Постанова

від 10.09.2014 по справі 910/1978/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 910/1978/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Власова Ю.Л.

за участю представників:

прокурор: Бондарчук І.П. - посвідчення №026128 від 13.05.2014;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.05.2014

у справі № 910/1978/14 (суддя Босий В.П.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота"

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.05.2014 по справі № 910/1978/14 позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота" про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернення земельної ділянки - задоволено, а саме, розірвано договір оренди земельної ділянки від 18.10.2001, укладений між Київською міською радою та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 18.10.2001 за реєстровим №2834 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 06.08.2002 за №63-6-00030, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота" передати Київській міській раді земельну ділянку площею 0,0,7298 га, вартістю 10 295 699,42 грн., що знаходиться за адресою: вул. Ремонтна, 11 у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:63:324:009, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду, привівши її у придатний для використання стан.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 18.10.2001, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з орендної плати, що є порушенням істотних умов договору та підставою для його розірвання з поверненням земельної ділянки орендодавцю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.05.2014 у справі № 910/1978/14 та прийняти нове, яким у позові відмовити. Одночасно скаржник порушив клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом:

- розглянуто справу ти прийнято оскаржуване рішення у відсутності не повідомленого належним чином про розгляд справи представника відповідача;

- не було враховано, що відповідачу на праві власності належить будівля складських приміщень площею 213,70 кв.м, розташована за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 11, а розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.10.2001 обмежує права відповідача щодо здійснення права власності на вказану будівлю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота" по справі №910/1978/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "Сота" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 05.05.2014 по справі № 910/1978/14, апеляційну прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/1978/14 призначено на 10.09.2014.

В судовому засіданні 10.09.2014 прокурор проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване відповідачем рішення - без змін.

Позивач в судове засідання 10.09.2014 своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання 10.09.2104 своїх представників не направив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у справі №910/1978/14 про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи №910/1978/14 до розгляду на 10.09.2014 о 12:00 год., у встановленому законодавством порядку - 29.07.2014, апеляційним судом надіслано на повідомлену відповідачем в апеляційній скарзі адресу та повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, тобто відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Крім того, враховуючи те, що матеріали справи, містять докази повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу також у відсутності представників позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Київської міської ради №154/875 від 08.06.2000 відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Сота» передано в оренду на 50 років земельну ділянку площею 0,73 га, для будівництва та експлуатації корпусу майстерень, побутових та складських приміщень і АЗС на вул. Ремонтній, 11 у Дарницькому районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення, 18.10.2001 між позивачем Київською міською радою, як орендодавцем, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 18.10.2001 за реєстровим №2834 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 06.08.2002 за №63-6-00030.

Відповідно до п. 1 договору позивач на підставі рішення Київради від 08.06.2000 за №154/875 передає, а відповідач приймає в оренду на 50 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Ремонтна, 11 у Дарницькому районі м. Києва, розміром 0,7298 га для будівництва та експлуатації корпусу майстерень, побутових та складських приміщень і АЗС у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору за оренду земельної ділянки відповідач сплачує позивачу орендну плату у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що орендна плата вноситься відповідачем щомісячно до п'ятнадцятого числа наступного місяця за звітним на рахунок позивача.

За змістом п. 13 договору дія цього договору припиняється, зокрема, у випадку дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

Відповідно до п. 8 договору після припинення дії договору оренди відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, в якому він її одержав у оренду.

Відповідно до листа ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ГУ Міндоходів України у м. Києві №332/9/24-51-11-04-16 від 30.01.2014 відповідачем не в повному обсязі виконуються обов'язки зі сплати орендної плати та утворення заборгованості у розмірі 442 363,56 грн. у період з 31.08.2011 по 17.01.2014.

У зв'язку з невиконання відповідачем покладених на нього згідно договору оренди грошових зобов'язань Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернення земельної ділянки.

Згідно п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"№6 від 18.05.2011, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з вимогами статті 34 Закону України "Про оренду землі" в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч. 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Ч. 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати (пункт д).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на викладене колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради №154/875 від 08.06.2000 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, 18.10.2001 укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 18.10.2001 за реєстровим №2834 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 06.08.2002 за №63-6-00030, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався щомісячно до п'ятнадцятого числа наступного місяця за звітним на рахунок позивача вносити орендну плату у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності (п.п.2.1, 2.5).

Однак, як зазначав прокурор відповідач не виконує свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 442 363,56 грн. за період з 31.08.2011 по 30.01.2014

Наявність заборгованості підтверджується актами податкових перевірок, картками облікового рахунку платника, та постановами Окружного адміністративного суду м. Києва: від 31.10.2012 у справі №2а-12563/12/2679, від 04.07.2013 у справі № 826/7327/13-а за позовами ДПІ у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про стягнення заборгованості, якими задоволено позовні вимоги, листом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ГУ Міндоходів України у м. Києві №332/9/24-51-11-04-16 від 30.01.2014 відповідно до якого станом на 17.01.2014 у відповідача наявна заборгованість по орендній платі в сумі 442 363,56 грн. за період з 31.08.2011 по 30.01.2014.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендних платежів за користування, обумовленою договором, земельною ділянкою, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість по орендній платі в сумі 442 363,56 грн., а відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не надано належних та допустимих доказів сплати зазначеної заборгованості, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата відповідачем орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою є порушенням істотної умови договору оренди та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.10.2001, укладеного між позивачем та відповідачем, а тому позовна вимога про розірвання договору оренди є правомірною та обґрунтованою, такою що підлягає задоволенню.

Враховуючи задоволення позовної вимоги прокурора про розірвання договору оренди та положення статті 34 Закону України "Про оренду землі", колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги прокурора про зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку Київській міській раді.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, з посиланням на ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що відповідачу належить будівля складських приміщень площею 213,70 кв.м, розташована за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 11, а розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.10.2001, на якій розташована ця будівля, обмежує права відповідача щодо здійснення права власності на вказану будівлю, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду відхиляються з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з п. 2.2.3 Листа Вищого господарського суду від 01.01.2010, "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне переходу права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства (статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України) йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження. Разом з тим, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а потребує в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку. При цьому, закон не встановлює обов'язковість укладення чи поновлення з вказаних підстав договору оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, однак передбачає переважне право власника об'єкта на ділянку, на якій цей об'єкт розташований.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 11.07.2005, виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва, відповідачу належить будівля складських приміщень площею 213.70 кв.м., розташована на спірній земельній ділянці (м. Київ, вул. Ремонтна, 11 (літ.Б)), однак, розташування нерухомого майна, належного позивачу, на орендованій ним земельній ділянці не звільняє його від обов'язку сплати орендної плати за цю земельну ділянку

Крім того, виникнення у відповідача права власності на об'єкт нерухомості, розташованого на, обумовленій договором оренди, земельній ділянці не тягне безумовного переходу права власності до відповідача на цю земельну ділянку, а у випадку розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач не позбавлений права на оформлення в подальшому договірно-правового регулювання відносин з власником земельної ділянки, шляхом укладення відповідної угоди у встановленому законодавством порядку.

Щодо, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, доводів про те, що місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, зокрема, розглянуто справу та прийнято оскаржуване рішення у відсутності представників відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене та враховуючи те, що місцевим господарським судом розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали місцевого господарського суду надсилались судом першої інстанції відповідачеві з дотриманням вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та повертались до суду підприємством зв'язку за закінченням строку зберігання, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом першої інстанції.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота" на рішення господарського суду міста Києва від 05.05.2014 у справі № 910/1978/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.05.2014 у справі № 910/1978/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1978/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

Ю.Л. Власов