Постанова

від 16.05.2014 по справі 913/3324/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.05.2014 справа №913/3324/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Ушенко Л.В. Богатиря К.В., Склярук О.І. при секретарі судового засідання: Федоріщевій І.О. за участю представників сторін: від позивача (скаржника) - Кахраманов Р.Н., довіреність №2877/О від 21.08.2013р.; від відповідача - не з'явився; розглянувши апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ на рішення господарського судуЛуганської області від 27.01.2014р. (повний текст підписано 03.02.2014р.) у справі№913/3324/13 (суддя Лісовицький Є.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Цемко», м. Лутугине Луганської області про стягнення 180 073,76 доларів США, що за курсом 7,99, відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.11.2013р. складає 1 438 789, 34 грн. шляхом звернення стягнення на майно

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Цемко», м. Лутугине Луганської області про:

1) вилучення у відповідача та передачу в заклад позивачу в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №34-Р від 23.02.2007р. у сумі 180 073,76 доларів США, що по курсу НБУ 7,99 складає 143 8789,34грн.:

- предмету застави - SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун №50609112653, № кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ), що належить на праві власності ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко»;

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та комплект ключів на SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун №50609112653, № кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ), що належить на праві власності ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко»;

2) передачу в заклад позивачу шляхом вилучення у ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» належне йому на праві власності заставлене майно, а саме:

- компресор ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006;

- компресор ХРК-2-04, с/н 6589247, 2006;

3) передачу в заклад позивачу шляхом вилучення у ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» належне йому на праві власності заставлене майно, а саме, товар в обороті: цемент 297,5 тон.

4) звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р. в сумі 180 073,76 доларів США, а саме:

- SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун № 50609112653, № кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ), шляхом продажу вказаного навантажувача ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного навантажувача з обліку у відповідних органах, а також, наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

- компресор ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006; компресор ХРК-2-04, с/н 6589247, 2006; товар в обороті: цемент, 297,5 тон, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання ПАТ КБ «ПриватБанк» договорів купівлі-продажу предмету застави від імені відповідача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. у справі №913/3324/13 позовні вимоги задоволено частково: звернено стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р. в сумі 180 073,76 доларів США, а саме:

- SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун №50609112653, № кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ), шляхом продажу вказаного навантажувача ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем;

- компресор ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006; компресор ХРК-2-04, с/н 6589247, 2006; товар в обороті: цемент, 297,5 тон, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання ПАТ КБ «ПриватБанк» договорів купівлі-продажу предмету застави від імені відповідача.

В задоволенні решти позовних вимог про надання позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, вилучення та передачу предметів застави в заклад судом відмовлено.

Рішення суду в частині задоволених вимог про звернення стягнення на майно відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитних договором мотивоване їх обґрунтованістю та доведеністю позивачем.

Щодо вимог, в задоволенні яких відмовлено, рішення суду мотивоване їх безпідставністю та відсутністю правових підстав для надання судом відповідних повноважень позивачу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про надання позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, вилучення та передачу предметів застави в заклад, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Зазначає, що зняття заставленого майна з обліку у відповідних органах, є необхідною умовою для реалізації банком встановленого законодавством права на продаж предмета забезпечувального обтяження. Крім того, скаржник зазначає, що заклад предмета застави - рухомого майна охоплюється укладеним між сторонами договором застави, тому додаткове укладання договору закладу законодавством не вимагається.

Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2014р. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., судді: Богатир К.В. та Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2014р. порушено апеляційне провадження у справі №913/3324/13, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.03.2014р.

В судовому засіданні 25.03.2014р. представник позивача (скаржника) підтримав апеляційну скаргу. Крім того, представник позивача (скаржника) надав суду клопотання про подовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів - до 13.05.2014р. та відкладено її розгляд на 08.04.2013р., зобов'язано позивача (скаржника) надати додаткові пояснення та розрахунок пені.

Через канцелярію, на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014р., представник позивача (скаржника) надав суду пояснення, в яких зазначив, що на підставі рахунку 20638053700188 погашення за тілом кредиту, згідно п.2.2.3 та додатку №1 до кредитного договору №34-Р віл 23.02.2007р. здійснювались до 25.08.2014р. ; на підставі рахунку 20682053700253 погашення по процентам за користування кредитом згідно п.п. 4-1, 4.3, 4.4 та додатку №1 до кредитного договору №34-Р віл 23.02.2007р. також здійснювались до 25.08.2014р.; на підставі рахунку 80915953729811 згідно п. 6.4 кредитного договору №34-Р віл 23.02.2007р. нарахування пені здійснювалось до 25.08.2014р. В підтвердження зазначених обставин представником позивача була надано банківські виписки з вказаних рахунків за період з 23.02.2007р. по 11.01.2014р.

В судовому засіданні 08.04.2014р. представник позивача (скаржника) пояснив суду, що кінцева дата здійснення відповідачем погашення заборгованості за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р. - 25.08.2014р., зазначена в поясненнях від 25.03.2014р., є помилковою, вірною датою є 25.08.2012р. Нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по поверненню кредиту та за прострочені відсотки здійснювалось банком з 25.08.2009р. у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості за кредитним договором, та пені станом на 28.07.2009р. Причин розбіжностей в наявних в матеріалах справи розрахунках заборгованості ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» за відсотками станом на 21.11.2013р. та 23.12.2013р. (а.с. 73) та пені станом на 25.08.2012р. представник позивача (скаржника) пояснити не зміг, вважає, що були можливо допущені технічні помилки в розрахунках. Крім того, розрахунок пені здійснений у іноземній валюті (доларах США).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 13.05.2014р. та зобов'язано позивача надати суду додаткові пояснення щодо розбіжностей в наявних в матеріалах справи розрахунках сум заборгованості ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» за відсотками за користування кредитом за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р. станом на 20.11.2013р. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з 25.08.2009р. по 25.08.2012р., здійснити розрахунки заборгованості окремо за тілом кредиту та за простроченими відсотками в доларах США та гривні (станом на 20.11.2013р. по курсу НБУ) та окремо пені на тіло кредиту та відсотки у гривні; довідку про суму основного боргу (тіло кредиту), заборгованості за відсотками за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р. (з урахуванням п. 4.3 договору) з конвертуванням валюти договору у гривню та заборгованості пені у гривні; банківські виписки з поточних рахунків, зазначених в кредитному договорі №34-Р від 23.02.2007р.

В судовому засіданні 13.05.2013р. представник позивача (скаржника), на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014р., надав суду письмові пояснення, згідно яких: заборгованість по тілу кредиту ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» за період з 23.02.2007р. по 20.11.2013р. становить 58 926,07 доларів США, заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом за період за вказаний період становить 73564,10 доларів США, а заборгованість відповідача за пенею за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань за період з 25.08.2009р. по 25.08.2012р. становить 25 998,82 доларів США, в томі числі: заборгованість по пені за тілом кредиту - 15 709,61 доларів США, по пені за простроченими відсотками - 10 289,21 доларів США.

Крім того, представник позивача (скаржника) в судовому засіданні пояснив суду, що розрахунок суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №34-Р від 23.02.2014р. у гривнях на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. не виконана. Наполягає на тому, що пеня підлягає стягненню в іноземній валюті - доларах США, а не в гривні, оскільки валютою кредиту є саме долари США. Зміни до позову щодо стягнення пені в гривні на стадії розгляду справи у місцевому господарському суді позивачем не надавались.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, відзив на апеляційну скаргу суду не направив.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. явка представників сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.02.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - банк) та ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №34-Р, у відповідності до п.п. 1.1-1.3, 4.1 якого, позичальник отримав у банку кредит у розмірі 95000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту, сплати відсотків та виконання інших, передбачених цим договором обов'язків, до 20.02.2012р., згідно Графіку погашення кредиту, процентів та винагороди (додаток №1 до договору).

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що в разі порушення позичальником зобов'язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 34% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно із п. 4.4 договору, сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.3 договору, здійснюється 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору.

Нарахування процентів (в тому числі, передбачених п. 4.4) по кредиту здійснюється на дату сплати відсотків, згідно Графіку погашення кредиту, процентів та винагороди, який є невід'ємною частиною цього договору. При цьому, відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з кількості днів в році - 360 днів.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, в разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених даним договором, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату щоденного нарахування.

Пунктом 6.4 кредитного договору встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобовязань, зокрема, передбачений п. 6.1 цього договору, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане позичальником.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, зокрема, пені, за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Згідно із п. 7.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - заставодержатель) та ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» (далі - заставодавець) були укладені наступні договори:

- договір №б/н застави від 22.02.2007р., а саме, автотранспорту: SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун № 50609112653, № кузова/шасі: А0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 360000,00грн. (п. 3 договору);

- договір №б/н застави майна від 23.02.2007р., а саме: компресора ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006р. та компресора ХРК-2-04, с/н 6589247, 2006р. Максимальний розмір вимоги, який забезпечується заставою за цим договором, складає 50500,00грн. (п. 3 договору);

- договір №б/н застави майна від 23.02.2007р., а саме, товару в обороті: цемент - 297,5 тон. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 170000,00грн. (п. 3 договору).

В п. 10.5 вказаних вище договорів застави сторони узгодили, що до заставодавця не пред'явлені та не будуть пред'явлені майнові вимоги, пов'язані із вилученням предмету застави.

Пунктом 15.6 договорів застави передбачено право заставодержателя вимагати від заставодавця відновлення предмету застави, або заміни іншим майном не меншої вартості, а якщо це не зроблено - вимагати виконання забезпечених заставою зобов'язань, або звернути стягнення на предмет застави, у випадку пошкодження, або знищення, або втрати (повністю або частково), або псування предмету застави.

Пунктом 15.8 договорів застави передбачено право заставодержателя: на звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані (п. 15.8.1); у разі порушення заставодавцем обов'язків за цим договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань зі сплати кредиту та (або) відсотків, винагород, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет застави (п.15.8.2); звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором у випадку: порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору; виявлення заставодержателем погіршення стану предмету застави та (або) нецільового використання предмету застави, або зменшення вартості предмету застави понад норми нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету застави; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитному договорі або в цьому договорі.

У разі звернення стягнення на предмет застави згідно п.п. 15.8.1, 15.8.2, 15.8.3 цих договорів, заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати по реєстрації та утриманню предмету застави, а також витрати, понесені у зв'язку із пред'явленням вимоги (п. 15.10 договорів застави).

Пунктом 17.4 договорів застави передбачений обов'язок заставодавця, у разі пошкодження, або знищення, або втрати, або передачі предмету застави, у термін не пізніше трьох днів від дня, коли це відбулось, відновити предмет застави або змінити його іншим майном, за узгодженням із заставодержателем; або - незалежно від настання строків виконання зобов'язань за кредитним договором, виконати їх у повному обсязі або у відповідній частині, за узгодженням із заставодержателем.

Відповідно до п. 17.10 договорів застави, у випадку порушення заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, заставодавець зобов'язується передати предмет застави Заставодержателю в заклад за актом приймання - передачі, що підписується сторонами.

Згідно із п. 21 договорів застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється у випадках, передбачених п.п. 15.8.1, 15.8.2, 15.8.3 цього договору, відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Пунктом 22 договорів застави передбачені способи реалізації заставодержателем предмету застави, зокрема, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

При реалізації предмету застави відповідно до цих договорів для обчислення суми в іноземній валюті, необхідній для задоволення вимог заставодержателя, застосовується курс НБУ, встановлений для іноземної валюти за кредитним договором по відношенню до гривні, на день реалізації (п. 25 договорів застави).

Відповідно до п. 27 договорів застави, вказані договори діють до повного виконання заставодавцем та заставодержателем зобов'язань за кредитним договором та всіма додатками до нього.

Факт реєстрації предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за цими договорами підтверджується витягами від 07.10.2013р. та від 21.10.2013р.

Банк зобов'язання за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р. щодо надання ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» кредиту, виконав в повному обсязі., що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, у ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» утворилась заборгованість за кредитом, відсоткам за користування кредитом та нарахована пеня.

11.10.2013р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» з претензією №64/60 з вимогою погасити заборгованість по кредитному договору №34-Р від 23.02.2007р. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, претензія була отримана уповноваженим представником товариства 16.10.2013р.

Однак, відповідач на зазначену претензію відповіді не надав, заборгованість за кредитним договором не сплатив, у зв'язку з чим, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ звернулось до ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» з позовом про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості, вилучення предметів застави та передачі їх в заклад.

За розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, станом на 20.11.2013р. заборгованість за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р. становила 180 073,76 доларів США, в тому числі: 58 926,07 доларів США - заборгованість за кредитом; 73564,10 доларів США - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом; 47583,59 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (26302,01доларів США - пеня, нарахована на тіло кредиту, 21281,60 доларів США - пеня, нарахована на прострочені відсотки).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Нормами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалося вище, на виконання умов кредитного договору №34-Р від 23.02.2007р., банком було надано ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» кредитні кошти в розмірі 95 000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Позичальник в повному обсязі не виконав зобов'язання по поверненню кредиту, внаслідок чого станом на 20.11.2013р. у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 58 926,07 доларів США.

Відповідачем факт наявності у нього заборгованості за тілом кредиту не спростовано та підтверджено актом звірки розрахунків (а.с. 140-141), доказів сплати вказаної суми до матеріалів справи не надано.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем наявності у ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 58 926,07 доларів США.

Відповідно до приписів ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 1.1 кредитного договору №34-Р від 23.02.2007р. банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на строк по 20.02.2012р. включно у розмірі 95000,00 доларів США, зі сплатою 17% річних за його користування.

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що в разі порушення позичальником зобов'язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 34% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно розрахунку позивача, з 21.02.2008р. розрахунок відсотків за користування кредитом на суму залишку непогашеної заборгованості здійснювався у розмірі 34% річних в зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань по сплаті кредиту.

За розрахунком позивача, наданого до позовної заяви, заборгованість ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» за відсотками за користування кредитом за період з 23.07.2007р. по 20.11.2013р. складає 73 564,10 доларів США.

Судова колегія погоджується із зазначеним розрахунком та вважає його правильним.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 47583,59 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 25.08.2009р. по 20.11.2013р., в тому числі: 26302,01доларів США - пені, нарахованої на тіло кредиту, 21281,60 доларів США - пені, нарахованої на прострочені відсотки.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що в разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених даним договором, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату щоденного нарахування.

Пунктом 6.4 кредитного договору встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення обов'язків, зокрема, передбачений п. 6.1 цього договору, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане позичальником.

Таким чином, договором передбачено інший строк нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене, позивач мав право на нарахування відповідачу пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р. щодо повернення кредиту та сплати відсотків за період з 25.08.2009р. по 25.08.2012р. (в межах трьохрічного строку). Фактично пеня позивачем розрахована за період з 25.08.2009р. по 20.11.2013р., яку просить стягнути в іноземній валюті у загальній сумі 47583,59 доларів США.

В матеріалах справи (а.с. 145-174) наявний розрахунок пені в іноземній валюті за період з 25.08.2009р. по 25.08.2012р.

Згідно даних розрахунків, розмір пені, нарахованої на заборгованість по тілу кредиту за вказаний період складає 15 709,61 доларів США, на прострочені відсотки 10 289,21 доларів США, а всього у сумі 25 747,95 доларів США.

Позивачем (скаржником) ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. в частині надання додаткових пояснень щодо нарахування пені та надання відповідного розрахунку пені в гривні, відповідно до п. 6.1. кредитного договору, виконана не була.

Основні засади господарювання в Україні та регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, визначаються Господарським кодексом України.

Неустойка, штраф та пеня за цим Кодексом визначаються штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафна санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невиконання чи несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За п. 6.1 кредитного договору №34-Р від 23.02.2014р., банк має право вимагати сплату пені у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. При цьому, розрахунок повинен бути здійснений від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу на день нарахування . Сума еквіваленту розраховується за обмінним курсом НБУ гривні до валюти кредитної заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті. Позивач не дотримався загальних вимог щодо нарахування пені у відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а отже сума пені є недоведеною і безпідставно визначеною в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Виходячи із того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»), тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України - гривні.

Дана правова позиція також міститься в п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Між тим, місцевим господарським судом не враховано зазначене. Суд першої інстанції безпідставно погодився з нарахуванням пені в іноземній валюті у сумі 47583,59 доларів США та за період з 25.08.2009р. по 20.11.2013р., що перевищує період, що передбачений п. 6.1 кредитного договору.

У зв'язку з тим, що, згідно вимог діючого законодавства та умов п. 6.1 кредитного договору №34-Р від 23.02.2014р., пеня повинна розраховуватися банком у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату щоденного нарахування, що фактично не було здійснено банком на момент звернення з позовом до місцевого господарського суду, і позивач наполягає на позовних вимогах щодо стягнення пені саме в іноземній валюті, і змін до позову щодо пені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надавалось, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р. у доларах США, як за період з 25.08.2009р. по 25.08.2012р., так за період в 26.08.2012р. по 20.11.2013р., тому рішення господарського суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям рішення про відмову в задоволенні позову щодо стягнення пені у сумі 47583,59 доларів США шляхом звернення стягнення на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі або в частині, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Аналогічні положення містяться в ч. 2 ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави.

Пунктом 15.8 договорів застави, укладених в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р., передбачено право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

У разі звернення стягнення на предмет застави згідно п.п. 15.8.1, 15.8.2, 15.8.3 цих договорів, заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати по реєстрації та утриманню предмету застави, а також витрати, понесені у зв'язку із пред'явленням вимоги (п. 15.10 договорів застави).

Згідно із договорами застави (п. 22), звернення стягнення та реалізація предметів застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цих договорів, зокрема, шляхом продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», передбачений такий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як його продаж обтяжувачем шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості вимог в частині звернення стягнення на майно, що є предметом застави за договором застави від 22.02.2007р., а саме: транспортний засіб - SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун №50609112653, №кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ, який забезпечує максимальний розмір вимог у сумі 360000,00грн., за договорами застави майна від 23.02.2007р., а саме: компресор ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006; компресор ХРК-2-04, с/н 6589247, 2006, заставною вартістю 37875,00грн., з максимальний розміром вимоги, що забезпечується даним договором, 50500,00грн., та товар в обороті за договором застави товарів в обороті від 23.02.2007р., а саме, цемент - 297,5 тон, заставною вартістю 119000,00грн., з максимальним розміром забезпечення вимоги у сумі 170000,00грн.

Разом з тим, задовольняючи позов в частині звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме, транспортного засобу SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун №50609112653, №кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ, шляхом продажу вказаного навантажувача ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, суд першої інстанції не врахував, що такий спосіб реалізації предмета застави не відповідає ні вимогам ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а ні положенням п. 22 договору застави від 22.02.2007р.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що звернення стягнення на вказане заставне майно має бути здійснене в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р., а саме: заборгованості по тілу кредиту у сумі 58 926,07 доларів США, що еквівалентно 470819,30грн. (по курсу НБУ 7,99грн. за 1 долар США); по відсоткам у сумі 73564,10 доларів США, що еквівалентно 587777,16грн., та шляхом продажу заставного майна обтяжувачем ПАТ КБ «ПриватБанк» з правом укладання договору купівлі-продажу від імені заставодавця ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» з іншою особою - покупцем, у відповідності до вказаних вище вимог діючого законодавства та умов договорів застави, тому рішення суду в частині звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості по кредиту у сумі 180073,76 доларів США підлягає частковому скасуванню в частині стягнення по пені у сумі 47383,59 доларів США та способу продажу заставного майна.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача про вилучення предметів застави, передачу їх в заклад та вилучення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, необхідного для здійснення продажу та зняття спірного транспортного засобу з обліку у відповідних органах.

Право продажу банком заставленого майна, що є предметом договорів застави від 22.02.2007р. та 23.02.2007р., передбачено умовами договорів застави, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Законом України «Про виконавче провадження», а також умовами вказаних договорів застави, тому відсутні будь-які правові підстави для надання позивачу додаткових повноважень, пов'язаних із вилученням цього майна, в судовому порядку.

Крім того, в п. 10.5 договорів застави сторони узгодили, що до заставодавця (відповідача) не пред'явлені та не будуть пред'явлені майнові вимоги, пов'язані із вилученням предмету застави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В матеріалах справи відсутні докази порушення або перешкоджання відповідачем в реалізації позивачем, як обтяжувачем, його права на звернення стягнення на заставлене майно шляхом його продажу у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача про передачу в заклад позивачу заставного майна - транспортного засобу, компресорів та товару в обороті - цементу 297,5 тон, що є предметом договорів застави від 23.02.2007р. та від 22.02.2007р., у володіння позивачу, то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про заставу», заклад - це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Пунктом 17.10 договорів застави вказаного майна передбачено, що у випадку порушення заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, заставодавець зобов'язується передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом приймання - передачі, що підписується сторонами.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надіслання позивачем вимоги до відповідача про передачу вказаного майна у заклад та докази ухилення відповідача від такої передачі.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявності факту порушення його прав та законних інтересів в цій частині.

Судовою колегією не приймаються посилання відповідача на неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 23.02.2007р. - товар в обороті: цемент, 297,5 тон, оскільки вказане заставлене майно прийшло у негодність через сплив строку його зберігання, оскільки у відповідності до п. 12 договору застави товарів в обороті, ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмету застави несе заставодавець.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про заставу», предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений чи пошкоджений предмет застави (ст. 8 Закону України «Про заставу»).

Пунктом 15.6 договору застави товарів в обороті від 23.02.2007р. передбачено право заставодержателя на вимогу від заставодавця відновлення предмету застави, або заміни іншим майном не меншої вартості, а якщо це не зроблено - вимагати виконання забезпечених заставою зобов'язань, або звернути стягнення на предмет застави.

Згідно із п. 17.4 вказаного договору, у разі пошкодження, або знищення, або втрати, або передачі предмету застави заставодавець зобов'язується у термін не пізніше трьох днів від дня, коли це відбулось, відновити предмет застави або змінити його іншим майном.

Інші доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів, як безпідставні, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами та фактичними обставинами справи.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. у справі №913/3324/13 підлягає частковому скасуванню в частині звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості по пені, нарахованої за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору №34-Р від 23.02.2007р., у сумі 47383,59 доларів США та способу реалізації застави майна: транспортного засобу SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун №50609112653, №кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ, згідно договору застави майна від 22.02.2007р. заставною вартістю 360000,00грн.

Судові витрати за апеляційне оскарження, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника. Судові витрати, пов'язані з розглядом позову в місцевому господарському суді, підлягають перерозподілу пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. у справі №913/3324/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. у справі №913/3324/13 - скасувати в частині звернення стягнення на заставне майно, згідно договорів застави від 22.02.2007р. та від 23.02.2007р., в рахунок погашення пені по кредитному договору №34-Р від 23.02.2007р. у сумі 47383,59 доларів США та в частині способу реалізації заставного майна, згідно договору застави від 22.02.2007р., а саме: навантажувач SEM-952, рік випуску: 2006, двигун №50609112653, №кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ, заставною вартістю 360000,00грн., шляхом укладання договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем.

3. Прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

4. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. в наступній редакції:

«В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №34-Р від 23.02.2007р., а саме: заборгованості по тілу кредиту у сумі 58 926,07 доларів США, що еквівалентно 470819,30грн. (по курсу НБУ 7,99грн. за 1 долар США станом на 20.11.2013р.); простроченим відсоткам у сумі 73564,10 доларів США, що еквівалентно 587777,16грн., звернути стягнення на майно, а саме:

- навантажувач SEM-952, рік випуску: 2006, двигун №50609112653, №кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ, заставною вартістю 360000,00грн., згідно договору застави від 22.02.2007р., шляхом його продажу обтяжувачем ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені заставодавця ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» договору купівлі-продажу предмету застави з іншою особою - покупцем;

- компресор ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006 та компресор ХРК-2-04, с/н 6589247, 2006, заставною вартістю 37875,00грн., згідно договору застави від 23.02.2007р.; цемент - 297,5 тон, заставною вартістю 119000,00грн., згідно договору застави товарів в обороті від 23.02.2007р., шляхом продажу заставного майна обтяжувачем ПАТ КБ «ПриватБанк» з правом укладання від імені заставодавця ТОВ «Торгівельно-промислова група «Цемко» договору купівлі-продажу з конкретною особою - покупцем».

5. В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Цемко», м. Лутугине Луганської області в частині звернення стягнення на заставне майно за договором застави від 22.02.2007р., договору застави майна від 23.02.3007р. та договору застави товару в обороті від 23.02.2007р. в рахунок погашення пені у сумі 47383,59 доларів США - відмовити.

6. В іншій частині позовних вимог рішення суду залишити без змін.

7. Пункт 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції; «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Цемко» (місто Лутугине, вул. Чехова, б.47, Луганської області, код ЄДРПОУ 33701805) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 21171 (двадцять одна тисяча сто сімдесят одна) гривня, 92коп. за розгляд справи в господарському суді Луганської області.

8. Доручити господарському суду Луганської області видати судовий наказ.

9. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Л.В. Ушенко

Судді К.В. Богатир

О.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 16 травня 2014 року.

Надруковано: 6 прим.

2 прим. - скаржнику;

1 прим. - відповідачу;

1 прим. - у справу;

1 прим. - ГСЛО

1 прим. - ДАГС