Постанова

від 13.05.2014 по справі 924/91/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 924/91/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Миханюк М.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Везденецький В.В. - представник за довіреністю від 12.05.2014р. №131/14

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004", м.Хмельницький

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 26.03.14 р. у справі № 924/91/14 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004", м.Хмельницький

про стягнення 665991,17 грн., в т.ч. основного боргу 651829,50 грн. та 14161,67 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2014р. у справі №924/91/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004" про стягнення 665991,17грн., в т.ч. основного боргу в розмірі 651829,50грн. та 14161,67грн. пені задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська агрохімічна компанія-2004" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" 651829,50грн. основного боргу, 14161,67грн. пені, 13319,82грн. відшкодування судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення про стягнення грошових коштів, в тому числі 651829,50грн. основного боргу та 14161,67грн. пені скасувати і прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що ТОВ "Подільська Агрохімічна компанія - 2004" не заперечує щодо існування непогашеної заборгованості у розмірі 651829,50грн. з оплати поставлених мінеральних добрив згідно з договором № 95/ПХК від 29.03.2013р.;

- також наголошує, що затримка по оплаті повної вартості отриманих мінеральних добрив виникла у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, в яке потрапило ТОВ "Подільська Агрохімічна компанія - 2004";

- вказує, що у листопаді 2013р. невстановленими особами було вчинено злочин та привласнено майно, яке належить ТОВ "Подільська Агрохімічна Компанія-2004", на суму 190600,00грн., що перешкодило оплатити заборгованість перед позивачем;

- вважає, що наявність скрутного матеріального становища у зв'язку із нанесенням злочином збитків ТОВ "Подільська Агрохімічна Компанія-2004" є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 13.05.2014р..

Вказана ухвала надіслана на адресу відповідача (апелянта) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004", зазначену останнім в апеляційній скарзі, а саме: 29000, м. Хмельницький, вул.Прибузька, буд.8, кім.46, однак повернулась з відміткою поштового відділення: "фирма убыла".

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витягу з офіційного сайту Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" щодо відомостей про юридичну особу, в графі місце знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004" зазначена адреса: 29000, м.Хмельницький, вул.Прибузька, буд.8, офіс.46 (а.с.89, 122-123).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник відповідача в судове засідання 13.05.2014р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 12.05.2014р. №130/14, а також у судовому засіданні 13.05.2014р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги. Вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2014р. у справі №924/91/14 законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004" (покупець) укладено договір поставки мінеральних добрив №95/ПХК (далі - договір), згідно п.1.1 якого, у визначені договором строки, постачальник зобов'язується на платній основі передати у власність покупця мінеральні добрива (товар), а покупець сплатити на користь постачальника його вартість у відповідності до умов цього договору. Товар за договром може передаватися у власність покупця як однією, так і декількома партіями, кожна з яких оформляється окремою специфікацією до даного договору, що є невід'ємною частиною (а.с.8-9).

Умови поставки товару згідно з цим договором складені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс - 2010", з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору, поставка товару може відбуватися на умовах СРТ (ст.призначення), або FCA (склад постачальника), які визначаються сторонами у специфікаціях або додатках до цього договору.

Відповідно до п.2.3 договору, строк поставки товару становить 15 календарних днів з моменту отримання постачальником узгодженої сторонами оплати вартості відповідної партії товару. Строк поставки кожної партії товару може додатково узгоджуватись сторонами у специфікаціях або додатках до цього договору.

Датою поставки товару покупцеві вважається дата, яка вказана у видатковій накладній постачальника (п.2.4 договору).

Пунктом 3.2 договору сторонами узгоджено, що ціна товару в межах кожної конкретної партії визначається сторонами у специфікаціях або додатках до цього договору. Сторони при визначенні ціни можуть відступати від базисної ціни поставки і визначати ціну на умовах СРТ (ст.призначення), або FCA (склад постачальника).

У відповідності до п.п.4.1, 4.1.1, 4.1.2 договору, товар (партія товару) вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем; по кількості - відповідно до кількості, зазначеної у видатковій накладній; по якості - відповідно до сертифікату якості заводу - виробника.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що обсяг (кількість, вага) товару (партії товару), що поставляється згідно договору, має відповідати видатковим документам (видатковій накладній).

Згідно п.5.1 договору, покупець здійснює оплату товару (партії товару) шляхом попередньої оплати його вартості. Оплата кожної партії товару може додатково узгоджуватись сторонами у специфікаціях або додатках до цього договору.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що оплата вартості товару (партії товару) здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту узгодження сторонами обсягів, вартості та умов поставки конкретної партії товару і подальшого підписання специфікації або додатку до цього договору.

Оплата вартості товару (партії товару) здійснюється покупцем на основі виставленого постачальником рахунка-фактури. Оплата здійснюється в національній валюті шляхом перерахування коштів банківський рахунок постачальника (п.5.3 договору).

Пунктом 6.1 договору сторонами обумовлено, що у випадку порушення своїх зобов'язань, що виникають у зв'язку з виконанням цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а всі не врегульовані у цьому розділі договору відносини підлягають вирішенню згідно з діючим в Україні законодавством.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором; сторона не несе відповідальність за порушення цього договору, якщо вона доведе, що порушення відбулося не з її вини (п.п.6.1.1, 6.1.2 договору).

Відповідно до п.6.2 договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості товару (партії товару), передбачених п.5.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день затримки оплати.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками та скріплення печатками сторін, і діє до 31 грудня 2013р. (п.9.1 договору).

Договір поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

03.04.2013р., 13.04.2013р., 29.04.2013р., 30.04.2013р., 13.05.2013р. сторонами укладено додаткові угоди №1, 2, 3, 4, 5 до договору поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК, в яких останні узгодили найменування товару, кількість, одиницю виміру, ціну, загальну вартість товару, термін поставки, тощо (а.с.10, 13, 16, 19, 22).

На виконання умов договору поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК та додатків до нього від 03.04.2013р. №1, від 13.04.2013р.№2, від 29.04.2013р. №3, від 30.04.2013р. №4, від 13.05.2013р. №5 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004" товар на загальну суму 4034397,50грн. що підтверджується видатковою накладною від 05.04.2013р. №РН-0000326, залізничною накладною від 04.04.2013р., видатковою накладною №РН-0000441 від 19.04.2013р., довіреністю на отримання товару від 19.04.2013р. №26, видатковою накладною від 30.04.2013р. №РН-0000510, довіреністю на отримання товару від 30.04.2013р. №33, видатковою накладною від 30.04.2013р. №РН-0000535, довіреністю на отримання товару від 26.04.2013р. №36, видатковою накладною від 18.05.2013р. №РН-0000561, залізничною накладною від 18.05.2013р., видатковою накладною від 30.05.2013р. №РН-0000589, довіреністю на отримання товару від 30.05.2013р. №46, видатковою накладною від 22.08.2013р. №РН-0001069, довіреністю на отримання товару від 22.08.2013р. №82 (а.с.11-12, 14-15, 17-18, 20-21, 23-26, 29-30), актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р., актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., графіком взаєморозрахунків за поставлений товар до видаткової накладної від 30.05.2013р. №РН-0000589 за договором №95/ПХК від 29.03.2013р., актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013р. по 31.08.2013р., актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р. (а.с.27-28, 31, 32-34).

У зв'язку з тим, що свої зобов'язання за договором поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК ТОВ "Подільська Агрохімічна компанія - 2004" належним чином не виконало, 24.09.2013р. ТОВ "Фосагро-Україна" звернулося до останнього з претензією №236/13 про сплату виниклої заборгованості, що стверджується копіями чеку підприємства поштового зв'язку та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.35-36).

Однак, ТОВ "Подільська агрохімічна компанія - 2004" свої зобов'язання перед ТОВ "Фосагро-Україна" щодо оплати отриманого товару в повному обсязі не здійснило, а лише частково оплатило його на суму 3382568,00грн., що стверджується банківськими виписками, актом звірки взаєморозрахунків за період з 29.03.2013р. по 31.12.2013р., актом звірки взаєморозрахунків за період з січня 2014р. по лютий 2014р. (а.с.39-61, 97, 98).

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за договором поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК в розмірі 651829,50грн..

За вказаних обставин, ТОВ "Фосагро-Україна" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ "Подільська агрохімічна компанія - 2004" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК в сумі 651829,50грн. основного боргу та 14161,67грн. пені за період з 15.11.2013р. по 15.01.2014р. (а.с.2-4).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач покликається на ст.ст.509, 526-257, 625, 712 ЦК України, ст.ст.173-174, 193, 216-218, 222-226, 265-267 ГК України, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та договір поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2014р. у справі №924/91/14 позов задоволено (а.с.101-102).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 ЦК України встановлено що, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у матеріалах справи актах звірки взаєморозрахунків за період з 29.03.2013р. по 31.12.2013р. та за період з січня 2014р. по лютий 2014р. вбачається, що сума основного боргу відповідача за отриманий товар становить 651829,50грн..

В матеріалах справи відсутні докази повного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, водночас останній не спростовує її наявність у апеляційній скарзі.

Отже, отриманий товар вартістю 4034397,50грн. згідно договору поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК відповідач частково оплатив на загальну суму 3382568,00грн., а тому з урахуванням наведеного вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача 651829,50грн. боргу правильно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.6.2 договору поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості товару (партії товару), передбачених п.5.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день затримки оплати.

Таким чином, враховуючи положення ст.549 ЦК України, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", умови п.6.2 поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК та перевірений судом розрахунок пені за неналежне виконання його умов в період з 15.11.2013р. по 15.01.2014р. у розмірі 14161,67грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця сума пені підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.1 ст.233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Аналогічні приписи містить п.3 ст.83 ГПК України.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що розмір заявленої позивачем до стягнення пені є значно меншим суми основного боргу, крім того, посилання відповідача на його скрутний матеріальний стан, всупереч ст.33 ГПК України, не підтверджене жодними належними доказами. Водночас, доводи скаржника в апеляційній скарзі на ту обставину, що наявність скрутного матеріального становища у зв'язку із нанесенням злочином збитків ТОВ "Подільська Агрохімічна Компанія-2004" є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій (пені), до уваги колегії суддів не береться, оскільки зазначена обставина не є тією виключною обставиною, яка давала б підстави для зменшення розміру неустойки, та не може слугувати показником дійсного фінансового становища відповідача, а повинна бути врегульована згідно діючого законодавства України.

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Інші доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2014р. у справі №924/91/14 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2014р. у справі №924/91/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004", м.Хмельницький - без задоволення.

2. Справу №924/91/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, кім. 513, 515, 518),

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Прибузька, буд. 8, кім. 46),

4 - в наряд.