Ухвала

від 29.04.2014 по справі 820/13270/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 р.Справа № 820/13270/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

представника позивача Зубрич Д.О.

представника відповідача Добронравової О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. по справі № 820/13270/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013 р. № 0000194700 та № 0000204700.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013 року № 0000194700 та № 0000204700.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Харківміськгаз» з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період квітень 2011 року - грудень 2011 року по правовим відносинам з ТОВ «С.Б.Б.» (код ЄДРПОУ 36455816), за період грудень 2011 року по правовим відносинам з ПП «ГУДВІЛ 2009» (код ЄДРПОУ 36458969), за період липень 2012 року по правовим взаємовідносинам з ПП «Техком» (код ЄДРПОУ 31632887), за період листопад 2012 року по правовим відносинам з ТФ «Ольга і К» (ПП) (код ЄДРПОУ 25433504), за період лютий 2013 року по правовим відносинам з ПП «ВПФ «ВЛАТОР» (код ЄДРПОУ 34392592), та податку на прибуток за 2011-2012 рік., за результатами якої складено акт № 166/47.0-13/03359552 від 25.11.2013р. (а.с.24- 53 т.І).

Не погоджуючись з зазначеним актом перевірки позивачем подано заперечення №10/3584 від 29.11.2013р., за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 05.12.2013р. №5890/10/47-00-22, в якій висновок акту визнаний таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

На підставі акту № 166/47.0-13/03359552 від 25.11.2013р. відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000194700 від 10.12.2013 року, яким за порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 82 375,50грн., у тому числі: за основним платежем - 60 772,00 грн., за штрафними санкціями - 21 603,50грн.

- №0000204700 від 10.12.2013 року, яким за порушення позивачем пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств на 16 778,00грн., у тому числі: за основним платежем - 16 629,00 грн., за штрафними санкціями - 149,00грн.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень є посилання в акті перевірки № 166/47.0-13/03359552 від 25.11.2013р. на те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами: ТОВ «С.Б.Б.» (код ЄДРПОУ 36455816), ПП «ГУДВІЛ 2009» (код ЄДРПОУ 36458969), ПП «Техком» (код ЄДРПОУ 31632887), ТФ «Ольга і К» (ПП) (код ЄДРПОУ 25433504), ПП «ВПФ «ВЛАТОР» (код ЄДРПОУ 34392592) у 2011-2012 р .Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сум ПДВ, відображених у податкових накладних, сплачених у ціні товарів (послуг) до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Між, ПАТ «Харківміськгаз» та ТОВ «С.Б.Б.» укладено договір № 77/3 від 23.03.2011, предметом якого є виконання робіт по відновленню асфальтобетонного покриття після проведення ремонтних робіт на газопроводі (а.с.79 т.І). До зазначеного договору між сторонами укладено додаткову угоду №1 .

На підставі Ліцензії, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 19.02.2010 року № 512815 ТОВ «С.Б.Б.» має право на проведення вищевказаних робіт.

Фактичне виконання сторонами умов договору № 77/3 від 23.03.2011 підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт, довідками про договірну ціну, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат.

Розрахунки ПАТ «Харківміськгаз» з ТОВ «С.Б.Б.» за виконані роботи підтверджені наступними платіжними дорученнями: №511 від 02.06.11р., № 6248 від 07.07.11р., № 6519 від 15.07.11р., № 7179 від 08.08.11р., № 7260 від 11.08.11р., №7393 від 16.08.11р., № 9183 від 07.10.11р., №9505 від 20.10.11р.

Також, між ПАТ «Харківміськгаз» та ПП «ГУДВІЛ 2009» укладено усну угоду та складено рахунок - фактуру на оплату товару ( палатка зварника) №СФ-000102 від 13.10.11р.

Отримання позивачем від ПП «Гудвіл 2009» матеріальних цінностей для подальшого використання у господарчій діяльності підприємства підтверджено видатковою накладною № РН-0078 від 21.10.2011р., актом приймання ТМЦ № 2117а від 21.10.2011 р. та довіреністю на отримання ТМЦ №1001 від 21.10.11р.

ПАТ «Харківміськгаз» сплатило грошові кошти за отримані ТМЦ відповідно до платіжного доручення № 9478 від 18.10.11р.

Згідно письмових пояснень представника позивача ТМЦ, придбані у ПП «Гудвіл 2009» привозились на ПАТ «Харківміськгаз» власним автотранспортом.

Рух ТМЦ на підставі видаткових документів відображено в картках складського обліку матеріалів та матеріальному звіті (а.с.221,229 т.І). Палатки зварника віднесені в бухгалтерському обліку до складу інших основних засобів на рахунку №109-3. Одна палатка зварника введена в експлуатацію 16.11.2011р.інвентарний номер 4849, друга з інвентарним номером 4959 введена в експлуатацію 24.05.2012р.

Також, між ПАТ «Харківміськгаз» та ПП «Техком» укладено усну угоду та складено наступні рахунки - фактури на оплату товару (запчастини) №20/01-6873 від 20.01.12р., №16/01-6780 від 16.01.2012 р., №10/04-7248 від 10.04.2012р., №03/03-7060 від03.03.2012р., №17/04-7309 від 17.04.2012р., №22/05-7502 від 22.05.2012р., №07/06-7579 від 07.06.2012р., №07/06-7580 від 07.06.2012р., №18/06-7646 від 18.06.2012р., №07/08-7924 від07.08.2012р., №07/08-7921 від 07.08.2012р., №04/07-7704 від04.07.2012р.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов укладеної угоди позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання ТМЦ, довіреності на отримання товару №: 28, 44, 198, 317, 521, 528, 565, 643, 760, 738.

Згідно письмових пояснень представника позивача ТМЦ, придбані у ПП «Техком» привозились на ПАТ «Харківміськгаз» власним автотранспортом, що підтверджується подорожніми листами.

Розрахунки ПАТ «Харківміськгаз» з ПП «Техком» за отримані запчастини за період з січня по грудень 2012 року підтверджено наступними платіжними дорученнями:№885від 07.02.2012р., № 2941 від 12.04. 2012р., №3600 від 10.05.2012р., №4098 від 31.05.2012р., №4097 від 31.05.2012р., №4296 від 07.06.2012р., №4455 від 14.06.2012р., №4456 від 14.06.2012р., №4709 від 18.07.2012р., №5536 від 14.08.2012р., №5536 від 14.08.2012р., №5729 від 23.08.2012р.

Також, між ПАТ «Харківміськгаз» та ПП ТФ «Ольга і К» укладено договір № 180112-58/1 від 20.01.2012року , предметом якого є поставка та передача пломбувальних матеріалів (а.с.21-22 т.ІІІ).

Отримання від ПП ТФ «Ольга і К» пломбувальних матеріалів у листопаді 2012 року для подальшого використання у господарчій діяльності підприємства на підставі укладеного між ПАТ «Харківміськгаз» та ПП ТФ «Ольга і К» договору № 180112-58/1 від 20.01.2012року підтверджено наступними видатковими накладними та актами на приймання ТМЦ: № 1298 від 07.11.2012р.,акт № 2519 від 07.11.2012 р., № 1379 від 23.11.2012р.,акт № 2657 від 23.11.2012 р., № 1388 від 26.11.2012р.,акт № 2665 від 26.11.2012 р. та довіреностями № 1028, 1072.

Поставка товару, придбаного у ТФ «Ольга і К» виконувалась продавцем.

Рух ТМЦ на підставі видаткових документів відображено в картках складського обліку матеріалів та матеріальному звіті, які приєднано до матеріалів справи.

Розрахунки ПАТ «Харківміськгаз» з ПП ТФ «Ольга і К» в листопаді 2012 року підтверджені наступними документами: платіжне доручення № 7764 від 06.11.2012р. та рахунок - фактура № 1227 від 26.10.2012р.

Представник позивача повідомив, що охоронна пломба «Граніт» та дріт пломбувальний використовуються в господарській діяльності підприємства для пломбування газових приладів на системах газопостачання.

Також, між ПАТ «Харківміськгаз» та ПП «ВПФ «ВЛАТОР» укладено договір оренди приміщення № 0109-1-1-33/9 від 01.09.2011 року (а.с.45-48 т.ІІІ).

Надання ПП ВПФ «Влатор» у лютому 2013 року послуги з оренди приміщення по договору № 0109-1-1-33/9 від 01.09.2011 року підтверджено актом виконаних робіт №ВЛБУ-00067 від 28.02.2013 за лютий 2013р.

Розрахунки ПАТ «Харківміськгаз» з ПП ВПФ «Влатор» у лютому 2013 року підтверджено платіжним дорученням № 1122 від 21.02.2013р.

Згідно з п.201.10ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями позивачем в податковий кредит за лютий 2013 року включено наступні податкові накладні, надані ПП ВПФ «Влатор» : № 107 від 31.12.12 р., № 88 від 31.01.13 р.

Отже, реальність господарських операцій за спірними договорами підтверджена документами первинного та бухгалтерського обліку,оформленими належним чином.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «С.Б.Б.» , ПП «ГУДВІЛ 2009», ПП «Техком» , ПП ТФ «Ольга і К» , ПП «ВПФ «ВЛАТОР» податкових накладних.

Висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються на висновках актів перевірок ТОВ «С.Б.Б.» , ПП «ГУДВІЛ 2009», ПП «Техком» , ПП ТФ «Ольга і К» , ПП «ВПФ «ВЛАТОР» за висновками яких встановлено неможливість контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність у спірному періоді.

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «С.Б.Б.» , ПП «ГУДВІЛ 2009», ПП «Техком» , ПП ТФ «Ольга і К» , ПП «ВПФ «ВЛАТОР» за спірними договорами підтверджена документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати отриманих послуг, ТМЦ правомірно віднесені останнім до витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток.

За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. по справі № 820/13270/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 05.05.2014 р.