Рішення

від 26.11.2008 по справі 2-12602008

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1260

Справа № 2-1260   

2008 рік

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 листопада 2008 року              

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:  головуючого судді Адамова І.М., при секретарі

Писаренко С.І., Ткаченко Ю.Ю., розглянувши у відкритому

судовому засіданні в місті Ізюм Харківській області цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської районної державної лікарні

ветеринарної медицини про  поновлення на

роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної

шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Ізюмської районної державної

лікарні ветеринарної медицини про визнання наказу про звільнення незаконним,

поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у

розмірі 7200 гривень та моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, посилаючись на

те, що з 11.11.1996 року працювала головним бухгалтером в Ізюмській РДЛВМ,

відчула на собі тиск керівництва, хворіла 

з 30 січня 2007 року, зверталася до лікарів, кілька разів знаходилася на

лікарняному аж до 27.08.2007 року. Їй стало відомо, що наказом №18 від

23.08.2008 року вона була звільнена з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП

України - прогул. Це звільнення вважає незаконним так як її звільнили в період

непрацездатності, відповідач не врахував при звільненні тяжкість і обставини

вчиненого проступку, її попередню роботу, відсутність заподіяної шкоди, профком

дав згоду на її звільнення при її відсутності на розгляді подання адміністрації

та без її письмової згоди на це. Окрім того позивачка взагалі не отримала ані

наказу про звільнення, ані трудової книжки. Відповідач повинен їй виплатити

заробітну плату за час вимушеного прогулу з серпня 2007 по серпень 2008 року у

розмірі 7200 гривень, так як начальник Ізюмської РДЛВМ заподіяв їй душевні

страждання у вигляді стресів з приводу звільнення та своєї протиправної

поведінки. Моральну шкоду вона оцінила у 5000гривень.

У судовому засіданні представник позивачки на позову наполягав по

мотивах вказаних у позові.

Представник відповідача Сівак В.Д., треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у

судовому засіданні проти позову заперечували та пояснили, що фактично з 28

квітня 2007 року позивачка не з»являлася на роботі, всі намагання адміністрації

та профкому  з»сувати що з нею і чому

вона не ходить на роботу ні до чого не призвели, лікарняних позивачка не

здавала, на роботу не з»являлась та не телефонувала.

      Суд заслухавши пояснення сторін,

показання свідка ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, суд знаходить що

позовну заяву слід задовольнити частково з наступних підстав.

       Судом встановлені такі факти і  відповідні їм 

правовідносини.

        Судом встановлено, що  позивачка працювала на посаді головного

бухгалтера  Ізюмської районної державної

лікарні ветеринарної медицини з 11 листопада 1996 року (а.с.136-138), ніяких

нарікань, недоліків та дисциплінарних стягнень не мала.

        Наказом начальника Ізюмської районної

державної лікарні ветеринарної медицини 

№ 18 від 23 серпня 2007 року позивачка була звільнена з посади головного

бухгалтера  з 28 квітня 2007 року в

зв»язку з відсутністю на робочому місці з 28.04.2008 року по теперішній час без

поважної причини за п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.64). Вказаний наказ був виданий

та підписаний виконуючою обов»язки начальника 

РДЛВМ ОСОБА_3, яка мала на це повноваження згідно наказу №39 від 10

серпня 2007 року (а.с.93).

 Наказ про звільнення позивачки суд вважає

таким що не відповідає вимогам КЗпП України, а саме. Наказ про звільнення

головного бухгалтера ОСОБА_1 виданий і підписаний виконуючою обов»язки

начальника  РДЛВМ ОСОБА_3, але в самому

наказі вказано що цей наказ видав начальник Ізюмської районної державної

лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2

      Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України не

допускається звільнення працівника в період його непрацездатності.

Як вбачається з матеріалів справи

періодично з 24.10.2006 року по 26.07 2007 року позивачка зверталася  в лікарню за медичною допомогою з приводу

різних захворювань, про що є записи в її медичній картці (а.с.6-24, 115). Крім

того з 17 травня 2007 року по 18 серпня 2007 року  позивачці виписані , оформлені та видані  5(п»ять) листків непрацездатності  Ізюмською поліклінікою, шкірно-венеричним

диспансером, Ізюмською центральною міською лікарнею (а.с.117-121), що свідчить

про те, що саме з причин різних захворювань та лікування позивачка не виходила

на роботу  в період з 28.04.2008 року,

тобто з поважних причин. 

ст.149 КЗпП України передбачено, що 

власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника  трудової дисципліни письмові пояснення, а

крім того при обранні виду стягнення власник повинен врахувати ступінь тяжкості

вчиненого проступку, обставини за яких вчинено проступок, і попередню роботу

працівника, а потім стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівника

під розписку.  Ці вказані вимоги

трудового законодавства  адміністрацією

Ізюмської РДЛВМ не виконані, пояснень від позивачки не витребували, причин не

виходу на роботу не з»ясували, обставин скоєння проступку не з»ясували.

       Крім того, зацікавленість адміністрації

у звільненні ОСОБА_1 з займаної посади простежується  з показань свідка ОСОБА_4 у суді, який

підтвердив, що тільки один раз викликали ОСОБА_1 на засідання профкому і не

мали від неї письмового підтвердження про обізнаність цього засідання, також в поданні

адміністрації вказано про наявність запитів та відповідей з медичних установ, в

протоколі засідання профкому Ізюмської РДЛВМ №18 від 22 серпня 2007 року

вказується на те, що членам профкому відомо про лікарняні листки ОСОБА_1 на 86

днів, але вони не здані до бухгалтерії. Тобто рішення профкому  при дачі згоди на звільнення головного

бухгалтера ОСОБА_1 також  було прийняте

на порушення вимог ст..43 КЗпП України.

       За таких обставин  наказ про звільнення головного бухгалтера

ОСОБА_1 слід визнати незаконним, а тому необхідним поновити ОСОБА_1 на посаді

головного бухгалтера Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної

медицини  з  дня її звільнення, тобто з 28 квітня 2007

року.           .

       На підставі ст.235 КЗпП України суд

вважає необхідним прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за

час вимушеного прогулу, але не більш ніж як за один рік. Із наданої

відповідачем довідки вбачається, що середній заробіток позивачки складає 924,42

гривні(а.с.126), тому підлягає стягненню з відповідача  сума у розмірі 11093,04 гривні, однак  сама позивачка у позові та її представник у

судовому засіданні наполягали на стягненні 7200 гривень, тому суд немає можливості

стягнути більше суму ніж складають вимоги позивача, тому суд стягує з відповідача

суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 7200 гривень,

тобто у рамках заявлених вимог.

       У судовому засіданні встановлено, що

позивачку було звільнено з займаної посади на підставі наказу В.О. начальника

Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини  ОСОБА_3, а в позовній заяві позивачки та у

вимогах її представника у судовому засіданні вбачається, що позивачці була

завдана моральна шкода  начальником  РДЛВМ ОСОБА_2 Ця обставина не знайшла свого

підтвердження в ході судового розгляду, визнаний судом наказ  про звільнення ОСОБА_1 був складений і

підписаний ОСОБА_3, тому суд вважає необхідним у позові про стягнення моральної

шкоди з ОСОБА_2 у розмірі 5000 гривень відмовити.

       Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212,  214-215,218,п.2 ст.367 ЦПК України, ст.ст.

43, 232,235,237,237-1 КЗпП України, суд, -

В

И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ начальника Ізюмської районної державної лікарні

ветеринарної медицини  № 18 від 23 серпня

2007 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Ізюмської районної

державної лікарні ветеринарної медицини  

з 28 квітня 2007 року.          

       Стягнути 

з Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини р/р

35222004000922  в ГУДКУ у Харківської

області, код 00705858, МФО 851011, код ЄДРПОУ 00705858 на користь ОСОБА_1  заробітну плату  за час вимушеного прогулу  у розмірі 

7200 гривень.

       Відмовити ОСОБА_1 в позові про стягнення

моральної шкоди з ОСОБА_2 у розмірі 5000 гривень.

             Рішення суду у межах заробітної плати за

один місяць допустити до негайного виконання.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду  Харківської області через суд першої

інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про

апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги, з подачею  її копії до

апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:                           

/І.М. Адамов/