Постанова

від 13.05.2014 по справі 910/24642/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа№ 910/24642/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Пустовіт А.С., Кулагін Р.Є.

від відповідача - Сердюк М.О.,Арделян Ю.В.

розглянувши Державного видавництва "Преса України"

апеляційну скаргу Державного управління справами

на рішення

господарського суду м. Києва

від 13.02.2014 року.

у справі № 910/24642/13 (суддя Котков О.В.)

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Автокомп Сервіс"

до Державного видавництва "Преса України"

Державного управління справами

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами (ідентифікаційний код 05905668, адреса: 03047, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 50), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" (ідентифікаційний код 34694129, адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 24, кв. 44), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 9 198,00 грн. (дев'ять тисяч сто дев'яносто вісім гривень), пені - 392,76 грн. (триста дев'яносто дві гривні 76 копійок), індексу інфляції - 14,14 грн. (чотирнадцять гривень 14 копійок), 3% річних - 89,37 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 37 копійок) та судові витрати - 1712,07 грн. (одна тисяча сімсот дванадцять гривень 07 копійок).

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 22.04.2014 року представник відповідача не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 13.05.2014 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 02 січня 2013 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник або Довіритель) (разом - сторони) було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № АС-2 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг) згідно умов п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується виконувати ремонт та технічне обслуговування наданих Замовником автомобілів, а також здійснювати поставку запасних частин, а Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати виконані роботи та запасні частини на умовах, визначених Договором.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на загальну суму - 9198,00 грн., однак Замовник послуги не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 9198,00 грн.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом першої інстанції, 02 січня 2013 року між сторонами укладено договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № АС-2 відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується виконувати ремонт та технічне обслуговування наданих Замовником автомобілів, а також здійснювати поставку запасних частин, а Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати виконані роботи та запасні частини на умовах, визначених Договором.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем послуг за Договором та отримання їх Замовником між сторонами в період з червня по жовтень 2013 року було складено Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№: АС-13001260 від 13.06.2013р., АС-13001353 від 26.06.2013p., АС-13001710 від 19.08.2013p. та АС-13001847 від 10.09.2013p., а всього на загальну суму 9198,00 грн. (належним чином засвідчені копії актів містяться в матеріалах справи). Відповідні акти виконаних робіт підписані обома сторонами та скріплені печатками позивача і відповідача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором на відповідну суму.

Зі змісту вказаних актів випливає, що підставою для оплати послуг є рахунки-фактури №№: АС-1301322 від 13.06.2013p., АС-1301426 від 26.06.2013p., АС-1301835 від 19.08.2013p. та АС-1301995 від 10.09.2013p., що свідчить про обставини обізнаності Замовника про визначення підстави для здійснення оплати послуг по Договору та, відповідно, про їх виставлення Виконавцем (копії рахунків справі). Матеріали справи містять складені Виконавцем податкові накладні на суму 9198,00 грн. (копії накладних в справі).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За п. 4.2. Договору Замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури, а Виконавець зобов'язаний видати Замовнику податкову накладну.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що вартість послуг за Договором Замовник Виконавцю у визначеному Договором порядку та строки не перерахував, Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№: АС-13001260 від 13.06.2013р., АС-13001353 від 26.06.2013p., АС-13001710 від 19.08.2013p. та АС-13001847 від 10.09.2013p. та виставлених до них рахунків-фактур №№: АС-1301322 від 13.06.2013p., АС-1301426 від 26.06.2013p., АС-1301835 від 19.08.2013p. та АС-1301995 від 10.09.2013p. не оплатив.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що доказів оплати послуг по Договору, станом на лютий 2014 року, не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника боргу за Договором по оплаті послуг в розмірі 9198,00 грн. (сума наданих послуг).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором винна сторона несе відповідальність у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

При порушенні строків оплати за прийняті роботи, Виконавець вправі нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення (п. 4.3 Договору).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 392,76 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язань щодо оплати товару.

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за невиконання Замовником умов Договору щодо оплати послуг, стягненню з відповідача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь позивача підлягає 89,37 грн. 3% річних та 14,14 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 21 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу Україні уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів, а також був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та, беручи до увага той факт, що позовна заява до суду першої інстанції була подана ще 18.12.2013 рок спору не вирішено по суті, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання черговий раз відкласти розгляд справи.

В апеляційній скарзі Відповідач не спростовує факту належного виконання робіт Позивачем за Договором № АС-2 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 02.01.2013 року.

Відповідно до заперечення на відзив Відповідача та доданих до нього документів (містяться в матеріалах справи) вбачається, що в порядку та на умовах Договору № АС-2 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 02.01.2013 року, в період його дії. Виконавцем було виконано ремонт та технічне обслуговування автомобілів Замовника, а також здійснено поставку запасних частин, що підтверджується виставленими рахунками фактур, актами виконаних робіт та видатковими накладними.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 9694,27 грн. з них основного боргу - 9198,00 грн. (дев'ять тисяч сто дев'яносто вісім гривень), пені - 392,76 грн. (триста дев'яносто дві гривні 76 копійок), індексу інфляції - 14,14 грн. (чотирнадцять гривень 14 копійок) та 3% річних - 89,37 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 37 копійок).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 13.02.2014 року у справі №910/24642/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/24642/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 13.05.2014 року.