Постанова

від 05.05.2014 по справі 826/2347/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2014 року 12:55 № 826/2347/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Томаш»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2013 року №0007822204, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Томаш» (надалі - позивач або ТОВ фірма «Томаш») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.11.2013 року №0007822204 (з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.03.2014 року).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про порушення ТОВ фірма «Томаш» п.п. 184.7 ст. 184 Розділу V Податкового кодексу України, оскільки товариством, як стверджує представник позивача, правомірно не визнано умовне постачання товарів та необоротних активів та не нараховано податкових зобов'язань, виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

У судове засідання 14.04.2014 року з'явилися представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, вказуючи, що контролюючий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах та підставі встановлених положеннями Податкового кодексу України повноважень.

Суд у судовому засіданні 14.04.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з письмовими запереченнями відповідача проти позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 22.10.2013 року за №6041/26-58-22-04, виданого ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно з пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями та наказу від 22.10.2013 року №678 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірма «ТОМАШ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за березень 2011 року, що стали предметом оскарження, за результатами чого складено акт від 31.10.2013 року №2111/26-58-22-04-17/23721765 (надалі - акт перевірки).

Направлення від 22.10.2013 року за №6041/26-58-22-04 та копію наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.10.2013 року №678 вручено 22.10.2013 року під розписку представнику TOB фірма «ТОМАШ» за дорученням Стецюн Олександру Миколайовичу.

Перевіркою встановлено порушення TOB фірма «ТОМАШ»: п. 184.7 ст. 184 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження та недоплати податку на додану вартість на загальну суму 129 794,00 грн. (сума в розмірі 550 206,00 грн. донарахована актом камеральної перевірки від 16.08.2011р. №9211/15-2/23721765), в тому числі за березень 2011 року в сумі 129 794,00 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 року №0007822204, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 162 243,00 грн., з яких за основним платежем - 129 794,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32 449,00 грн.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним, а, отже, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як зазначив відповідач, TOB фірма «Томаш» укладено з TOB «Агропродсервіс» договір від 27.09.2007 року б/н купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівлю котельні, котельню та прибудову до котельні площею 2760,80 метрів квадратних, які розташовані у Києві по вул. Пшеничній , 4А. Ціна об'єкта продажу складає 3 400 000,00 грн., крім того, податок на додану вартість у сумі 680 000,00 грн. На виконання умов договору від 27.09.2007 року б/н TOB «Агропродсервіс» надано TOB фірма «Томаш» акт від 05.10.2007 року б/н прийому-передачі нерухомого майна та виписана податкову накладну від 08.10.2007 року №2 на загальну суму 4 080 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 680 000,00 грн. TOB фірма «Томаш» суму з податку на додану вартість по вищезазначеній операції у розмірі 680 000,00 грн. в жовтні 2007 року включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість (декларація з ПДВ від 19.11.2007 року №224315).

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що відділом адміністрування ПДВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість TOB фірма «Томаш», а саме: декларації з ПДВ за березень 2011року, за результатами якої складено акт від 16.08.2011 року №9211/15-2/23721765 відповідно до якого, задекларованих TOB фірма «Томаш» у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 16.08.2011 року №0021251504.

Згідно з п.184.7 ст.184 ПК України (в редакції, яка діяла до 06 серпня 2011 року та на момент винесення рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ), яка визначає процедуру анулювання реєстрації платника податку, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

З аналізу наведеної норми закону слідує, що однією з обов'язкових умов визнання платником податків умовного постачання товарів та необоротних активів, які залишаються на момент анулювання реєстрації платника податку, є включення сум податку до податкового кредиту при придбанні таких товарів.

Відповідачем під час судового розгляду не доведено, що на обліку у позивача в останньому звітному (податковому) періоді залишилися товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту.

Таким чином, за висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, позивачем у податковій декларації за березень 2011 року не відображено податкові зобов'язання на суму 129 794,00 грн., при цьому, документального підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей та факту не включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при придбанні товарно-матеріальних цінностей до перевірки не було надано.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями п. 184.7 ст. 184 ПК України (в редакції, яка діяла до 06 серпня 2011 року та на момент винесення рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ) також встановлено, що платник податку зобов'язаний визнати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання за умови подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку.

Пунктом 184.2 ст.184 ПК України (в редакції яка діяла до 06 серпня 2011 року) передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»-«и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Аналіз викладених норм, які діяли в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, в їх сукупності свідчать, що на платника податку було покладено обов'язок здійснити умовний продаж товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання у випадку анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість за його заявою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року №3609-VI, який набрав чинності 06 серпня 2011 року, у пункті 184.7 статті 184 слова «подання заяви» виключено.

Таким чином, лише з 06 серпня 2011 року ПК України передбачено обов'язок здійснення умовного продажу товарів та необоротних активів у випадку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість незалежно від того, ким було ініційовано таке анулювання.

Отже, при анулюванні реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу у березні 2011 року норми чинного на той час законодавства не передбачали обов'язку такого платника податку визнати умовне постачання товарів, необоротних активів та відобразити нараховані податкові зобов'язання за такою операцією в податковій декларації з ПДВ за наслідками останнього звітного періоду, який починається з першого дня такого останнього звітного періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

З огляду на викладене вище вбачається, що оскільки позивач з заявою про анулювання його реєстрації як платника ПДВ до відповідача не звертався, то на нього не розповсюджується дія п. 184.7 ст. 184 ПК України і у нього не виникли обов'язки визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 року №0007822204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В свою чергу, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Томаш» задовольнити повістю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 року №0007822204.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ідентифікаційний код: 38747190, адреса: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Томаш» (ідентифікаційний код: 23721765, адреса: 03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 42, квартира 2) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 324,49 грн. (трьохсот двадцяти чотирьох грн. 49 копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок