Постанова

від 13.05.2014 по справі 03/5026/850/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа№ 03/5026/850/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Волос О.П.

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004» на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2013 року (суддя Грачов В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен»

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004»

до Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен»

про припинення господарських правовідносин, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідач, в свою чергу, звернувся із зустрічним позовом до позивача про припинення господарських правовідносин.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.11.2013 року первісний позов задоволено повністю. У зустрічному позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову повністю.

Ухвалою суду від 11.04.2014 року апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляд у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

До суду через відділ документального забезпечення надійшов відзив від ліквідатора позивача, в якому він зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явився представник позивача за первісним позовом та надав усні пояснення по справі.

Представники відповідача та третьої особи за первісним позов до суду не з`явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, прични неявки суду не повідомили.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

04.07.2007 року Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен», як позичальником, укладений кредитний договір № 33-2007 (в подальшому договір 1).

Відповідно до умов договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі відкличної відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) на умовах цього договору, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Ліміт кредитної лінії за договором-1 складає 700000 грн., кінцевий термін погашення кредиту 02 липня 2009 року із сплатою 22% річних (п.п. 1.1.- 1.4., 4.1. договору-1).

31.10.2008 року, 02.07.2009 року, 17.06.2010 року сторони кредитного договору-1 шляхом укладення додаткових договорів до нього змінили умови п.п. 1.2., 1.4., 4.1. кредитного договору-1 щодо розміру процентної ставки за користування кредитом, встановили з 01.11.2008 року 24% річних, кінцевий строк погашення кредиту - 10.01.2011 року за встановленим графіком.

15.08.2008 року Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен», як позичальником, укладений кредитний договір № 25-2008, в подальшому договір 2 за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у виді відкличної відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) на умовах цього договору, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Ліміт кредитної лінії за кредитним договором-2 складає 1000000 грн., кінцевий термін погашення кредиту 13 серпня 2009 року зі сплатою 22% річних (п.п. 1.1.- 1.4., 4.1. договору-2).

31.10.2008 року, 13.08.2009 року, 17.06.2010 року сторони кредитного договору-2 шляхом укладення додаткових договорів до нього змінили умови п.п. 1.2., 1.4., 4.1. кредитного договору-1 щодо розміру процентної ставки за користування кредитом, встановили з 01.11.2008 року 24% річних, кінцевий строк погашення кредиту - 12.08.2010 року за встановленим графіком.

Сторонами кредитних договорів-1 і 2 погоджені всі істотні умови цих договорів, в тому числі сторони погодили, що:

п. 5.6. - у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених цим договором, без додаткової згоди позичальника банк має право розірвати договір і достроково стягнути кредит і проценти за його користування зі сплатою пені, передбаченої п. 7.1. договорів, в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлені майнові права;

п. 7.1. - за порушення взятих на себе зобов'язань позичальник сплачує банкові пеню у встановленому цим пунктом договору порядку.

04.07.2007 року позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк», як іпотекодержателем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004», як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір (далі іпотечний договір-1).

Пунктом 1.1. договору визначено, що він забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 33-2007 від 04.07.2007 року (кредитний договір-1), укладеним між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен», надалі - позичальник, майновим поручителем якого є іпотекодавець;

Відповідно до п.п. 2.1.-2.6. - іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки в забезпечення основного зобов'язання; предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. «Б-2», загальною площею 2164,4 м2, розташована за адресою м. Харків, вул. Академічна, 1 і належить на праві власності іпотекодавцю, предмет іпотеки оцінюється сторонами у сумі 2823000 грн.

15.08.2008 року позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк», як іпотекодержателем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004», як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір (далі - іпотечний договір-2).

Пунктом 1.1. договору визначено, що він забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 25-2008 від 15.08.2008 року (кредитний договір-2), укладеним між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен», надалі - позичальник, майновим поручителем якого є іпотекодавець;

Згідно із п.п. 2.1.-2.6. - іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки в забезпечення основного зобов'язання; предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. «Б-2», загальною площею 2164,4 м2, розташована за адресою м. Харків, вул. Академічна, 1 і належить на праві власності іпотекодавцю, предмет іпотеки оцінюється сторонами у сумі 3917000 грн.

Іпотечний договір-1 і іпотечний договір-2 посвідчено, відповідно, 04.07.2007 і 15.08.2008 року нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 1985 і за № 5135, у зв'язку з посвідченням цих договорів нотаріусом накладена заборона відчуження зазначеного в договорах майна і зареєстрована в реєстрі, відповідно, за № 1986 і за № 5136.

Сторонами іпотечних договорів-1 і 2 погоджені всі істотні умови цих договорів, в тому числі сторони погодили, що:

п.п. 4.1.5., 4.1.7. - іпотекодержатель має право у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, передбачених цим договором, вимагати дострокового виконання основного зобов'язання за позичальника та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків, а вразі невиконання цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки; звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання строку виконання основного зобов'язання воно не буде виконано позичальником;

п.п. 6.1., 6.2., 6.6. - іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених умовами цих договорів у разі порушення з боку іпотекодавця своїх зобов'язань, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальником за кредитними договорами ці зобов'язання не будуть виконані належним чином; у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечних договорів іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення з зазначенням в ній стислого змісту порушених зобов'язань, вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; визначений сторонами в п. 6.5. іпотечних договорів спосіб про позасудове врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно, 15.08.2008 року, 02.07.2009 року, 24.06.2010 року та 13.08.2009 року, 24.06.2010 року сторонами іпотечних договорів-1 і 2 шляхом укладення додаткових договорів до них змінено умови цих іпотечних договорів з урахуванням змін, внесених до кредитних договорів-1 і 2.

Згідно з довідками про рух коштів по рахунку позичальника, позивач свої зобов'язання за кредитними договорами-1 і 2 виконав, перерахував позичальнику зазначені в цих договорах кошти повністю.

17.03.2011 року за вих. № 156-08-428 банком направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен» (як позичальнику) і Товариству з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004» (як іпотекодавцю) письмову вимогу про усунення порушень зобов'язання, якою доведено про наявність у позичальника станом на 14.03.2011 року простроченої заборгованості за кредитним договором № 33-2007 від 04.07.2007 року в сумі 509428,05 грн., за кредитним договором № 25-2008 від 15.08.2008 року в сумі 820000 грн., а разом - 1329428,05 грн.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами банком попереджено, що в разі непогашення позичальником і іпотекодавцем у тридцяти денний строк з моменту отримання цієї вимоги заборгованості за кредитними договорами у загальній сумі 1329428,05 грн., банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах відповідно до Закону України «Про іпотеку» і іпотечних договорів-1 і 2.

Вказані вимоги були направлені адресатам засобами поштового зв'язку і доставлені, відповідно, 23 і 28.03.2011 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

За розрахунком позивача станом на 15.05.2012 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен» перед позивачем складає за кредитним договором № 33-2007 від 04.07.2007 року 661060,40 грн., за кредитним договором № 25-2008 від 15.08.2008 року - 1064074,75 грн., а разом - 1725135,15 грн.

Спірна заборгованість на час прийняття рішення судом першої інстанції не погашена.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає в своєму відзиві та апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було надано оцінки умовам підписання кредитних договорів, а саме те, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, що призводить до визнання їх неукладеними, а отже не можливо здійснювати стягнення за іпотечними договорами, оскільки вони укладені при відсутності будь-яких зобов`язань.

Проте, колегія суддів не погоджується з такою позицією відповідача та вважає, висновок суду першої інстанції з цього приводу обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2012 року у справі № 5023/3522/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 року, повністю відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен» в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» про визнання недійсними кредитних договорів № 33-2007 від 04.07.2007 року і № 25-2008 від 15.08.2008 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2013 року у справі № 5023/5739/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року, повністю відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004» в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» про визнання недійсними договорів іпотеки, посвідчених нотаріусом Харківського міського нотаріального округу і зареєстрованих в реєстрі за № 1985 від 04.07.2007 року та за № 5135 від 15.08.2008 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.07.2013 року у справі № 925/1082/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року, повністю відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004» в задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен» і публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» про визнання недійсними кредитних договорів № 33-2007 від 04.07.2007 року і № 25-2008 від 15.08.2008 року (із змінами і доповненнями)

У відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, кредитні договори та, укладені на забезпечення їх виконання, іпотечні договори на даний час є чинним та у встановленому законом порядку не визнані недійсними, а отже породжують відповідні наслідки для їх сторін.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з пояснень позивача та не спростовується належними та допустимими доказами представником відповідача, останній свої зобов`язання за кредитними договорами не виконав.

Згідно із ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 цього ж закону визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як зазначалося вище, 17.03.2011 року за вих. № 156-08-428 банком направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен» відповідне повідомлення з вимогою усунення порушень. Відповіді на дану вимогу до банку від третьої особи не надійшло.

Крім вказаних норм ЗУ «Про іпотеку», сторонами розділом 6 іпотечних договорів передбачений порядок та підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, п. 6.5 іпотечного договору сторони встановили, що сторони домовилися про позасудове врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Пунктом 6.6. договору сторони передбачили, що визначений сторонами у п. 6.5 спосіб урегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджає іпотеко держателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема звернення із відповідним позовом до суду.

З урахуванням викладених обставин справи колегія суддів вважає, що вимога позивача за первісним позовом відповідає вищенаведеним приписам законодавства, заявлена з дотриманням умов вищенаведених кредитних і іпотечних договорів, тому визнає первісний позов обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю, заперечення відповідача і третьої особи визнає безпідставними і відхиляє.

Позивач, визначаючи суму заборгованості за кредитними договорами, скористався своїм правом та нарахував пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань

Так ним було визначено розмір пені в загальній сумі 115431,55 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі не погоджується із сумою пені, визначену позивачем та задоволену судом першої інстанції та вказує, що Господарським судом Черкаської області не було застосовано позовну давність до вимог такого характеру, та здійснено нарахування пені понад 6 місяців, встановлених нормами чинного ГК України.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем в суді першої інстанції, вважає доводи апелянта частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за простроченя виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через 6 місяців, від дня коли зобов`язання мало бути виконане.

Пунктом 7.1 кредитних договорів сторони передбачили, що за порушення взятих на себе зобов`язань по повернення суми кредиту та/або своєчасній сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється за період, який становить 1 рік.

Проте, як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, її нарахування здійснено за період з 23.10.2011 року по 22.04.2012 року, що менше ніж 1 рік.

Стосовно позовної давності, варто зазначити наступне.

Згідно із ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про сплату неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся із позовом до господарського суду 16.05.2012 року, тобто, враховуючи вище зазначену норму ЦК України, період за який може нараховуватися пеня банком за невиконання відповідачем кредитних договорів № 33-2007 та 25-2008 є з 16.05.2011 року по 16.05.2012 року.

Позивачем визначений період з 23.10.2011 року по 22.04.2012 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Отже, враховуючи вказану норму, судом апеляційної інстанції початок нарахування пені визначається не 16.05.2011 року, а 23.10.2011 року, а кінцем нарахування є 16.04.2012 року.

Таким чином, розмірі пені, за несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем становить 111638,32 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню із зменшенням суми пені за обома кредитними договорами на загальну суму 3793,23 грн.

Стосовно зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004» до Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен» про припинення господарських правовідносин, колегія суддів погоджується із висновком Господарського суду Черкаської області про відмову у задоволенні даного позову, виходячи з такого.

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом позивач зазначив, що спірні правовідносини, що виникли між ним і відповідачем за зустрічним позовом, як іпотекодержателем, із іпотечних договорів підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поруки.

Проте, дане твердження суперечить приписам чинних норм законодавства України.

Так, відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Тобто з аналізу вказаної статті та виходячи із суті правової природи такого виду забезпечення виконання зобов`язання як порука, поручитель відповідає перед кредитором за боржника своїми коштами чи майном, тобто в поруці фактично можна сказати, що засобом забезпечення є певна фізична/юридична особа.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Зважаючи на вказані вище тлумачення понять, не можливо ототожнювати таки два види забезпечення зобов`язання як порука та іпотека.

А отже, посилання позивача за зустрічним позовом на норми законодавства України які регулюють питання виникнення та припинення поруки та застосування їх до іпотечних договорів, укладених між Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк», як іпотекодержателем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004» є помилковим.

Враховуючи попередній висновок суду про те, що зазначені спірні правовідносини перебувають в сфері регулювання норм Цивільного кодексу України про заставу і іпотеку, як окремий вид застави, та спеціального нормативного акту - Закону України «Про іпотеку», колегія суддів вважає правову позицію позивача за зустрічним позовом помилковою, тому надає перевагу запереченням відповідача за зустрічним позовом, а в задоволенні зустрічного позову відмовляє повністю за необґрунтованістю.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначав, що судом першої інстанції не вірно присуджено до стягнення з нього на користь позивача судовий збір, в сумі 64380 грн., оскільки ухвалою суду позивачу за первісним позовом було повернуто надлишково сплачений судовий збір в розмірі 28977,30 грн.

Колегія суддів перевіривши наявні матеріали справи, погоджується з таким запереченням відповідача.

Так в матеріалах справи на а.с. 16 т.4 міститься клопотання ліквідатора позивача про повернення переплаченої суми судового збору.

Ухвалою суду від 22.10.2013 року позивачу повернуто переплачений судовий збір в сумі 28977,30 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 177 від 24.04.2012 року.

В той же час в резолютивній частині оскаржуваного рішенні Господарського суду Черкаської області від 22.11.2013 року вказано: стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову до суду в розмірі 64380 грн.

Таким чином, враховуючи помилковість визначення судом першої інстанції розміру судового збору, що підлягає стягнення з відповідача на користь позивача, рішення суду в цій частині підлягає зміні, з урахуванням зменшення розміру пені.

Крім того, апеляційна інстанції вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції в ухвалі суду від 22,10.2013 року про повернення переплаченого судового збору, здійснено описку, а саме в резолютивній частині ухвали замість суми 29877,30 грн.,. що підлягає поверненню банку, як надлишкова сплачена сума, зазначена сума 28977,30 грн.

Враховуючи все вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку проте, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2013 року у справі № 03/5026/850/2012 підлягає зміні.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що рішення суду в частині розгляду зустрічного позову залишається без змін, судовий збір, сплачений апелянтом по даній вимозі, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача за первісним позовом.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2013 року по справі № 03/5026/850/2012 - змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

В рахунок задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк», код ЄДРПОУ 20021814, місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпінополіетилен», код ЄДРПОУ 25181920, місцезнаходження: 18028, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Енгельса, буд. 160/1, кв. 18 про погашення заборгованості за кредитними договорами № 33-2007 від 04.07.2007 року (зі змінами), № 25-2008 від 15.08.2008 року (зі змінами) на загальну суму заборгованості станом на 15.05.2012 року в розмірі 1721341,92 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами від 04.07.2007 року, посвідченим нотаріусом Харківського міського нотаріального округу і зареєстрованим в реєстрі за № 1985 (із змінами), від 15.08.2008 року, посвідченим нотаріусом Харківського міського нотаріального округу і зареєстрованим в реєстрі за № 5135 (із змінами), - нежитлову будівлю літ. «Б-2» загальною площею 2164,4 кв. м., розташовану за адресою м. Харків, вул. Академічна, 1 ринковою вартістю станом на 29.04.2008 року 3917000 грн., що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004», код ЄДРПОУ 33289220, місцезнаходження: 18009, Черкаська область, м. Черкаси, провулок Дзержинського, будинок 11 шляхом продажу даного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004», (код ЄДРПОУ 33289220, місцезнаходження: 18009, Черкаська область, м. Черкаси, провулок Дзержинського, будинок 11) на користь Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк», (код ЄДРПОУ 20021814, місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3) судовий збір за подання позову до суду в сумі 35324,86 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк», (код ЄДРПОУ 20021814, місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс 2004», (код ЄДРПОУ 33289220, місцезнаходження: 18009, Черкаська область, м. Черкаси, провулок Дзержинського, будинок 11) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 37,93 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 03/5026/850/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов