Постанова

від 23.07.2014 по справі 914/1287/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" липня 2014 р.                                                             Справа № 914/1287/14 Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Зварич О.В. при секретарі судового засідання Бохонок В.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Сонячне об'єднання» на рішення господарського суду Львівської області від 13 травня 2014 року по справі №914/1287/14 за позовом приватного підприємства «Сонячне об'єднання» до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення заборгованості                                                                   ВСТАНОВИВ: 28 березня 2014 року приватне підприємство «Сонячне об'єднання» звернулось господарського суду Львівської області з позовом до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення 580066 грн. 16 коп. (з яких: 540075,92 грн. – основний борг; 19975,41 грн. – пеня; 20014,83 грн. – 3% річних), що виникли у зв'язку із неналежним виконанням договору № 114 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 11.04.2012р., укладеного сторонами 06 червня 2012 року. Рішенням господарського суду Львівської області від 13 травня 2014 року (суддя Цікало А.І.) позов задоволено частково. Суд стягнув з державного підприємства «Львіввугілля» на користь приватного підприємства «Сонячне об'єднання» 560090,75 грн. (з яких: 540075,92 грн. – основний борг; 20014,83 грн. – 3% річних), а також 11601,32 грн. судового збору. У задоволені позову в частині стягнення пені на суму 19975,41 грн. – відмовив. Приватне підприємство «Сонячне об'єднання» оскаржило рішення господарського суду Львівської області від 13 травня 2014 року у частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені, просить змінити рішення господарського суду Львівської області від 13 травня 2014 року у справі №914/1287/14, а саме задовольнити позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача 19975,41 грн. пені. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно і неправомірно застосував позовну давність щодо позовних вимог про стягнення 19975,41 грн. пені, оскільки відповідач про це не заявляв. А відмовляючи у стягненні пені через сплив позовної давності суд не врахував, що навіть при застосуванні позовної давності частина нарахованої пені підлягала до стягнення. З урахуванням дати подання позову 28 березня 2014 року та періоду нарахування пені (з 20 грудня 2012 року до 18 червня 2013 року та з 25 грудня 2012 року до 23 червня 2013 року) стягненню підлягала пеня у сумі  9667,22 грн. Правовою підставою вимог зазначає ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 267 ЦК України. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому визнає факт заборгованості за договором № 114 у сумі 540075,92 грн. та зазначає, що про цю обставину пояснив суду першої інстанції у судовому засіданні, а також просив застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені. Рішення господарського суду Львівської області від 13 травня 2014 року  вважає законним, просить залишити без змін. Сторонам належним чином повідомлено про розгляд справи. У судовому засіданні 09 липня 2014 року з участю представників сторін оголошено перерву на 23 липня 2014 року. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23 липня 2014 року у склад колегії замість судді Кордюк Г.Т., яка перебуває у відпустці уведено суддю Зварич О.В. Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Сонячне об'єднання» та матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 13 травня 2014 року по справі №914/1287/14 слід скасувати частково та прийняти нове рішення виходячи з наступного. Згідно з матеріалами справи №914/1287/14 06 червня 2012 року державне підприємство «Львіввугілля» (Замовник) і приватне підприємство «Сонячне об'єднання» (Учасник) уклали договір № 114 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 11.04.2012р. за умовами п. 1.1. якого, позивач зобов'язався у 2012 р. поставити відповідачу товар, а саме: білизна спідня з тканини 18.23.2 (білизна натільна в кількості 11500 компл.), а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму. Кількість, ціна, асортимент і терміни поставки товару визначаються специфікацією № 1, яка є складовою і невід'ємною частиною цього договору (п.1.2. договору). Ціна товару за одиницю і по позиціях зазначена у специфікації № 1 до договору. Загальна сума даного договору визначається загальною сумою товару по специфікації № 1 і становить 640090 грн. (п.3.1. договору). Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів підприємства, бюджетних коштів Замовника (відповідач) на розрахунковий рахунок Учасника (позивач) протягом 3 днів з моменту отримання конкретної партії товару. Згідно з п. 7.5. договору при невиконанні п. 4.1. договору Замовник  сплачує Учаснику пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від вартості товару за кожний день прострочення. Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом. Із змісту умов договору № 114 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 11.04.2012р., підстави його укладення і статусу сторін, слідує, що такий є договором поставки. Правове регулювання договору поставки визначене ст.ст. 264-271 ГК України. До відносин поставки застосовуються правила про договори купівлі-продажу, врегульовані Цивільним кодексом України. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)  передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність  другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема, неустойкою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 640 075,92 грн., що підтверджується видатковими накладними від 14.12.2012 р. № 164 на суму 55  656 грн., від 14.12.2012 р. № 166 на суму 55  656 грн., від 14.12.2012 р. № 167 на суму 55  656 грн., від 14.12.2012 р. № 168 на суму 28 941,12 грн. та від 20.12.2012 р. № 178 на суму 444 166,80 грн.   Отже 14 грудня 2012 року позивач поставив відповідачу чотири партії товару на загальну суму 195 909,12 грн., а 20 грудня 2012 року - одну партію товару на суму 444166,80 грн. Відтак з урахуванням умов п. 4.1. договору відповідач повинен був упродовж 3 днів з моменту отримання товару оплатити позивачу вартість отриманого товару: до 18 грудня 2012 року - 195909,12 грн., до 24 грудня 2012 року - 444166,80 грн. Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару - у сумі 100000 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 540075,92 грн. Названа сума боргу підтверджується й актом звірки розрахунків та визнана відповідачем. За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував 20014,83 грн. – 3% річних (у сумі 3586,74 грн. від простроченої суми 95909,12 грн. за період прострочення з 20 грудня 2012 року до 20 березня 2014 року та у сумі 16428,09 грн. від простроченої суми 444166,80 грн. за період прострочення з 25 грудня 2012 року до 20 березня 2014 року).   Також на підставі п. 7.5. договору за прострочення виконання п. 4.1 договору здійснити оплату протягом 3 днів з моменту отримання конкретної партії товару позивач нарахував відповідачу 19 975,41 грн. пені (у сумі 3547,32 грн. від простроченої суми 95 909,12 грн. за період прострочення з 20 грудня 2012 року до 18 червня 2013 року та у сумі 16 428,09 грн. від простроченої суми 444 166,80 грн. за період прострочення з 25 грудня 2012 року до 23 червня 2013 року).   При розрахунку 3% річних і пені з простроченої суми заборгованості виключено сплачену   відповідачем суму 100  000,00 грн. У відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу відповідач визнав факт заборгованості за договором № 114 у сумі 540075,92 грн. Крім того, у засіданні господарського суду Львівської області 13 травня 2014 року представник відповідача просив застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені, про що вказано у протоколі судового засідання від 13 травня 2014 року. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Як визначено ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Виходячи з вищевикладених фактичних обставин справи та приписів закону суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 540075,92 грн. основного боргу та 20014,83 грн. – 3% річних. Проте суд невірно застосував позовну давність до вимог про стягнення пені. Як зазначено вище, у судовому засіданні 13 травня 2014 року, до винесення рішення по справі, представник відповідача заявив про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, як про це вказано у протоколі судового засідання від 13 травня 2014 року.   Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81-1 ГПК України, сторони мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи. Господарський суд розглядає зауваження на протокол протягом п'яти днів з дня подання зауваження і за результатами розгляду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх. У матеріалах справи відсутні зауваження до протоколу судового засідання 13 травня 2014 року з приводу допущених у ньому неправильностей чи неповноти протоколу.   За наведеного суд апеляційної інстанції констатує, що до винесення оскарженого рішення суду  стороною у спорі (відповідачем) зроблена заява про застосування позовної давності, як це передбачено ч. 3 ст. 267 ЦК України. Тому господарський суд Львівської області мав законні підстави для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені. Однак при цьому суд першої інстанції не врахував періоду нарахування пені й дати звернення до суду із позовом.   Як зазначено вище, позивач звернувся з позовом 28 березня 2014 року. Пеня у загальній сумі 19 975,41 грн. розрахована з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України наступним чином:  від простроченої суми 95 909,12 грн. за період прострочення з 20 грудня 2012 року до 18 червня 2013 року - 3547,32 грн.; від простроченої суми 444 166,80 грн. за період прострочення з 25 грудня 2012 року до 23 червня 2013 року - 16 428,09 грн.    Відтак наслідком застосування позовної давності в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України) до вимог про стягнення пені має бути відмова у стягненні пені, нарахованої за період прострочення до 28 березня 2013 року. Пеня, нарахована за період прострочення з 28 березня 2013 року до 18 червня 2013 року щодо простроченої  суми 95909,12 грн. (що становить 1625,20 грн.) та з 28 березня 2013 року до 23 червня 2013 року щодо простроченої суми 444166,80 грн. (що становить 7952,41 грн.) заявлена у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 258 ЦК України та  підлягає стягненню.   При обрахунку суми пені, заявленої у межах строку позовної давності суд апеляційної інстанції враховує наявні у справі докази, умови п.п. 4.1., 7.5. договору № 114, момент виникнення обов'язку відповідача сплатити позивачу 95909,12 грн. та 444166,80 грн. відповідно, вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування пені та облікову ставку НБУ 7,5%, що діяла згідно з Постановою Правління НБУ № 102 від 21 березня 2012 року й облікову ставку НБУ 7,0%, що діяла з 10 червня 2013 року згідно з Постановою Правління  НБУ № 209 від 06 червня 2013 року). Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у загальній сумі 9577,61 грн. (1625,20 грн. + 7952,41 грн.). Тому рішення господарського суду Львівської області від 13 травня 2014 року в частині відмови у стягненні пені слід скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно з приписами ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеній сумі. Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України). Статтею 104 ГПК України визначено підстави для скасування або зміни рішення господарського суду. Серед іншого такими підставами є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного підприємства «Сонячне об'єднання» задовольнити частково. Рішення господарського суду Львівської області від 13 травня 2014 року по справі №914/1287/14 у частині відмови у стягненні пені (п. 3.) скасувати і в цій частині прийняти нове рішення: Стягнути з державного підприємства «Львіввугілля» (вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; ідентифікаційний 32323256) на користь приватного підприємства «Сонячне об'єднання» (вул. Плеханівська, 147, м. Харків, 61037; ідентифікаційний код 33290461) 9577,61 грн. пені та 437,99 грн. судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції. У стягненні 10397,80 грн. пені відмовити.     У решті рішення господарського суду Львівської області від 13 травня 2014 року по справі №914/1287/14 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.    Головуючий суддя                                                            Гриців В.М.                        суддя                                                            Давид Л.Л.                        суддя                                                            Зварич О.В.