Постанова

від 19.06.2014 по справі 916/2220/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р.Справа № 916/2220/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідач - Єрмалаєва І.Г. (за довіреністю),

від третіх осіб - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Східно-український банк «Грант»

на рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2014р.

по справі № 916/2220/13

за позовом Приватного підприємства «Ажио-плюс»

до Публічного акціонерного товариства «Східно-український банк «Грант»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

про розірвання кредитного договору, визнання іпотечних договорів припиненими, стягнення збитків в сумі 560 000,00 грн., стягнення надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн. та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представник відповідача в судовому засіданні не заявляв клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.06.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2013р. Приватне підприємство «Ажио-плюс» (далі - ПП «Ажио-плюс», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Східно-український банк «Грант» (далі - Банк, відповідач) про розірвання кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р., укладеного між ПП «Ажио-плюс» та ПАТ «Східно-український банк «Грант» в особі відділення № 21 в м. Одесі, із подальшими додатковими угодами, а саме: додатковою угодою № 1 від 15.07.2011р. та додатковою угодою № 2 від 17.05.2012р.; визнання такими, що припинили дію: іпотечного договору від 25.08.2010р., укладеного між відповідачем в особі відділення № 21 в м. Одесі та майновим поручителем позивача ОСОБА_7, договору № 1 від 22.07.2011р. про зміну умов до договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Східно-український банк «Грант» та майновим поручителем позивача ОСОБА_7, іпотечного договору нерухомого майна № 06/ОТД-21/2юр від 17.05.2012р., укладеного між відповідачем в особі відділення № 21 в м. Одесі та майновим поручителем позивача ОСОБА_2; стягнення із ПАТ «Східно-український банк «Грант» на користь збитків в сумі 560 000,00 грн. та надмірно сплачену суму в рахунок оплати процентів за користування кредитом в сумі 83 535,87 грн.; зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та земельною ділянкою площею 0,0297 га, на якій розташований вказаний житловий будинок.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2013р. порушено провадження у даній справі та в порядку ст.ст. 27, 65 ГПК України залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовився від виконання зобов'язання за кредитним договором, зокрема надання кредитних коштів згідно заявкам позивача від 12 вересня та 14 вересня 2012р. чим припустив істотне порушення умов договору, що є підставою для розірвання кредитного договору, що тягне за собою припинення супутніх йому договорів іпотеки. Крім цього, позивач вважає, що відповідач порушив його законні права щодо користування орендованим майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0297 га за цією ж адресою, оскільки ПАТ «Східно-український банк «Грант» подало до Овідіопольського міського суду Одеської області позовну заяву до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ПП «Ажио-плюс» про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок із господарськими спорудами, розташований за вищевказаною адресою та знаходиться в оренді позивача.

28.04.2014р. представник позивача (повноваження якого на представництво інтересів ПП «Ажио-Плюс» посвідчені довіреністю від 19.08.2013р.) до господарського суду надав заяву в порядку ст. 78 ГПК України про відмову від позовних вимог до ПАТ «Східно-український банк «Грант» в частині стягнення збитків в сумі 560 000,00 грн. та надмірно сплачених сум в рахунок оплати процентів за користування кредитом в розмірі 83 535,87 грн.. Вищевказана заява відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України задоволена господарським судом та в цій частині суд припинив провадження у справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2014р. провадження у справі №916/2220/13 в частині позовних вимог про визнання іпотечних договорів такими, що припинили дію та в частині позовних вимог про стягнення збитків в сумі 560 000,00 грн. та надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн. - припинено на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України та п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України відповідно, позов ПП «Ажио-Плюс» задоволено частково, розірвано кредитний договір №06-отд-21 від 19.08.2010р., із подальшими додатковими угодами. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь відповідача судовий збір в розмірі 1 147,00 грн.

Припиняючи провадження по даній справі в частині позовних вимог про визнання іпотечних договорів такими, що припинили дію, господарський суд зазначив, що за вказаними вимогами спір непідвідомчий господарському суду, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд відмовив у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та земельною ділянкою площею 0,0297 га, оскільки дані вимоги ПП «Ажио-Плюс» необґрунтовані.

Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано з посиланням на ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки відповідачем допущено істотне порушення прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №06-отд від 19.08.2010р., внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладанні вказаної угоди.

Не погоджуючись із зазначеним рішення суду першої інстанції, ПАТ «Східно-український банк «Грант» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині розірвання кредитного договору №06/одт-21 від 19.08.2010р. з подальшими додатковими угодами до нього, в цій частині позовних вимог прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог у вищевказаній частині.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представники третіх осіб належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень від 22.05.2014р., проте треті особи в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 ГПК України, не скористались.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім цього, 18.06.2014р. до апеляційного суду від ПП «Ажио-Плюс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із участю його представника в іншому судовому процесі.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Так, в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Доводи позивача щодо неможливості з'явитися у судове засідання у зв'язку із участю його представника в іншому судовому процесі, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки позивачем у справі є юридична особа.

Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Також, господарський суд враховує, що позивач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім цього, в супереч приписам ст. 33 ГПК України до клопотання про відкладення розгляду справи, позивач не надав жодних доказів, які б підтвердили участь його представника в іншому судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2014р. надала пояснення, повністю підтримує вимоги апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, згідно умов кредитного договору №06/отд-21 від 19.08.2010р. та додаткових угоди №2 від 17.05.2012р. до нього, укладених між ПАТ «Східно-український банк «Грант» (банк) та ПП «Ажио-Плюс» (позичальник), банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом в сумі 750 000, 00 дол. США на термін до 21.08.2013р. включно, на поточні господарські потреби, зі сплатою 16 % річних за користування кредитними коштами, а при простроченні їх повернення - 32 % річних (надалі іменується - кредит).

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, банк уклав договори іпотеки.

25.08.2010р. між ПАТ «Східно-український банк «Грант» (іпотекодержатель) та ОСОБА_7 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 4518, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань ПП „Ажио-Плюс" за вищезазначеним кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: будинок житловий з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та складається з: житлового будинку з черепашника літ. «А-2», А (1), А (2), а, а (1), загальною житловою площею 138,1 кв.м., загальною площею 517,7 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. Разом із вищевказаним будинком в іпотеку за цим договором передавалась земельна ділянка площею 0,1500 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:02:008:0828. Майно, що передається в іпотеку за цим договором, належить іпотекодавцю на праві власності.

17.05.2012р. між ПАТ «Східно-український банк «Грант» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір нерухомого майна №06/ОТД-21/2юр, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 2705, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань ПП „Ажио-Плюс" за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010р. передав в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, та складається з житлового будинку з цегли літ. «А», «А1», загальною площею 261,6 кв.м., житловою площею 101,4 кв.м., та надвірних споруд: балкону літ. «а» загальною площею 3,7 кв.м., приямку літ. «а1» загальною площею 1,8 кв.м., споруди № 1-6, І, І; земельну ділянку площею 0,0297 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5123755800:01:003:3342, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Пунктом 1.2 кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. передбачено, що кредит надається за письмовою заявою позичальника після набуття чинності цього договору та за умови укладення відповідних договорів, вказаних в п. 2.1 цього договору, щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальником за цим договором. Кредит надається траншами (окремими частинами) шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок позичальника в банку, та/або шляхом оплати розрахункових документів позичальника в межах суми, зазначеної у п. 1.1 цього договору. Днем надання траншу вважається день перерахування банком позичальнику грошових коштів на відповідний рахунок позичальника в банку або день оплати розрахункових документів позичальника.

Пунктом 3 додаткової угоди №2 від 17.05.2012р. до кредитного договору від 19.08.2010р., абзац 1 п. 4.3 основного договору викладено у наступній редакції: повернути банку у строк до 21.08.2013р. включно, повну суму фактично отриманого кредиту та одночасно сплатити відсотки за травень, червень, липень його користування й інші платежі згідно умов договору, які нараховані та належить до сплати. Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами, вказаних в кредитному договорі №06/отд-21 від 19.08.2010р. із усіма змінами до нього.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов кредитного договору позивачу були надані кредитні кошти в загальній сумі 1 435 043,90 доларів США (т. 1, а.с. 182) з урахуванням ліміту відкритої ПП «Ажио-Плюс» кредитної лінії. З 17.08.2012р. по момент пред'явлення даного позову розмір заборгованості позивача за наданим кредитом не перевищував ліміту кредитної лінії та складав 709 956,03 долара США (т. 1, а.с. 183).

12.09.2012р. та 14.09.2012р. позивач звернувся до ПАТ «Східно-український банк «Грант» із заявами на отримання чергового траншу кредитних коштів в сумі 40 000 доларів США, вказані заяви банк залишив без відповіді.

Станом на момент отримання вказаних листів встановлений умовами кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. ліміт відновлювальної кредитної лінії - 750 000 доларів США, було використано частково на суму 709 956,03 долара США.

Згідно із ч. 5 ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-ІІІ від 07.12.2000р. із змінами та доповненнями банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Пунктами 5.1., 5.2. кредитного договору передбачено, що банк має право відмовитися від надання чергового траншу у разі наявності обставин, які явно та очевидно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернутий. Зобов'язання банку з надання кредиту є відзивними. Тобто, сторони в кредитному договорі цілком добровільно погодили право банку - за своїм розсудом відізвати свої зобов'язання перед позичальником з надання кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що іпотекодавець за договором іпотеки від 25.08.2010р. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 В матеріалах справи відсутні докази про оформлення права власності спадкоємцями на спадщину померлої ОСОБА_7, у зв'язку з цим, не укладання спадкоємцями померлої з банком відповідного договору іпотеки позбавило банк його законних прав та можливостей стягнути кредитну заборгованість, в тому числі шляхом позасудового врегулювання, тобто кредитний договір фактично залишився без оформлення належним чином забезпечення його виконання.

Таким чином підозри банку щодо на належного забезпечення фактично виданого ПП «АЖИО-ПЛЮС» кредиту за кредитним договором підтвердились, оскільки спадкоємці ОСОБА_7 не оформляли право власності на спадщину. Тобто на дату направлення позичальником заявок від 12 та 14 вересня 2012 року про отримання чергових траншів кредиту на суму 40 000 дол. США існували обставини, які явно та очевидно свідчили про те, що суму фактично виданого Позичальнику кредиту, яка на 12 вересня 2012 року становила суму в розмірі 709 956,03 дол. США своєчасно не буде повернута. На час розгляду справи сума отриманого кредиту позивачем не повернута, хоча строк повернення кредиту минув ще 21 серпня 2013 року. Таким чином, на думку судової колегії, Банк правомірно, діючи в точній відповідності із нормами п.1 ст.1056 ЦК України, відмовив позивачу в останніх траншах на суму 40 000 дол. США при існуючій заборгованості.

Частина друга статті 651 Цивільного кодексу України надає можливість розірвати договір за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, тобто внаслідок завданої цим порушенням шкоди сторона значною мірою повинна бути позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з довідки про рух грошових коштів по позичковому рахунку кредитної лінії №2062082140317 та не заперечується самим позивачем, за період з 26 серпня 2010 року і по 03 вересня 2013 року Банком «ГРАНТ» на поточний рахунок ПП «АЖИО-ПЛЮС» в межах відновлювальної кредитної лінії було перераховано загальну суму в розмірі 1 435 043,90 доларів США.

«Істотність порушення» та «значна міра» є оціночними категоріями тому судова колегія вважає, що недоотримання чергового траншу кредиту в розмірі 40 000,00 доларів США, що складає лише 2,79% по відношенню до фактично використаної в межах кредитної лінії суми 1 435 043,00 доларів США, ніяк не можна визначити ні «істотним порушенням», ні «значною мірою». Отже, позивач не був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні кредитного договору.

Згідно вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем взагалі не було доведено тих обставин, що внаслідок недоотримання ним чергового траншу кредиту в розмірі 40 000,00 доларів США, йому була завдана шкода і він значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні кредитного договору.

Навпаки, в даній ситуації шкода була завдана безпосередньо відповідачу, оскільки він значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні кредитного договору: кредитні кошти в сумі 709 956,03 доларів США йому не повернули до цього часу, хоча строк користування ними скінчився ще 21 серпня 2013 року.

Позивачем також не було доведено самого факту завдання йому шкоди внаслідок недоотримання ним чергового траншу кредиту в розмірі 40 000,00 доларів США.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про завдання шкоди позивачу внаслідок істотного порушення відповідачем умов кредитного договору №06/отд-21 від 19.08.2010 р. та на цій підставі розірвати даний договір. Судом не надано належної правової оцінки ні господарській діяльності позивача, ні копіям представлених ним договорів, інвойсів, ВМД, іншим документам.

Судова колегія погоджується з висновками господарського суду щодо припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання іпотечних договір такими, що припинили дію, про стягнення збитків в сумі 560 000,00 грн. і надмірно сплачених відсотків в розмірі 83 535,87 грн. за заявою позивача, що не суперечить п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, та відмові в задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном.

На думку судової колегії, господарський суд, законно відмовив в задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, оскільки, вчинення відповідачем дій щодо звернення стягнення на житловий будинок, який знаходиться за адресою: Одеська область, с. Мізікевича, ж/м «Совіньйон», вул. Володимирська, 8, з прилеглою земельною ділянкою, є першочерговим правом ПАТ «Східно-український банк «Грант» як іпотекодержателя згідно з умовами іпотечного договору від 17.05.2012р., укладеного між ПАТ «Східно-український банк «Грант» та ОСОБА_2, та здійснювалось на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.08.2013р. в цивільній справі № 509/2113/13-ц та рішення апеляційного суду Одеської області від 29.10.2013р. (залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014р.) у зв'язку з чим, твердження про порушення прав позивача в результаті звернення стягнення на вказані об'єкти нерухомості є необґрунтованими. Крім цього, договір оренди житлового будинку від 22.02.2013р. було укладено колишнім власником переданого в оренду майна ОСОБА_2 всупереч умовам як іпотечного договору від 17.05.2012р., так і приписів ст. 9 Закону України «Про іпотеку», оскільки останнім не було отримано згоди ПАТ «Східно-український банк «Грант» на передачу обтяженого іпотекою майна в оренду. Також, суд вірно зазначив, що на теперішній час вищезазначений договір оренди житлового будинку є таким, що втратив свою чинність, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, що також свідчить про необгрунтованість вимог ПП «Ажио-Плюс» у названій частині.

Судова колегія також зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Припиняючи провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання іпотечних договір такими, що припинили дію на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд вірно зазначив, що за вказаними вимогами спір непідвідомчий господарському суду, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не є суб'єктами підприємницької діяльності, з даними доводами погоджується судова колегія.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції щодо істотного порушення банком умов кредитного договору та задоволення позову в частині розірвання вказаного договору, суперечать фактичним обставинам справи, у зв'язку з цим, рішення господарського суду в частині розірвання кредитного договору №06/отд-21 від 19.08.2010р. з подальшими додатковим угодами до нього, укладеними між позивачем та відповідачем підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, оскільки позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. В іншій частині рішення господарського суду залишається без змін.

Оскільки апеляційна скарга банку підлягає задоволенню, то з позивача на користь відповідача, згідно приписів ст. 49 ГПК України, підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 609,00 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Східно-український банк «Грант» - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2014р. скасувати частково.

3. Пункт 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«п. 3 - В задоволенні позовних вимог - відмовити».

4. Пункти 4, 5, 6 з резолютивної частини рішення - виключити.

5. В решті частині рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2014р. - залишити без змін.

6. Стягнути з Приватного підприємства «Ажио-плюс» на користь Публічного акціонерного товариства «Східно-український банк «Грант» 609,00 грн. судового збору за подану апеляційну скаргу.

7. Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови із зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.06.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.