Ухвала

від 13.05.2014 по справі 822/4864/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4864/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Хмельницькій області до Приватного підприємства "Вест-2002" про накладення арешту на кошти та інші цінності , -

В С Т А Н О В И В :

Кам'янець-Подільська ОДПІ звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ПП "Вест-2002" про накладення арешту на кошти та інші цінності в сумі 13271,76 гривень. Позовні вимоги мотивовано тим, що у ПП ""Вест-2002" наявний податковий борг в розмірі 13271,76 гривень. Проведеними інспекцією заходами встановлено відсутність у підприємства майна, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу, тому просили накласти арешт на кошти по рахунку, відкритому у банку.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, у 2011 році Кам'янець-Подільською ОДПІ було направлено запити, щодо майна ПП "Вест-2002", до Кам'янець-Подільського МБТІ, Південного регіону ІДТН, Управління Держкомзему у м. Кам'янець-Подільському, Управління Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі, ВРЕР ДАІ УМВС України в Хмельницькій області. Згідно отриманих відповідей за ПП "Вест-2002" об'єктів нерухомого майна не зареєстровано, трактори, комбайни та інша с/г техніка в інспекції не зареєстрована, як землевласник чи землекористувач ПП "Вест-2002" не зареєстроване, транспортні засоби зареєстрованими не значаться.

Постановами Хмельницького окружного адміністративного суду у справах №2270/5088/12 від 17.07.2012 року, №822/1196/13-а від 26.03.2013 року, №822/2088/13-а від 15.05.2013 року, вирішено стягнути з ПП "Вест-2002" податковий борг на загальну суму 13271,76 гривень.

Рішеннями про погашення усієї суми податкового боргу №33 від 03.08.2012 року, №26 від 08.04.2013 року, №52 від 02.07.2013 року було вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки, яка належить платнику податків.

Інкасові доручення (розпорядження) були надіслані до АТ "УкрСиббанку", однак були повернуті у серпні, жовтні 2012 року і липні 2013 року без виконання у зв'язку з тим, що кошти арештовані за іншим виконавчим документом.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Пунктом 89.2 цієї статті визначено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.3 ст. 89 ПК України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно п.91.3 ст.91 ПК України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Відповідно до п.3.3, п.3.4, п.3.6 розділу ІІІ Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №578 від 10.10.2013 року, до основних функцій та повноважень податкового керуючого щодо податкової застави відносять: здійснення опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та складання акта опису такого майна; реєстрація податкової застави у відповідному державному реєстрі та її виключення із такого реєстру; складання акта про відсутність майна, що має бути описане у податкову заставу.

Відповідно до абз. 2, 3 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 цього Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду; звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків збігаються з підставами застосування арешту майна та визначені п. 94.2 ст. 94 зазначеного Кодексу.

Згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Таким чином, право на пред'явлення вимоги щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, наступає в разі встановлення податковим органом відсутності у платника податків, який має борг, майна та/або якщо його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або якщо таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

На підставі встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податковий орган з липня 2013 року не вживав жодних заходів, необхідних для встановлення наявності майна боржника, адже не провів опис майна на яке поширюється податкова застава (згідно письмового клопотання від 10.02.2014 року). Позивач не дотримався вимог ПК України щодо порядку встановлення факту відсутності майна, яке є джерелом погашення податкового боргу (рішення керівника контролюючого органу, акт опису), тому не може бути задоволена позовна вимога про накладення арешту на кошти і цінності ПП "Вест-2002" у сумі 13271,76 гривень в банку по відкритому рахунку в АТ "УкрСиббанк".

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.