Постанова

від 15.05.2014 по справі 810/2376/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року місто Київ № 810/2376/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вета-Плюс» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вета-Плюс», звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 № 0008802204 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час до суду сторони не з'явилися.

Представником позивача 23.04.2014 було заявлено письмове клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Також представником позивача були надані додаткові докази по справі.

Представник відповідача 22.04.2014 надав суду клопотання про розгляд справи без його участі разом з письмовими запереченнями на адміністративний позов.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та те, що від сторін надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, суд визнав за можливе розгляд справи проводити без участі сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами, про що постановлено ухвалу від 23.04.2014.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вета-Плюс» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 33729256.

З матеріалів справи встановлено, що 25.11.2013 Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 25.11.2013 № 296/10-06-22-04/33729256 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вета-Плюс» (код за ЄДРПОУ: 33729256) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ: 30303336) за період з 01.04.2011 по 31.03.2012».

Перевіркою встановлено порушення пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 573, 00 гривень, в тому числі: за ІІ квартал 2011 року в розмірі 39 406, 00 гривень, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в розмірі 43 917, 00 гривень, за ІІ-ІV квартали 2011 року в розмірі 43 829, 00 гривень, за І квартал 2012 року в розмірі 5421, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 25.11.2013 № 296/10-06-22-04/33729256, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 № 0008802204 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 132 573, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 143, 00 гривень.

Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 27.02.2014 № 467/10/10-36-10-01-206/1106 вищевказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині штрафних санкцій в сумі 31 788, 00 гривень, в іншій частині - залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 26.03.2014 № 5333/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення в від 06.12.2013 № 0008802204, з урахуванням Рішення ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 27.02.2014 № 467/10/10-36-10-01-206/1106 - залишено без змін.

Станом на день подання позовної заяви та в процесі розгляду справи, доказів прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги позивача суду не надано.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів та факту відсутності реального характеру господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 встановлено, що ТОВ «Вета-Плюс» (код за ЄДРПОУ 33729256) мало взаємовідносини з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ 35025055) у квітні, травні, червні липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року та січні 2012року.

ТОВ «Вета-Плюс» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» укладено генеральний договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 0401/17-414 від 01.04.2011, відповідно до якого Страховик (ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» - голова правління Опанасенко Г.П.) зобов'язується відшкодувати збитки Страхувальнику (ТОВ «Вета-Плюс» -завідуюча аптеки ОСОБА_2) при настанні страхових випадків згідно пункту 3.1 цього договору.

Предметом даного договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язанні з зобов'язаннями Страхувальника по відшкодуванню збитків майну третіх осіб під час здійснення Страхувальником підприємницької (господарської) діяльності, яка пов'язана з виконанням наступних договорів (контрактів, угод):

- договір купівлі-продажу № 239-1 1 від 03.01.2011 з ПрАТ «Альба-Україна»;

- договір поставки № 29688 від 08.12.2012 з СУЕП у формі ТОВ «Оптіма-Фарм ЛТД»;

- угода поставки товару № 151209/95 від 15.12.2009 з ТОВ «Фармако».

Розрахунки між ТОВ «Вета-Плюс» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» за надані послуги (страхування) проводились у безготівковій формі.

В рахунок оплати за отримані послуги (страхування) отримано грошові кошти на суму 578 650, 24 гривень, що підтверджено платіжними дорученнями.

Укладання договорів страхування проводилось завідуючою аптеки ОСОБА_2 на підставі доручення від 24.10.2008. До перевірки не надано підтверджуючі документи стосовно права підпису завідуючої аптеки ОСОБА_2

Відповідно до АІ «Податковий блок» не зазначено, що ОСОБА_2 мала право підпису, таким чином завідувач аптеки не мав права підпису в первинних документах.

Інші документи на підтвердження взаємовідносин між ТОВ «Вета-Плюс» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» до перевірки не надано.

До Броварської ОДПІ надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012» від 19.07.2013 № 445/2250/30303336» (далі Акт - № 445/2250/30303336).

В акті перевірки зазначено: в перевіреному періоді з 01.07.2010 по 31.12.2012 ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків.

ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» на підставі договору про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № 0103/01-СФП від 03.01.2008 передало у перестрахування ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» (код ЄДРПОУ 31958460) ризики на загальну суму 615 523 517, 00 гривень в тому числі по періодам: III квартал 2010 року - 101 944 006, 00 гривень (що дорівнює 87, 54% від загальної суми перестрахування за 3 квартал 2010 року); IV квартал 2010 року - 11 510 665, 00 гривень (що дорівнює 13, 93% від загальної суми перестрахування за 4 квартал 2010 року); І квартал 2011 року - 502 068 846, 00 гривень (що дорівнює 100% від загальної суми перестрахування за 1 квартал 2011 року). ТДВ «СК «РАДА» (ТДВ СК Відродження України) (код за ЄДРПОУ 30779308) ризики на загальну суму 71 163 340, 98 гривень, у тому числі по періодах:

IV квартал 2010 року - 71 163 340, 98 гривень (що дорівнює 86,07% від загальної суми перестрахування за 3 квартал 2010 року).

ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» на підставі договору про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № СТ-050/02 від 05.01.2009 передано у перестрахування ТДВ «СК «Сяйво» (Страховик) (код за ЄДРПОУ 32704920) ризики на загальну суму 14 508 669, 00 гривень, у тому числі по періодах: III квартал 2010 року - 14 508 669, 00 гривень (що дорівнює 12,46 % від загальної суми перестрахування за 3 квартал 2010 року).

В ході відпрацювання діяльності перестраховиків встановлено наступне.

Вищезазначені страхові компанії основних засобів на балансі не мають.

ПрАТ «Прогрес-Фонд» (30303336) договір в галузі факультативного перестрахування ретроцесія від № 0104/04-ВУ до № 0104/21-ВУ від 04.01.2011. Передано в перестрахування за І квартал 2011 року суму 97 152 063, 02 гривень.

Страхові компанії, які є кінцевими отримувачами страхових платежів по договорах страхування згідно бази даних АІС «Податки», перебувають у стані ліквідації, ліквідовані або відсутні за юридичною та фактичною адресами, а саме:

- ТДВ «СК «ТДВ «СК «Говерла», код за ЄДРПОУ 36529222 перебуває на обліку ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 справа № 43/157 визнано банкрутом ТДВ «СК «ТДВ «СК «Говерла». Остання декларація з податку на прибуток страховика подана до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва за І квартал 2010 року. Кількість працюючих відсутня.

- ТДВ «СК «Універсальний страховий альянс», код за ЄДРПОУ 37099036, перебуває на обліку в ДПІ у Святопшнському районі міста Києва. Стан платника - запит на встановлення місцезнаходження. Остання декларація з податку на прибуток страховика подана до ДПІ у Святопшнському районі міста Києва за 3 квартали 2011 року (1 квартал 2011 року, 1 півріччя 2011 року, 3 квартали 2011 року з нульовими показниками). Кількість працюючих - 1 особа.

- ТДВ «УСК «Сучасний вибір», код за ЄДРПОУ 36018824, перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі міста Києва. Дата початку ліквідаційної процедури з 20.10.2010. Остання декларація з податку на прибуток страховика подана до ДПІ у Печерському районі міста Києва за 9 місяців 2009 року. Кількість працюючих відсутня.

- Київська філія ВАТ СК «Мир», код за ЄДРПОУ 26189453, перебувала на обліку ДПІ у Оболонському районі міста Києва. Дата початку ліквідаційної процедури з 05.04.2010. Дата зняття з обліку в ДПІ 28.10.2010. Остання декларація з податку на прибуток страховика подана до ДПІ у Оболонському районі міста Києва за 1 півріччя 2010 року. Кількість працюючих - 3 особи.

- ТДВ «СК «Зеніт», код за ЄДРПОУ 36757227, перебуває па обліку ДПІ у Печерському районі міста Києва. Дата початку ліквідаційної процедури з 23.03.2011, (рішенням Господарського суду визнано недійсними реєстрацію та установчі документи). Остання декларація з податку на прибуток страховика подана до ДПІ у Печерському районі міста Києва за 1 півріччя 2010 року. Кількість працюючих відсутня.

В ході проведення Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС перевірки ТДВ «СК «Сяйво» від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві надійшла інформація (лист від 02.07.2013 № 899/7/2655-22-02-11) щодо ТДВ «СК «Зеніт», де зазначено наступне.

Відповідно до інформаційних баз даних ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві ТДВ «СК «Зеніт» має стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Згідно відомостей, які надійшли з ЄДР, 03.01.2013 змінено стан платника та внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно інформаційних баз даних ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві встановлено, що товариством подано останню декларацію за період: півріччя 2010 року «Декларація з податку на доходи (прибуток) страховика» (вх. ДПІ від 30.07.2010 № 321334).

За період з 01.07.2010 по 31.12.2012 товариство звітність до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві не подавало.

Таким чином, задекларовані ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» валові внески, сплачені за договорами перестрахування з компаніями-перестраховиками: ТДВ «СК «Сяйво» (Страховик), ТДВ «СПК «Впевнепість-Безпека», ТДВ «СК «РАДА» (ТДВ СК Відродження України) підлягають зменшенню в сумі 701 195 527, 00 гривень.

Враховуючи той факт, що страхові компанії ТДВ «УСК «Сучасний вибір»; ТДВ «СК «Універсальний страховий альянс»; ТДВ «СК «Зеніт»; ТДВ «СК «ТДВ «СК «Говерла»; Київська філія ВАТ СК «Мир», які є кінцевими отримувачами страхових платежів за договорами страхування, укладених ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд, які є компаніями-перестраховиками, згідно бази даних АІС «Податки», перебувають у стані ліквідації, ліквідовані або відсутні за юридичною та фактичною адресами, можна зробити висновок, що угоди перестрахування з перестраховиками ТДВ «СК «РАДА» (ТДВ СК Відродження України), ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво»), ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», здійснені платником без створення правових наслідків. Отже, укладення ПрАТ «Страхова компанія «Прогpec-Фонд» зазначених договорів було спрямовано на оформлення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань.

Вищенаведені факти свідчать про те, що правочини між ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків страхування.

Тобто, з урахуванням інформації, використаної в ході даної перевірки, встановлено укладання договорів страхування, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування валових витрат.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Вета-Плюс» за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 здійснювалась поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», фінансово-господарські взаємовідносини між ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та контрагентами за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи характер взаємовідносин між ТОВ «Вета-Плюс» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та той факт, що зазначений контрагент не міг надавати послуги страхування, так як страхові компанії ТДВ «УСК «Сучасний вибір», ТДВ «СК «Універсальний страховий альянс», ТДВ «СК «Зеніт», ТДВ «СК «ТДВ «СК «Говерла», Київська філія ВАТ СК «Мир», які є кінцевими отримувачами страхових платежів за договорами страхування, укладених ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд, які є компаніями-перестраховиками, згідно бази даних АІС «Податки», перебувають у стані ліквідації, ліквідовані або відсутні за юридичною та фактичною адресами, можна зробити висновок, що угоди перестрахування з перестраховиками ТДВ «СК «РАДА» (ТДВ СК Відродження України), ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво»), ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», здійснені платником без створення правових наслідків. Отже, укладення ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» зазначених договорів було спрямовано на оформлення операцій, пов'язана з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», слід зазначити наступне.

01.04.2011 між позивачем та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» було укладено Генеральний договір добровільного страхування майна № 0401/11-320, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: лікарські засоби, що знаходяться за адресами:

- Київська область, місто Бровари, вулиця Незалежності, 9; площа складу - 207, 6 кв.м.;

- Київська область, місто Бровари, вулиця Короленко, 68; площа складу - 55, 5 кв.м.;

- Київська область, Бородянський район, селище міського типу Пісківка, вулиця Філіпова, 2; площа складу - 61, 0 кв.м.;

Договір продовжено додатковими угодами з зазначенням сум страхових платежів, а саме:

- Додаткова угода № 1 від 01.04.2011;

- Додаткова угода № 2 від 04.05.2011;

- Додаткова угода № 3 від 03.06.2011;

- Додаткова угода № 4 від 01.07.2011;

- Додаткова угода № 5 від 01.08.2011;

- Додаткова угода № 6 від 01.09.2011;

- Додаткова угода № 7 від 03.10.2011;

- Додаткова угода № 8 від 01.11.2011;

- Додаткова угода № 9 від 01.12.2011;

- Додаткова угода № 11 від 03.01.2012.

Страхова сума встановлювалась на підставі даних бухгалтерського обліку, залишків медикаментів в аптеках станом на відповідну дату.

Відповідно до пункту 1.1, Страховик при настанні страхової події зобов'язується відшкодувати Страхувальнику завдані збитки в межах визначеної Договором страхування страхової суми.

Так в 2011 році ТОВ «Вета-Плюс» мало страховий випадок в межах договору № 0401/11-320 від 01.04.2011 та отримало страхове відшкодування на суму 114 705, 91 гривень на підставі наступних документів:

- Генеральний договір добровільного страхування майна № 0401/11-320 від 01.04.2011;

- Запит щодо надання документів по страховому випадку, вих. № 1221/01 від 21.12.2011;

- Акта обстеження приміщення та пошкодження товару від 21.12.2011 року;

- Довідка державної інспекції техногенної безпеки України Бородянського райвідділу ГУ Держтехногенбезпеки у Київській області за № 140 від 26.12.2011;

- Страховий акт № 0401/11-320/01 від 28.12.2011 до Генерального договору страхування майна № 0401/11-320 від 01.04.2011;

- Банківська виписка від 28.12.2011 про виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд».

Наведене свідчить про реальність взаємовідносин між ТОВ «Вета-Плюс» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд».

Виконання вказаного договору підтверджується Актами виконаних робіт.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем надавалися належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання у ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» страхових послуг.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбання у ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» страхових послуг.

Крім того, Окружним адміністративним судом міста Києва 27.12.2013 прийнято постанову, якою задоволено позовні вимоги по справі № 826/18310/13-а за позовом ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, що було винесено за наслідками Акта перевірки від 19.07.2013 № 445/2250/30303336. На момент розгляду справи відомості щодо оскарження в апеляційному порядку постанови від 27.12.2013 відсутні.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: генеральним договором добровільного страхування майна, додатковими угодами, актами виконаних робіт, актом обстеження приміщення, банківською випискою, страховим актом тощо.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Крім того, фактично в Акті перевірки відповідач не ставив під сумнів надані позивачем первинні фінансово-господарські документи.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що даною перевіркою позивача було встановлено, що ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод у позивача не може виникати право на формування валових витрат.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочини між позивачем та його контрагентом ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Водночас, суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: генеральним договором добровільного страхування майна, додатковими угодами, актами виконаних робіт, актом обстеження приміщення, банківською випискою, страховим актом тощо.

Окремо суд звертає увагу, що позивачем надано суду нотаріально посвідчену довіреність від 24.10.2008 виписану від імені ТОВ «Вета-плюс», якою уповноважено ОСОБА_2 діяти від імені товариства, в тому числі і представляти інтереси товариства з усіма установами, підприємствами та організаціями, за власним розсудом укладати правочини (договори, контракти тощо), в тому числі зовнішньоекономічні, на суму, що не перевищує 200 000 гривень.

У зв'язку з цим, твердження відповідача в частині підписування первинних бухгалтерських документів не уповноваженою особою спростовуються наданими суду доказами.

З приводу формування валових витрат, слід відмітити наступне.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що інші доходи включають суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наданих позивачем документів не встановлено неправомірності віднесення до складу валових витрат у загальній сумі 132 573, 00 гривень, в тому числі: за ІІ квартал 2011 року в розмірі 39 406, 00 гривень, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в розмірі 43 917, 00 гривень, за ІІ-ІV квартали 2011 року в розмірі 43 829, 00 гривень, за І квартал 2012 року в розмірі 5421, 00 гривень.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», на що виписано акти виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Виходячи з наведеного висновки відповідача були спростовані документально підтвердженими твердженнями позивача, зокрема, останнім було надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг страхування у ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд». При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Позивачем були надані додаткові докази по справі на підтвердження використання отриманих від ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» послуг страхування у власній господарській діяльності, а саме:

- договір купівлі-продажу № 239-11 від 03.01.2011, укладеного з ПрАТ «Альба-Україна»;

- договір поставки № 29688 від 08.12.2010, укладеного з СУЕП у формі ТОВ «Оптіма-Фарм ЛТД»;

- угода поставки товару № 151209/95 від 15.12.2009, укладеного з ТОВ «Фармако»;

- договір поставки № 8056 від 22.12.2010, укладеного з ТОВ «БаДМ»;

- договір поставки № 355 від 04.01.2011, укладеного з ТОВ «Інтерфарма Україна».

Вся продукція, отримана від зазначених постачальників реалізовувалась через торгівельну мережу ТОВ «Вета-Плюс». Якість продукції підтверджується сертифікатами якості та висновками про якість ввезених в Україну лікарських засобів. Перевірки по якості, які здійснювали Держлікінспекція та Державна служба з лікарських засобів - зауваження з якості лікарських засобів відсутні.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу валових витрат суму витрат на страхування в розмірі 132 573, 00 гривень, в тому числі: за ІІ квартал 2011 року в розмірі 39 406, 00 гривень, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в розмірі 43 917, 00 гривень, за ІІ-ІV квартали 2011 року в розмірі 43 829, 00 гривень, за І квартал 2012 року в розмірі 5421, 00 гривень.

Здійснення позивачем реальної господарської діяльності, що підтверджується договорами, первинними документами, свідчить про відсутність порушення вимог податкового законодавства.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчений страховий акт, отриманий від ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та банківські виписки, що підтверджує факт перерахування страхувальнику коштів за страховий випадок.

Відтак, позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним правочином.

Згідно первинних бухгалтерських документів позивачем включено відповідні суми до складу валових витрат за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві послуг страхування, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат з підстав відсутності реальності господарських операцій, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві.

Тим більше, підставою для нарахування податкових зобов'язань стали взаємовідносини контрагента позивача з його контрагентами, хоча позивач не мав жодних взаємовідносин з цими підприємствами. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування валових витрат, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на прибуток підприємств і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Також суд звертає увагу, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області, залишене без змін рішенням Міндоходів України було скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкції у сумі 31788 гривень.

Доказів прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за наслідками розгляду скарги позивача суду не надано.

З урахуванням викладеного, у зв'язку зі встановленими порушеннями з боку відповідача під час прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі Акта перевірки від 25.11.2013 № 296/10-06-22-04/33729256 суд дійшов висновку, що викладені доводи позивача є обґрунтованими, а прийняте відповідачем рішення - протиправним.

Водночас, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкції у сумі 31788 гривень скасоване рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області і залишено без змін рішенням Міндоходів України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в тій частині, в якій йому було відмолено.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 № 0008802204 в частині грошового зобов'язання на суму 133928 (сто тридцять три тисячі дев'ятсот двадцять вісім) гривень, з яких за основним платежем 132573 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят три) гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями 1355 (одна тисяча триста п'ятдесят п'ять) гривень.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вета-Плюс» понесені ним судові витрати в розмірі 267 (двісті шістдесят сім) гривень 86 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.