Рішення

від 13.05.2014 по справі 911/383/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/383/14 13.05.14

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації

До Товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ-Антей»

Про витребування з незаконного володіння нежитлового приміщення та стягнення

2 152,27 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Мойсик М.В. - по дов. № 15 від 10.01.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ-Антей» про виселення та стягнення 2 152,27 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2014 порушено провадження у справі № 911/383/14 та призначено розгляд справи на 03.03.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2014, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.02.2014, розгляд справи № 911/383/14 було відкладено до 17.03.2014.

14.03.2014 позивачем було подано заяву відповідно до якої просить витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ-Антей» з незаконного володіння (шляхом виселення) нежитлове приміщення загальною площею 20,0 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Г. Севастополя, 23, що належить Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 2 152,27 грн., з яких 1 794, 18 грн. за фактичне користування приміщенням та 358,09 грн. компенсації плати за землю.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/383/14 від 17.03.2014 справу № 911/383/14 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 911/383/14 були отримані Господарським судом міста Києва 03.04.2014 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014, розгляд справи № 911/383/14 призначено на 22.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/383/14 від 22.04.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 07.04.2014, розгляд справи був відкладений на 13.05.2014.

Позивач в судовому засіданні 13.05.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 13.05.2014 не з'явився, вимог ухвали суду від

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Леніна, 3, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.02.2014 є місцезнаходженням відповідача та за адресою об'єкта оренди: м. Київ, вул. Севастополя, 23.

Проте, конверти з ухвалами, що були надіслані на адресу: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Леніна, 3 були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з довідкою форми-20 без вручення адресату з позначкою - за зазначеною адресою не знаходиться.

Конверти з ухвалами, що були надіслані на адресу: м. Київ, вул. Севастополя, 23 також були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з довідкою форми-20 без вручення адресату, проте з позначкою - неповна адреса, жилий будинок.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

До позовів про права на нерухоме майно в контексті коментованої статті відносять позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема:

- про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст. 386 Цивільного кодексу України);

- віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України);

- негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України);

- про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України);

а також позови щодо речових прав на чуже майно: право володіння (глава 31 Цивільного кодексу України); право користування - сервітут (глава 32 ЦК); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - емфітевзис (глава 33 Цивільного кодексу України); право забудови земельної ділянки - суперфіцій (глава 34 Цивільного кодексу України).

Правила виключної підсудності не поширюються на позови, що виникають із зобов'язань щодо прав на нерухоме майно (найм, оренда, застава тощо). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

Тобто, визначення територіальної підсудності вирішення спору залежить від суті правовідносин, які є передумовою виникнення спору.

В обґрунтування вимоги про витребування майна від відповідача позивач посилається на закінчення строку дії договору оренди № 734/В від 29.05.2009 та на загальні норми про наслідки припинення дії договору оренди.

Тобто, даний спір виник із зобов'язальних правовідносин, які виникли з договору оренди, а тому відсутні підстави віднесення даного спору до наведеного переліку спору про права на нерухоме майно територіальна підсудність яких підлягає визначенню згідно ч.2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, територіальна підсудність даного спору підлягає визначенню за загальними правилами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

В даному випадку зобов'язальною стороною в розумінні ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України є відповідач, а тому спір повинен розглядатися за його місцезнаходженням.

Разом з цим, згідно із п. 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» чинним законодавством не передбачено можливості спору між господарськими судами з приводу підсудності справи, а ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути змінено чи скасовано виключно за результатами її перегляду в апеляційному або касаційному порядку. Тому господарський суд, який одержав справу на підставі винесеної в порядку статті 17 Господарського процесуального кодексу України ухвали, і в разі незгоди з останньою має розглянути справу по суті, якщо відповідну ухвалу не було змінено чи скасовано.

З огляду на те, що ухвала Господарського суду Київської області № 911/383/14 від 17.03.2014 про передачу справи за підсудністю сторонами не оскаржена та є чинною даний спір розглядається Господарським судом міста Києва.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.05.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.05.2009 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВЦ-Антей» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва № 734/В (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Севастополя, 23 для надання послуг по ремонту та обслуговуванню технічних засобів пересування та реабілітації для інвалідів опорно-рухової системи та людей похилого віку.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежиле приміщення площею 20,0 кв. м. (окремо розташована будівля (сміттєзбірник).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач після закінчення строку дії договору продовжує користуватись приміщеннями та не сплачує вартість наданих послуг оренди та компенсації по сплаті за землю, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту прийому-передачі об'єкт оренди.

Факт передачі та відповідно прийняття відповідачем нежитлового приміщення за адресою вул. Севастополя, 23, загальною площею 20,0 підтверджується актом приймання-передачі від 29.05.2009.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору сторонами встановлено, що договір діє з 29.05.2009 до 29.05.2012.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 9.7.1. договору дія договору оренди припиняється в разі закінчення терміну, на який він був укладений.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України та ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивач листом № 1831/57 від 25.05.2012 (надісланий відповідачу 15.06.2012) повідомив відповідача про закінчення 29.05.2012 дії договору оренди № 734/В від 29.05.2009 на нежиле приміщення по вул. Севастополя, 23 у м. Києві, в зв'язку з чим для продовження дії договору запропонував у відповідності до встановленого порядку звернутись до відповідних органів та у випадку відсутності погодження на використання приміщення просив звільнити його передавши по акту прийому-передачі орендодавцю.

Згідно з ч. 1 п. 9.2. договору договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження стоку договору оренди та його умови, вирішується на підставі письмового звернення орендаря до органу виконавчої влади (в копії орендодавцю), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. Продовження терміну договору оформлюється письмово угодою сторін, яка є додатком до цього договору оренди, або укладенням нового договору оренди.

Відповідачем доказів в підтвердження того, що він у визначений умовами договору строк звертався до органу виконавчої влади для продовження терміну договору та отримання відповідного дозволу не подано.

В зв'язку з наведеним судом встановлено, що строк договору оренди нерухомого майна № 734/В від 29.05.2009 припинив свою дію 29.05.2012.

Згідно з ч. 2 п. 9.2. договору у разі, якщо звернення орендаря не надійшло або орендар не отримав дозволу на продовження оренди об'єкту оренди, орендар повинен звільнити об'єкт оренди по закінченню терміну дії договору та передати орендодавцю об'єкт оренди по акту прийому-передачі.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать, що угоду про продовження терміну дії договору або новий договір оренди на спірне приміщення укладено не було, тому відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент його передачі в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на вищевказане, вимоги про витребування від відповідача (шляхом виселення) приміщень загальною площею 20,0 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Севастополя, 23 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка станом на дату підписання договору становить 177,00 грн. на місяць.

Відповідно до п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Згідно з п. 3.3. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.5. договору крім орендної плати орендар компенсує орендодавцю його видатки по платі за землю (додаток № 3).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.9. договору орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата нараховується до

- дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві;

- дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Сторонами доказів складання відповідних актів не подано.

Згідно з п. 3.8. договору орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що всупереч прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідач не виконує своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати та компенсації видатків по сплаті за землю, в результаті чого виникла заборгованість за період з серпня 2012 по лютий 2013 року, що за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 1 794,18 грн. та відповідно 358,09 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобов'язаний вносити орендні та інші передбачені договором платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 1 794,18 грн. та компенсації по сплаті за землю в розмірі 358,09 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ-Антей» (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 13732710) з незаконного володіння (шляхом виселення) нежитлове приміщення загальною площею 20,0 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Г. Севастополя, 23.

Стягувач - Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ-Антей» (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 13732710) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) 1 794 (одну тисячу сімсот дев'яносто чотири) грн. 18 коп. боргу по орендній платі, 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 09 грн. боргу з компенсації плати за землю, 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 15.05.2014.

Суддя В.В.Сівакова