Постанова

від 25.06.2014 по справі 906/525/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 906/525/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.14 р. у справі № 906/525/14 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" (м.Житомир)

про стягнення 24347,85 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12 травня 2014 року у справі №906/525/14 позов Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" (01054, м.Київ, Шевченківський район, вул.Тургенєвська,17-Б, код ЄДРПОУ 20005075) (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" (10030,м.Житомир, вул.Львівська,6, кв.31, код ЄДРПОУ 37755807) (надалі - відповідач) про стягнення 24347,85 грн. задоволено /а.с.32-33/. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" на користь Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" - 22000,00грн. боргу, 2347,85грн. річних, 1827,00грн. витрат на оплату судового збору, 3600,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, тобто сплатив позивачеві 24544,40 грн., внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 22000,00 грн. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі ст.625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних, що згідно розрахунку позивача, за період з 10.02.12 по 31.03.14, становить 2347,85 грн.(а.с.5). Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних прийшов до висновку, що він складений правильно і тому позов у цій частині було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гедеон Ріхтер Житомирфарм» звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 12 травня 2014 року у справі №906/525/14 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі /а.с.37-42/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не було перевірено доводи позивача та не досліджено розрахункову документацію позивача за той період, що сплив від останньої дати отримання позивачем в квітні 2013 року останнього платежу, тому що в період протягом квітня 2013 року по квітень 2014 року мали місце три платежі; ціна договору купівлі-продажу бувшого у використанні обладнання від 05.12.2011 року №0512/0 майже в чотири рази перевищує дійсну вартість відчужуваного майна, яка складала 14026 грн. без ПДВ; не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам розумності та справедливості стягнення витрат в розмірі 3600 гривень, якщо ці витрати не є витратами на оплату послуг адвоката, згідно норми частини 1 статті 44 ГПК України і письмових доказів наданих позивачем.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06 червня 2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 25 червня 2014 року /а.с.36/.

Від позивача - Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон Ріхтер Укрфарм» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній не може погодитися з усіма доводами наведеними у апеляційній скарзі, а відтак просить суд задоволити апеляційну скаргу частково, змінити рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.2014 року по справі №906/525/14, зменшивши основну суму боргу, що підлягає стягненню на 400 грн., в решті - залишити без змін /а.с.91-92/. В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що: бухгалтерський облік безпосередньо на підприємстві позивача не ведеться, а здійснюється сторонньою аудиторською фірмою, позивач не має можливості оперативно отримувати звіти про надходження коштів на власний рахунок; розрахунок заборгованості було зроблено станом на 31.03.2014 року, тобто сума 3% річних не змінилась в зв'язку зі здійсненням відповідачем останніх трьох платежів.

Представником позивача - Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон Ріхтер Укрфарм» у відзиві на апеляційну скаргу було подано клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача.

В судове засідання апеляційної інстанції 25 червня 2014 року скаржник не з'явився. Поштове відправлення з копією ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 06 червня 2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження і призначення її до розгляду на 25 червня 2014 року апеляційною інстанцією, що надіслане на юридичну адресу, зазначену директором ТОВ "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" в апеляційній скарзі, повернулось до суду з відміткою пошти: "За закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Також згідно із вимогами пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року №28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження проставлено відповідний штамп суду з відміткою про відправлення цього документа 06.06.2014 року у двох примірниках.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 4 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 06 червня 2014 року явка представників сторін визначалася на їх розсуд.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 грудня 2011 року між Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" (покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання №0512/0, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача бувше у вжитку обладнання загальною вартістю 46544,40 грн., а останній в свою чергу зобов'язався прийняти товар і оплатити його.

Згідно пункту 2.1 договору, продавець після підписання договору зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з моменту виставлення рахунку передати обладнання покупцю.

На виконання умов договору, по видатковій накладній №0712/0, за актом приймання-передачі від 07.12.2011 року, позивач передав відповідачу обладнання, у зв'язку з чим виставив відповідачу рахунок для оплати від 07.12.2011 року /а.с.8-10/.

Згідно пункту 3.3. договору, покупець зобов'язаний сплатити вартість обладнання протягом 45 робочих днів з моменту виставлення рахунку.

Таким чином, апелянт був зобов'язаний розрахуватися у строк до 10.02.2012 року.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, тобто сплатив позивачеві 24544,40грн., внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду існує заборгованість в сумі 22000,00 грн..

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу до суду першої інстанції не надавав.

Таким чином, місцевий господарський суд, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 22000,00 грн.

До апеляційної скарги директором ТОВ "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" долучено платіжне доручення №2176 від 07.04.2014 року на суму 100,00 грн., платіжне доручення №2227 від 24.04.2014 року на суму 100,00 грн. та платіжне доручення №2270 від 08.05.2014 року на суму 200,00 грн. у призначені платежу яких зазначено "оплата за обладнання згідно договору купівлі-продажу №0512/0 від 05.12.2011 року". Однак, вказані докази колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Приймаючи додаткові докази, суд апеляційної інстанції має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування.

Ухвала про порушення провадження у справі №906/525/14 від 28 квітня 2014 року була направлена місцевим господарським судом відповідачу - ТОВ "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" 28 квітня 2014 року та одержана останнім 30 квітня 2014 року.

Таким чином, відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи судом першої інстанції 12 травня 2014 року, але відзив на позов та необхідні, на його думку, додаткові докази суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була підставне розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах. При цьому, у разі неможливості забезпечення явки представника у судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення в письмовому вигляді.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що вищезазначені додаткові докази могли бути подані скаржником до суду першої інстанції, а тому підстави для прийняття до уваги платіжних доручень №2176 від 07.04.2014 року, №2227 від 24.04.2014 року та №2270 від 08.05.2014 року відсутні.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем на підставі статті 625 ЦК України, було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, що згідно розрахунку позивача, за період з 10.02.2012 року по 31.03.2014 року, становить 2347,85 грн. /а.с.4/.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду перевірено методику нарахування стягнутих судом першої інстанції на користь позивача 3% річних в розмірі 2347,85 грн. та встановлено, що розрахунки Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" є арифметично вірними, обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

За статтями 627, 629 Цивільного кодексу України та у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Витрати позивача на послуги адвоката підтверджуються актом приймання-передачі виконаних робіт від 16 квітня 2014 року та договором про надання правової допомоги від 17.03.2014 року, у відповідності до умов якого, Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" сплатило Адвокатському об'єднанню "Адвокатська контора "Скляренко та партнери" 3600,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1603 від 02.04.2014 року /а.с.20-25/. Крім того, в матеріалах справи міститься довідка Адвокатського об'єднання "Адвокатська контора "Скляренко та партнери" в якій повідомляється, що ОСОБА_2 дійсно працює адвокатом в даному адвокатському об'єднанні.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до п.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.14 р. у справі №906/525/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Житомирфарм" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/525/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.