Ухвала

від 13.05.2014 по справі 925/419/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13 травня 2014 року Справа №925/419/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від стягувача - Богославець О.М. - представник за довіреністю,

від боржника - представник не з'явився,

від Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тененсі" на дії

Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського

міського управління юстиції

у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тененсі", м. Черкаси

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

м. Черкаси

про стягнення 10 521 грн. 66 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02 квітня 2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тененсі" 10 521 грн. 66 коп. боргу та 1 720 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом Черкаської області 19 квітня 2013 року було видано відповідний наказ.

До господарського суду Черкаської області надійшла скарга від товариства з обмеженою відповідальністю "Тененсі" на дії Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, в якій скаржник просив суд визнати недійсною постанову від 13 березня 2014 року про зупинення виконавчого провадження та зобов'язати державного виконавця вжити заходи примусового виконання наказу від 19 квітня 2013 року у спосіб та в порядку зазначеному у судовому наказі та неупереджено, своєчасно, повно вчинити виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 квітня 2014 року розгляд скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Тененсі" на дії Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції було призначено на 08 квітня 2014 року.

У зв'язку з неявкою боржника та представника Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції і не наданням суду витребуваних документів, розгляд скарги було відкладено на 13 травня 2014 року.

Викликані в судове засідання представники боржника та Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції вдруге не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Вищевказані учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, що передбачено ч. 2 ст. 121 2 ГПК України.

В судовому засіданні представник скаржника доводи викладені у скарзі підтримав та просив суд вимоги зазначені у скарзі задовольнити.

Заслухавши представника скаржника та розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи, судом враховано наступне:

В обґрунтування поданої скарги товариство з обмеженою відповідальністю "Тененсі" зазначало, що постанова про зупинення виконавчого провадження від 13 березня 2014 року є незаконною, оскільки суперечить Закону України "Про виконавче провадження".

Так, підставою для зупинення виконавчого провадження стало оголошення в розшук транспортних засобів боржника. Однак на думку стягувача, право зупинення провадження виникає у державного виконавця лише в тому випадку коли розшукувані транспортні засоби визначені як майно, що підлягає поверненню або у боржника відсутнє інше майно на яке можливо звернути стягнення для подальшого виконання рішення суду.

Проте постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 березня 2014 року державним виконавцем накладено арешт на Ѕ квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить боржнику на праві приватної власності. Таким чином, скаржник вважає дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження незаконними, оскільки у боржника наявне майно для подальшого проведення виконавчих дій, звернення стягнення на нього та задоволення вимог стягувача.

В зв'язку з чим, скаржник просив суд визнати недійсною постанову про зупинення виконавчого провадження та зобов'язати державного виконавця вжити заходи примусового виконання наказу і вчинити виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. ст. 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначені норми Конституції України кореспондується зі ст. 115 ГПК України, в якій вказано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" постановою Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 13 березня 2014 року зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу №925/419 від 19 квітня 2013 року.

Підставою для зупинення виконавчого провадження стало оголошення в розшук транспортних засобів боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Як вже зазначалося вище, рішенням суду було стягнуто з боржника борг в розмірі 10 521 грн. 66 коп. та 1 720 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

Ухвалами суду від 01 квітня 2014 року та від 08 квітня 2014 року було зобов'язано орган державної виконавчої служби надати суду відзив на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 19 квітня 2013 року по справі №925/419/13.

Також ухвалою суду від 08 квітня 2014 року було зобов'язано орган державної виконавчої служби надати суду письмове обґрунтування щодо необхідності оголошення у розшук транспортних засобів боржника, враховуючи співвідношення вартості розшукуваного майна сумі стягуваного боргу; письмові пояснення щодо вжитих заходів державного виконавця щодо розшуку майна боржника або перевірки його майнового стану, а також докази, що підтверджують вчинення відповідних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про виконавче провадження" у разі надходження ухвали суду про витребування або вилучення документа виконавчого провадження, відповідно до якої витребується або вилучається документ виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний не пізніше трьох днів виготовити копію документа, що витребується або вилучається, засвідчити її власним підписом із зазначенням посади, прізвища та дати, скріпити печаткою органу державної виконавчої служби та надіслати до суду або іншої особи чи органу, які витребовують або вилучають документ, або видати копію уповноваженій ними особі.

Однак, всупереч вказаної норми закону, а також вимог процесуального законодавства, витребуваних документів Соснівським відділом Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції суду без поважних причин надано не було.

Боржником також не було надано суду будь-яких документів (доказів) в спростування доводів стягувача.

Таким чином, скарга на дії ДВС розглядається судом за наявними у справі документами.

Згідно п. п. 5), 6) ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Проте в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вчинення державним виконавцем дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження" щодо виявлення у боржника коштів та інші цінностей, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, а також виявлення іншого майна для задоволення вимог стягувача.

Як наслідок, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують відсутність у боржника грошових коштів достатніх для виконання даного судового рішення (сплати боргу в загальному розмірі 12 242,16 грн.).

Лише у разі відсутності грошових коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, зокрема на транспортні засоби.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження може бути зупинено у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини.

Проте, оскільки державним виконавцем (з урахуванням наявних у справі документів) фактично було порушено черговість звернення стягнення на майно боржника, підстав для зупинення виконавчого провадження в зв'язку з оголошенням транспортних засобів боржника у розшук не має.

При цьому судом також було враховано, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують відсутність у боржника самих транспортних засобів, та необхідність у зв'язку з цим їх оголошення у розшук.

Таким чином виконання рішення суду безпідставно "затягується", що є безумовним порушенням прав стягувача.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне постанову від 13 березня 2014 року про зупинення виконавчого провадження визнати недійсною, як таку, що прийнята всупереч ст. ст. 38, 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Що стосується вимог стягувача про зобов'язання державного виконавця вжити заходи примусового виконання наказу від 19 квітня 2013 року у спосіб та в порядку зазначеному у судовому наказі та неупереджено, своєчасно, повно вчинити виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", слід зазначити наступне:

В пункті 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

У своїй скарзі стягувач не зазначає від яких саме певних виконавчих дій ухиляється державна виконавча служба, а тому вимоги скаржника в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Тененсі" на дії дії Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 121 2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 86, 121 2 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тененсі" на дії Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 13 березня 2014 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №925/419 від 19 квітня 2013 року.

3. В решті в задоволенні скарги - відмовити.

4. Копію ухвали надіслати сторонам та Соснівському відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович