Постанова

від 13.05.2014 по справі 826/18011/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18011/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2013 року № 0000401702 та № 0000411702,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві ( далі - відповідач ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2013 року № 0000401702 та № 0000411702.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задовольнив частково, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 26 квітня 2013 року № 0000401702 та № 0000411702 в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 22 535,05 грн. та штрафними ( фінансовими ) санкціями в розмірі 5 633,76 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 12 квітня 2013 року № 22/17.2-2425206224.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік у сумі 23403,32 грн. та заниження податкових зобов'язань з ПДВ за січень-червень 2012 року у розмірі 36500,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 12 квітня 2013 року № 22/17.2-2425206224 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № 0000401702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 45 625,00 грн., з яких 36 500,00 грн. - за основним платежем, 9125,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями; та № 0000411702, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 29 254,15 грн., з яких 23 403,32 грн. - за основним платежем та 5850,83 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_2 з метою поліпшення та ремонту належного їй приміщення, яке здається в оренду, у 2012 році здійснювала господарські операції, зафіксовані належним чином, податкові накладні виписані у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому, на думку суду першої інстанції, у даному випадку відсутні підстави для не включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, у відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 177.2, 177.3, 177.4 статті 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом ( виручка у грошовій та негрошовій формі ) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності, згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2. статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.4 статті 198 ПК України закріплено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічна правова норма закріплена у пункті 2.2 Положенні № 88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами. Крім того, при складанні податкової звітності, визначенні податкових зобов'язань та формуванні податкового кредиту суб'єктом господарювання повинні враховуватися лише ті витрати, які були ним понесені у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що ФОП ОСОБА_2 до складу витрат за 2012 рік було віднесено наступні суми коштів: - 5788,47 грн. - витрати на придбання запірної арматури, які у наступному були повернуті на розрахунковий рахунок позивача; - 4310,00 грн. - вартість придбаної ФОП ОСОБА_2 пральної машини; - 49950,00 грн. - витрати на придбання комплектів матеріалів для холодильної системи, холодильної автоматики та щита управління; - 10096,00 грн. - вартість ноутбуків та сумки для ноутбуків; - 27535,20 грн. - витрати на придбання комплектів матеріалів для монтажу, дверей морозильних та ін.; - 53025,64 грн. - вартість муфт, кутників, труб та ін.; - 33537,59 грн. - витрати на придбання проф. системи; - 5149,00 грн. - вартість кабіни душової, ванни акрилової, ніжки для ванни; - 30831,00 грн. - витрати на придбання фанери; - 80,00 грн. - вартість картриджа поліпропіленового; - 3234,38 грн. - витрати на придбання скобів, саморізів; - 529,00 грн. - вартість коси електричної; - 1800,00 грн. витрати на придбання матраців; - 18000,00 грн. - вартість матраців; - 3501,74 грн. - вартість матраца, світильників.

Однак, позивачем ані під час проведення контролюючими податковими органами перевірки його податкової звітності, ані до суду першої інстанції не було надано жодних доказів, підтверджуючих факт використання перелічених вище товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача.

Доводи ФОП ОСОБА_2 стосовно того, що всі фактично понесені витрати на зазначені товари мали безпосередній зв'язок із утриманням і поліпшенням належного позивачу приміщення, яке було передане нею в користування Держфлотінспекції України на підставі договору оренди від 12 травня 2010 року № 31-А, не підтверджуються жодною первинною документацією. При цьому, з наявних у матеріалах справи рахунків-фактуриё видаткових і податкових накладних, товарних чеків, реєстру платіжних касових документів вбачається лише факт здійснення операцій між позивачем і його контрагентами, які є продавцями ( постачальниками ) спірних товарно-матеріальних цінностей, проте вказані документи не містять будь-яких відомостей, які б свідчили про те, що зазначені товари дійсно використовувалися ФОП ОСОБА_2 у межах господарської діяльності та були придбані нею саме з цією метою.

Натомість, апелянт, діючи у відповідності до вимог частини 2 статті 72 КАС України, довів правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та переконав суд апеляційної інстанції у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2013 року № 0000401702 та № 0000411702 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання .

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2013 року № 0000401702 та № 0000411702 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.