тексту договору - кредит), а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку отримані кредитні кошти в повному обсязі, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання за цим договором. Погашення кредиту та траншів й процентів за користування кредитними коштами здійснюється Позичальником шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Позичальника на відповідний рахунок Банку, зазначений у договорі. Кінцевий строк повернення кредиту - 21.08.2013р.

В забезпечення виконання зобов'язань ПП „Ажио-Плюс" за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010р. були укладені наступні договори:

- договір іпотеки від 25.08.2010р., укладений між ПАТ „Східно-український банк „Грант" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_10 (Іпотекодавець), який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстровано в реєстрі за № 4518, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань ПП „Ажио-Плюс" за вищезазначеним кредитним договором передав в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: будинок житловий з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та складається з: житлового будинку з черепашника літ. „А-2", А (1), А (2), а, а (1), загальною житловою площею 138,1 кв.м., загальною площею 517,7 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. Разом із вищевказаним будинком в іпотеку за цим договором передавалась земельна ділянка площею 0,1500 га, що знаходиться на АДРЕСА_3, кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:02:008:0828. Майно, що передається в іпотеку за цим договором, належить Іпотекодавцю на праві власності. Крім того, як вбачається із змісту рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.09.2013р. по справі № 509/2261/13-ц, 22.07.2011р. між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем було укладено договір № 1 про зміну до вказаного договору іпотеки, направлений на конкретизацію правовідносин, що виникли із вказаного забезпечувального обтяження.

- іпотечний договір від 17.05.2012р., укладений між ПАТ „Східно-український банк „Грант" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (Іпотекодавець), який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстровано в реєстрі за № 2705, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань ПП „Ажио-Плюс" за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010р. передав в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, та складається з житлового будинку з цегли літ. „А", „А1", загальною площею 261,6 кв.м., житловою площею 101,4 кв.м., та надвірних споруд: балкону літ. „а" загальною площею 3,7 кв.м., приямку літ. „а1" загальною площею 1,8 кв.м., споруди № 1-6, І, І; земельну ділянку площею 0,0297 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5123755800:01:003:3342, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. кредит надається за письмовою заявою Позичальника після набуття чинності цього договору та за умови укладення відповідних договорів, вказаний в п. 2.1 цього договору, щодо забезпечення виконання зобов'язань Позичальником за цим договором. Кредит надається траншами (окремими частинами) шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок Позичальника в Банку, та/або шляхом оплати розрахункових документів Позичальника в межах суми, зазначеної у п. 1.1 цього договору. Днем надання траншу вважається день перерахування Банком Позичальнику грошових коштів на відповідний рахунок Позичальника в Банку або день оплати розрахункових документів Позичальника.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. позивачу були надані кредитні кошти в загальній сумі 1 489 709,90 доларів США з урахуванням ліміту відкритої ПП „Ажио-Плюс" кредитної лінії. З 17.08.2012р. по момент пред'явлення даного позову розмір заборгованості позивача за наданим кредитом не перевищував ліміту кредитної лінії та складав 709 956,03 долара США, що сторонами по справі не заперечувалось.

В свою чергу, 12.09.2012р. ПП „Ажио-Плюс" звернулось до відповідача із заявою про видачу чергового траншу в межах відкритої за договором № 06/отд-21 від 19.08.2010р. кредитної лінії в сумі 40 000 доларів США шляхом перерахування вказаних коштів на власний поточний рахунок. Про отримання вказаної заяви відповідачем свідчить відповідний календарний штамп відділення № 21 ПАТ „Східно-український банк „Грант" на примірнику вказаного документу та проставлення вхідного номеру № 166/13-2-21/21 від 12.09.2012р. Крім того, аналогічну за змістом заяву 14.09.2012р. також було вручено відповідачу, про що свідчить відповідний календарний штамп на тексті даного документу. Факт отримання заяв від 12.09.2012р. та від 14.09.2012р. відповідачем не оспорювався та визнавався.

Проте, кредитні кошти в сумі 40 000 доларів США, з метою отримання яких ПП „Ажио-Плюс" подавались вищезазначені заяви від 12.09.2012р. та від 14.09.2012р., з боку ПАТ „Східно-український банк „Грант" надані не були, а вказані заяви були залишені без відповіді. Викладені обставини, а саме одностороння відмова відповідача від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010р. у вигляді відмови від надання чергового траншу кредитних коштів в межах встановленого ліміту кредитної лінії, а також подальше вжиття з боку ПАТ „Східно-український банк „Грант" заходів, направлених на примусове стягнення як із позивача, так і із майнових поручителів ПП „Ажио-Плюс" заборгованості останнього за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010р., і зумовили звернення позивача до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявленого позову, господарський суд вважає за необхідне першочергово надати правову оцінку позовним вимогам в частині розірвання кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. Так, в обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на той факт, що вказана угода підлягає розірванню з передбаченої ч. 2 ст. 651 ЦК України підстави у зв'язку із допущенням відповідачем істотного порушення прийнятих на себе зобов'язань, що укладалось в ухиленні від видачі чергового траншу згідно поданих позивачем заяв.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. У відповідності до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

З огляду на викладені положення закону, господарський суд зазначає, що основним та першочерговим обов'язком банку за договором кредиту є надання відповідних кредитних коштів на умовах, визначених відповідним договором, оскільки кредитний договір як різновид договору позики за своєю правовою природою належить до реальних договорів. Виходячи зі змісту п. 1.2 кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. обов'язок ПАТ „Східно-український банк „Грант" пов'язувався із фактом подання позивачем відповідної заявки на отримання чергового траншу, а також був обмежений визначеним договором лімітом кредитної лінії.

Як було зазначено вище по тексту рішення, 12.09.2012р. та 14.09.2012р. позивач звернувся до ПАТ „Східно-український банк „Грант" із заявами на отримання чергового траншу кредитних коштів в сумі 40 000 доларів США. Станом на момент отримання вказаних листів встановлений умовами кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. ліміт відновлювальної кредитної лінії - 750 000 доларів США, було використано частково на суму 709 956,03 долара США, що сторонами по справі не заперечувалось. Таким чином, суд доходить висновку, що виконання будь-якої із вказаних заяв та, як наслідок, надання позивачу кредитних коштів в сумі 40 000 доларів США не призвело б до перевищення ліміту кредитної заборгованості позичальника.

Під час розгляду даної справи відповідач наголошував, що невиконання вищезазначених заяв позивача на отримання кредитних коштів в сумі 40 000 доларів США стало наслідком виникнення обставин, які, за переконанням ПАТ „Східно-український банк „Грант" свідчили про обґрунтовану вірогідність неповернення суми кредитних коштів. Вказаною обставиною, за переконанням відповідача, стала смерть ОСОБА_10, яка виступала майновим поручителем - іпотекодавцем, що передала належне їй на праві власності нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язань ПП „Ажио-Плюс", що виникли із кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р.

Дійсно, чинне законодавство містить перелік обставин, які надають банкам право відмовити позичальнику у його подальшому кредитуванні. Так, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1056 ЦК України кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 348 ГК України у разі якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.

При цьому, згідно з п. 5.1 кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. Банк має право відмовитись від відкриття Позичальникові передбаченої цим договором кредитної лінії або від надання чергового траншу у разі: порушення Позичальником умов п. 4.3 цього договору (обов'язок повернення Банку суми фактично отриманого кредиту та одночасної сплати процентів за користування кредитом й інших платежів згідно умов договору, які нараховані та належать до сплати); наявності простроченої заборгованості за раніше наданими траншами, процентами за користування кредитними коштами, іншими платежами, передбаченими цим договором; невиконання або неналежне виконання умов цього договору, припинення дії або визнання недійсними договорів, перелічених в п. 2.1 цього договору (забезпечувальних договорів, які зазначені вище по тексту рішення).

Проте, як було встановлено судом під час розгляду даної справи, до моменту звернення до відповідача із заявками про видачу чергових траншів, які не були виконані банком, ПП „Ажио-Плюс" не допускало порушень як прийнятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010р., оскільки здійснювало своєчасну сплату відсотків за користування кредитом та погашення кредитної заборгованості, так і будь-яких інших зобов'язань негрошового характеру, які виникли із вказаної угоди, що не заперечувалось з боку ПАТ „Східно-український банк „Грант". Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази нецільового використання позивачем отриманих кредитних коштів, припинення дії або визнання недійсними іпотечних договорів, якими було забезпечено виконання зобов'язань ПП „Ажио-Плюс" за вищезазначеною кредитною угодою.

Таким чином, обставини, з якими положення ч.ч. 1, 3 ст. 1056 ЦК України, ч. 2 ст. 348 ГК України та п. 5.1 кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. пов'язували можливість припинення кредитування ПП „Ажио-Плюс", на момент виникнення спірних правовідносин були відсутні, у зв'язку з чим, суд доходить висновку, що ПАТ „Східно-український банк „Грант" не мало правових підстав для відмови у видачі чергового траншу кредитних коштів з вищенаведених підстав.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, господарський суд доходить висновку, що шляхом односторонньої відмови від виконання заявок позивача від 12.09.2012р. та від 14.09.2012р. про видачу чергового траншу кредитних коштів в сумі 40 000 доларів США відповідач допустив порушення власних грошових зобов'язань кредитодавця за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010р.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, при укладенні кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. та додаткових угод до нього позивач розраховував на можливість вільного отримання у власне розпорядження кредитних коштів для їх використання у власній господарській діяльності, що цілком відповідає цільовому використанню кредиту за договором - поточні господарські потреби Позичальника. Проте, у зв'язку із невиконанням відповідачем заявок ПП „Ажио-Плюс" про надання чергового траншу кредитних коштів в сумі 40 000 доларів США позивач був позбавлений можливості повноцінного здійснення господарської діяльності, зокрема можливості здійснювати розрахунки із власними контрагентами: компанією „Nallow Commercial LTD" за контрактом купівлі-продажу № 08/К/10 від 04.08.2010р. (з урахуванням додатку № 6 від 03.09.2012р.); товариством з обмеженою відповідальністю „Eversley Line & Trading" за договором про надання послуг на митному ліцензійному складі № 07/ТС від 08.08.2012р. (з урахуванням додатку №1/О від 03.09.2012р.), оскільки за умовами вищезазначених договорів платоспроможність позивача підтверджувалась відкритою згідно умов кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. кредитною лінією.

З огляду на викладене, суд розцінює порушення умов кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. у вигляді односторонньої відмови від видачі кредитних коштів з боку ПАТ „Східно-український банку „Грант" як істотне, яке може бути підставою для розірвання договору згідно ч.2 ст.651 ЦК України .

За таких обставин, приймаючи до уваги допущення відповідачем істотного порушення прийнятих на себе за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010р. зобов'язань, внаслідок чого позивач був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні вказаної угоди, керуючись ч. 2 ст. 651 ЦК України господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами по справі кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. із подальшими додатковими угодами. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Правова позиція щодо застосування положень ч. 2 ст. 651 ЦК України при розірванні кредитного договору через відмову банку від надання чергового траншу кредитних коштів підтверджується численною судовою практикою, що знайшло своє відображення у постановах Вищого господарського суду України від 22.05.2013р. по справі № 7/474-34/365-27/2, від 14.02.2012р. по справі № 5002-11/1706.1-2011, від 29.03.2011р. по справі № 22/110 тощо.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про іпотеку" від 05 червня 2003 року N 898-IV (з наступними змінами та доповненнями) іпотека припиняється у разі зокрема припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, іпотека, встановлена для забезпечення виконання зобов'язань ПП „Ажио-Плюс" за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010р., припиняє свою дію у зв'язку із припиненням забезпеченого нею зобов'язання внаслідок розірвання вказаного кредитного договору. При цьому, у суду відсутні правові підстави для визнання такими, що припинили свою дію, договору іпотеки від 25.08.2010р., укладеного між ПАТ „Східно-український банк „Грант" та ОСОБА_10, договору № 1 від 22.07.2011р. про зміну до вказаного договору іпотеки, а також іпотечного договору від 17.05.2012р., укладеного між ПАТ „Східно-український банк „Грант" та ОСОБА_5, у зв'язку із непідвідомчістю спору за вказаними вимогами господарським судам України з огляду на наступне.

Як вбачається із змісту вказаних договорів, їх сторонами - іпотекодавцями виступали фізичні особи, які при укладенні вказаної угоди діяли саме як фізичні особи, які не є суб'єктом господарювання. У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що за позовними вимогами ПП „Ажио-Плюс" про визнання такими, що припинили свою дію, вищезазначених іпотечних договорів на теперішній час мають відповідати співвласники майна, обтяженого іпотекою за іпотечним договором від 17.05.2012р., - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також спадкоємці померлого іпотекодавця ОСОБА_10 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які є фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

В сукупності викладені обставини свідчать про необхідність зміни процесуального статусу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з третіх осіб на інших відповідачів по справі, що має наслідком зміну суб'єктного складу сторін по справі, що, в свою чергу, призводе до порушень вимог ст.ст. 1, 21 ГПК України, оскільки до складу відповідачів по справі увійдуть фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. Наведені обставини дозволяють суду дійти висновку про непідвідомчість даного спору господарським судам України, що, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, має наслідком припинення провадження у справі в частині позовних вимог ПП „Ажио-Плюс" про визнання такими, що припинили свою дію, договору іпотеки від 25.08.2010р., укладеного між ПАТ „Східно-український банк „Грант" та ОСОБА_10, договору № 1 від 22.07.2011р. про зміну до вказаного договору іпотеки, а також іпотечного договору від 17.05.2012р., укладеного між ПАТ „Східно-український банк „Грант" та ОСОБА_5.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та земельною ділянкою площею 0,0297 га, на якій розташований вказаний житловий будинок, господарський суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог у названій частині ПП „Ажио-Плюс" посилається на той факт, що згідно з умовами договору оренди житлового будинку від 22.02.2013р., укладеного між позивачем (Орендар) та ОСОБА_5 (Орендодавець), Орендодавець передав в оренду Орендарю строком до 22.02.2014р. житловий будинок (далі по тексту договору - будинок), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з прилеглою земельною ділянкою. Договір було укладено без можливості автоматичної пролонгації строку його дії за принципом мовчазливої згоди сторін. Позивач наголошує на тому, що ПАТ „Східано-український банк „Грант" вчиняються дії щодо звернення стягнення на вищезазначений житловий будинок, в результаті чого, ПП „Ажио-Плюс" позбавлене можливості використовувати прийняте в користування на умовах оренди майно у власній господарській діяльності.

Проте, господарський суд зазначає, що вчинення відповідачем дій щодо звернення стягнення на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з прилеглою земельною ділянкою, є першочерговим правом ПАТ „Східно-український банк „Грант" як іпотекодержателя згідно з умовами іпотечного договору від 17.05.2012р., укладеного між ПАТ „Східно-український банк „Грант" та ОСОБА_5, та здійснювалось на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.08.2013р. в цивільній справі № 509/2113/13-ц та рішення апеляційного суду Одеської області від 29.10.2013р. (залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014р.) у зв'язку з чим, твердження про порушення прав позивача в результаті звернення стягнення на вказані об'єкти нерухомості є необґрунтованими.

Більш того, суд зазначає, що договір оренди житлового будинку від 22.02.2013р. було укладено колишнім власником переданого в оренду майна ОСОБА_5 всупереч умовам як іпотечного договору від 17.05.2012р., так і приписів ст. 9 Закону України „Про іпотеку", оскільки останнім не було отримано згоди ПАТ „Східно-український банк „Грант" на передачу обтяженого іпотекою майна в оренду. Також, суд зазначає, що на теперішній час вищезазначений договір оренди житлового будинку є таким, що втратив свою чинність, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, що також свідчить про необгрунтованість вимог ПП „Ажио-Плюс" у названій частині.

Таким чином, суд доходить висновку про безпідставність та необгрунтованість вимог ПП „Ажио-Плюс" про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та земельною ділянкою площею 0,0297 га, на якій розташований вказаний житловий будинок, у зв'язку з чим, вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610 - 612, 629, 651, 653, 1054, 1055, 1056 ЦК України, ст.ст. 345, 348 ГК України, ст.ст. 9, 17 Закону України „Про іпотеку" від 05 червня 2003 року N 898-IV (з наступними змінами та доповненнями) господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП „Ажио-Плюс" в частині розірвання укладеного між сторонами по справі кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. із подальшими додатковими угодами. Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном через їх необгрунтованість та безпідставність. При цьому, провадження у справі в частині вимог про визнання іпотечних договорів такими, що припинили свою дію, підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а провадження у справі в частині вимог ПП „Ажио-Плюс" про стягнення збитків в сумі 560 000 грн. та надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн. - припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються відповідно до положень ст. 49 ГПК України наступним чином: за розгляд позовних вимог про розірвання договору судовий збір в повному обсязі покладається на відповідача, в той час як решта витрат зі сплати судового збору судом покладаються на ПП „Ажио-Плюс".

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610 - 612, 629, 651, 653, 1054, 1055, 1056 ЦК України, ст.ст. 345, 348 ГК України, ст.ст. 9, 17 Закону України „Про іпотеку" від 05 червня 2003 року N 898-IV (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 916/2220/13 в частині позовних вимог про визнання іпотечних договорів такими, що припинили дію, - припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. Провадження у справі № 916/2220/13 в частині позовних вимог про стягнення збитків в сумі 560 000 грн. та надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн. - припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Позов задовольнити частково.

4. Розірвати кредитний договір № 06/отд-21 від 19.08.2010р., укладений між приватним підприємством „Ажио-плюс" та публічним акціонерним товариством „Східно-український банк „Грант", із подальшими додатковими угодами.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Східно-український банк „Грант" /61001, м. Харків, вул. Данилевського, 19, код ЄДРПОУ 14070197/ на користь приватного підприємства „Ажио-Плюс" /65013, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 80, код ЄДРПОУ 31768517/ судовий збір в сумі 1 147 грн. 00 коп. /одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 05.05.2014р.

Суддя С.П. Желєзна