Ухвала

від 30.06.2015 по справі 820/13270/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/24922/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великими платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі № 820/13270/13-а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000194700, № 0000204700 від 10.12.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

11 лютого 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000194700, № 0000204700 від 10.12.2013 року скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що податковим органом не були надані докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 12.11.2013 року до 18.11.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ «С.Б.Б.» за грудень 2011 року, ПП «Гудвіл 2009» за липень 2012 року, ПП «Техком» за листопад 2012 року, ТФ «Ольга і К» за лютий 2013 року, ПП «ВПФ «Влатор» за період 2011 та 2012 років, за наслідками якої 25.11.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.,п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 60 772,00 грн., а також у порушення пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.,п. 138.2 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 16 629,00 грн.

10 грудня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000194700 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 82 375,50 грн., № 0000204700 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 16 778,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ( п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Відповідно до ч.,ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, відображених у податкових накладних до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 23.03.0211 року між Товариством та ТОВ «С.Б.Б.» був укладений договір № 77/3 щодо виконання робіт з відновленню асфальтобетонного покриття після проведення ремонтних робіт на газопроводі.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало податкові накладні; акти виконаних робіт; довідки про договірну ціну; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; відомість ресурсів; розрахунок загальновиробничих витрат; платіжні доручення.

13 жовтня 2011 року між Товариством та ПП «Гудвіл 2009» була укладена усна угода щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, на підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності Товариство надало видаткову накладну № РН-0078 від 21.10.2011 року; акт приймання товарно-матеріальних цінностей № 2117а від 21.10.2011 року; довіреність на їх отримання №1001 від 21.10.2011 року; платіжні доручення.

Також, між Товариством та ПП «Техком» були укладені усні угоди щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, виконання яких підтверджується рахунками-фактури на оплату товару (запчастин); податковими та видатковими накладними; актами приймання товарно-матеріальних цінностей; довіреностями на їх отримання; подорожніми листами; платіжними дорученнями.

20 січня 2012 року між Товариством та ПП ТФ «Ольга і К» був укладений договір № 180112-58/1 щодо поставки та передачі пломбувальних матеріалів.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало видаткові накладні; акти приймання товарно-матеріальних цінностей; довіреності; платіжні доручення; рахунок - фактура.

1 вересня 2011 року між Товариством та ПП «ВПФ «Влатор» був укладений договір оренди приміщення № 0109-1-1-33/9, виконання якого підтверджується актом виконаних робіт №ВЛБУ-00067 від 28.02.2013; платіжним дорученням № 1122 від 21.02.2013 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що реальність господарських операцій за спірними договорами підтверджена документами первинного та бухгалтерського обліку. Товариством був правомірно сформований податковий кредит на підставі виданих ТОВ «С.Б.Б.» , ПП «Гудвіл 2009», ПП «Техком» , ПП ТФ «Ольга і К» , ПП «ВПФ «Влатор» податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великими платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.