Рішення

від 12.05.2014 по справі 906/525/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" травня 2014 р. Справа № 906/525/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Стусова Ю.М. (довіреність від 17.03.14)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у фомі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" (м.Житомир)

про стягнення 24347,85 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 24347,85грн., з яких: 22000,00грн. боргу за обладнання згідно договору №0512/0 від 05.12.11, 2347,85грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2011 року між Підприємством з іноземною інвестицією у фомі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу обладнання №0512/0, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача бувше у вжитку обладнання загальною вартістю 46544,40 грн., а останній в свою чергу зобов'язався прийняти товар і оплатити його.

Згідно п.2.1 договору, продавець після підписання договору зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з моменту виставлення рахунку передати обладнання покупцю.

На виконання умов договору, по видатковій накладній №0712/0, за актом приймання-передачі від 07.12.11, позивач передав відповідачу обладнання, у зв'язку з чим виставив відповідачу рахунок для оплати від 07.12.11 (а.с.8-10).

Згідно п.3.3. договору, покупець зобовязаний сплатити вартість обладнання протягом 45 робочих днів з моменту виставлення рахунку.

Таким чином, відповідач зобов'язався розрахуватися у строк до 10.02.12.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, тобто сплатив позивачеві 24544,40грн.,внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 22000,00грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 22000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 3% річних, що згідно розрахунку позивача, за період з 10.02.12 по 31.03.14, становить 2347,85 грн.(а.с.5).

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору (1827,00 грн.) та витрати на послуги адвоката (3600,00 грн) покладаються на відповідача.

Витрати позивача на послуги адвоката підтверджуються договором про надання правової допомоги від 17.03.14, у відповідності до умов якого, товариство сплатило Адвокатському об'єднанню "Адвокатська контора"Скляренко та партнери" 3600,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1603 від 02.04.14 (а.с.20-25).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" (10030,м.Житомир, вул.Львівська,6, кв.31; код 37755807) на користь Підприємства з іноземною інвестицією у фомі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" (01054, м.Київ, Шевченківський район, вул.Тургенєвська,17-Б; код 20005075) - 22000,00грн. боргу, 2347,85грн. річних, 1827,00грн. витрат на оплату судового збору, 3600,00грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 15.05.2014

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)