Постанова

від 08.05.2014 по справі 819/590/14-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/590/14-a

08 травня 2014 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В., при секретарі Костецькій Н.Т.

за участю:

представників позивача - Поліщук М.Б. та Грицаєва П.М..;

представника відповідача - Чорнописької В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом приватного підприємства «Поліс»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 вересня 2013 року №0006102201, №0006112201 та від 12 грудня 2013 року №0007842201,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Поліс» (далі - позивач або ПП «Поліс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - відповідач або Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправними дій щодо оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Поліс» та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 вересня 2013 року №0006102201, №0006112201 та від 12 грудня 2013 року №0007842201.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача в судовому засіданні зазначили, що Тернопільською ОДПІ було порушено процедуру оформлення результатів документальної позапланової перевірки ПП «Поліс». Зазначили, що оформлення результатів перевірки було проведено із грубими порушеннями наказу Тернопільської ОДПІ від 18 липня 2013 року №212, оскільки згідно вищенаведеного наказу у позивача мала проводитись документальна позапланова виїзна перевірка щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, а результати перевірки оформлено актом про проведення позапланова виїзна перевірка щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з окремими контрагентами ПП «Поліс» за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року. Крім того, представники позивача пояснили, що результати перевірки були оформлені з порушенням вимог п.2 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22 грудня 2010 року, оскільки участь у проведенні перевірки брало три ревізори інспектори (що підтверджується наказом та направленнями на перевірку), а акт перевірки підписаний тільки одним ревізором інспектором Тернопільської ОДПІ.

Щодо суті виявлених порушень, представники позивача пояснили, що для перевірки було представлено усі необхідні первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Промтехметал", ТОВ "Крафт ЛВ", ТОВ "Сталевий дім", ТОВ "Викуп", ТОВ "Лідерком", ПП "СМУ-600" та ПП "Біко Агротрейд", а тому вважають безпідставними висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо нереальності здійснення господарської операції.

Крім того, представники позивача зазначили, що ПП «Поліс» не може нести відповідальності за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагентів, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит, та понесені витрати, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим.

З врахуванням вищенаведеного, представники ПП «Поліс» просили скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, з мотивів викладених в письмових запереченнях проти позову.

Представник податкового органу, зокрема, зазначила, що в ході перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Промтехметал", ТОВ "Крафт ЛВ", ТОВ "Сталевий дім", ТОВ "Викуп", ТОВ "Лідерком", ПП "СМУ-600" та ПП "Біко Агротрейд" не несуть економічного змісту та не мають реальних наслідків, що свідчить про фіктивний характер вказаних операцій та їх спрямування на неправомірне отримання податкової вигоди, а тому дані операції з вищевказаним контрагентом були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та витрат.

Представник відповідача зазначила, що нереальність господарських операцій підтверджується сукупністю зібраних в ході проведення перевірки даних, які свідчать, що всі вісім контрагентів позивача не могли в силу об'єктивних причин брати участь у господарських операціях по поставці товару.

Крім того, представник Тернопільської ОДПІ наголосила на тому, що в діях ПП «Поліс» вбачається відсутність прояву розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками, оскільки за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Щодо порушення порядку оформлення результатів перевірки, представник контролюючого органу зазначила, що законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотримання умов, встановлених законом, захищений наділенням його права на не допуск посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки, оскільки ПП «Поліс» не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами такої перевірки.

Крім того, представник Тернопільської ОДПІ наголосила, що будь-яких протиправних дій зі сторони відповідача, які б порушили законні права та інтереси платника, вчинено не було, проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Поліс» та оформлення результатів проведеної перевірки було здійснено на підставі та в межах норм чинного законодавства, а тому твердження позивача про неправомірність дій контролюючого органу є безпідставними.

З врахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що Тернопільська ОДПІ провела перевірку з дотриманням норм чинного законодавства та прийняла за її результатми правомірні податкові повідомлення - рішення, а тому просила відмовити в задоволенні позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Поліс» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Промтехметал", ТОВ "Крафт ЛВ", ТОВ "Сталевий дім", ТОВ "Викуп", ТОВ "Лідерком", ПП "СМУ-600" та ПП "Біко Агротрейд" за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 441/22-01/31830820 від 7 серпня 2013 року (а.с.19-64).

Перевіркою встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства зі сторони позивача:

- п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9, п.п.5.3.1., п.5.3, ст..5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, п.44.1 ст.44, п.п.139.1.9., п.139.1., ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на загальну суму 104481,00 грн., в тому числі за 4 кв.2010р. - 9479 грн., 1 кв.2011р. - 7656 грн., 2 кв.2011р. - 21169 грн., З кв.2011р.- 28280 грн., 4 кв.2011р. - 26020 грн., 1 кв.2012р. - 11877 грн.

- п.1.4., ст.1, п.п.7.4.1, п.7.4.5., п.7.4., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.05.1997р. за № 168/97-ВР, п.44.1, ст..44, аб.1 п.198.3, п. 198.4 та п. 198.6 ст.198 р.5 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 90643,0 грн., в. т.ч. по періодах: грудень 2010 р. - 7583 грн., січень 2011р. - 977 грн., лютий 2011р. - 3366 грн., березень 2011р. - 1781 грн., квітень 2011р. - 9650 грн., травень 2011р. - 6361 грн., червень 2011р. - 2396 грн., липень 2011р. - 10668 грн., серпень 2011р. - 6368 грн., вересень 2011р. - 7555 грн., жовтень 2011р. - 10232 грн., листопад 2011р. - 2983 грн., грудень 2011р. - 9411 грн., січень 2012р. - 1903 грн., лютий 2012р. - 5536 грн., березень 2012р. - 2760 грн., травень 2012р. - 1113 грн.

За розглядом акта перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення - рішення від 17 вересня 2013 року № 0006102201, яким ПП «Поліс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 105 276, 25 грн., в тому числі основний платіж 90 643 та штрафні санкції 14 633, 25 грн.(а.с.15) та №0006112201, яким позивачу визначену суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 109 820 грн., в тому числі основний платіж 104 481 грн. та штрафні санкції 5 339 грн.(а.с.16).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Головне управління Міндоходів у Тернопільській області своїм рішенням від 12.11.13р. № 6699/10/19-00-10-02-06/331 про результати розгляду скарги (а.с.65-75) збільшила суму податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області від 17.09.2013 року № 0006102201 на 2391 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями), а податкове повідомлення рішення від 17.09.2013 року № 0006112201 залишила без змін.

На суму збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2391 грн. Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0007842201 (а.с.17).

19 грудня 2013р. Позивач подав повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням від 14.02.14р. № 2922/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги (а.с.76-81) залишило без змін податкові повідомлення-рішення Відповідача від 17.09.2013 року № 0006102201, від 17.09.2013 року № 0006112201з врахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0007842201), а повторну скаргу - без задоволення.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Тернопільської ОДПІ щодо оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового Кодексу України, на підставі якого була проведена перевірка позивача, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна виїзна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою умовою для проведення документальної виїзної позапланової перевірки є вручення платнику податків до початку проведення такої перевірки під розписку копії наказу про її проведення (пункт 78.4 статті 78 Кодексу).

Як видно з наказу Тернопільської ОДПІ від 16 липня 2013 року №212 «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Поліс» (а.с.18) проведення перевірки було доручено старшому ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків Тернопільської ОДПІ Катеринчуку І.І., головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за проведенням розрахункових операцій у правління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів в Тернопільській області Можаровському О.М., головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів таз борів з фізичних осіб Тернопільської ОДПІ Туркевичу І.М.

Відповідно до п.2 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22 грудня 2010 року акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку.

З пояснень наданих в судовому засіданні керівником ПП «Поліс», проти яких не заперечили представники відповідача, встановлено, що участь в проведенні брали три ревізори-інспектори, прізвища яких були зазначені в наказі про проведення перевірки.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки (а.с.19-64), він підписаний тільки одним ревізором-інспектором.

Крім того, як видно з наказу про проведення перевірки у ПП «Поліс» мала проводитись комплексна документальна позапланова виїзна перевірка щодо дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року., однак її результати оформлені як перевірка Позивача по взаємовідносинах з ПП "МКМ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 35383180), ТОВ "Промтехметал" (код ЄДРПОУ 37398974), ТОВ "Крафт ЛВ" (код ЄДРПОУ 37399009), ТОВ "Сталевий дім" (код ЄДРПОУ 37399035), ТОВ "Викуп" (код ЄРПОУ 35917680), ТОВ "Лідерком" (код ЄДРПОУ 35197074), ПП "СМУ-600" (код ЄДРПОУ 21687550), ПП "Біко Агротрейд" (код ЄДРПОУ 36677875) за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оформлення результатів перевірки проведено із грубими порушеннями наказу Тернопільської ОДПІ від 18 липня 2013р. № 212 та Наказу ДПА України №984 від 22 грудня 2010 року.

Разом з тим, приходячи до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Тернопільської ОДПІ щодо оформлення результатів виїзної документальної позапланової перевірки позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотримання умов, встановлених законом, захищений наділенням його права на не допуск посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки, яке передбачено п.81.1 ст.81 ПК України. В разі якщо платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами такої перевірки.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як видно з акту перевірки податковий орган при проведенні перевірки нібито встановив, що операції з купівлі електротехнічної продукції та комплектуючих товарів частково у підприємств з ознаками фіктивності, як це було виявлено в процесі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме: ПП "МКМ - Сервіс" (код ЄДРПОУ 35383180), ТОВ "Промтехметал" (код ЄДРПОУ 37398974), ТОВ «Крафт ЛВ» (код ЄДРПОУ 37399009), ТОВ «Сталевий Дім» (код ЄДРПОУ 37399035), ТОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680), ТОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074), ПП «СМУ - 600» (код ЄДРПОУ 21687550) , ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ 36677875), здійсненні без фактичної поставки товару, є безтоварними, а тому прийшов до висновку, що позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди від своїх контрагентів.

Крім того, податковий орган зазначає, що в ході перевірки було виявлено, що постачальники позивача мають ознаки анонімних структур (зареєстровані на підставних осіб, які заперечують свою причетність до господарської діяльності цих підприємств), не мають необхідного обсягу трудових ресурсів, матеріально-технічної бази (основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів) для виконання розглядуваних поставок з урахуванням обсягу та кількості поставленої продукції, не провадили фактичну господарську діяльність, натомість виступаючи учасниками конвертаційних центрів для сприяння іншим суб'єктам господарювання в формуванні штучного документообігу з метою отримання податкової вигоди. З врахуванням цього, Тернопільська ОДПІ вважає, що ПП «Поліс» немає права відносити до податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні придбаних товарів, а також відносити до складу витрат, витрати пов'язані з придбанням таких товарів.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується та вважає їх безпідставними виходячи з наступного:

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8^1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку .у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні умови формування податкового кредиту визначені і у Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки перевіркою охоплено період до 31 грудня 2012 року, а з 1 квітня 2011 року втратив чинність Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» то спірних правовідносин також застосовуються відповідні норми Податкового кодексу України, порядок формування витрат.

Так, відповідно до підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового Кодексу до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку:

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, визначено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених законодавчих положень суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з встановлених в судовому засіданні обставин, протягом перевіреного періоду Позивач здійснював закупівлю електротехнічної продукції та комплектуючих частково у таких контрагентів:

1) ПП "МКМ-Сервіс", м. Львів, укладений договір купівлі-продажу № 1/12 від 01 грудня 2010р.;

2) ТОВ "Промтехметал", м.Львів, укладений договір поставки № 52/02 від 01 лютого 2011р.;

3) ТОВ "Крафт ЛВ", м. Львів, укладений договір поставки № 2/0511 від 05 травня 2011р.;

4) ТОВ "Сталевий дім", м.Львів, укладений договір купівлі-продажу № 80/06 від 01 червня 2011р.;

5) ТОВ "Викуп", м.Київ, укладений договір купівлі-продажу № 1/811 від 01 серпня 2011р.;

6) ТОВ "Лідерком", м.Київ, укладені договори купівлі-продажу № 1/1011 від 03 жовтня 2011р., поставки № 1/0112 від 04 січня 2012р.;

7) ПП "СМУ-600", м. Київ, укладений договір поставки № 10/112 від 04 січня 2012р.;

8) ПП "Біко Агротрейд". м. Київ, укладений договір поставки №01/212 від 02 лютого 2012р.

Згідно умов укладених договорів пунктом поставки товарів було офісне приміщення Позивача. Обов'язок доставки товарів було покладено на Продавця, який власними силами та засобами поставляє Покупцю замовлений товар в пункт поставки товару.

Суд вважає, що факт реального виконання договірних правовідносин між ПП «Поліс» та вищенаведеними суб'єктами господарювання підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними та даними журналу реєстрації довіреностей (а.с.84-173).

Розрахунки за отриманий товар та надані послуги підтверджуються відповідними банківськими виписками.

Податкові накладні на придбання електротехнічної продукції та комплектуючих від ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Промтехметал", ТОВ "Крафт ЛВ", ТОВ "Сталевий дім", ТОВ "Викуп", ТОВ "Лідерком", ПП "СМУ-600", ПП "Біко Агротрейд", що надавались позивачем для проведення документальної перевірки оформлені належним чином, у відповідності до приписів підпункту 7.2.1. Закону про ПДВ, пункту 201.1 Податкового Кодексу України, тобто мають всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Як зазначалось вище, відповідач стверджує про те, що позивач здійснював закупівлю електротехнічної продукції та комплектуючих товарів частково у зазначених вище підприємств з ознаками фіктивності. Податковим органом було виявлено, що постачальники Позивача мають ознаки анонімних структур (зареєстровані на підставних осіб, які заперечують свою причетність до господарської діяльності цих підприємств), не мають необхідного обсягу трудових ресурсів, матеріально-технічної бази для виконання розглядуваних поставок з урахуванням обсягу та кількості поставленої продукції, не провадили фактичну господарську діяльність, натомість виступаючи учасниками конвертаційних центрів для сприяння іншим суб'єктам господарювання в формуванні штучного документообігу з метою отримання податкової вигоди.

Суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки всупереч приписів частини 2 та частини 4 статті 71 КАС України (обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову), відповідач не підтверджує свої висновки відповідними доказами.

Суд вважає, що вирок від 26.12.2012р. у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.27, ч.4 ст.358 КК України, винесений Сихівським районним судом м. Львова, який на думку Відповідача свідчить про незаконність дій Позивача не може бути належним доказом у справі, оскільки ОСОБА_7 не мав відношення до зазначених контрагентів Позивача, не був посадовою особою зазначених контрагентів Позивача.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Така обов'язковість поширюється лише на питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову, тобто обов'язковими є факти щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Таким чином, згаданий Відповідачем вирок Сихівського районного суду м. Львова не може слугувати доказом незаконності дій Позивача та нереальності, оскільки останній не виступав учасником подій, які досліджувались у вищезазначеній кримінальній справі.

Доводи Відповідача про порушення Позивачем норм податкового законодавства із посиланням на лист ДПС у Хмельницькій області від 08.10.2012 № 14405/7/07-30/17, направлений на адресу ДПС у Тернопільській області суд вважає необґрунтованими, оскільки посилання на обставини викладені в листі та акті є припущенням податкового органу про відсутність реальних операцій без надання належних доказів, у тому числі без надання належної копії обвинувального вироку, яким би відносно посадових осіб ТОВ "Викуп, ТОВ "Лідерком", ПП "СМУ-600", ПП "Біко Агротрейд" було б встановлено обставини скоєння злочину, замаху на злочин або готування до злочину, що тягне за собою відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України, на момент укладання угод з Позивачем. Крім того, постановою старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, закрито кримінальну справу № 41/0279 в частині пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення щодо пособництва у фіктивному підприємництві за недоведеністю вини та відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, про що свідчить Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року по справі № 813/3525/13-а.

Позивач є платником податку на додану вартість та податку на прибуток. Облік продажу та придбання Позивач здійснює на підставі первинних документів (видаткових та податкових накладних).

Факт отримання Позивачем видаткових та податкових накладних Відповідач визнає в Акті перевірки. Не заперечується і належне оформлення зазначених документів.

ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Промтехметал", ТОВ "Крафт ЛВ", ТОВ "Сталевий дім", ТОВ "Викуп", ТОВ "Лідерком", ПП "СМУ-600", ПП "Біко Агротрейд" на момент укладення із Позивачем господарських договорів та здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані в ЄДРПОУ, були наділені відповідною цивільною правоздатністю та дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, зокрема були платниками ПДВ, що не заперечується Відповідачем.

Як вбачається з Акта перевірки в основу висновків Відповідача покладено, зокрема акти про неможливість проведення зустрічних звірок, в яких Відповідач прийшов до переконання про відсутність реальності здійснення господарських операцій без дослідження жодних первинних документів контрагентів.

Однак, суд вважає, що використана Відповідачем при перевірці інформація без дослідження у контрагента відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення Позивачем норм Податкового кодексу України.

Стверджуючи про наявну абсолютну відсутність прояву Позивачем розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками, Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Не зазначено Відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність Позивача, як платника податків.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та валові витрати Позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Твердження Відповідача щодо порушення Позивачем норм податкового законодавства у зв'язку з тим, що у його контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого укладені угоди Позивача не мають реального товарного характеру, належним чином не обґрунтовані, оскільки фактичне проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо відсутності документів, що засвідчують транспортування, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно умов укладених Позивачем договорів із ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Промтехметал", ТОВ "Крафт ЛВ", ТОВ "Сталевий дім", ТОВ "Викуп, ТОВ "Лідерком", ПП "СМУ-600", ПП "Біко Агротрейд" (п. 4.7. - п.4.9. договорів) пунктом поставки товарів було офісне приміщення Позивача. Обов'язок доставки товарів було покладено на Продавця, який власними силами та засобами поставляє Покупцю замовлений товар в пункт поставки товару, у зв'язку із чим останній не укладає додаткових угод на транспортування придбаного товару, не несе додаткових витрат щодо його транспортування, а тому і не повинен мати первинних товарно-супровідних документів, що підтверджують факт транспортування товару на його адресу.

Таким чином, висновки Відповідача ґрунтуються на припущеннях про неспроможність контрагентів Позивача до поставки товарів, натомість, первинні документи, якими підтверджено здійснення господарських операцій, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Також суд вважає, що на реальність здійснення господарських операцій не впливає (можливе в даній справі) невиконання контрагентом своїх зобов'язань.

Так, Постановою Верховного Суду України від 1 червня 2010 р. № 10/82 визначено, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Позиція Верховного суду в даному випадку повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

В даному випадку з врахуванням вищенаведеного рішення Європейського суду з прав людини та керуючись ч.2 ст.8 КАС України суд при вирішення спору в вищенаведеній частині застосовує принцип верховенства права.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Суд при вирішенні даного спору, враховує те, що податковим органом не доведено недобросовісності ПП «Поліс», а вчиненні ним господарські операції з із ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Промтехметал", ТОВ "Крафт ЛВ", ТОВ "Сталевий дім", ТОВ "Викуп, ТОВ "Лідерком", ПП "СМУ-600", ПП "Біко Агротрейд" не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 вересня 2013 року №0006102201, №0006112201 та від 12 грудня 2013 року №0007842201 є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати, а саме, судовий збір сплачений за позовні вимоги майнового характеру, понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 17 вересня 2013 року №00061002201, №0006112201 та від 12 грудня 2013 року №0007842201.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Поліс" 434, 98 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 травня 2014 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.