Ухвала

від 08.07.2014 по справі 810/2376/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2376/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вета-Плюс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову, оскільки не погоджується з прийнятим рішенням.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2013 Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 25.11.2013 № 296/10-06-22-04/33729256 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вета-Плюс» (код за ЄДРПОУ 33729256) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ 30303336) за період з 01.04.2011 по 31.03.2012».

Перевіркою встановлено порушення пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 573, 00 гривень, в тому числі: за ІІ квартал 2011 року в розмірі 39 406, 00 гривень, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в розмірі 43 917, 00 гривень, за ІІ-ІV квартали 2011 року в розмірі 43 829, 00 гривень, за І квартал 2012 року в розмірі 5421, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 25.11.2013 № 296/10-06-22-04/33729256, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 № 0008802204 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 132 573, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 143, 00 гривень.

Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 27.02.2014 № 467/10/10-36-10-01-206/1106 вищевказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині штрафних санкцій в сумі 31 788, 00 гривень, в іншій частині - залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 26.03.2014 № 5333/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення в від 06.12.2013 № 0008802204, з урахуванням Рішення ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 27.02.2014 № 467/10/10-36-10-01-206/1106 - залишено без змін.

Згідно з матеріалами справи, станом на день подання позовної заяви та в процесі розгляду справи в першій інстанції, в суді апеляційної інстанції, доказів прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги позивача суду не надано.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку зі встановленими порушеннями з боку відповідача під час прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі Акта перевірки від 25.11.2013 № 296/10-06-22-04/33729256 суд дійшов висновку, що викладені доводи позивача є обґрунтованими, а прийняте відповідачем рішення - протиправним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з матеріалами справи, 01.04.2011 між позивачем та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» було укладено Генеральний договір добровільного страхування майна № 0401/11-320, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: лікарські засоби, що знаходяться за адресами: Київська область, місто Бровари, вулиця Незалежності, 9; площа складу - 207, 6 кв.м.; Київська область, місто Бровари, вулиця Короленко, 68; площа складу - 55, 5 кв.м.; Київська область, Бородянський район, селище міського типу Пісківка, вулиця Філіпова, 2; площа складу - 61, 0 кв.м.

Дію Договору продовжено, що підтверджується додатковими угодами з зазначенням сум страхових платежів, а саме: Додаткова угода № 1 від 01.04.2011; Додаткова угода № 2 від 04.05.2011; Додаткова угода № 3 від 03.06.2011; Додаткова угода № 4 від 01.07.2011; Додаткова угода № 5 від 01.08.2011; Додаткова угода № 6 від 01.09.2011; Додаткова угода № 7 від 03.10.2011; Додаткова угода № 8 від 01.11.2011; Додаткова угода № 9 від 01.12.2011; Додаткова угода № 11 від 03.01.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, страхова сума встановлювалась на підставі даних бухгалтерського обліку, залишків медикаментів в аптеках станом на відповідну дату.

Відповідно до пункту 1.1. Генерального договору добровільного страхування майна № 0401/11-320 від 01.04.2011 Страховик при настанні страхової події зобов'язується відшкодувати Страхувальнику завдані збитки в межах визначеної Договором страхування страхової суми.

У 2011 році ТОВ «Вета-Плюс» мало страховий випадок в межах договору № 0401/11-320 від 01.04.2011 та отримало страхове відшкодування на суму 114 705, 91 гривень на підставі наступних документів: Генеральний договір добровільного страхування майна № 0401/11-320 від 01.04.2011; Запит щодо надання документів по страховому випадку, вих. № 1221/01 від 21.12.2011; Акта обстеження приміщення та пошкодження товару від 21.12.2011 року; Довідка державної інспекції техногенної безпеки України Бородянського райвідділу ГУ Держтехногенбезпеки у Київській області за № 140 від 26.12.2011; Страховий акт № 0401/11-320/01 від 28.12.2011 до Генерального договору страхування майна № 0401/11-320 від 01.04.2011; Банківська виписка від 28.12.2011 про виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплата страхового відшкодування свідчить про реальність взаємовідносин між ТОВ «Вета-Плюс» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд».

При цьому, в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, акт обстеження приміщення, банківські виписки, страховий акт тощо, що засвідчують надання страхових послуг за договором. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.

Окремо варто звернути увагу, що позивачем надано суду нотаріально посвідчену довіреність від 24.10.2008 виписану від імені ТОВ «Вета-плюс», якою уповноважено Долот Ганну Іванівну діяти від імені товариства, в тому числі і представляти інтереси товариства з усіма установами, підприємствами та організаціями, за власним розсудом укладати правочини (договори, контракти тощо), в тому числі зовнішньоекономічні, на суму, що не перевищує 200 000 гривень.

Даний факт підтверджує повноваження вказаної особи на підписання первинних бухгалтерських документів.

Окрім того, що стосується реальності придбання у ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом Генерального договору добровільного страхування майна № 0401/11-320 від 01.04.2011 року є страхування майна, а саме - лікарських засобів.

Постачання лікарських засобів підтверджуються наступними договорами, наданими позивачем: договір купівлі-продажу № 239-11 від 03.01.2011, укладеного з ПрАТ «Альба-Україна»; договір поставки № 29688 від 08.12.2010, укладеного з СУЕП у формі ТОВ «Оптіма-Фарм ЛТД»; угода поставки товару № 151209/95 від 15.12.2009, укладеного з ТОВ «Фармако»; договір поставки № 8056 від 22.12.2010, укладеного з ТОВ «БаДМ»; договір поставки № 355 від 04.01.2011, укладеного з ТОВ «Інтерфарма Україна».

Лікарські засоби, отримані від зазначених постачальників реалізовувалась через торгівельну мережу ТОВ «Вета-Плюс», якість продукції підтверджується сертифікатами якості та висновками про якість ввезених в Україну лікарських засобів. Перевірки по якості, які здійснювали Держлікінспекція та Державна служба з лікарських засобів - зауваження з якості лікарських засобів відсутні.

Таким чином, з огляду на наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат суму витрат на страхування за укладеним Генеральним договором добровільного страхування майна № 0401/11-320 від 01.04.2011 року.

Водночас як встановлено судом, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області, залишене без змін рішенням Міндоходів України скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкції у сумі 31788 гривень. Доказів прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за наслідками розгляду скарги позивача, як суду першої інстанції так суду і апеляційної інстанції, надано не було.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2013 № 0008802204 в частині донарахування грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 133928 гривень, з яких: за основним платежем 132573 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями 1355 гривень.

Апелянт в апеляційній скарзі позивач наводить інформацію щодо контрагентів ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та вважає, що ця інформація є достатньою для підтвердження нереального надання страхових послуг.

Проте, суд апеляційної інстанції, дослідивши наведене в апеляційній скарзі, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо принципу індивідуальної відповідальності платника податків, дійшов висновку про безпідставність апеляційних вимог.

Таким чином, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.