Постанова

від 16.04.2014 по справі 2а-1894/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 18045/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В. та Довгополова О.М.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» до Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06.06.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Тисменицькому районі № 0000112330/0 від 15.02.2011р., згідно якого ТзОВ «Соснина» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 266602,00 грн., в тому числі 207786 грн. за основним платежем та 58816 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Тисменицькому районі № 0000102330/0 від 15.02.2011р., згідно якого ТзОВ «Соснина» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 139343,00 грн., в тому числі 111474 грн. за основним платежем та 27869 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Тисменицькому районі № 000092330/0 від 15.02.2011р., згідно якого ТзОВ «Соснина» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 42165,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 10541 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржувані рішення податкового органу базуються на висновках акта перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема, безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентом позивача ПП «Інвідіа» та ПП «Долісвіт», окрім того ним недотримані вимоги Наказів ДПА України за №№ 584, 585 від 11.09.2008 р. та 22.12.2010 року відповідно, внаслідок чого відповідачем необґрунтовано донараховані податкові зобов'язання.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Тисменицькому районі за №0000112330/0, за №0000102330/0 та за №000092330/0 від 15.02.2011 року.

З висновками суду не погодився апелянт - Державна податкова інспекція у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, вважає постанову суду прийняту при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог повністю

Звертає увагу суду на те, що судом не взято до уваги, що в частині правомірності визначення податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з контрагентами позивача, предметом доказування, в цьому випадку, є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання податкової вигоди та коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій. Зокрема вважає, що позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а відтак у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 20.12.2010 року по 25.01.2011 року ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Соснина» з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р. та валютного законодавства за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2010р..

За результатами перевірки складено акт за № 599/2330/30906118 від 01.02.2011року згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог :

-п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 207786,00 грн., у тому числі: за III квартал 2009 року занижено в сумі 202346,00 грн., за IV квартал 2009 року завищено в сумі 9276,00 грн., за І квартал 2010 року занижено в сумі 13218,00 грн., за II квартал 2010 року занижено в сумі 19697,00 грн., за III квартал 2010 року завищено в сумі 18199,00 грн..

-п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 114474 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 42165,00 грн..

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного Акта, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: за № 0000112330/0 від 15.02.2011р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 266602,00 грн., в тому числі 207786 грн. за основ платежем та 58816 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення за № 0000102330/0 від 15.02.2011р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість розмірі 139343,00 грн., в тому числі 111474 грн. за основним платежем 27869 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та рішення № 000092330/0 від 15.02.2011р., згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 42165,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 10541 грн..

Так, податкове повідомлення-рішення за № 0000102330/0 від 15.02.2011р., винесено відповідачем в силу порушень допущених позивачем при формуванні податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень-грудень 2009 року та липень-вересень 20010 року включно.

Згідно пунктів 3.2.1. та 3.2.2. розділу 3 акта перевірки встановлено, що за період 01.07.2009 року по 30.09.2010 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 2 858 413 грн.. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вищевказаний період встановлено його завищення всього у сумі 187 467,00 грн., в тому числі за липень 2009 року відбулося його завищення, на вказану обставину мала вплив операція з придбання шкір ВРХ мокросолених в липні 2009 року від ПП «Інвідіа» на загальну суму 1 112 800 грн., в тому числі ПДВ 185 467, 00 грн., так як дані правочини відповідно до акта невиїзної документальної перевірки ПП «Інвідіа» від 23.09.2010 року № 4797/23-4/36312812 проведеної ДПІ в Франківському районі м. Львова за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року визнані нікчемними (порушено ст.228 ЦК України та порушено пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»), а також за лютий 2010 року 2500,00 грн., а саме в додатку коригування № 1 до декларації з ПДВ за лютий 2010 року збільшено податковий кредит в сумі 2500,00 грн. за грудень 2009 року за рахунок включення податкової накладної від 31.12. 2009 року № 75, отриманої від ПП «Гермес 3000» на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 2500 грн., що на думку податкового органу є порушенням п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

В пункті 3.2.3 розділу 3 акту перевірки вказано, що внаслідок порушень податкового законодавства, що відображені в 3.2.1. та 3.2.2. розділу 3 акта перевірки, встановлено заниження ПДВ всього у сумі 111474,00 грн. у тому числі за липень 2009 року в сумі 95103,00 грн., в березні 2010 року 12751,00 грн. та в травні 2010 року в сумі 3620,00 грн..

Вказані висновки податковим органом здійснені на підставі матеріалів зустрічної перевірки контрагента позивача, зокрема, відповідно до акта невиїзної документальної перевірки ПП «Інвідіа» від 23.09.2010р. № 4397/23-4/36312812, проведеної ДПІ в Франківському районі м. Львова за період з 01.07.2009р. по 31.07.2009р. всі укладені правочини визнані нікчемними, оскільки відповідно даного акта встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Податкове повідомлення-рішення № 000092330/0 від 15.02.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 42165,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 10541 грн. винесено згідно висновків акта перевірки за № 599/2330/30906118 від 01.02.2011р. яким встановлено, що в липні 2009 року позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 42165,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту за липень 2009 року суми ПДВ згідно податкової накладної виписаної ПП «Інвідіа».

Податкове повідомлення-рішення № 0000112330/0 від 15.02.2011р., винесене в силу порушень допущених позивачем при формуванні податкового зобов'язання з податку на прибуток за період ІІІ кварталу 2009 року по ІІІ квартал 2010 року.

Згідно висновків щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток відображених п.3.1.4. розділу 3 акта перевірки, за період 01.07.2009 року по 30.09.2010 року ТзОВ «Соснина» задекларовано податок на прибуток у сумі 6262,00 грн., таким чином, на думку податкового органу, допустивши його заниження в сумі 207 786,00 грн., у тому числі занижено за ІІІ квартал 2009 року в сумі 202346 грн., завищено за ІV квартал 2009 року в сумі 9276,00 грн., занижено за І квартал 2010 року в сумі 13218 грн., занижено за ІІ квартал 2010 року в сумі 19697 грн., завищено за ІІІ квартал 2010 року в сумі18199 грн. Водночас зазначено, що невірне визначення сум податкових зобов'язань мало місце в силу порушень податкового законодавства викладених в п.3.1.1.та п.3.1.2. розділу 3 акта перевірки.

Згідно пунктів 3.1.1. та 3.1.2. розділу 3 акта перевірки встановлено, що позивачем за період 01.07.2009 року по 30.09.2010 року (в рядку 01.1. Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» згідно наданих первинних документів, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 361, банківських документів, договорів, аналізу рахунків 701, 702 ) включено до складу валових доходів суму 117 948,00 грн., тобто доходу отриманого внаслідок реалізації шкір ВРХ ПП «Долісвіт», які у свою чергу, були придбані позивачем в липні 2009р. від ПП «Інвідіа».

А відтак, перевіркою встановлено завищення в III 2009р. суми валових доходів на 117948 грн. Також зазначено, що ТзОВ «Соснина» в І кварталі 2010 року занижено суму валових доходів за рахунок продажу товарів нижче ціни придбання в сумі 31 437,00 грн., а саме реалізація ТзОВ «Долісвіт» неонолу в кількості 7227 кг по ціні 11,50 грн./кг без ПДВ на суму 83110,50 грн., тоді як ціна придбання 15,85 грн./кг без ПДВ.

Перевіркою рядка 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», крім визначених у 04.11» згідно наданих первинних документів, договорів, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 631, 685 аналізу рахунків 20, 23, 26, 28, 151, 92, 94, 95, банківських виписок встановлено, що включено до складу валових витрат суму 927 333грн., витрат пов'язаних з придбанням шкір ВРХ в липні 2009р. від постачальника ПП «Інвідіа». Відтак перевіркою встановлено завищення в III кварталі 2009р. суми валових витрат на 927333 грн..

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого підлягають скасуванню. В обґрунтування підстав скасування податкових повідомлень-рішень зазначає, що податковим органом не дано належної оцінки документації платника податків на підтвердження валових доходів та валових витрат по угодах купівлі-продажу шкур ВРХ мокросолених, укладених між позивачем та його контрагентами в силу фактів, що викладені в акті невиїзної документальної перевірки ПП «Інвідіа» від 23.09.2010р. № 4397/23-4/36312812, проведеної ДПІ в Франківському районі м. Львова за період з 01.07.2009р. по 31.07.2009р.. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що податковим органом не здобуто та не представлено доказів того, що не відбулося поставки товарів за договорами з ПП «Інвідіа» та ТзОВ «Долісвіт». Визнання податковим органом укладених господарських договорів нікчемними суперечить правилам Цивільного та Господарських кодексів України, оскільки ставить під сумнів проведення будь-якої господарської операції платника податків.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають дійсним обставинам справи та є помилковими з огляду на наступне.

У відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Статтею 5 вказаного закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Зі змісту статті 5.9 вказаного закону вбачається, що платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих)платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених ( не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Станом на 01.10.2009 року відповідно до даних оборотно-сальдової відомості та даних бухгалтерського обліку вартості сировини на рах.201 «Сировина й матеріали», а саме вартість шкір ВРХ мокросолених склав 69 229,716 грн. на суму 1018538,12 (без ПДВ), на рах.206 «Матеріали в переробці» залишок вартості шкір ВРХ мокросолених в переробці склав 0,00 грн., а згідно даних бухгалтерського обліку встановлено відсутність залишку запасів сировини - придбаних шкір ВРХ мокросолених від ПП «Інвідіа» на складах станом на 01.10.2009 року та на рахунку 201 «Сировина й матеріали».

Вказані дані є результатом договірних відносин позивача з підприємством «Інвідіа» (продавець) за договором №2009-048 від 01.07.2009 року. За умовами договору продавець здійснював продаж шкіри мокросоленої ВРХ окремими партіями згідно видаткових накладних, базис поставки і ціна визначені СРТ м.Львова, територія ВАТ ШП «Світанок», склад покупця. Загальна вартість договору становить 3000 000, 0 грн..Матеріали справи містять видаткові накладні та податкові накладні (а.с.102-117), платіжні документи про перерахунок коштів (а.с. 118-131).

Досліджуючи сутність господарської операції на доведення факту отримання спірного товару, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на доведення цієї обставини. Апеляційний розгляд справи відбувався без участі представників сторін, оскільки вказані особи не прибули в судове засідання, а тому суд апеляційної інстанції здійснює оцінку первинних документів на підтвердження права платника податків щодо формування структури валових доходів і валових витрат, розміру податкового кредиту.

Фактичною підставою для донарахування ТзОВ «Соснина» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та визначенні бази оподаткування податком на прибуток став висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Інвідіа» від 23.09.2010р. № 4397/23-4/36312812, проведеної ДПІ в Франківському районі м. Львова за період з 01.07.2009р. по 31.07.2009р.. Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на нікчемність господарських угод, укладених між позивачем та ПП «Інвідіа», з огляду на те, що такі операції не підтверджуються відомостями щодо використання майна, трудових ресурсів та основних фондів для виконання постачання, що свідчить про відсутність факту поставки спірної продукції.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язання з ПДВ, визначення бази оподаткування та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор»до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Разом з тим, факт поставки позивачу ПП «Інвідіа» на суму ПДВ в ціні яку позивач включив до податкового кредиту в податковій декларації за липень 2009 року та за лютий 2010 року, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТзОВ «СІБ»до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Висновок суду, що право платника податку на податковий кредит не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг), відповідає правовому регулюванню, встановленому статтею 7 Закону № 168/97-ВР. Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань , зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними таким контрагентом, відсутні.

При цьому свідчити про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Представлення ТзОВ «Соснина» видаткових та податкових накладних не може вважатися основним доказом на підтвердження факту здійснення господарської операції, що заперечує наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Тисменицькому районі за №0000112330/0, за №0000102330/0 та за №000092330/0 від 15.02.2011 року.

Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 41, 163, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року у справі № 2а-1894/11/0970 скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

О.М. Довгополов