Постанова

від 14.05.2014 по справі 825/1274/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2014 року Чернігів Справа № 825/1274/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача Присівок Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені , -

В С Т А Н О В И В:

17.04.2014 Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 20469,57 грн. та пеню у розмірі 12,28 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» відповідачем не виконано 4-ох відсотковий норматив працевлаштування інвалідів відповідно середньооблікова кількість штатних працівників, яким згідно чинного законодавства встановлена інвалідність, становить - 0 осіб. За таких обставин, відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 20469,57 грн. та пені - 12,28 грн. На момент звернення до суду відповідачем адміністративно-фінансові санкції та пеня не сплачені.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Одночасно надав заперечення, в яких виклав свою позицію проти доводів позивача та зазначив наступне. В період з 11.06.2013 по 18.09.2013 року на підприємстві відповідача працювало два інваліда, але були звільнені не з ініціативи роботодавця. За таких обставин вважає, що його вини у не працевлаштуванні інвалідів немає, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" (код ЄДРПОУ 32533020) зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців (а.с.6-8).

Згідно звіту за 2013 рік на підприємстві протягом 2013 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 23 особи; норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа, фактично працюючих інвалідів - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників в 2013 році складав 470,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2013 році 20470,00 грн. (а.с.4).

Дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини третьої статті 18-1 цього Закону, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звіти про наявність вакансій ф.3-ПН стосовно робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2013 року подавав лише в жовтні та грудні 2013 року (а.с.20-24). Тобто, відповідачем не виконано обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, чим порушено вимоги чинного законодавства України.

Відповідно до списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2013 році встановлено, що особами з обмеженими фізичними можливостями відпрацьовано на товаристві сумарно 4 місяці, що відповідає 0 робочих місць, призначених для інвалідів (4/12=0,33=0). Отже, 4-ох відсотковий норматив працевлаштування інвалідів у відповідача у 2013 році не виконаний, відповідно середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 0 осіб.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких, передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних місць, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості (за період з січня по червень та листопад 2013 року), є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарським санкцій.

Аналогічна правова позицію висловлена Верховим Судом України у постановах №№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно.

Згідно 244 -2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Постановою Національного банку України від 14.04.2014 року № 212 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 15.04.2014 встановлена облікова ставка у розмірі 9,5 відсотків річних за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 12,28 грн.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" (р/р 26005104631000 в ПАТ КБ Надра, МФО 380764, код ЄДРПОУ 30743230) до державного бюджету (р/р 31211230700057 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 37440968) адміністративно-господарських санкцій в сумі 20469 (двадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 57 коп. та пені в сумі 12 (дванадцять) грн. 28 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко