Постанова

від 10.07.2014 по справі 924/91/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 924/91/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Бондар С.В., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивачаТимченко А.М., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія-2004" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі№ 924/91/14 Господарського суду Хмельницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія-2004" простягнення суми,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 09.07.2014 №05-05/898 у зв'язку із закінченням строку повноважень судді Капацин Н.В. та відпусткою судді Грека Б.М. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий, судді Бондар С.В., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія-2004" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі №924/91/14.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія-2004" грошових коштів в розмірі 665991,17грн., в тому числі 651829,50грн. основного боргу та 14161,67грн. штрафу (пені) за порушення п.6.2 договору поставки мінеральних добрив №95/ПХК від 29.03.2013.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.03.2014 (суддя Смаровоз М.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 (судді: Павлюк І.Ю. - головуючий, Миханюк М.В., Савченко Г.І.), позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія-2004" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" 651829,50грн. основного боргу, 14161,67грн. пені, 13319,82грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія-2004" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 29.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004" (покупець) було укладено договір поставки мінеральних добрив №95/ПХК (далі - договір), за умовами п.1.1 якого у визначені договором строки, постачальник зобов'язується на платній основі передати у власність покупця мінеральні добрива (товар), а покупець сплатити на користь постачальника його вартість у відповідності до умов цього договору. Товар за договором може передаватися у власність покупця як однією, так і декількома партіями, кожна з яких оформляється окремою специфікацією до даного договору, що є невід'ємною частиною.

Умови поставки товару згідно з цим договором складені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс - 2010", з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору, поставка товару може відбуватися на умовах СРТ (ст.призначення), або FCA (склад постачальника), які визначаються сторонами у специфікаціях або додатках до цього договору.

Відповідно до п.2.3 договору, строк поставки товару становить 15 календарних днів з моменту отримання постачальником узгодженої сторонами оплати вартості відповідної партії товару. Строк поставки кожної партії товару може додатково узгоджуватись сторонами у специфікаціях або додатках до цього договору.

Датою поставки товару покупцеві вважається дата, яка вказана у видатковій накладній постачальника (п.2.4 договору).

Пунктом 3.2 договору сторонами узгоджено, що ціна товару в межах кожної конкретної партії визначається сторонами у специфікаціях або додатках до цього договору. Сторони при визначенні ціни можуть відступати від базисної ціни поставки і визначати ціну на умовах СРТ (ст.призначення), або FCA (склад постачальника).

У відповідності до п.п.4.1, 4.1.1, 4.1.2 договору, товар (партія товару) вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем; по кількості - відповідно до кількості, зазначеної у видатковій накладній; по якості - відповідно до сертифікату якості заводу - виробника.

Згідно п.5.1 договору, покупець здійснює оплату товару (партії товару) шляхом попередньої оплати його вартості. Оплата кожної партії товару може додатково узгоджуватись сторонами у специфікаціях або додатках до цього договору.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що оплата вартості товару (партії товару) здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту узгодження сторонами обсягів, вартості та умов поставки конкретної партії товару і подальшого підписання специфікації або додатку до цього договору.

Оплата вартості товару (партії товару) здійснюється покупцем на основі виставленого постачальником рахунка-фактури. Оплата здійснюється в національній валюті шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.5.3 договору).

Пунктом 6.1 договору сторонами обумовлено, що у випадку порушення своїх зобов'язань, що виникають у зв'язку з виконанням цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а всі не врегульовані у цьому розділі договору відносини підлягають вирішенню згідно з діючим в Україні законодавством.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором; сторона не несе відповідальність за порушення цього договору, якщо вона доведе, що порушення відбулося не з її вини (п.п.6.1.1, 6.1.2 договору).

Відповідно до п.6.2 договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості товару (партії товару), передбачених п.5.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день затримки оплати.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками та скріплення печатками сторін, і діє до 31 грудня 2013р. (п.9.1 договору).

03.04.2013, 13.04.2013, 29.04.2013, 30.04.2013, 13.05.2013 сторонами укладено додаткові угоди №№1, 2, 3, 4, 5 до договору поставки мінеральних добрив від 29.03.2013 №95/ПХК, в яких останні узгодили найменування товару, кількість, одиницю виміру, ціну, загальну вартість товару, термін поставки, тощо.

При цьому суди встановили, що на виконання умов договору поставки мінеральних добрив від 29.03.2013р. №95/ПХК та додатків до нього Товариство з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія - 2004" товар на загальну суму 4034397,50грн. що підтверджується видатковими накладними, залізничними накладними, довіреностями на отримання товару, копії яких додані до матеріалів справи.

Також в матеріалах справи наявні акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р., акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., графік взаєморозрахунків за поставлений товар до видаткової накладної від 30.05.2013р. №РН-0000589, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 по 31.08.2013, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2013 по 30.09.2013.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором поставки мінеральних добрив від 29.03.2013 №95/ПХК належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до нього з претензією №236/13 про сплату заборгованості.

ТОВ "Подільська агрохімічна компанія - 2004" частково оплатило вартість поставленого товару на суму 3382568,00грн., що підтверджується банківськими виписками, актом звірки взаєморозрахунків за період з 29.03.2013 по 31.12.2013, актом звірки взаєморозрахунків за період з січня 2014 року по лютий 2014 року. Відповідно, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки мінеральних добрив від 29.03.2013 №95/ПХК складає 651829,50грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення основної заборгованості в сумі 651829,50грн. та пені в сумі 14161,67грн. за період з 15.11.2013 по 15.01.2014.

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 651829,50грн.

Згідно п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п.1 ст.218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості товару (партії товару), передбачених п.5.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день затримки оплати.

З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, суди правомірно дійшли висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення строків оплати вартості товару.

В касаційній скарзі відповідач посилається на необґрунтовану відмову судами в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення пені. Колегія не погоджується з доводами скарги в цій частині, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду; до того ж, з їх системного аналізу, а також з аналізу ст.101, ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України вбачається, що повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що мають істотне значення, тощо, оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру пені за рішенням суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), виходив з того, що розмір заявленої позивачем до стягнення пені є значно меншим суми основного боргу.

Крім того, складний фінансовий стан, на який посилався заявник, не є винятковим випадком в контексті ст.83 ГПК України.

Таким чином, враховуючи, що зменшення у виняткових випадках розміру пені, яка підлягає стягненню, із сторони, що порушила зобов'язання, є правом, а не обов'язком господарського суду, висновки місцевого господарського суду про недоведення відповідачем обставин, на які він посилається в підтвердження своїх вимог, відповідають матеріалам справи і вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Агрохімічна компанія-2004" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі № 924/91/14 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді С.Бондар

Д.Кривда