Рішення

від 05.05.2014 по справі 910/1978/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1978/14 05.05.14

За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сота» пророзірвання договору оренди землі та зобов'язання повернення земельної ділянки Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився від прокуратури:Лядецька Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота» (надалі - «Товариство») про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 18.10.2001 р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 06.08.2002 р. за №63-6-00030, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання такого договору та зобов'язання відповідача повернути отриману земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. розгляд справи відкладено на 31.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. справу передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено її до розгляду на 05.05.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. справу №910/1978/14 передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його виходом із відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

Прокурор в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №29471375, отриманим представником позивача 07.04.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02099, м. Київ, вул. Ремонтна, 11, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18196254 від 19.02.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №154/875 від 08.06.2000 р. Товариству передано в оренду на 50 років земельну ділянку площею 0,73 га, для будівництва та експлуатації корпусу майстерень, побутових та складських приміщень і АЗС на вул. Ремонтній, 11 у Дарницькому районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 18.10.2001 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 18.10.2001 р. за реєстровим №2834 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 06.08.2002 р. за №63-6-00030 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець на підставі рішення Київради від 08.06.2000 р. за №154/875 передає, а орендар приймає в оренду на 50 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Ремонтна, 11 у Дарницькому районі м. Києва, розміром 0,7298 га для будівництва та експлуатації корпусу майстерень, побутових та складських приміщень і АЗС у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно до п'ятнадцятого числа наступного місяця за звітним на рахунок орендодавця.

За змістом п. 13 Договору дія цього договору припиняється, зокрема, у випадку дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

Із матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ГУ Міндоходів України у м. Києві листом №332/9/24-51-11-04-16 від 30.01.2014 р. звернулася до прокуратури міста Києва з повідомленням про невиконання Товариством обов'язків зі сплати орендної та утворення заборгованості у розмірі 442 363,56 грн. у період з 31.08.2011 р. по 30.01.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку прокурора, підстав для розірвання Договору у зв'язку з невиконання відповідачем покладених на нього згідно Договору обов'язків.

Договір є договором оренди земельної ділянки, а тому спірні правовідносини регулюються в т.ч. законодавством України про оренду землі.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За змістом п. 13 Договору дія цього договору припиняється, зокрема, у випадку дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно до п'ятнадцятого числа наступного місяця за звітним на рахунок орендодавця.

Із матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ГУ Міндоходів України у м. Києві листом №332/9/24-51-11-04-16 від 30.01.2014 р. звернулася до прокуратури міста Києва з повідомленням про невиконання Товариством обов'язків зі сплати орендної та утворення заборгованості у розмірі 442 363,56 грн. у період з 31.08.2011 р. по 30.01.2014 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання зобов'язання відповідача щодо сплати орендних платежів за користування спірною земельною.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності незалежних від нього обставин, які перешкоджали належному виконанню умов п. 2.5 Договору.

За таких обставин позовні вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.10.2001 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 18.10.2001 р. за реєстровим №2834 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 06.08.2002 р. за №63-6-00030, є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, прокурор просить зобов'язати Товариство повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,7298 га, вартістю 10 295 699,42 грн., що знаходиться за адресою: вул. Ремонтна, 11 у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:63:324:009.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За змістом п. 8 Договору після припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, в якому він її одержав у оренду.

Оскільки судом встановлено наявність підстав для розірвання Договору, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про повернення спірної земельної ділянки Київській міській раді.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи викладене, перший заступник прокурора міста Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 18.10.2001 р., укладений між Київською міською радою та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 18.10.2001 р. за реєстровим №2834 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 06.08.2002 р. за №63-6-00030.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота» (02099, м. Київ, вул. Ремонтна, 11; ідентифікаційний код 16290069) передати Київській міській раді (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 0,0,7298 га, вартістю 10 295 699,42 грн., що знаходиться за адресою: вул. Ремонтна, 11 у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:63:324:009, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду, привівши її у придатний для використання стан. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота» (02099, м. Київ, вул. Ремонтна, 11; ідентифікаційний код 16290069) в дохід Державного бюджету України судовий збір 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.05.2014 р.

Суддя В.П. Босий