Вирок
від 09.12.2013 по справі 1326/2449/2012
ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

cpg1251 1326/2449/2012

1/465/69/13

Вирок

Іменем України

09.12.2013 року Франківський районний суд міста Львова в складі:

головуючого - судді Ванівського Ю.М.

при секретарі - Радченко О.О.

з участю прокурора - Олексів О.В.

захисника потерпілого - ОСОБА_1, ОСОБА_2

адвоката підсуднього - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Бориня, Турківського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого головою правління ПрАТ «Страхова компанія «Енергополіс», згідно зі ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190 та ч.4 ст. 190 КК України.

В С Т А Н О В И В :

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2011 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Бориня Турківського району Львівської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, на той час непрацюючого, раніше згідно ст. 89 КК України несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, засуджено ч.2 ст. 190 КК України та ч.4 ст. 190 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2012 року вирок Франківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2011 року відносно ОСОБА_4 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області зобов'язано суд першої інстанції усунути встановлені апеляційним судом недоліки, належним чином дослідити докази по справі, дати їм належну оцінку та вирішити питання про наявність чи відсутність в діянні ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

14.03.2012 року справа надійшла на новий судовий розгляд до Франківського районного суду м. Львова.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи в приміщенні Філії ЗАТ «ОТП Банк», що на вул. Івана Франка, 20 у м. Львові, в період часу з 13.04.2007 року по 17.06.2008 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах, розпоряджаючись довіреностями на своє ім'я від 29.03.2007 року, посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_5 від імені потерпілих громадян Республіки Італія ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яких, на думку слідства, ввів в оману щодо дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю «АР.І.П.», співзасновниками якого останні являлись, згідно посвідченого нотаріусом статуту ТОВ, та оскільки дане підприємство не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на території України, про що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не знали, вважаючи що підприємство є дійсно зареєстрованим та діючим на території України, оскільки ОСОБА_4 штучно створив умови, скориставшись, що потерпілі не володіли українською мовою та не були ознайомлені з законодавством України, видав їм приватне підприємство «АР.І.П.», засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю «АР.І.П.» та зняв з рахунків ОСОБА_6, відкритих в ОТП Банку НОМЕР_1 USD грошові кошти в сумі 33450,00 доларів США, НОМЕР_1 EUR грошові кошти в сумі 6300,00 євро, НОМЕР_2 USD грошові кошти в сумі 1730,00 доларів США, НОМЕР_2 EUR грошові кошти у сумі 254209,00 євро, а всього зняв грошових коштів на суму 35180, 00 доларів США та 260509,00 євро; та з поточних рахунків ОСОБА_7, відкритих в ОТП Банку НОМЕР_3 USD грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США, НОМЕР_3 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 євро, що разом становить 285154 євро та 61065 долари США, що в перерахунку (згідно довідки № 13-13/2/2334 від 30.10.2008 року, наданої Управлінням НБУ у Львівській обл.) на національну валюту становить разом 2435780 гривень, які призначались для функціонування та діяльності ТОВ «АР.І.П.», а саме:

Кошти, які поступили на рахунок ОСОБА_7 НОМЕР_3 USD в «ОТП Банк» 26.03.2007 року в сумі 15000 доларів США, були зняті ОСОБА_4 в наступні періоди: 30.03.2007 року 6000 доларів США, 02.04.2007 року 3000 доларів США, того ж дня ще 3000 доларів США, 05.04.2007 року 3000 доларів США та 12.04.2007 року 200 доларів США.

Внесені ОСОБА_6 28.03.2007 року на рахунок НОМЕР_1 USD 3000 доларів США зняті ОСОБА_4 04.04.2007 року.

Внесені 13.04.2007 року на рахунок ОСОБА_6 НОМЕР_1 USD 30940 доларів США із призначенням платежу «Поповнення статутного капіталу Товариства «АР.І.П.» зняті ОСОБА_4: в день поступлення 11450 доларів США, 16.04.2007 року 9000 доларів США, 19.04.2007 року 8000 доларів США та 03.05.2007 року 2000 доларів США. Внесені під час перебування в Україні з 23.04.2007 року по 26.04.2007 року ОСОБА_6 24.04.2007 року 6300 євро, після його від'їзду 03.05.2007 року зняті ОСОБА_4

Внесені ОСОБА_7 03.05.2007 року на рахунок НОМЕР_3 USD кошти в сумі 15000 доларів США були зняті ОСОБА_4 3000 доларів США 07.05.2007 року; два рази по 6000 доларів США 08.05.2007 року;

Внесені на рахунок НОМЕР_3 EUR ОСОБА_7 16.05.2007 року 1700 євро. Та 2000 євро, ОСОБА_4 зняв 17.05.2007 1500 євро, 18.05.2007 року 2300 євро.

Внесені ОСОБА_6 на свій рахунок НОМЕР_2 EUR 16.05.2007 року в сумі 2000 та 5000 євро з яких 3800 євро 17.05.2007 року зняв ОСОБА_4

Внесені кошти 01.06.2007 року на рахунок ОСОБА_6 в сумі 42935,50 євро ОСОБА_4 зняв по частинах, а саме: 10000 євро 01.06.2007 року, 4500 євро 04.06.2007 року, 4000 євро13.06.2007 року, 5000 євро 19.06.2007 року, 4000 євро 27.06.2007 року, по 5000 євро 03.07.2007 року, 09.07.2007 року, 10.07.2007 року, 95 євро 27.07.2007 року.

Внесені на рахунок «ОТП Банку» 04.09.2007 року на рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_7 3000 євро ОСОБА_4 зняв 06.09.2007 року.

Крім цього, ОСОБА_4 одночасно знято 27.07.2007 року залишки коштів, що знаходились на рахунку потерпілих, а саме:

з рахунку ОСОБА_6 НОМЕР_2 EUR 95 євро; з рахунку ОСОБА_6 НОМЕР_2 USD 230 доларів США; з рахунку ОСОБА_7 НОМЕР_3 USD 85 доларів США; з рахунку ОСОБА_7 НОМЕР_3 EUR 45 євро.

17.09.2007 року на рахунок ОСОБА_7 поступило 4990 євро, з яких ОСОБА_4 на наступний день зняв 4900 євро.

08.11.2007 року на рахунок ОСОБА_7 внесено 2000 євро, в цей же день 08.11.2007 року після відльоту ОСОБА_7, ОСОБА_4 зняв вказані кошти з рахунку.

15.11.2007 року на рахунок ОСОБА_7 поступило 11000 євро, з яких ОСОБА_4 в цей день зняв 5000 євро, а 19.11.2007 року 5900 євро.

11.12.2007 року ОСОБА_7 від продажу земельної ділянки поклав на свій рахунок в «ОТП Банку» 23300 доларів США, з яких 13300 доларів США ОСОБА_4 13.12.2007 року зняв після від'їзду ОСОБА_7 з України, а 19.12.2007 року 10000 доларів США.

15.02.2008 року на приватний рахунок НОМЕР_4 EUR ОСОБА_6 в «ОТП Банку» поступило 75000 євро. Дані кошти призначалися потерпілими для поповнення обігових коштів ТОВ «АР.І.П.». В цей же день 15.02.2008 року ОСОБА_4 без відома потерпілих зняв 40000 євро, решта суми ОСОБА_4 було знято 25 та 26.02.2008 року.

Перераховані на рахунок ОСОБА_6 29.04.2008 року 100 000 євро зняті ОСОБА_4 29.04.2008 року в сумі 50 000 євро, 30.04.2008 року 18 935 євро, 06.05.2008 року 30000 євро.

Перераховані ОСОБА_6 04.06.2008 року 35000 євро зняті з рахунку ОСОБА_4 04.06.2008 року в сумі 34000 євро та 17.06.2008 року 630 євро.

Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 28.07.2008 року повторно, перебуваючи в офісі ТОВ «Кронос-Україна», що по АДРЕСА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_8, повідомив їй неправдиву інформацію про те, що може посприяти у відкритті візи і що вартість цієї послуги становить 4000 грн. Отримавши від ОСОБА_8 4000 грн., ОСОБА_4 пообіцяв відкрити візу протягом двох тижнів. Не маючи наміру цього робити, ОСОБА_4 заволодів 4000 грн. потерпілої ОСОБА_8

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, пояснивши при цьому, що наприкінці березня 2007 року ОСОБА_7 приїхав до міста Львова з метою заснування ТОВ «АР.І.П», засновником якого мав бути він, його син ОСОБА_6 та ОСОБА_9. На той час підсудному не було відомо, що ОСОБА_9 є дружиною ОСОБА_7, оскільки, була представлена ОСОБА_4 в якості партнера по бізнесу. З метою здійснення реєстраційних дій громадянами Італії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ім'я підсудного та на ім'я юриста ТОВ «Маджіф-Україна» ОСОБА_10 була видана довіреність з правом вчинення реєстраційних дій. Також громадянами Республіки Італія було підписано статут ТОВ «АР.І.П», а нотаріусом ОСОБА_5 його посвідчено, переклад статуту з української на італійську мову здійснювався перекладачем ОСОБА_11 Крім того, під час нотаріального посвідчення згаданого статуту та довіреностей нотаріус ОСОБА_5 пропонував гр. Республіки Італія здійснити письмовий переклад тексту з української мови на італійську, однак вони не виявили бажання в цьому. Також у той самий період часу, а саме 29 березня 2007 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_4 було надано довіреність, відповідно до яких останній мав повне право на власний розсуд розпоряджатися коштами, які були на їх рахунках, відкритих в «ОТП Банк». Зокрема, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відкрили інвестиційні рахунки в доларах США та в євро у відділенні «ОТП Банк», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І.Франка, 20. З метою формування статутного капіталу ТОВ «АР.І.П», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відкрили у відділенні «ОТП Банк» інвестиційний рахунок для формування статутного капіталу ТОВ «АР.І.П», на який внесли 4000 дол. США. Пояснили, що цю процедуру зробить і ОСОБА_9, коли вона приїде до України. Після чого вони повернулися до Італії. З метою здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_4 попросив свого товариша ОСОБА_12 зняти нежитлове приміщення для офісу. ОСОБА_12 зняв приміщення за адресою: АДРЕСА_3. Протягом квітня-червня 2007 року обвинувачений за вказівкою ОСОБА_7 знімав грошові кошти, які останній надсилав на свої рахунки, відкриті в «ОТП Банк», для того, щоб закінчити ремонтні роботи на АДРЕСА_2. На ремонт пішло близько 30000 доларів США. ОСОБА_7 знав, на що йдуть кошти, так як виписки з рахунків менеджер «ОТП Банку» ОСОБА_13 сама надсилала на електронну адресу ОСОБА_7 Крім того, коли ОСОБА_7 приїжджав з обвинуваченим в банк та особисто отримував виписки з рахунків, останній жодних претензій до ОСОБА_4 не мав. Коли ОСОБА_7 був в Італії, то він телефонував ОСОБА_4, казав, що висилає гроші на свій особистий рахунок, з якого підсудний на підставі виданої йому довіреності мав право знімати кошти, та казав, щоб до його приїзду в Україну, підсудний зняв потрібну суму. Щоразу по приїзду ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_4 віддавав зняті грошові кошти, записи про що вносилися у зошит, який зберігався у сейфі бухгалтерії по АДРЕСА_3. У червні ОСОБА_4 запитав у ОСОБА_6 про те, коли приїде ОСОБА_9, щоб внести свою частку в статутному капіталі ТОВ «АР.І.П» щоб ОСОБА_4 зміг продовжити реєстраційні дії щодо даного підприємства, на що ОСОБА_6 відповів, що коли він повернеться в Італію, то поговорить з ОСОБА_9, а про результати розмови повідомить ОСОБА_4 Через декілька днів ОСОБА_6 зателефонував з Італії та повідомив, що ОСОБА_9 не має змоги приїхати до України, щоб відкрити власний рахунок для формування статутного капіталу ТОВ «АР.І.П». Підсудний нічого проти не мав. ОСОБА_6 дав вказівку ОСОБА_4 продати землю у с. Паланки, також доручив підсудному зробити аналіз ринку одягу в Україні. Спочатку громадяни Італії мали намір здійснювати торгівлю елементами очисних споруд та будувати котеджі, однак, ОСОБА_4 їм пояснив, що для здійснення подібної діяльності в Україні потрібно безліч дозволів та ліцензій, а підсудний в даній галузі не орієнтується. Приблизно у листопаді 2007 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 прибули до м. Львова. Саме тоді ОСОБА_4 пояснив ОСОБА_7 про те, що ТОВ «АР.І.П» є досі незареєстрованим. Тоді ОСОБА_7 зацікавився тим, чи існує інша форма підприємницької діяльності, що могла мати таку саму назву - «АР.І.П», так як в момент, коли почнеться піар-компанія з рекламування італійського одягу в Україні, водночас проводячи аналіз ринку, всі контрагенти, а також можливі потенціальні клієнти будуть вже знати дану торгову марку. Весь одяг, котрий вони мали на меті рекламувати і продавати в Україні, буде виготовлятися в Італії під їхньою торговою маркою, яку вони вже в даній країні зареєстрували і працюють внутрішньо та з іншими країнами, і назва їй була «АР.І.П» (Арбікок інтернешенал продакт). ОСОБА_4 відповів, що це може бути приватне підприємство. Тоді ОСОБА_7 поцікавився чи можливо, щоб після завершення процедури реєстрації ТОВ «АР.І.П.», новостворене приватне підприємство «АР.І.П» припинило свою діяльність. Підсудний пояснив, що таке можливо. Тоді ОСОБА_7 погодився на реєстрацію ПП «АР.І.П». Таким чином, ОСОБА_4 за попереднім погодженням з громадянином Італії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було створене ПП «АР.І.П», як тимчасова форма організації юридичної особи для здійснення аналізу ринку та проведення ряду піар-акцій і, як наслідок, переконання ОСОБА_9 в доцільності реєстрації ТОВ «АР.І.П». Обговоривши дану пропозицію та не маючи заперечень, після погодження всіх вищезазначених нюансів, юрист ОСОБА_10, зареєструвала ПП «АР.І.П», засновником котрого виступив ОСОБА_4 У грудні 2007 року надійшла перша пробна партія жіночої білизни. Товар у кількості чотирьох пачок знаходився на офісі по АДРЕСА_3. Здійснювався пошук місця для реалізації товару, однак безуспішно. Було реалізовано лише частину доставленого товару, інша так і залишилася в офісі. Підсудний пояснив ОСОБА_7 по телефону, що доставлений товар зі старої колекції, а тому продати його неможливо. За результатами проведеного громадянами Республіки Італія аналізу ринку вина, одягу, нерухомості товар, котрий пропонувала ОСОБА_9, виявився нерентабельним, а його вартість в декілька разів була вищою за одяг відомих італійських брендів вже представлених в Україні. Тому, коли 30 січня 2008 року ОСОБА_9 вже без ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибула в Україну, то повідомила ОСОБА_4, що вони не будуть реєструвати ТОВ «АР.І.П». Разом з нею, оскільки в підсудного були довіреність від ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вони прибули в «ОТП Банк» і ОСОБА_4 закрив тимчасовий рахунок для формування статутного фонду ТОВ «АР.І.П». При цьому підсудним було надано банку протокол зборів засновників, котрий ОСОБА_9 привезла з собою з Італії, в якому учасники товариства прийняли рішення про відмову у здійсненні реєстрації ТОВ «АР.І.П» в Україні. Протягом 2007-2008 року ОСОБА_4 на підставі виданих йому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вказівкою останніх знімав грошові кошти з їх рахунків, відкритих в «ОТП Банку». Кошти віддавалися ОСОБА_7 на руки, куди він їх використовував ОСОБА_4 не відомо. Загалом підсудний сам особисто зняв близько 140000 євро і близько 150000 доларів США. Всі гроші ОСОБА_4 передав ОСОБА_7, останній до ОСОБА_4 жодних претензій не мав до того моменту, поки ОСОБА_9 влітку 2008 року сама не прибула до м. Львова. У банку ОСОБА_9 на підставі наданих їй довіреностей ОСОБА_7 та ОСОБА_6, закрила усі інвестиційні рахунки, які раніше вищезазначені особи відкрили в «ОТП Банк». Як вона тоді пояснила підсудному, це вони зробили, бо так їм захотілося, оскільки вони більше не мають бажання працювати в Україні. Таким чином, підсудний зазначив, що реєстрація ТОВ «АР.І.П» була не здійснена виключно у зв'язку із невнесенням ОСОБА_9 своєї частки до статутного капіталу товариства. Грошові кошти, у привласненні яких обвинувачується ОСОБА_4, знімалися ним на підставі виданих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та нотаріально посвідчених довіреностей з правом розпорядження даними рахунками. Також ОСОБА_4 зазначив про те, що відкриті поточні рахунки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не могли бути використаними для здійснення підприємницької діяльності, що прямо забороняється підзаконними нормативно-правовими актами Національного банку України. Операції по особистим (приватним) рахункам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 НОМЕР_1, НОМЕР_3 проводились в період з 29.03.2007 року по червень 2008 року. Тобто, протягом 15 місяців громадяни республіки Італія ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мали жодних претензій до підсудного з приводу зняття коштів з таких рахунків, оскільки вони розуміли, що такі дії ОСОБА_4 вчиняв відповідно до наданих довіреностей, які були підписані ними в присутності нотаріуса та перекладача, що не викликає сумнівів щодо їх достовірності та правильності оформлення. І про те, які настають правові наслідки при видачі таких довіреностей потерпілим було достовірно відомо, оскільки в матеріалах справи міститься довіреність, видана ще за довго до нашого знайомства, із аналогічними повноваженнями повіреного щодо одержання будь-яких грошових коштів та проведення будь-яких операцій відкритих на ім'я довірителя. А тому, на думку підсудного, твердження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо незнання українського законодавства є голослівними та нічим не підтвердженими. Кошти, що надсилались ОСОБА_6 та ОСОБА_7, надходили на рахунки не одним платежем, як свідчать банківські виписки такі перекази відбувались більше 10 разів. Тобто, допоки надісланий транш вони не отримували в Україні, наступний переказ ніхто не здійснював. Лише отримавши повністю всю суму коштів попереднього траншу, здійснювався наступний, і так кожного разу: 17 траншів протягом 15 місяців. Крім того, ОСОБА_7 кожного місяця, навіть іноді по декілька разів приїздив в Україну, бував неодноразово в банку, оскільки знав його місцезнаходження, спілкувався з працівниками банку (як самостійно англійською мовою, так і за допомогою засобів електронного зв'явку).

В судовому засіданні були оголошені та досліджені пояснення свідка ОСОБА_14, з яких вбачається, що він познайомився із сім'єю ОСОБА_7 і в подальшому допомагав їм у роботі на території України. Саме тоді він познайомив сім'ю ОСОБА_7 із ОСОБА_4, який на той час був виконавчим директором ТОВ «Маджіф-Україна». В подальшому ОСОБА_14 дізнався про те, що ОСОБА_4 почав самостійно, без його відома, займатися веденням справ сім'ї ОСОБА_7 При цьому про існування довіреностей на ім'я ОСОБА_4, виданих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на право розпорядження їх особистими рахунками йому нічого не відомо. Про реєстраційні дії щодо ТОВ «АР.І.П» ОСОБА_14 також нічого не відомо. Також під час допиту ОСОБА_14 було зазначено про те, що у ОСОБА_7 було судові справи, в яких він був відповідачем, оскільки заборгував кошти. При цьому в справі, що слухалася в Італії, ОСОБА_7 згадувалося прізвище ОСОБА_4, через якого він нібито втратив гроші. [т. 5 а.с.38-40].

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 підтримала свої покази дані на досудовому розслідуванні та вказала, що вона у березні 2007 року здійснювала усний переклад текстів довіреностей з української на італійську мову, якої громадяни Італії ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 уповноважували різних громадян на виконання певних дій від їх імені, зокрема і ОСОБА_4 Вказані довіреності були нотаріально посвідчені ОСОБА_5 Будь-яких питань щодо здійснення перекладу у італійців не виникало, все відбулось за звичайною процедурою. Після того як ОСОБА_15 було здійснено усний переклад тексту довіреностей, італійцями було поставлено підписи на довіреностях. Також у ОСОБА_15 склалося враження про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 довіряли ОСОБА_4.

В судовому засіданні були оголошені та дослідженні пояснення свідка ОСОБА_16, з яких вбачається, що вона десь з травня 2007 року перейшла працювати секретарем ТОВ «Кронос-Україна» в офіс на АДРЕСА_3. Це відбулось за пропозицією ОСОБА_4, який був виконавчим директором вказаного підприємства. За даною адресою вона неодноразово бачила ОСОБА_7 та його дружину ОСОБА_9, і десь один раз бачила сина ОСОБА_6. Конкретно якими справами вони займались їй невідомо. Документів, які стосувалися їхньої діяльності вона не бачила. Бачила, що у приміщення офісу з Італії доставили одяг, для кого він призначувався їй невідомо. Від ОСОБА_4 та ОСОБА_17 вона чула назву підприємства ПП «АР.І.П», оскільки останні працювали на даному підприємстві, який вид діяльності того підприємства їй невідомо. Також чула, що ОСОБА_4 та ОСОБА_17, говорячи про італійців, згадували назву «АР.І.П», оскільки про інших італійців казали «Кронос». У приміщенні офісу на АДРЕСА_3 вона декілька разів у 2007 році бачила ОСОБА_7, його дружину ОСОБА_9, їхнього сина ОСОБА_6 Вони спілкувались з ОСОБА_4 Про що саме їй невідомо, оскільки вони спілкувались завжди у кабінеті ОСОБА_4 при зачинених дверях, вона ж могла італійцям на італійській мові сказати декілька слів, тобто запропонувати чай-каву, запитати як справи тощо, діловою італійською мовою не володіла. [т.3 а.с. 85-87].

В судовому засіданні були оголошені та дослідженні пояснення свідка ОСОБА_18, з якого вбачається, що він із січня 2006 року до кінця грудня 2006 року працював на посаді виконавчого директора ТОВ «Маджіф-Україна», засновником якого був гр. Республіки Італія ОСОБА_14. Офіс підприємства знаходився за адресою: м. Львів, вул. К.Левицького, 4. Також на вказаному підприємстві на посаді бухгалтера працювала ОСОБА_17, секретарем працювала ОСОБА_16, менеджером - ОСОБА_19. Підприємство займалося надання різного роді послуг (проведення досліджень ринку в Україні, проведення виставок італійських товарів в Україні, допомога в реєстрації підприємств на території України, консультації і т.п.). На початку грудня 2006 року ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_14 про те, що хоче звільнитись у зв'язку із тим, що йому не подобалась манера ОСОБА_14 щодо ведення справ підприємства. ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_18 про те, що необхідно знайти заміну. Після цього ОСОБА_18 дав оголошення в газету. В подальшому в офіс прийшло декілька кандидатів, серед яких був і ОСОБА_4 (який добре володів італійською мовою), якого ОСОБА_14 в подальшому і вибрав для виконання обов'язків виконавчого директора ТОВ «Маджіф-Україна». Даний вибір зробив особисто ОСОБА_14 До закінчення 2006 року ОСОБА_18 передав документацію ОСОБА_4, отримав свою трудову книжку і залишив підприємство. Також із підприємства звільнився і ОСОБА_19 Після того ОСОБА_18 бачився з ОСОБА_4 на весні 2007 року. Це було у приміщенні офісу на АДРЕСА_3. Як повідомив ОСОБА_18 ОСОБА_4, що то офіс гр. Республіки Італія ОСОБА_7. ОСОБА_18 з ОСОБА_7 познайомився всередині 2006 року у приміщенні офісу ТОВ «Маджіф-Україна». ОСОБА_7 хотів інвестувати кошти в Україну. Спочатку він хотів придбати нерухомість, що в подальшому і було зроблено ОСОБА_14, на якого ОСОБА_7 надав доручення. Було придбано напівпідвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_18 був офісі на АДРЕСА_3 через те, що наприкінці 2006 року він здавав документи, що стосувались вище вказаного приміщення в БТІ, а навесні 2007 р. йому зателефонували із БТІ і нагадали, щоб він забрав згадані документи. Після цього ОСОБА_18 зателефонував ОСОБА_4, який повідомив адресу офісу. Після цього ОСОБА_18 в БТІ отримав дані документи, які в подальшому передав ОСОБА_7 І саме під час зустрічі в офісі на АДРЕСА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_17 повідомили ОСОБА_18 про те, що працюю вже в ОСОБА_7 ОСОБА_18 назва підприємства ОСОБА_7 невідома, відповідно чим воно займалось йому також невідомо. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_18 спілкувався із ОСОБА_7, який запитав, чому у ОСОБА_18 опинились вказані документи. ОСОБА_18 розповів йому про вищезазначені події. ОСОБА_7 був незадоволений ОСОБА_14, казав, що останній манув. Казав, що це пов'язано із грошима. Що саме за події ОСОБА_18 невідомо. Після того ОСОБА_18 ні з ким із вказаних осіб не бачився та не спілкувався, окрім ОСОБА_17, яка на наприкінці березня-початку травня 2010 року телефонувала йому і запитувала про те, чи відомо йому про те, чи був у раніше згаданої ОСОБА_16 диплом (про який саме диплом йшлось він не пам'ятає). Також під час вище вказаної зустрічі в офісі на АДРЕСА_3 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_18 про те, що ОСОБА_7 в Україні відкрив своє підприємство (назва підприємства, засновники йому невідомі, так як і сфера діяльності ), а він (ОСОБА_4). та ОСОБА_17 перейшли до нього працювати. Також під вказаної зустрічі в офісі на АДРЕСА_3 була також і дружина ОСОБА_7 (її представив останній). Ще коли ОСОБА_18 працював в офісі на вул. К.Левицького, то ОСОБА_7 повідомляв його про те, що в нього також є дружина (в офісі на вул. К.Левицького її не бачив) і син (останнього взагалі не бачив ). Як відомо ОСОБА_18, ОСОБА_7 відкрив рахунок у банку Райфайзен (зараз ОТП Банк ) і надав доручення на ім'я ОСОБА_14 з приводу придбання нерухомості та правом розпоряджатись його рахунком, оскільки ОСОБА_7, перебуваючи в Італії переказав на вказаний рахунок гроші, які зняв ОСОБА_14 і придбав для ОСОБА_7 вище згадане приміщення. Дане приміщення призначалось для інвестування грошей в Україну. Що в подальшому відбувалось із вказаним приміщенням ОСОБА_18 невідомо Також десь в той самий період часу, коли відбувались події, пов'язані із купівлею приміщення на АДРЕСА_2, то тоді ж відбувались і події, пов'язані із придбанням ОСОБА_14 для ОСОБА_7 земельної ділянки на території Яворівського р-ну м. Львова. Ділянка була придбана. Земельна ділянка була оформлена на ОСОБА_7 Що в подальшому відбувалось із вказаною земельною ділянкою ОСОБА_18 невідомо. [т.5 а.с. 33-35]..

В судовому засіданні були оголошені та дослідженні пояснення свідка ОСОБА_5, з яких вбачається, що він здійснював нотаріальне посвідчення довіреностей від 28 та 29 березня 2007 року, серед яких були довіреності (від 29.03.2007 р ), відповідно до яких ОСОБА_4 мав право розпоряджатись рахунками громадян Італії ОСОБА_7 і ОСОБА_6 При нотаріальному посвідчені вказаних довіреностей був присутній і ОСОБА_4, який вільно спілкувався із вказаними італійцями без перекладача. Також ОСОБА_5 нотаріально посвідчував 14.05.2007 р. Статут ТОВ «АР.І.П». Під час вказаних нотаріальних дій письмовий переклад текстів довіреностей на італійську мову не виконувався. Відбувався тільки усний переклад. Також у ОСОБА_5 склалось враження про те, що згадані громадяни Італії повністю довіряли ОСОБА_4, який був їхньою довіреною (уповноваженою) особою на території України. Крім того, під час нотаріального посвідчення згаданого статуту та довіреностей нотаріус ОСОБА_5 пропонував гр. Республіки Італія здійснити письмовий переклад тексту з української мови на італійську, про те вони не виявили бажання в цьому [т.3 а.с.21-23, т.4 а.с.260].

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 підтримаввої покази дані на досудовому слідстві та вказав, що він працював по сумісництву на посаді менеджера із зовнішньоекономічної діяльності на приватному підприємстві «АР.І.П», юридична фактична адреса якого: АДРЕСА_3. Дане підприємство вже ніяку діяльність не здійснює. Пам'ятає, що ще в грудні 2007 року займався розмитненням товарів (нижня чоловіча та жіноча білизна), які надійшли з Італії на адресу ПП «АР.І.П». Директором та засновником даного підприємства являється ОСОБА_4. Також за вказаною адресою знаходилось ТОВ «Кронос Україна» , засновниками якого були громадяни Республіки Італії ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 і ОСОБА_4 За адресою, АДРЕСА_3 була фактична та юридична адреса ТОВ «Кронос Україна» та юридична адреса ПП «АР.І.П», для фактичної адреси підшукувалось приміщення. На посаді директора ПП «АР.І.П» працювала ОСОБА_17. ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 вперше ОСОБА_12 побачив десь у квітні 2007 року в офісі за адресою, м. Львів, вул. К.Левицького, 4, де працював на той час ОСОБА_4 та ОСОБА_17 Мета їхнього приїзду ОСОБА_12 невідома, з ними спілкувався ОСОБА_4, який володіє італійською, англійською, французькою та польською мовами. ОСОБА_12 бачив їх два чи три рази. Це було десь у листопаді 2007 році, і у десь у квітні-травні 2008 року. Чому вони приїжджали Україну ОСОБА_12 невідомо. Про те, що у ОСОБА_4 були довіреності з правом розпорядження рахунками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_12 нічого не відомо [т.2 а.с.59-60]. Під час додаткового допиту ОСОБА_12 зазначив, що ОСОБА_4 передав гроші ОСОБА_7 чи ОСОБА_6 чи ОСОБА_9, то ОСОБА_4 також надавав вище вказаним особам зошит (шкільного типу), в якому вони самі вписували суми, про отримання яких розписувались, і даний зошит віддавали ОСОБА_4 [т. 4 а.с. 1-2].

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 підтримала свої покази дані на досудовому слідстві та вказала що десь із середини лютого 2006 р. по липень 2007 р. вона працювала на ТОВ «Маджіф-Україна». Дане підприємство займалось пошуком інвесторів в Італії і відкриття підприємств на території України. Там вона працювала по сумісництву. Займала посаду головного бухгалтера. На даному підприємстві також працювати на посаді директора ОСОБА_18, секретар ОСОБА_16, менеджер ОСОБА_19. ОСОБА_18 працював до 31.12.2006 р., а з 01.01.2007 р. дану посаду займав ОСОБА_4 . Офіс даного підприємства знаходився за адресою: м. Львів, вул. К.Левицького, 4. Засновником підприємства був ОСОБА_14 та ще два громадянина Італії, прізвища та ім'я яких вона не пам'ятає, також серед засновників був ОСОБА_18, якого на протязі 2006 р. вивели із складу засновників. За час роботи з Італії були залучені інвестиції декількох громадян даної держави, відповідно були засновано три фірми, які мали займатись певним видом діяльності, проте статутні фонди даних підприємств через деякий час стали «порожніми», грошові кошти на рахунки не поступали, тобто фактично вони припинили свою діяльність. Десь влітку 2006 року в офісі ТОВ «Маджиф Україна» вона бачила ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9. Як вона зрозуміла, це були італійці, яких знайшов ОСОБА_14. Вона їх декілька разів бачила в офісі на вул. К. Левицького, 4 у м. Львові. Безпосередньо з даними італійцями спілкувався виключно ОСОБА_14 або ОСОБА_18, який володіє італійською мовою на розмовному рівні, а пізніше вже ОСОБА_4, який також володіє італійською мовою. Про що вони розмовляли, їй невідомо. ОСОБА_17 їх бачила не один раз. Зазначила, що ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 придбав приміщення. Також їй відомо, що вони відмовились працювати з ОСОБА_14 через те, що останній завищував ціну за надані послуги, проте це знецінювалось не через ТОВ «Маджиф Україна». Всередині 2007 року у ОСОБА_14 склалися також напружені відносини і з ОСОБА_4 Десь у квітні-травні 2007 року з підприємства пішов ОСОБА_4, хоча трудовий договір з ним не було розірвано. На підприємстві проводилася незалежна аудиторська перевірка, ініціатором якої був ОСОБА_14. І вже після цієї перевірки ОСОБА_4 взагалі не допустили в офіс підприємства. І десь у липні 2007 року з даного підприємства ОСОБА_17 також пішла, хоча, так, як і у випадку з ОСОБА_4, трудовий договір не був розірваний. Ті італійці (два брати), які припинили співпрацювати з ОСОБА_14, вони взяли під опіку ОСОБА_7 та ОСОБА_6, тобто вирішили їм допомогти. І відповідно ті італійці та ОСОБА_7 опинились в одному приміщенні по АДРЕСА_3, де працювало ТОВ «Кронос-Україна», засновниками якого були ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22, яких запросили раніше згаданих два брата-італійця. На даному підприємстві ОСОБА_17 займала посаду головного бухгалтера, директор - ОСОБА_4, секретар - ОСОБА_16ОСОБА_7 та ОСОБА_6 хотіли заснувати на території України товариство з обмеженою відповідальністю, оскільки повинні були надходити іноземні інвестиції, тому потрібна була така форма організації підприємства. І було затверджено статут ТОВ «АР.І.П», засновниками якого були громадяни Італії ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_9. Для того, щоб зареєструвати підприємство, необхідно було б внести хоча б 50% статутного фонду підприємства, і ці внески мали зробити троє засновників і бути особисто присутніми при цьому, тобто при реєстрації, проте на момент реєстрації були присутні тільки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а ОСОБА_9 не було у м. Львові. Розрахунковий рахунок в «ОТП Банк» був відкритий, на який ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були внесені кошти, проте реєстрація ТОВ «АР.І.П» не відбулась. Статут ТОВ «АР.І.П» ОСОБА_17 не бачила, за якою адресою воно мало бути зареєстроване їй невідомо, проте чула від ОСОБА_4, що такий статут є, чи він був завірений у нотаріуса їй невідомо. Проте, ОСОБА_17 відомо, що ОСОБА_9 після цих подій приїжджала в Україну і зі слів ОСОБА_4 вона зняла всі кошти з рахунку, який був відкритий для формування статутного фонду ТОВ «АР.І.П». У зв'язку з чим дане підприємство зареєстроване не було та підприємницької діяльності не здійснювало. Чи знали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про те, що дане підприємство та не працює, вона не знає. Чи велась розмова між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про ТОВ «АР.І.П» їй невідомо. У грудні 2007 року було зареєстроване ПП «АР.І.П», директором якого був ОСОБА_4, вона працювала на посаді головного бухгалтера по сумісництву, менеджером з питань зовнішньоекономічної діяльності працював ОСОБА_12. Дане підприємство займалося оптовою торгівлею одягом та було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3, тобто за тією ж адресою, де було зареєстроване ТОВ «Кронос-Україна». 08.09.2008 року приїхали ОСОБА_20, ОСОБА_21 в Україну, щоб, на думку ОСОБА_17, звільнити з ТОВ «Кронос-Україна» її та ОСОБА_4, так як ОСОБА_16 і ОСОБА_12 були звільнені ще 01.04.2008 року, оскільки дане підприємство не працювало. Італійці самі створили таку ситуацію, щоб без їхнього відома працівники підприємства не могли фактично нічого робити. Про те, що ОСОБА_4 знімав кошти з рахунків італійців ОСОБА_17 нічого не відомо. [т.2 а.с. 43-47]. Крім того, під час очної ставки ОСОБА_17 з ОСОБА_7, ОСОБА_17 пояснила, що як їй було відомо від ОСОБА_4, перед приїздом ОСОБА_7 і члени його сім'ї телефонували ОСОБА_4, останній на таксі з офісу їздив в «ОТП Банк», де відповідно наданих йому довіреностей знімав з рахунків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 кошти (суми їй невідомі). В подальшому ОСОБА_4 повертався з банку, грошей вона в нього не бачила (в руках він їх не тримав), після чого заходив у свій кабінет, і як думає ОСОБА_17, зняті кошти клав у сейф, який був у нього в кабінеті, а вже по приїзду ОСОБА_7, то у приміщенні офісу (в конференц-залі, коли двері туди були відкриті, і у кабінеті ОСОБА_4), ОСОБА_4 передав ОСОБА_7 гроші (це було неодноразово, точну кількість вказати не можу, і тільки в приміщенні вище вказаного офісу на АДРЕСА_3, в інших місцях я не бачила фактів передачі грошей), які були у пачках (як у банку перев'язані стрічкою), то була валюта, номінал банкнот мені невідомий, після отримання ОСОБА_7, то ОСОБА_7 особисто щось записував у спеціальний зошит (особисто вона тих записів не бачила, зошит в руки не брала, думає, що ОСОБА_4 зберігав у кабінеті ОСОБА_4).

Допитавши в судовому засіданні підсудного ОСОБА_4, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та оголосивши і дослідивши пояснення свідків ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_12, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а підсудний ОСОБА_4 підлягає виправданню у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 р.).

В основу обвинувачення органами досудового слідства покладені наступні докази:

Свідчення свідка ОСОБА_13, які вона надала на досудовому слідстві, з яких виходить, що вона обслуговувала рахунки ОСОБА_7 і ОСОБА_6, як працівник «ОТП Банк», і на прохання ОСОБА_4, як довіреної особи ОСОБА_7 і ОСОБА_6, надсилала йому на електронну поштову скриньку виписки про стан рахунків, які він мав сам надсилати на електронну поштову скриньку останніх. Свідчення свідка ОСОБА_13 не можуть бути такими, що підтверджуються винність ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що, на думку досудового слідства, полягали у протиправному заволодінні грошовими коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Як було встановлено під час судового слідства, 29 березня 2007 року ОСОБА_7 видав на ім'я ОСОБА_4 довіреність на розпорядження банківськими рахунками, зареєстровану в реєстрі №1290 приватним нотаріусом ОСОБА_5 В цей же день аналогічну довіреність на ім'я ОСОБА_4 було видано від імені ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за №1292 цим же нотаріусом. Таким чином, ОСОБА_4, користуючись повноваженнями, наданими йому вказаними довіреностями, був уповноважений розпоряджатися особистими рахунками громадян Італії ОСОБА_7 та ОСОБА_6, відкритими в «ОТП Банку». Крім того ОСОБА_13 під час її допиту в якості свідка було надані покази, невраховані слідством під час пред'явлення обвинувачення ОСОБА_4 Так, відповідно до показів ОСОБА_13, з ОСОБА_4 вона розмов щодо діяльності підприємства не вела. Як їй стало відомо від начальника сектору обслуговування клієнтських рахунків ОСОБА_23, що ОСОБА_4 займається веденням рахунків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які в Україні були власниками ТОВ «АР.І.П». Чим займалося підприємство їй не відомо. За час роботи в приміщенні банку на вул. І.Франка, 20 у м. Львові, пригадує, що ОСОБА_4 приходив у приміщення банку десь один раз на місяць чи раз на два місяця (точну кількість відвідувань не пригадує, бо минув тривалий проміжок часу). ОСОБА_4 приходив сам. Коли ОСОБА_4 приходив у банк, то завжди бачився та спілкувався з ОСОБА_13, оскільки саме вона займалася веденням рахунків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Перед тим, як прийти у банк, то ОСОБА_4 телефонував ОСОБА_13, запитував, чи надійшли кошти на рахунки італійців, а потім казав, що приїде та зніме кошти. Для чого призначались кошти ОСОБА_4 ОСОБА_13 не повідомляв. Чи вказані кошти підсудній мав комусь передавати їй невідомо. ОСОБА_13 бачилась один раз із ОСОБА_7, це було десь наприкінці 2007 року чи на початку 2008 року (точну дату не пам'ятає). ОСОБА_4 приїхав у приміщення банку разом з ОСОБА_7, де представив його ОСОБА_13 Вона спілкувалась з ОСОБА_7 англійською мовою. ОСОБА_7 запитав її про те, чи може він по забиту в банк в електронному варіанті отримувати виписки про стан рахунків. ОСОБА_13 відповіла, що може і після цього вручила йому свою візитку. Більге ні про що не спілкувались. Десь через два місяці після вказаної зустрічі ОСОБА_13 отримала від ОСОБА_7 лист із проханням надіслати на його електронну адресу виписки про стан його рахунків. Вона надіслала йому виписку. Після цього від ОСОБА_7 запити про стан рахунків не отримувала [т. 4 а.с. 217-218]. Дослідивши дані покази, суд прийшов до висновку, що показами ОСОБА_13 спростовуються твердження ОСОБА_7 про те, що останній не спілкувався із співробітниками банку, а також не був у курсі операцій, що здійснювалися по їх рахункам.

Аналогічне стосується і свідчень працівників «ОТП Банку», наданих ними під час досудового слідства, а саме ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_23. В той же час, під час допиту в якості свідка ОСОБА_23 зазначив, що кошти із рахунку ТОВ «АР.І.П» були повернені на інвестиційні рахунки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_23, пояснив, що це відбулось через те, що був відповідний лист ОСОБА_4, а кошти повернулись на інвестиційні рахунки, тобто туди звідки і надійшли на рахунок ТОВ «АР.І.П» [т. 4 а.с. 221-222]. З аналізу даних показів свідка по справі, суд дійшов до висновку про те, що внаслідок відсутності сформованого статутного капіталу ТОВ «АР.І.П» з вини його засновників реєстрація товариства стала неможливою.

Також під час допиту в якості свідка ОСОБА_25, останньою було надані покази, невраховані слідством під час пред'явлення обвинувачення ОСОБА_4 Так, ОСОБА_25 було повідомлено слідчого про те, ОСОБА_6 вона бачила двічі, а ОСОБА_7 десь 3-4 рази, однак це пов'язано із тим, що у нього був відкритий рахунок ще у 2006 році [т. 4 а.с. 261-263]. Даними показами підтверджуються доводи підсудного про те, що потерпілим було достеменно відомо про порядок відкриття та використання приватних рахунків в Україні. Крім того, суд бере до уваги покази ОСОБА_25 про те, що коли ОСОБА_4 приходив у приміщення банку разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, то вони спілкувалися між собою італійською мовою, але вона не пригадує те, щоб їй повідомляли про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 хочуть отримати виписки по рахункам, а ОСОБА_25 повідомляла, що не може їх надати через технічні причини. Вищезазначеними показами ОСОБА_25 спростовуються твердження потерпілих про те, що вони не могли отримувати виписки по їх рахунках. Свідчення свідка по справі ОСОБА_24, які вона надала на досудовому слідстві та в судовому засіданні, з яких вбачається, що вона у 2007-2008pp. здавала в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_3, ФОП «ОСОБА_12», однак їй не було відомо про те, що за вказаною адресою було зареєстровано і діяло ПП «АР.І.П», а особи ОСОБА_7 і ОСОБА_6 їй невідомі. В той же час, суд знаходиться покази ОСОБА_24 такими, що не підтверджують винність ОСОБА_4 у скоєні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки факт існування ПП «АР.І.П» підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до яких ПП «АР.І.П» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3.

Окрім вищезазначених показів, органи досудового слідства, в обґрунтування вини ОСОБА_4 посилаються на покази потерпілих по справі, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Саме покази потерпілих по справі громадян Республіки Італія лягли в основу, пред'явленого підсудному обвинувачення.

З даних протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7, вбачається, що він, будучи зацікавлений диверсифікувати власність та інвестиції своєї сім'ї, в березні 2006 року в Італії познайомився із ОСОБА_14, який стверджував, що він утвердився в Україні, зокрема у місті Львові, де він є представником двох установ, UCEE (Спілка Палати Європейських Експертів) і СІРЕ (Італійська Торгова Палата з питань зовнішньоекономічних зв'язків), а також що він є власником консалтингової фірми - Товариство «Маджиф Україна» («MAGIF UCRAINA»), з юридичною адресою м. Львів, вул. Левицького, 4. В офісі фірми ОСОБА_14 - ТОВ «Маджиф Україна» у м. Львові ОСОБА_7 разом з своїм сином ОСОБА_6 познайомились із багатьма людьми, які за словами ОСОБА_14, були його працівниками або співпрацювали з ним, серед яких ОСОБА_4, якого ОСОБА_14 представив як розпорядника-директора його товариства. Поступово, ОСОБА_4 ввійшов у конфіденційні стосунки з із сім'єю ОСОБА_7, почав висловлювати сумніви щодо дій і поведінки ОСОБА_14, таким чином завоював довіру членів сім'ї ОСОБА_7. Для підтвердження показав їм звернення до прокуратури, котре він та інші працівники подали проти ОСОБА_14 На пропозицію ОСОБА_14, який оспівував великі перспективи українського ринку, сім'я ОСОБА_7 вирішила заснувати товариство у м. Львові, щоб розпочати імпорт з Італії різних товарів, серед яких фільтри для очищення води, тощо і 14.05.2007 року вони підписали перший Статут Товариства ТОВ «АР.І.П» (на англійській мові AR.I.P. Srl) з юридичною адресою у м. Львові (учасники ОСОБА_7 50%, ОСОБА_9 25 % і ОСОБА_6 25%) і поклали 4000$ СІЛА на тимчасовий рахунок новоутвореного Товариства «АР.І.П» в «ОТП Банку» і одночасно призначили ОСОБА_4 директором-розпорядником, який був присутнім при оформленні усіх документів, погодився з призначенням, і оформили довіреність на ОСОБА_4 і на юриста ОСОБА_10, щоб вони зайнялись незалежно одне від одного і замість нас реєстрацією «під ключ» Товариства. ОСОБА_7 із сином оформили довіреності на ОСОБА_4 з метою розпоряджатися нашими особистими рахунками в Україні для потреб новоутвореного товариства (формування статутного капіталу). ОСОБА_4 повідомляв їм, що товариство повноцінно працює, і часто запитував них про термін своєї посади директора-розпорядника ТОВ «АР.І.П». 24 чи 25.04.2007 року, щоб зміцнити наші відносини із ОСОБА_14, вони взяли участь в оформленні нової редакції Статуту Товариства, яка передбачала наступний розподіл часток учасників; ОСОБА_7 40%, ОСОБА_9 20% і ОСОБА_6 20% і ОСОБА_14 20%. ОСОБА_4 продовжував повідомляти їм про підозрілі дії ОСОБА_14 і в наслідок цього 14.05.2007 року, вони оформили чергову редакцію Статуту ТОВ «АР.І.П», яка передбачала наступний розподіл часток учасників: ОСОБА_7 50%, ОСОБА_9 25% і ОСОБА_6 25% і водночас вони вирішили тимчасово припинити діяльність та змінити юридичну адресу того, що сім'я ОСОБА_7 вважала їхнім Товариством, із місцезнаходження по вул. Левицького «Маджіф Україна», на нову адресу по АДРЕСА_3, яка належить фірмі ОСОБА_12, якого їм представив ОСОБА_4, назвавши його своїм зведеним братом і працівником Митниці; за таких обставин ОСОБА_4 представив нам Договір про співпрацю між «АР.І.П» і фірмою ОСОБА_12 (даний договір в колонці італійською мовою говорить про ТОВ «АР.І.П», в той час як по-українськи мова йде про невідоме мені Приватне підприємство «АР.І.П», дані розбіжності ОСОБА_7 зауважив тільки 12.09.2008 року). У листопаді 2007 року вони вирішили спробувати зайнятись імпортом одягу з Італії: організували відправлення партії чоловічого одягу і ОСОБА_4, стверджуючи, що їхнє товариство «АР.І.П» не може купувати та імпортувати дані товари, тому що Статут не передбачає дані види діяльності, і таким чином переконав нас оформити відправку товару на фірму ОСОБА_12. Маючи намір імпортувати в Україну також і жіночий одяг, ОСОБА_4 від імені ТОВ «АР.І.П» організував для сім'ї ОСОБА_7 численні зустрічі в Україні із місцевими підприємцями, а також організував показ моди у львівському готелі. Одночасно, маючи намір імпортувати в Україну також і італійські вина, ОСОБА_4 від імені неіснуючого ТОВ «АР.І.П» організував для сім'ї ОСОБА_7 численні зустрічі в Україні із місцевими підприємцями, а також провів декілька дегустацій вин за юридичною адресою Товариства по АДРЕСА_3. 13.05.2008 року ОСОБА_4 показав нам документ, який засвідчував що статутний капітал нашого товариства становить 30000 дол. США і 100000 євро, і у якому зазначалось, що для виконання Договору із фірмою АРДА (український імпортер алкогольних напоїв) сім'ї ОСОБА_7 слід збільшити статутний капітал ще на 50000 євро. Отже ОСОБА_7 перерахував 35000 євро із свого особистого рахункув Італії на особистий рахунок свого сина ОСОБА_6 в Україні, ці кошти надійшли в Україну 04.06.2008 року і того ж дня ОСОБА_4 зняв 34000 євро. Не повідомивши ОСОБА_4, ОСОБА_7 із сином прибули в Україну, щоб перевірити стан речей. Наступного дня вони пішли в банк «ОТП» і в банк «Надра» на вул. Чупринки, де ОСОБА_4 в травні 2007 року переконав ОСОБА_7 відкрити принаймні особистий банківський рахунок, тому що, за словами самого ОСОБА_4, хтось в банку "ОТП" перешкоджав проведенню операцій ТОВ «АР.І.П». У двох банках рахунки виявились абсолютно порожніми. Так, тільки у вересні 2008 року по прибуттю в Україну сім'я ОСОБА_7 дізналась, що ОСОБА_4 не провів державної реєстрації ТОВ «АР.І.П», а під цією назвою зареєстрував приватне підприємство, засновником якого став він. Сім'ю ОСОБА_7 він переконав, що ПП «АР.І.П» - це ТОВ «АР.І.П», учасниками якого є - ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 Користуючись повною довірою сім'ї ОСОБА_7 до нього та незнанням останніми української мови та законів України, ОСОБА_4 шахрайським способом заволодів грошовими коштами, що належали ОСОБА_7 і ОСОБА_6 Шахрайські дії ОСОБА_4 полягали в наступному. Так, 29 березня 2007 року ОСОБА_7 видав ОСОБА_4 довіреність на розпорядження банківськими рахунками, зареєстровано в реєстрі №1290 приватним нотаріусом ОСОБА_5 В цей же день аналогічну довіреність на ім'я ОСОБА_4 було видано від імені ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за №1292 цим же нотаріусом. 14.05.2007 року ОСОБА_4 організував процедуру підписання статуту ТОВ «АР.І.П» в приміщенні нотаріуса ОСОБА_5 Після того як нотаріус поставив свої печатки на вказаний Статут, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 були переконані (оскільки так стверджував ОСОБА_4), що стали власниками свого підприємства в Україні. 16.05.2007 року на вимогу ОСОБА_4, вони поклали на тимчасовий рахунок ТОВ «АР.І.П» НОМЕР_5 в «ОТП Банк2 разом 4 000 доларів США, які складалися з внеску в статутний фонд ОСОБА_6 в сумі 1 500 доларів США та внеску ОСОБА_7 2 500 доларів США. 29.01.2008 р. ОСОБА_4, без відома сім'ї ОСОБА_7 направив листа керуючому філією ЗАТ "ОТП Банк" у м. Львові ОСОБА_27, яким просить повернути внесені кошти в сумі 4000 доларів США на приватні рахунки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у зв'язку із відмовою одного із засновників громадянки Італії ОСОБА_9 у внесенні частки для формування статутного фонду ТОВ «АР.І.П». 30.01.2008р. на приватний рахунок ОСОБА_7 надходить 2500 доларів СІЛА та 1500 доларів СІЛА надходить на приватний рахунок його сина ОСОБА_6. В цей же день ОСОБА_4 знімає дані кошти з рахунків та привласнює їх. 16.05.2007 року, ОСОБА_7ОСОБА_6 вніс 7000 євро на свій приватний рахунок в «ОТП-Банку» НОМЕР_4 (EUR). Приблизно в кінці травня 2007 року ОСОБА_4 зв'язався із сім'єю ОСОБА_7 та повідомив про необхідність перерахування коштів для формування статутного фонду товариства. З цією метою, будучи абсолютно впевненими в майбутньому свого підприємства, вони перерахували на приватний рахунок НОМЕР_4 (EUR) 01.06.2007p. - 42 935,50 євро. Крім того без їхнього відома він знімав та привласнював всі їхні кошти. Так з коштів (16.05.07 - 7000 євро та 01.06.07р. - 42 935,50 євро) що надійшли на приватний рахунок ОСОБА_6 в «ОТП Банку» НОМЕР_4 (EUR), ОСОБА_4 було особисто знято з рахунку 48395,00 євро. У серпні 2007 року ОСОБА_4 повідомив сім'ю ОСОБА_7 телефоном про те, що він організував зустріч-вечерю з головою Торгово-промислової палати ОСОБА_28, і щоб вони терміново приїхати в Україну. 02.09.2007 р. ОСОБА_7 прибув в Україну, однак на розчарування почув від ОСОБА_4, що пан ОСОБА_28 дуже зайнятий та не може зустрітися. В цей же час з ОСОБА_4 відбулася розмова на рахунок подальшої діяльності ТОВ «АР.І.П». На пропозицію сім'ї ОСОБА_7 імпортувати та продавати в Україні італійський одяг, ОСОБА_4 із захопленням погодився. ОСОБА_4 було відправлено пробну партію одягу (приблизно на 3000 євро). Згодом ОСОБА_4 повідомив про успішну реалізацію даного одягу, а також про великі замовлення українських комерційних структур. В кінці листопада 2007 року ОСОБА_4 подзвонив сім'ї ОСОБА_7 та повідомив, що знайшов покупця на земельну ділянку, яка була власністю ОСОБА_7, і запропонував продати її на вигідних умовах. 11.12.2007 року ОСОБА_7 продав цю земельну ділянку за 28000 доларів СІЛА, з яких 23300 доларів СІЛА особисто поклав на свій приватний рахунок в «ОТП Банк» НОМЕР_3 (USD). Одночасно, він сплатив по квитанції №147 від 11.12.2007р. податок на доходи фізичних осіб 23 161,00 грн. (що становить приблизно 4 000 доларів США). На вимогу ОСОБА_7 перерахувати отримані 23300 - доларів США на свій рахунок в Італії, ОСОБА_4 відповів, що ОСОБА_7 вигідніше зачекати 60 днів, оскільки в такому разі сума 23 161,00 грн. сплаченого податку повернеться йому на рахунок, і тоді в Італію буде перераховано вже повна сума 28 000 доларів США. У грудні 2007 року ОСОБА_4, для того щоб ще раз запевнити сім'ю ОСОБА_7 в існуванні ТОВ «АР.І.П», як доказ показував офіційні документи на фірму, як він пояснив їм - Свідоцтво про реєстрацію. Оскільки української мови вони не знали, а лише знали як пишеться українською слово «АР.І.П», то вони побачили, що в даному Свідоцтві було зазначено кирилицею «АР.І.П» і цього їм було достатньо. Також ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6, що останній, як президент підприємства має мати печатку та засвідчувати нею документи, та у травні 2008 року надав печатку прямокутної форми, на якій було зазначено серед інших українських слів і слово «АР.І.П». Як виявилося, ОСОБА_4 28.11.2007 року зареєстрував приватне підприємство «АР.І.П», код ЄДРПОУ 35563592, номер запису в ЄДР 1 415 102 0000 018866, за адресою 79012, АДРЕСА_3, свідоцтво про реєстрацію серія А01 № 203494, державний реєстратор ОСОБА_29 Дане свідоцтво про реєстрацію ПП «АР.І.П» ОСОБА_4 показав ОСОБА_7, як свідоцтво про реєстрацію ТОВ «АР.І.П», з тим розрахунком, що ОСОБА_7, не володіючи українською мовою, не зрозуміє визначення зазначеної абревіатури організаційно-правової форми підприємства. Починаючи з початку 2008 року вони неодноразово зверталися до ОСОБА_4 з питанням, чому в Італію не надходять кошти з фірми «АР.І.П» за імпортований одяг, а також кошти. розміщені на рахунку ОСОБА_7 від продажуземлі. У відповідь ОСОБА_4 покликався на проблеми, які нібито створює «ОТП Банк», згодом надав нотаріально посвідчений переклад рішення суду, у якому нібито «ОТП Банк» визнано винним і зобов'язано перерахувати на рахунки товариства «АР.І.П» пеню в розмірі 26.400 євро (як з'ясувалось пізніше, це був фальшивий документ). З метою оплати Товариством «АР.І.П» італійських рахунків за поставлений одяг, 15.02.2008 року було перераховано на приватний рахунок ОСОБА_6 в «ОТП Банку» НОМЕР_4 (EUR) 75 000 євро. Однак дані кошти так само з рахунку були зняті ОСОБА_4 Як засвідчує банківська виписка «ОТП Банку» по рахунку НОМЕР_4 (EUR) на приватний рахунок ОСОБА_6 15.02.2008 року поступило 75 000 євро, які ОСОБА_4 по довіреності від 29.03.2007р. було знято з рахунку в наступних періодах : 15.02.2008 - 40 000,00 євро, 25.02.2008 - 20 000,00 євро, 26.02.2008 - 14 100,00 євро, 01.04.2008 - 149,00 євро, що разом становить 74 249,00 євро. А на початку березня 2008 року ОСОБА_6 прибув в Україну з метою презентувати українським комерційним структурам італійські вина. ОСОБА_4 організував спеціальну зустріч в офісі на АДРЕСА_3 на якій були присутні шість чоловік, як пояснив ОСОБА_4, представники великих українських фірм-імпортерів вин, одна з присутніх молода дівчина відрекомендувалась як представник української фірми «АРДА», ще один з присутніх був (як запевнив ОСОБА_4) власник фірми «ДЖМ», а також представник та власник фірми «РАДАНІТ». Дана презентація розтягнулася на три дні, під час якої присутні пробувати на смак різні сорти вин. На другий день презентації, після обіду 12.03.2008 р. до офісу завітала жінка, яка представилась як керівник одного з відділів «ОТП Банку». ОСОБА_4 сказав, що ця пані йому раніше допомагала у справі проти ОСОБА_14, і що вона до нього (ОСОБА_4) відносилась як мати. На питання ОСОБА_6, чи розмовляє вона англійською, остання відповіла негативно, таким чином розмова відбувалась за посередництва ОСОБА_4, який перекладав з української на італійську. На питання ОСОБА_6, чому затримуються платежі з їхніх рахунків (в т.ч. рахунку ТОВ «АР.І.П») на банківські рахунки в Італії, ОСОБА_4 переклав її відповідь таким чином, що, оскільки їхня банківська установа є філією, то документи сім'ї ОСОБА_7 переводяться в центральний офіс у м. Львові, рахунки будуть обслуговуватися в центральному офісі, крім того повідомив, що вказана пані всі операції по нашим рахункам бере під свій контроль. Ця пані передала ОСОБА_6 виписку «ОТП Банку» по рахунку в„–2620200160467489 належного ТОВ «АР.І.П.» за період з 01.12.2007 р. по 12.03.2008 р. В даній виписці було зазначено рух коштів по рахунку ТОВ «АР.І.П», а також залишок коштів. Банківська виписка, яку надала зазначена жінка є фальшивою. Характерні ознаки недійсності документа: відсутність реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «АР.І.П», невідповідність зазначеної у виписці емблеми банкуофіційній емблемі в даний період, відбиток печатки «Каса банку № 3» (такі печатки на виписках не проставляються). 12.03.2008 року ОСОБА_4 повідомив сина про цікаву новину, що фірма «АРДА» готова купувати вино у великих партіях. Приїхала жінка років 30. Розмова відбувалася за участі ОСОБА_4 (він перекладав з української на італійську). Як переклав ОСОБА_4, жінка запитала про можливість поставки ексклюзивних вин, однак відмовлялася уточнювати параметри. Через деякий час, коли ОСОБА_6 повернувся в Італію, то з ним зв'язався ОСОБА_4 та направив засобами електронного зв'язку перелік вин, які нібито фірма «АРДА» потребує. В перших числах квітня 2008 року, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 про готовність італійських постачальників вин реалізувати 200 000 пляшок вин на суму приблизно 1 300 000 євро. Через кілька днів ОСОБА_4 відповів, що фірма «АРДА» зацікавилась даною пропозицію. Після цього ОСОБА_4 почав вимагати від сім'ї ОСОБА_7 збільшення статутного фонду ТОВ «АР.І.П», оскільки, як він зазначав, згідно законодавства України комерційні структури України зобов'язані мати сформований статутний фонд в розмірі не менш 10% від обороту, водночас ОСОБА_4 їм вислав листа з податкової інспекції українською мовою. В даному листі, як переклав нам ОСОБА_4, представник Департаменту візування міжнародних договорів повідомляє про відмову від візування деяких договорів, оскільки статутний фонд ТОВ «АР.І.П» не є достатнім. Даний лист був підставою для перерахування 29.04.2008 р. на приватний рахунок ОСОБА_6 в «ОТП Банку» НОМЕР_4 (EUR) 100 000 євро з метою поповнення статутного фонду. Коли вони перерахували вказані кошти, ОСОБА_4 направив їм ще одного листа з податкової інспекції на англійській мові. В даному листі повідомляється про те, що їхній статутний фонд збільшено на 100 000 євро, та повідомляється, що їм необхідно ще збільшити статутний фонд до 235 000 євро. ОСОБА_4 свідомо, шляхом залучення підставних осіб, викликав в сім'ї ОСОБА_7 впевненість у вигідності майбутньої діяльності щодо продажу вина фірмі «АРДА». Щоб показати «законні» вимоги відносно «збільшення статутного фонду» ним було сфальсифіковано зазначені листи, які ніби адресовані податковою інспекцією при цьому на бланках Головного управління статистики у Львівській області. Вчинивши такі шахрайські дії ОСОБА_4 було досягнуто своєї мети, і як свідчить банківська виписка "ОТП Банк" по рахунку НОМЕР_4 (EUR), на приватний рахунок ОСОБА_6 29.04.2008 року поступило 100 000 євро, які ОСОБА_4 по довіреності від 29.03.2007р. було знято з рахунку в наступних періодах: 29.04.2008 -50 000,00 євро, 30.04.2008 - 18 935,00 євро, 06.05.2008 - 30 000,00 євро, що разом становить 98 935,00 євро. А в кінці травня 2008 року ОСОБА_4 було відправлено сім'ї ОСОБА_7 листа податкової інспекції, в якому від нас вимагається сплатити ще 35 000 євро в статутний фонд товариства. 04.06.2008 p., виконуючи вимоги, викладені в зазначеному листі, на приватний рахунок ОСОБА_6 в «ОТП Банку» НОМЕР_4 (EUR) було перераховано 35 000 євро. ОСОБА_4 в підтвердження даного платежу як внесок у статутний фонд ТОВ «АР.І.П» було надано сім'ї ОСОБА_7 фальшиву довідку з банку «Надра». Шляхом фабрикування листа податкової інспекції з вимогою збільшити статутний фонд неіснуючого товариства, надруковано на бланку Головного управління статистики у Львівській області. ОСОБА_4 шахрайським способом знову виманив сім'ї ОСОБА_7 значну суму грошей. На підставі описаного листа на приватний рахунок ОСОБА_6 04.06.2008 року було перераховано з Італії 35 000 євро, які ОСОБА_4 по довіреності від 29.03.2007 р. було знято з рахунку в наступних періодах: 04.06.2008 -34 000,00 євро, 17.06.2008 - 630,00 євро, що разом становить 34 630,00 євро. Крім того, на протязі 2007 року ОСОБА_4 систематично знімав з приватного рахунку ОСОБА_6 НОМЕР_1 (долари США) відкритому в «ОТП Банк» значні суми коштів у доларах США та привласнював їх. Також аналогічним чином знімав та привласнював кошти із рахунку НОМЕР_1 (Євро). Також на протязі 2007 року ОСОБА_4 систематично знімав з рахунку ОСОБА_7 НОМЕР_3 (долари США) відкритому в «ОТП Банк», значні суми коштів у доларах США та привласнював їх. Також на протязі 2007 року ОСОБА_4 знімав з приватного рахунку ОСОБА_7 НОМЕР_3 (Євро) відкритому в «ОТП Банку», також значні суми коштів. ОСОБА_7 гроші готівкою особисто ОСОБА_4 не передавав, за виключенням одного разу у липні 2008 року, коли він передав йому гроші у сумі 3000 євро на зберігання, оскільки не хотів їх залишати у квартирі у м. Львові, де тимчасово проживав, оскільки вони були внесені до декларації під час митного оформлення. І дані гроші ОСОБА_4 не повернув, сказавши, що загубив ключ від сейфу. Всі інші грошові кошти були перераховані виключно за допомогою банківських установ на його рахунки та на рахунки його сина ОСОБА_6, які були відкриті в «ОТП Банку» в Україні. Дані грошові кошти були спочатку перераховані на територію України у період 2006-початок 2007 року для того, щоб придбати та зробити ремонт у придбаній квартирі, тобто це був один із способів інвестувати грошові кошти на територію України, також грошові кошти призначатись для купівлі земельної ділянки у Львівській області. Ці перерахунки відбуватись ще за часів співпраці із ОСОБА_14 До травня 2007 року з приватного рахунку ОСОБА_7, який був відкритий у «Райфайзен Банку», який згодом був перейменований в «ОТП Банк», грошові кошти знімав тільки ОСОБА_14 (для здійснення даних дій мною була надана довіреність на ОСОБА_14). А у березні 2007 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надати довіреності ОСОБА_4 для проведення дій щодо реєстрації товариства на території України та проведення дій, які б забезпечать діяльність підприємства проте тільки ті дії, що стосуються обігу документів, а на рахунок того, щоб ОСОБА_4 міг розпоряджатись грошовими коштами, які знаходились на згаданих рахунках, мова не йшла і вони наголошували на тому, що їхніми коштами, які були на рахунках, можуть розпоряджатись тільки вони, а грошові кошти могли рухатись тільки при подачі . документів, де знаходився підпис ОСОБА_7 чи підпис ОСОБА_6, і під час надання довіреностей на ОСОБА_4 вони наголошували на цьому, тобто, щоб ОСОБА_4 не мав жодного доступу до рахунків у банку, тобто особисто не міг розпоряджатись грошовими коштами без відома та згоди ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Електронною поштою ОСОБА_4 надсилав їм в Італію виписки з банку про наявність та рух коштів на рахунку ТОВ «АР.І.П», а також на їхніх приватних рахунках. І тільки у вересні 2008 року вони дізнались про те, що виписки та інші документи, які надсилав на їхню електронну адресу ОСОБА_4, є фальшивими і містять неправдиву інформацію. Під час перебування в Україні на протязі 2007-2008 pp., коли вони відвідували «ОТП Банк», то їх завжди супроводжував ОСОБА_4 Під час даних відвідувань банку, вони неодноразово ставили питання перед працівниками банку про надання їм інформації щодо руху коштів на їхніх приватних рахунках. Спілкувались вони з працівниками банку через ОСОБА_4, який виступав в ролі перекладача. їхні відповіді останній їм перекладав. І з його слів, банк на той час через якісь технічні проблеми не міг надати таку інформацію, проте ОСОБА_4 завжди надавав їм виписки з банку, про фальшивість яких вони дізнались пізніше. ОСОБА_4 сказав сім'ї ОСОБА_7 про те, що після того, як буде закінчено документальне оформлення вище згаданого підприємства, буде автоматично відкритий рахунок на дане підприємство ТОВ «АР.І.П» у банку, а до того кошти будуть надходити на рахунок ОСОБА_6, так званий рахунок, з якого гроші мали б надходити автоматично для поповнення статутного фонду ТОВ «АР.І.П», для здійснення господарської діяльності даним підприємством, а коли вони особисто вносили готівкою грошові кошти в банк, зокрема у сумі 1500 та 2500 доларів США, то вони не знали, що вони вносили їх на рахунок ТОВ «АР.І.П», про це їм ОСОБА_4 не пояснював. Між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 неодноразово відбувались розмови, в тому числі і про ТОВ «АР.І.П», при тих розмовах була іноді присутня і ОСОБА_16 Вперше дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_9 приїхала в Україну 26 березня 2007 року. Вона безпосередньо приїхала разом із чоловіком та сином ОСОБА_6, щоб відкрити фірму на території України. Тоді вони були в офісі ОСОБА_14, власником фірми «Маджиф Україна», а директором, як їм представив ОСОБА_14, був ОСОБА_4 Якраз під час тієї поїздки ОСОБА_4 висловлював їм аргументи щодо того, що ОСОБА_14 відносно них поступає нечесно. Коли в травні 2007 р. був нотаріально посвідчений Статут ТОВ «АР.І.П», то ОСОБА_9 не було в Україні, а її інтереси представляв їхній син ОСОБА_6 на підставі довіреності. Наступний візит дружини в м. Львів відбувся 28.01.2008 р. Його дружина привезла взірці літнього одягу двох італійських фірм та рахунки-фактури на даний одяг для ТОВ «АР.І.П». В аеропорту їх зустрів ОСОБА_4 І якраз під час даного візиту відбувся показ мод в офісі на АДРЕСА_3, де вони думали, що знаходиться офіс їхнього підприємства ТОВ «АР.І.П». Під час даного показу були присутні ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_16 та близько десяти незнайомих осіб, які за словами ОСОБА_4, імпортери одягу в Україні. І саме під час того показу одна із присутніх жінка купила на місці деякі взірці, заплативши готівкою дружині 300 євро, які взяв ОСОБА_4.і,в свою чергу, передав ОСОБА_17, після чого показала папір, як пояснив ОСОБА_4, квитанція з банку про те, що на рахунок ТОВ «АР.І.П» покладено кошти. І в подальшому дана сума 300 євро фігурувала у тих фальшивих виписках з «ОТП Банку» (як пізніше вони про те довідались), які їм надсилав ОСОБА_4 Під час даного показу одягу ОСОБА_4 представив їм чоловіка, який зі слів ОСОБА_4 являвся головою всіх гуртових продавців одягу на території України, та його дружину. Чоловік купив всі інші зразки одягу і заплатив чеком, і це відбувалось через ОСОБА_4, і так само сума по чеку фігурувала у попередньо згаданих фальшивих виписках з банку. І тоді дружина разом з ОСОБА_4 ходила в «ОТП Банк», куди вона хотіла подати рахунки-фактури, виписані італійськими фірмами за взірці одягу, щоб банк від імені ТОВ «АР.І.П» проплатив італійським фірмам, проте в банку ОСОБА_4 сказав, що потрібно довго чекати, в результаті ОСОБА_9 віддала йому дані рахунки. Вона особисто гроші з рахунків не знімала. Наступний візит дружини у м. Львів відбувся в період часу 9-13 червня 2008 р. Вона була сама, так само як і 28.01.2008 р. Вона приїхала з метою, щоб зробити показ зимового одягу. Даний одяг був відправлений через експедиторську словацьку фірму, яку запропонував сам ОСОБА_4, сказавши, що його сестра працює там і тому посприяє. Показ одягу відбувся в приміщенні готелю у м. Львові. За той час вона в офісі на АДРЕСА_3 не була, оскільки ОСОБА_4 казав їй, що там шумно та багато людей. І на їхню думку, мабуть у м. Львові на той час перебували італійські власники підприємства «Кронос-Україна». І саме під час того візиту ОСОБА_4, разом із ОСОБА_9 поїхали в банк «Надра», сказавши, щоб вона також надала свій підпис, оскільки його потрібно було використати як взірець для рахунку ТОВ «АР.І.П». Якраз під час того візиту ОСОБА_9 познайомилась із багатьма особами, які займались продажем одягу в Україні і висловили зацікавленість в одязі з Італії. Наступний візит ОСОБА_9 був 23-27 червня 2008 р. Тоді вона приїхала, щоб взяти замовлення на зимовий одяг. Тоді вона також відвідувала офіс на АДРЕСА_3. Вона тоді мала багато зустрічей з місцевими продавцями одягу, а також ОСОБА_4 сказав, що потрібно зустрітись з директором банку «Надра», оскільки виникли проблеми з переказом коштів в Італію як проплату за поставлений в Україну товар. Як сказав ОСОБА_4, директор захворіла, тоді вони розмовляли з іншою працівницею банку, яка дружині щось відповіла, а ОСОБА_4 переклав ті слова, як те, що необхідно змінити назву товариства, оскільки важлива особа перешкоджає здійснювати проплати ТОВ «АР.І.П» італійським фірмам. Отже. ОСОБА_9, ОСОБА_17 та ОСОБА_4 поїхали в податкову адміністрацію, і там ОСОБА_9 підписала якісь документи для зміни назви підприємства. Тобто тоді, як ОСОБА_7 розказала ОСОБА_9, назва фірми була змінена з «AR.I.P» на «ARES». Під час останнього візиту ОСОБА_4 хотів виманити у дружини ще 12000 євро на ведення судових справ від імені ТОВ «АР.І.П» та одного з палійських виробників вина «Perfumo» проти української фірми «Д.Ж.М», яка впродовж 6 місяців не переказувала в Італію гроші по контракту за вино з італійською фірмою «Perfumo», від імені якої, за словами якого мато б виступати ТОВ «АР.І.П». В період часу 19-23 травня 2008 p., коли ОСОБА_7 сам був в Україні, то ОСОБА_4 повідомив його про те, що в «ОТП Банку» виникають проблеми переказу коштів в Італію (проплата фактур-рахунків італійським фірмам), тому ОСОБА_4 порадив звернутись в інший банк і відкрити там рахунки. Назвав при цьому банк «Надра» та охарактеризував його як банк, який був під контролем національного банку України, тому проблем вже з проплатами не буде. Після цього вони пішли у відділення банку «Надра». Там, як казав ОСОБА_4, буде відкрито особистий рахунок ОСОБА_7 та рахунок на ТОВ «АР.І.П». Як вони з'ясувати у вересні 2008 р. у банку «Надра» був відкритий особистий рахунок ОСОБА_7 та інвестиційний (тимчасовий) рахунок. Інших рахунків там не було. Ніколи ОСОБА_7 та члени його сім'ї ОСОБА_6 і ОСОБА_9 не писали розписки ОСОБА_4 чи іншій особі про отримання від останнього (останніх) грошей (готівки), оскільки вони грошей віл ОСОБА_4 та інших осіб ніколи не отримували. ОСОБА_7 та члени його сім'ї ОСОБА_6 і ОСОБА_9 ніколи не бачили в офісі на АДРЕСА_3 зошит, в якому ОСОБА_4, ОСОБА_17 чи інші особи здійснювати запис про здійснення будь-яких операцій із готівкою. ОСОБА_7 та члени його сім'ї ОСОБА_6 і ОСОБА_9 ніколи під час вечерь у м. Львові не отримувати будь-які кошти готівкою (у пачках і банківською стрічкою) від ОСОБА_4 ОСОБА_7 та члени його сім'ї ОСОБА_6 і ОСОБА_9 не було відомо про те, що із його рахунку та рахунку ОСОБА_6 ОСОБА_4 знімав грошові кошти, аж поки вони у вересні 2008 р. не звернулись самостійно у банк та не отримати відповідні виписки, де і побачили, що насправді. [т.2 ас.25-40. т.4 247-249].

Покази потерпілого ОСОБА_6 та матеріали допиту свідка ОСОБА_9 є аналогічними показам, наданим ОСОБА_7

З метою постановлення законного та обґрунованого вироку по справі та встановлення об'єктивної істини по справі, суд вжив усіх необхідних заходів щодо забезпечення явки потерпілих у судове засідання. Однак, вищезгадані громадяни Італії в судове засідання з березня 2012 року жодного разу не прибули, чим унеможливлювали подальший розгляд справи по суті. В той же час, 06 березня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області розглянувши у відкритому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу на вирок Франківського районного суду м. Львова, зобов'язала суд першої інстанції при новому розгляді справи дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, а також дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку у точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу, але і в даному випадку суддя не дотрималася даних кримінально-процесуальних вимог закону.

Статтею 290 КПК України передбачено наслідки неявки потерпілих в судове засідання. Так, у випадку неявки в судове засідання потерпілих, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або його відкладення в залежності від того, чи можливо у відсутності потерпілих з'ясувати всі обставини справи і захистити їх права та законні інтереси.

Відповідно до вимог ст.ст. 64, 65, 67, 73 КПК України (1960 р.) показання потерпілого підлягають ретельній перевірці та оцінці в сукупності з усіма обставинами, встановленими в справі. Обвинувачення не може бути обґрунтоване суперечливими показаннями потерпілого, не підтвердженими іншими доказами, а також показаннями, які за обставинами справи могли бути наслідком помилкового сприйняття потерпілим подій і фактів. Крім того, суд не може залишити поза увагою факт заінтересованості потерпілих по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у притягненні ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності. Починаючи з 19 вересня 2008 року, коли у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виникли проблеми в Республіці Італія щодо неповернення заборгованих коштів третім особам вони звернулися до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. Така заява із звинуваченнями ОСОБА_4, у привласненні їх коштів повністю реабілітовувала громадян Італії перед кредиторами в Республіці Італія. Факт існування непогашеної кредиторської заборгованості потерпілих по справі підтверджується наявними в матеріалах справи позовами фірм Agata della Torre, Hollimax, Sara [т. 3 а.с. 151-180] до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в яких йдеться про не повернення останніми близько 100 000 євро. Як вбачається зі змісту матеріалів судових справ, в Республіці Італія їх розгляд відкладався до закінчення розслідування по кримінальній справі №142-2178. Тобто, тим самим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відстрочили виконання своїх зобов'язань та уникли відповідальності перед власними кредиторами в Республіці Італія.

В той же час, обвинувачення, пред'явлене органами досудового слідства ОСОБА_4 побудоване на показах громадян Італії ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які не знайшли свого підтвердження під час судового слідства.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи не було здобуто доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_4

Суд погоджується з твердженнями підсудного про те, що зняття ОСОБА_4 грошових коштів з особистих рахунків здійснювалося виключно на підставі виданих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 довіреностей, посвідчених нотаріусом ОСОБА_5

В той же час, суд не погоджується з доводами обвинувачення про те, що грошові кошти, які знаходились на приватному рахунку ОСОБА_6 НОМЕР_1 в «ОТП Банк» були призначені як внески до статутного фонду ТОВ «АР.І.П». Такі висновки досудового слідства суперечать вимогам законодавства України про банки та банківську діяльність.

Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2003 року за № 1172/8493, затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах, зокрема суб'єктам господарювання та фізичним особам. Відповідно до п. 7.7 розділу 7 зазначеної Інструкції категорично забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Тобто, зазначене вище підтверджує неможливість використання приватних рахунків потерпілих по справі для формування статутного фонду господарського товариства, а отже неправдивість їх свідчень.

Крім того, в якості доказу винності ОСОБА_4, обвинувачення посилається на те, що у Філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові був відкритий рахунок НОМЕР_5 для формування статутного фонду ТОВ «АР.І.П», з якого 30.01.2008 року ОСОБА_4 були зняті грошові кошти (заява від 29.01.2008 року).

Такі твердження прямо суперечать доказам, наявним в матеріалах справи. Так, в т.1 а.с. 108 міститься заява за підписом уповноваженої особи ТОВ «АР.І.П» від 29.01.2008 р., зареєстрована вх. №10-1/17 від 30.01.2008 р., в якій йдеться про відмову одного із засновників у внесенні своєї частки для формування ТОВ «АР.І.П» на рахунок НОМЕР_5 та повернення коштів (4 000,00 доларів США) на

1) рахунок НОМЕР_6 у Філії «ОТП Банк» у м.Львів нерезидента-інвестора фізичної особи ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7) 2 500,00 доларів США;

2) рахунок НОМЕР_8 у Філії «ОТП Банк» у м.Львів нерезидента-інвестора фізичної особи ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_9) 1 500,00 доларів США.

Зазначене вище підтверджує виписка про рух коштів №01-10-2/3462 від 12.11.2008 р. [т.2 а.с. 110].

Під час допиту на досудовому слідстві начальник відділу клієнтських рахунків «ОТП Банк» ОСОБА_23 повідомив, що на тимчасовий рахунок для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «АР.І.П.» отримано внесків загальною сумою 4000,00 доларів США. Більше надходжень не було, в т.ч. і від третього засновника - ОСОБА_9. В подальшому дані кошти були повернені шляхом переказу на рахунки нерезидентів-інвесторів ОСОБА_7 (2500,00 доларів США), ОСОБА_6 (1500,00 доларів США). Оскільки відповідно до Постанови НБУ №492 та інших нпа НБУ для формування статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями кошти надходять з рахунків нерезидентів-інвесторів відкритих в українських комерційних банках, що і було зроблено [т. 4 а.с.222].

Як підтверджується матеріалами справи останні операції по особистим (приватним) рахункам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 НОМЕР_1, НОМЕР_3 проводились в період з 29.03.2007 року по червень 2008 року. Тобто, протягом 15 місяців громадяни республіки Італія ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мали жодних претензій до підсудного з приводу зняття коштів з таких рахунків, оскільки вони розуміли, що такі дії ОСОБА_4 вчиняв відповідно до наданих довіреностей, які були підписані ними в присутності нотаріуса та перекладача, що не викликає сумнівів щодо їх достовірності та правильності оформлення. І про те, які настають правові наслідки при видачі таких довіреностей потерпілим було достовірно відомо, оскільки в матеріалах справи міститься довіреність [т.2 а.с.131], видана ще за довго до знайомства із ОСОБА_4, із аналогічними повноваженнями повіреного щодо одержання будь-яких грошових коштів та проведення будь-яких операцій відкритих на ім'я довірителя.

Твердження досудового слідства про те, що потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, здійснюючи господарську діяльність в Україні, не володіли українською мовою, а відтак не були обізнані видані ними довіреності, є голослівними і нічим не підтверджується, оскільки матеріалами справи вбачається, що грошові кошти на банківські рахунки в Україну направлялися банком Італії від імені потерпілих на їх особисті рахунки для некомерційних цілей, а ОСОБА_4 відповідно до нотаріально посвідчених довіреностей мав право їх знімати. З огляду на що, відсутнім є факт обману або зловживання довірою, необхідний для кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 190 КК України.

Так, квитанціями Фінеко банку Італії про перерахунок коштів на рахунки «ОТП Банку» на ім'я ОСОБА_6 підтверджується те, що: 1) 05.04.2007 року перераховано 30940 дол. США, призначення платежу - для поповнення статутного капіталу товариства «АР.І.П.», підстава некомерційна [т.6 а.с.93-94]; 2) 31.05.2007 року перераховано 43000 євро, призначення платежу - для ОСОБА_6, підстава - некомерційна [т.6 а.с.95-96]; 3) 13.02.2008 року перераховано 75000 євро, призначення платежу поповнення рахунку, підстава - некомерційна [т.6 а.с. 97-98]; 4) 23.04.2008 року перераховано 100000 євро, призначення платежу поповнення рахунку на продукти харчування і вино, підстава некомерційна [т.6 а.с.99-100]; 5) 29.05.2008 року перераховано 35000 євро, призначення платежу поповнення рахунку, підстава фінансова [т.6 а.с.101-102].

Митними деклараціями та банківськими виписками «ОТП Банку» по рахунках ОСОБА_7, підтверджується наступне: 1) за митною декларацією від 13.05.2007 року [т.6 а.с.190] в Україну ввезено 5000 євро, згідно виписки банком отримано 16.05.2007 року кошти в розмірі 1700 євро як внесок готівки на поточний рахунок та в розмірі 2000 євро як приватний переказ і ця операція не пов'язана із здійсненням підприємницької діяльності [т.2 а.с.248]; 2) за митною декларацією від 02.09.2007 року [т.6 а.с.191] в Україну ввезено 480 дол. США та 3500 євро, згідно виписки, банком отримано 04.09.2007 року кошти в розмірі 3000 євро, як внесок готівки на поточний рахунок [т.2 а.с.255]; 3) за митною декларацією від 05.11.2007 року [т.6 а.с.192] в Україно ввезено 250 дол. США та 3000 євро, згідно виписки банком отримано 08.11.2007 року кошти в розмірі 2000 євро як внесок на поточний рахунок [т.2 а.с.261].

Крім того, у банківських виписках «ОТП Банку» по рахунках ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про рух коштів зазначено, що кошти отримувались підсудним за виданими вищезазначеними громадянами Італії нотаріально посвідченими довіреностями і ці операції не пов'язані зі здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності [т.1 а.с.128-252, т.2 а.с.204-292].

Кошти, що надсилались ОСОБА_6 та ОСОБА_7, надходили на рахунки не одним платежем, як свідчать банківські виписки, такі перекази відбувались більше 10 разів. Тобто, допоки надісланий транш потерпілі не отримували в Україні, наступний переказ ніхто не здійснював. Лише отримавши повністю всю суму коштів попереднього траншу, здійснювався наступний, і так кожного разу.

Крім того, ОСОБА_7 кожного місяця, навіть іноді по декілька разів приїздив в Україну, бував неодноразово в банку, оскільки знав його місцезнаходження, спілкувався з працівниками банку (як самостійно англійською мовою, так і за допомогою засобів електронного зв'язку).

Покази ОСОБА_7 про незнання англійської мови [т.4 а.с.248] та відсутність діалогу з працівниками «ОТП Банк» спростовуються наступними доказами, що містяться у т.1 а.с. 12, т.2 а.с. 31-32, т.3 а.с.203 (протокол очної ставки від 27.01.2010), де ОСОБА_7 повідомляє, що отримував електронною поштою листи англійською, т.3 а.с.204 (протокол очної ставки від 27.01.2010) - самостійно телефонував у Львівське та Київське представництво фірм, де англійською мовою спілкувався з її працівниками; т.1 а.с. 11 ОСОБА_6 запитував чи розмовляє англійською мовою одна з представниць фірм. Аналогічну інформацію про володіння англійською мовою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали свідки по справі ОСОБА_25, про що вказала під час допиту 09.04.2010 р. [т.4 а.с. 262] та ОСОБА_23 [т.4 а.с. 221].

В протоколі допиту свідка від 31.03.2010 року [т.4 а.с.217] ОСОБА_13 зазначила, що особисто спілкувалась з ОСОБА_7 англійською мовою., а також повідомила останньому про те, що може по його запиту надсилати виписки про стан рахунків на його електронну адресу, і вручила йому свою візитку. Через 2 місяці після вказаної дати свідок отримала лист із проханням надіслати на електронну адресу ОСОБА_7 виписку про стан рахунків, що і було зроблено.

Зазначене вище підтверджує те, що ОСОБА_7 без допомоги підсудного та без його відома міг контролювати та перевіряти стан своїх рахунків. А в разі виникнення сумнів щодо прозорості та чесності дій ОСОБА_4 ОСОБА_7 не здійснював би наступних переказів грошових коштів, а також самостійно звертався до банку для здійснення банківських операцій.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується з доводами підсудного про те, що відносини, які склалися між ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 належать до категорії цивільно-правових, оскільки повністю побудовані на виконанні договору доручення. Жодних претензій щодо виконання ОСОБА_4 обумовлених доручень з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не надходило, про це свідчить відсутність в межах цивільного судочинства будь-яких позовів про стягнення з ОСОБА_4 коштів, які надходили на приватні рахунки ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Крім того, суд погоджується з доводами підсудного про те, що ТОВ «АР.І.П» не було зареєстроване виключно з вини ОСОБА_9, яка будучи третім засновником товариства, відмовилася вносити свою частку до статутного капіталу ТОВ «АР.І.П». 16.05.2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 привезли в Україну та задекларували на митниці валюту в розмірі 4 000.00 доларів США і внесли її в «ОТП Банку» на свої рахунки інвесторів-нерезидентів, а «ОТП Банк» їх перерахував на тимчасовий рахунок для формування статутного фонду ТОВ «АР.І.П» [т.2 а.с.110]. Однак третій співзасновник ОСОБА_9 тимчасового рахунку нерезидента-інвестора в банку не відкривала, своєї частки не вносила, чим унеможливила отримання з банку довідки про формування статутного фонду для подальшої реєстрації Товариства.

Тому з 16.05.2007 року по 30.01.2008 року [т.2 а.с. 109] через зволікання ОСОБА_9 у відкритті рахунку інвестора-нерезидента в «ОТП Банку» та внесення своєї частки в статутний фонд, реєстрація ТОВ «АР.І.П» була неможливою.

Також суд не сприймає в якості доказів вини підсудного свідчення ОСОБА_7 про те, що під час нотаріального посвідчення текст статуту ТОВ «АР.І.П» йому перекладено не було, а переклад текстів довіреностей з української на італійську мову було здійснено підсудним. Подібні свідчення ОСОБА_7 є неправдивими та такими, що суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Так, в протоколах допиту свідка ОСОБА_5 від 20.11.2008 року [т.3 а.с. 22] зазначено, що 14.05.2007 року під час нотаріального посвідчення статуту ТОВ «АР.І.П.» була присутня перекладач ОСОБА_11, яка виконала усний переклад тексту Статуту з української мови на італійську, а усний переклад текстів довіреностей, посвідчених ним 29.03.2007 року, здійснювала перекладач ОСОБА_15 Матеріалами допиту свідка ОСОБА_11 даний факт підтверджено. Крім того, остання зазначила, що під час перекладу нею тексту статуту ТОВ «АР.І.П.» ОСОБА_7, ОСОБА_6 жодних зауважень не висловлювали.

ОСОБА_15 під час допиту її як свідка 13.04.2010 року пояснила, що процедура здійснення перекладу текстів згаданих довіреностей відбувалась за звичайною процедурою. Її запросили до кабінету нотаріуса ОСОБА_5, де попередньо отримала тексти довіреностей українську мовою після чого усно озвучила на італійській мові тексти даних довіреностей (по черзі). Будь-яких питань щодо здійснення перекладу у італійців не виникало, все відбулось за звичайною процедурою [т. 5 а.с.12].

Крім того, під час нотаріального посвідчення згаданого статуту та довіреностей нотаріус ОСОБА_5 пропонував потерпілим здійснити письмовий переклад тексту з української мови на італійську, проте, вони не виявили бажання в цьому [т.3 а.с. 22]. Вищезазначені покази свідків підтверджують повну згоду ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зі змістом посвідчених документів.

Суд бере до увагу долучену до матеріалів справи відповідь Міністерства юстиції України від 02.10.2012 року № 415-0-2-12/13.1, відповідно до якої викладені у депутатському зверненні обставини була проведена перевірка за результатами якої встановлено, що дійсно, 29 березня 2007 року за реєстровим № 1290 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено довіреність від імені громадянина Італійської Республіки ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_4 на розпорядження усіма відкритими на його ім'я рахунками в будь-якому банку України. При вчиненні вказаної нотаріальної дії особа довірителя була встановлена за паспортом громадянина Італійської Республіки НОМЕР_10, виданим Міністром Квестури м. Турин 25 червня 2004 року. При посвідченні вказаної довіреності перекладачем ОСОБА_15 було здійснено усний переклад її тексту з української мови на італійську мову, про що зазначено в тексті цієї довіреності та посвідчувальному написі нотаріуса. Кваліфікацію перекладача ОСОБА_15 приватним нотаріусом ОСОБА_5 перевірено за дипломом серії НОМЕР_11 (філолог, перекладач, викладач англійської мови), виданим Львівським національним університетом ім. І.Франка 26 червня 2001 року, та сертифікатом НОМЕР_12 про закінчення повного курсу середнього рівня з італійської мови і культури,виданим Львівським національним університетом ім. І.Франка 02 листопада 2000 року.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засідання покази ОСОБА_7 [т.3 а.с.206], в яких він стверджує про те, що ОСОБА_4 надіслав переклад статуту засобами електронного зв'язку та такий переклад був з помилками. Маючи бажання отримати письмовий варіант перекладу статуту ТОВ «АР.І.П.» та довіреностей з української на італійську мову, ОСОБА_7 міг скористатися запропонованою послугою нотаріуса ОСОБА_5 Однак від такої послуги в присутності свідків відмовився. Крім того, в матеріалах досудового слідства відсутні будь-які докази надсилання ОСОБА_4 тексту статуту ТОВ «АР.І.П.» та довіреностей італійською мовою на електронну адресу ОСОБА_7

Під час судового слідства представниками громадян Італії зазначалося про нібито наявну невідповідність назв юридичних осіб у італійській та українській частинах договору. Зокрема, зазначено, що назва юридичної особи в частині італійського тексту договору була зазначена SrL «AR.I.P», натомість, українською перекладена як ПП «АР.І.П».

Подібні твердження спростовуються наступним:

На виконання умов договору поставки ПП «АР.І.П» здійснювалася оплата доставленого товару. Банком, який здійснював переказ коштів в Італію, при здійсненні перерахунку коштів робилася перевірка реквізитів відправника та отримувача платежу. Переказані по рахунку грошові кошти назад повернутими не були, а були зарахованими на поточний рахунок в Італії, належний отримувачу - СаС Голімак. В інакшому випадку, якщо невідповідність абревіатури дійсно мала б місце, італійським банком грошові кошти були б повернуті як такі, що отримані не від того підприємства.

Керівництво СаС Голімак, отримавши виписку з банку, чітко бачили те, що грошові кошти за договором поставки було заплачено ПП «АР.І.П». Після того, як вони оплата товару була отримана, товар з повним пакетом документів було направлено в Україну.

Оцінюючи даний доказ по справі, суд погоджується з твердженням підсудного про те, що укладення міжнародних договорів регулюється Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про міжнародні договори України». Крім того, до матеріалів справи підсудним було долучено відповідь, надану італійським Адвокатським бюро «Студіо Лєґалє Карділльо і Фрателлі», в якій було зазначено про те, що «S.R.L. societа a responsabilitа limitata», може бути перекладене як «приватне підприємство», якщо його власником не є держава.

Таким чином, твердження представників громадян Італії про те, що в абревіатурах нібито існує різниця є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Ні діяльність ПП «АР.І.П», ні підписані ним договори не мають жодного відношення до даної кримінальної справи. Відносини, що виникли у зв'язку з укладенням та виконанням вищезазначеного договору поставки цілковито лежать в площині цивільно-правових відносин та, в свою чергу, будучи міжнародними приватними відносинами, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про міжнародне приватне право», Конвенцією про договори міжнародної купівлі-продажу (1980 року). Оскільки, договір у встановленому порядку не було визнано недійсним, його дійсність та законність презумується, а тим більше, не може бути предметом розгляду у кримінальному судочинстві.

Дослідивши матеріали досудового слідства, судом було встановлено наступне: рапортом по справі слідчого по справі було повідомлено про те, що в ході проведення оперативно-розшукових та пошукових заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження документів та комп'ютерної техніки, які були в офісі по АДРЕСА_3, «встановити вище вказані документи, комп'ютерну техніку та вказаних у дорученні осіб, не представилось можливим» [т.8 а.с. 53]. Так, під час проведення досудового розслідування кримінальної справи на підставі постанови Личаківського районного суду міста Львова від 31.03.2010 року [т.4 а.с. 71-71] було здійснено обшук у приміщенні за місцем реєстрації ТОВ «Кронос-Україна» за адресою: м. Львів, вул. Тютюнників, 24/8 - відшуковуваних документів не знайдено. На підставі постанови Личаківського районного суду міста Львова від 31.03.2010 року [т.4 а.с. 76-78] було здійснено обшук у приміщенні за місцезнаходженням ПП «АР.І.П» за адресою: АДРЕСА_3 - відшуковуваних документів не знайдено. На підставі здійснюваних слідчих дій слідчим було зроблено висновок про відсутність документів та комп'ютерної техніки. В той же час, під час допиту під час досудового слідства свідка по справі ОСОБА_31, останньою було зазначено про те, що у вересні 2008 року засновниками ТОВ «Кронос-Україна» було забрано усі документи про діяльність ТОВ «Кронос-Україна» та ПП «АР.І.П» та комп'ютерну техніку, що на той час знаходилися на офісі по АДРЕСА_3, а на даний час зберігається за адресою: м. Львів, вул. С. Крушельницької, 5/6 [т.3 а.с. 33].

Також потерпілими під час досудового слідства було надано неправдиві свідчення про те, що вони нібито поставили в Україну для ТОВ «АР.І.П» одягу на суму 75 000 гривень [т. 2 а.с. 12], які спростовуються наступними доказами, що містяться в матеріалах кримінальної справи. Так, відповідно до довідки, наданої державною митною службою України №17/28-15616 від 26.12.2007 року про визнання митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) визначено митну вартість експортованих за договором поставки товарів. Так, згідно до даної довідки визначена митна вартість поставлених СаС Гомілакс товарів для ПП «АР.І.П» становила 5 709,82 гривень [т. 8 а.с. 199].

Твердження потерпілих про те, що поставка товарів здійснювалася для ТОВ «АР.І.П.», спростовується тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «АР.І.П» підприємства за зазначеною організаційно-правовою формою та назвою не зареєстровано.

Суд піддає критичній оцінці, як докази і пояснення потерпілих про проведену в Україні за ініціативою ОСОБА_4 дегустацію вин за участю українських комерційних структур (ТОВ «Раданіт», ТОВ «ДЖМ», ТОВ «Арда», ТОВ «Айленд»). Дані свідчення були покладені в основу обвинувачення підсудного у вчиненні злочинних дій щодо привласнення грошових коштів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з метою здійснення операцій купівлі-продажу італійських вин. Суд вважає подібні свідчення надуманими та такими, що не відповідають дійсності, що спростовуються показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_30, відповідями наданими ТОВ «ТД «Арда», ТОВ «ТД «Родоніт», ТОВ «Айленд», які є неупередженими та незацікавленими в результатах розгляду справи, на відміну від потерпілих по справі. На запит №142-2178 від 02.04.2010р. ТД «Арда» надіслав відповідь в якій зазначив, що угоди між ТОВ «АР.І.П.», ПП «АР.І.П.» не укладались [т. 5 а.с.7]. Працівники ТД «Арда» у березні 2008р. участі в дегустації вин італійських виробників « Giribaldi» i « Cossetti» у приміщенні офісу по АДРЕСА_3 не брали. На запит №70/5091 від 21.04.2010 року ТОВ «ТД «Родоніт» надав відповідь наступного змісту: представництва ТОВ «ТД «Родоніт» у м. Львові не існувало і не існує; жодної угоди в період 2007-2008 рр. між ТОВ «ТД «Родоніт» та ТзОВ «АР.І.П.» не укладалось; працівники ТОВ «ТД «Родоніт» у березні 2008 року у проведенні дегустації вин італійських виробників у приміщенні офісу за адресою: АДРЕСА_3 участі не брали [т. 5 а.с.138]. На запит №70/5090 від 21.04.2010 року ТОВ «Айленд» повідомило наступне: ніяких переговорів між ТОВ «Айленд» та ТзОВ «АР.І.П.», ПП «АР.І.П.» не проводилось, тим паче не укладались ніякі угоди. Працівники ТОВ «Айленд» у березні 2008 року у проведенні дегустації вин італійських виробників у приміщенні офісу за адресою: АДРЕСА_3 участі не брали, а громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_12 їм не відомі [т.5 а.с.160]. Крім того, свідок по справі ОСОБА_9 під час проведення слідчих дій підтверджує те, що представники фірм «Арда» та «Радоніт» доказів оплати за поставку вина не надавали та в офісі не з'являлись.

В матеріалах кримінальної справи міститься клопотання адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 23.03.2010 року [т. 6 а.с.125], в якому він стверджує, що після проведення дегустаційних заходів ОСОБА_4 надав ОСОБА_6 власноруч заповнені ним таблиці оцінок вин від фірм «ДЖМ», «Раданіт», «Айленд». Однак, в процесі дачі пояснень та свідчень під час досудового слідства ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 жодного разу не вказували про зазначені факти.

Аналізуючи та оцінюючи докази зібрані на досудовому слідстві, досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що свідчення підсудного не спростовуються доказами, які покладені органами досудового слідства в основу обвинувачення за ст. 190 ч.4 КК України , а обвинувачення ОСОБА_4 винесено на припущеннях слідчого.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд враховує вимоги ст. 62 Конституції України , згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконних шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи ґрунтуються на її користь, а також п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», де зазначено, що визнання особи винною в скоєнні злочину може мати місце тільки за умови доказовості її винуватості.

Згідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленум Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із послідуючими змінами та доповненнями, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збору додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

У задоволенні заявлених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 цивільних позовів слід відмовити.

За пред'явленим ОСОБА_4 обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України суд прийшов до переконання про наступне:

Обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, суд дійшов переконання про наступне.

Під час розгляду судом обвинувачення підсудного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 було зазначено про те, що ОСОБА_8 жодного разу в судове засідання не з'явилася, ні заяв, ні клопотань не подавала, чим унеможливлювала розгляд справи по суті. Також підсуднім було зазначено про те, що в матеріалах кримінальної справи, порушеної відносно нього за ч. 2 ст. 190 КК України відсутні докази, що підтверджують факт передачі грошових коштів в сумі 4000 гривень ОСОБА_8 ОСОБА_4, а кримінальна справа побудована виключно на пояснення самого ОСОБА_4 та написаної їм явки з повинною. В той же час, у судовому засіданні ОСОБА_4 було подано клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття відносно нього кримінальної справи.

Суд погоджуючись з твердженнями підсудного, у зв'язку з визнанням судом відсутністі в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, розглянувши справу на засадах змагальності і диспозитивності, безпосередньо перевіривши докази сторони обвинувачення та, проаналізувавши і оцінивши їх в сукупності відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_4 слід перекваліфікувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 190 КК України , як шахрайство, тобто, заволодіння чужим майном шляхом обману, виключивши при цьому таку кваліфікуючу ознаку як повторність.

Вивчивши матеріали кримінальної справи, Суд приходить до висновку, що дане клопотання підсудного про звільнення від кримінальної відповідальності слід задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів кримінальної справи 28.07.2008 року підсудний, перебуваючи в офісі ТОВ «Кронос-Україна», що по АДРЕСА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_8, повідомив їй неправдиву інформацію про те, що може посприяти у відкритті візи і що вартість цієї послуги становить 4000 грн. Отримавши від ОСОБА_8 4000 грн., ОСОБА_4 пообіцяв відкрити візу протягом двох тижнів. Не маючи наміру цього робити, ОСОБА_4 заволодів 4000 грн. потерпілої ОСОБА_8

Таким чином, злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України ОСОБА_4 було скоєно 28.07.2008 року.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, належить до категорії злочинів невеликої тяжкості. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, минуло три роки. З матеріалів справи убачається, що з моменту скоєння даного злочину минуло вже понад п'ять років, підстав для переривання перебігу строків давності судом не встановлено. Таким чином, на даний час сплинули строки давності притягнення підсудного ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.

Після роз'яснення підсудному ОСОБА_4 підстав звільнення від кримінальної відповідальності і права заперечувати проти закриття кримінальної справи, останній зазначив, що він не заперечує проти закриття кримінальної справи в частині пред'явленого обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України, та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7-1, ст. 11-1 КПК України (1960 р.), ст. 49 КК України, кримінальна справа в частині пред'явленого обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України підлягає закриттю, а підсудний ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Доля речових доказів повинна бути вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Оскільки ОСОБА_4 підлягає виправданнюза ч. 4 ст. 190 КК України, тому судові витрати на проведення експертиз слід покласти на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 7-1, 11-1, 323, 324, 327 КПК України (1960 р.), суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності ч.1 ст. 190 КК України та закрити провадження по справі про його обвинувачення за цією частиною та статтею у зв'язку з закінчення строків даності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Визнати ОСОБА_4 не винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та виправдати його на підставі відсутності в його діях складу даного злочину.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін - підписка про невиїзд.

Речові докази згідно постанови слідчого про визнання предметів та документів речовими доказами та долучення їх до кримінальної справи від 07.07.2010р. - залишити в матеріалах справи

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати, а саме витрати, пов'язані з проведенням експертиз, покласти на рахунок держави.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова протягом 15 діб з дня його проголошення, засудженому в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: Ванівський Юрій Михайлович

Дата ухвалення рішення09.12.2013
Оприлюднено20.05.2014
Номер документу38702862
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —1326/2449/2012

Вирок від 09.12.2013

Кримінальне

Франківський районний суд м.Львова

Ванівський Ю. М.

Постанова від 25.04.2014

Кримінальне

Франківський районний суд м.Львова

Ванівський Ю. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні