Рішення

від 13.05.2014 по справі 914/1287/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 р. Справа № 914/1287/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Приватного підприємства «Сонячне об'єднання» (м. Харків) до відповідача:Державного підприємства «Львіввугілля» (м. Сокаль) про:стягнення 580066 грн. 16 коп. (з яких: 540075,92 грн. - основний борг; 19975,41 грн. - пеня; 20014,83 грн. - 3% річних) Суддя: Цікало А. І. При секретарі: Герасименко В. С. Представники:

Позивача:Тарасенко О. В. - представник (довіреність від 21.05.2013 р.) Відповідача:Лемеха М. Р. - представник (довіреність від 03.01.2014 р. № 8/9-1)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

10.04.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1336 поступила позовна заява від Приватного підприємства «Сонячне об'єднання» до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення 580066 грн. 16 коп. (з яких: 540075,92 грн. - основний борг; 19975,41 грн. - пеня; 20014,83 грн. - 3% річних).

Ухвалою суду від 11.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.05.2014 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

12.05.2014 р. до суду за вх. № 20226/14 від представника позивача поступила довідка про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, копія довідки про банківські рахунки позивача, копія акту звірки від 01.11.2013 р., акт звірки станом на 28.03.2014 р., докази направлення акту звірки відповідачу, копія виписки з ЄДРЮОФОП щодо позивача, копія статуту позивача та відомості з ЄДРЮОФОП щодо відповідача.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

13.05.2014 р. до суду за вх. № 20364/14 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він визнав суму основного боргу у розмірі 540075 грн. 92 коп. До зазначеного відзиву долучено копію довіреності від 31.12.2013р. №9, копію статуту відповідача, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію положення про відокремлений підрозділ відповідача, копію довідки з ЄДРПОУ щодо відповідача та копію довідки з ЄДРПОУ щодо відокремленого підрозділу відповідача.

13.05.2014 р. до суду за вх. № 20367/14 від представника відповідача поступило повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Представник відповідача визнав заборгованість перед позивачем за отриманий товар на суму 540075 грн. 92 коп. та просив суд застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені на суму 19975 грн. 41 коп.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

06.06.2012 р. між Приватним підприємством «Сонячне об'єднання» (позивач) та Державним підприємством «Львіввугілля» (відповідач) був укладений договір № 114 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 11.04.2012 р. (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язується у 2012 р. поставити відповідачу товар, а саме: білизна спідня з тканини 18.23.2 (білизна натільна в кількості 11500 компл.), а відповідач зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

Згідно з п. 1.2. Договору, кількість, ціна, асортимент і терміни поставки товару визначаються специфікацією № 1, яка є складовою і невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна товару за одиницю і по позиціях зазначена у специфікації № 1 до договору. Загальна сума даного договору визначається загальною сумою товару по специфікації № 1 і становить 640090 грн. 00 коп.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 640075 грн. 92 коп., що підтверджується видатковими накладними від 14.12.2012 р. № 164 на суму 55656,00 грн., від 14.12.2012 р. № 166 на суму 55656,00 грн., від 14.12.2012 р. № 167 на суму 55656,00 грн., від 14.12.2012 р. № 168 на суму 28941,12 грн. та від 20.12.2012 р. № 178 на суму 444166,80 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Згідно з п. 4.1. Договору, розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів підприємства, бюджетних коштів відповідача на розрахунковий рахунок позивача протягом 3 днів з моменту отримання конкретної партії товару.

Порушуючи умови Договору, відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар на суму 100000 грн. 00 коп.

Станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 540075 грн. 92 коп. Зазначена сума боргу підтверджується актом звірки розрахунків та визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано 20014,83 грн. - 3 % річних.

Крім того, відповідно до п. 7.5. Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму 19975,41 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Представник відповідача просив суд застосувати позовну давність щодо вимог позивача про стягнення пені.

Суд застосовує спеціальну позовну давність щодо вимог про стягнення пені та відмовляє в задоволені позову в цій частині.

Станом на день розгляду справи, відповідач визнав заборгованість перед позивачем за отриманий товар, доказів сплати боргу не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Договором про закупівлю товару від 06.06.2012 р. № 114 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті за товар у виді пені у розмірі облікової ставки Національного банку України (п. 7.5. Договору).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач визнав заборгованість перед позивачем, доказів сплати боргу не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Сонячне об'єднання» до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення 580066 грн. 16 коп. (з яких: 540075,92 грн. - основний борг; 19975,41 грн. - пеня; 20014,83 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 560090 грн. 75 коп. (з яких: 540075,92 грн. - основний борг; 20014,83 грн. - 3% річних).

В задоволені позову в частині стягнення пені на суму 19975 грн. 41 коп. слід відмовити у зв'язку із спливом позовної давності до зазначених вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11601 грн. 32 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 21.03.2014 р. № 30 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір слід покласти на відповідача повністю, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 256, 258, 509, 510, 526, 530, 546, 549, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Сонячне об'єднання» до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення 580066 грн. 16 коп. (з яких: 540075,92 грн. - основний борг; 19975,41 грн. - пеня; 20014,83 грн. - 3% річних) задоволити в частині стягнення 560090 грн. 75 коп. (з яких: 540075,92 грн. - основний борг; 20014,83 грн. - 3% річних).

2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; код ЄДРПОУ 32323256) на користь Приватного підприємства «Сонячне об'єднання» (вул. Плеханівська, 147, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ 33290461) 560090 грн. 75 коп. (з яких: 540075,92 грн. - основний борг; 20014,83 грн. - 3% річних) та 11601 грн. 32 коп. судового збору.

3. В задоволені позову в частині стягнення пені на суму 19975 грн. 41 коп. - відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 травня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.