Постанова

від 12.12.2014 по справі 913/3324/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року Справа №913/3324/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., Хачатрян В.С.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивач - Левицька А.В.,

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3257Л/1-35) на рішення господарського суду Луганської області від 27 січня 2014 року по справі №913/3324/13

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Товариства зх. Обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Цемко", м. Лутугине Луганської області

про стягнення 180073,76 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Луганської області від 27 січня 2014 року по справі №913/3324/13 (суддя Лісовицький Є.А.) позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Цемко" про стягнення 180 073,76 Доларів США шляхом звернення стягнення на майно та передачу майна в заклад задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 34-Р від 23.02.2007 в сумі 180 073,76 Доларів США звернуто стягнення на майно: 8ЕМ-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун № 50609112653, № кузова/шасі: А0611014\УН0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ), шляхом продажу вказаного навантажувача ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем; компресор ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006; компресор ХРК-2-04, с/н6589247, 2006; товар в обороті: цемент, 297,5 тон, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання ПАТ КБ "ПриватБанк" договорів купівлі-продажу предмету застави від імені відповідача. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Цемко" витрати на сплачений судовий збір у розмірі 28775 грн. 80 коп. В решті позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позову про надання позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, вилучення та передачу предметів застави в заклад та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції скасовано в частині звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення пені по кредитному договору. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014 року касаційну скаргу задоволено частково. Рішення та постанову скасовано в частині позовних вимог про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення пені, нарахованої за кредитним договором. Справу в цій частині передано до Донецького апеляційного господарського суду.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, у судове засідання не з'явився, повноважного представника до суду не направив, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2007 р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (позивач) та ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЦЕМКО" (відповідач) був укладений договір №34-Р, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 95000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.02.2012 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 23.02.2007 року були укладені наступні договори:

договір застави №б/н (далі договір застави-1), згідно якого відповідач надав в заставу належне йому майно, а саме автотранспорт: SЕМ-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун №50609112653, № кузова/шасі: А0611014WН0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ):

договір застави №б/н (далі - договір застави-2), згідно якого відповідач надав в заставу належне йому майно, а саме:

компресор ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006 р. компресор ХРК-2-04, с/н 6589247, 2006 р.

договір застави №б/н (далі - договір застави-3), згідно якого відповідач надав в заставу належне йому майно, а саме товар в обороті: цемент - 297,5 тон.

Позивач зазначає, що він свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав кредитні кошти у розмірі, передбаченому умовами договору - 95000,00 [Долар США].

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитним договором станом на 20.11.2013 року у розмірі 180 073,76 [Долар США], яка складається з наступного:

58 926,07 [Долар США] - заборгованість за кредитом;

73 564,10 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;

47583,59 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за

договором.

Розрахунок суми позивач додав до матеріалів справи.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №64/60 з вимогою погасити заборгованість по кредитному договору.

З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що претензія була отримана 16.10.2013 року.

Однак, відповідач належним чином не відреагував на претензію позивача, заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 Цивільного кодексу України покладає обов'язок на сторони виконання зобов'язання у встановлений строк у відповідності до договору та вимог закону.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення.

Приписами статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави.

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Законом заставодержателю надано право у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого заставою, звернути стягнення на заставлене майно (ст. 589 Цивільного кодексу України).

Слід зауважити, що звернути стягнення на зазначене майно є правом заставодержателя, а не його обов'язком, який залежно від обставин вирішує питання щодо реалізації такого права або зупинення звернення стягнення на предмет застави. З метою запобігання зверненню стягнення на заставлене майно та припиненню даної процедури боржник або заставодавець (якщо ним є особа, відмінна від боржника) мають право виконати основне зобов'язання, а якщо таке виконання передбачається частинами - шляхом виконання простроченої частини зобов'язання (ст. 26 Закону України "Про заставу", ст. 42 Закону України "Про іпотеку"). Якщо в забезпечення було оформлено нерухомість, закон надає також право наступному іпотекодержателю (крім вищезазначених осіб) виконати зобов'язання за боржника, а внаслідок виконання такою особою зобов'язання боржника в повному обсязі вважатиметься, що попередній іпотекодержатель здійснив відступлення права вимоги наступному іпотекодержателю (ст. 42 Закону України "Про іпотеку"). Розмір зобов'язання боржника, забезпеченого заставою/іпотекою, який підлягатиме задоволенню за рахунок предмета застави/іпотеки, додатково має включати будь-які витрати (зокрема, судові, витрати на оплату винагороди експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо) та збитки, завдані заставодержателю/іпотекодержателю (ч. 1 ст. 42 Закону України "Про іпотеку", ч. 4 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

У разі часткового виконання боржником або третьою особою (в т. ч. заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі (ч. 4 ст. 590 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Стаття 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачає, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

У матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів за кредитним договором немає, сплата процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів не здійснена, а, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 180 073,76 Доларів США шляхом звернення стягнення на майно:

- SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун № 50609112653, №кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ), шляхом продажу вказаного навантажувача ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем;

- компресор ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006; компресор ХРК-2-04, с/н 6589247, 2006; товар в обороті: цемент, 297,5 тон, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання ПАТ КБ "ПриватБанк" договорів купівлі-продажу предмету застави від імені відповідача.

Щодо відмови судом в частині надання всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету застави та зняття навантажувача з обліку у відповідних органах, а також вилучення у відповідача та передачі в заклад позивачу - SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун №50609112653, № кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ), що належить на праві власності ТОВ "Торгівельно-промислова група "Цемко"; - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та комплект ключів на SEM-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун №50609112653, №кузова/шасі: A0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ), що належить на праві власності ТОВ "Торгівельно-промислова група "Цемко"; - компресора ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006; - компресора ХРК-2-04, с/н 6589247, 2006; - товару в обороті: цемент 297,5 тон, - суд першої інстанції зазначив, що законодавством не передбачено надання таких повноважень. Тому, відмовив позивачу, посилаючись на необґрунтованість, у задоволенні цих вимог щодо вилучення у відповідача та передачі в заклад позивачу вказаного майна.

Однак, колегія суддів не може прийняти до уваги такий висновок місцевого суду і погоджується з твердженнями апелянта, що право банка як обтяжувача на зняття заставленого навантажувача з обліку у відповідних органах не суперечить вимогам законодавства і є необхідною умовою для реалізації банком встановленого законодавством права на продаж предмета забезпечувального обтяження.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинного з 01.01.2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. І ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Як уже згадувалось вище, відповідно до ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або мас право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору; закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За приписами ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

ПАТ КБ "ПРИВАТЕАНК" та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЦЕМКО" у договору застави від 23.02.2007р. передбачили, що звернення стягнення на предмет застави може бути здійснено шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, у тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця.

А тому, слід зазначити, що право позивача, як обтяжувала, на зняття заставленого навантажувача з обліку у відповідних органах, не суперечить вимогам чинного законодавства.

Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави (ст. 590 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Виключно на підставі рішення суду звернення стягнення на заставлене майно має відбуватись у випадках, коли заставодавцем є державне підприємство (в т. ч. підприємство, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) (ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу"), а також нерухомість, що передана в іпотеку комунальним підприємством (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Крім того, суд у рішенні зазначив, що між сторонами не було укладено договору закладу і банком не доведено порушення відповідачем такого права.

Колегія суддів такий висновок вважає необгрунтованим, оскільки судом не враховано, що заклад предмета застави охоплюється укладеним між сторонами договором застави, а отже додаткове укладення договору закладу законодавством не

вимагається.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Застава виникає на підставі договору; закону або рішення суду.

Законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи (ст. 9 Закону України "Про заставу").

Відповідно до ч.2 ст.575 Цивільного кодексу України, закладом є застава рухомого майна, що передасться у володіння заставодержателя або за його наказом у володіння третій особі.

Зазначена норма права кореспондується зі ст. 44 Закону України «Про заставу», за якою заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Відповідно до п. 17.10 договору застави: у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, заставодавець зобов'язується передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами.

Згідно із п. 17.12 договору при переході предмету застави у заклад умови цього договору зберігають чинність для сторін, за винятком права користування предметом застави.

Аналізуючи наведені норми, колегія судів приходить до висновку, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що умови і порядок передачі заставного автомобіля в заклад унормовані Законом України "Про заставу", яким укладення окремого договору закладу не вимагається, оскільки такі умови уже передбачені у договорі застави від 23.02.2007 року.

У відповідності до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в т.ч. шляхом визнання наявності або відсутності прав.

У відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, крім іншого, порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача є, крім іншого, доведення ним факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його, позивача, прав та/або охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 27 січня 2014 року по справі №913/3324/13 підлягає частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про надання позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, вилучення та передачу предметів застави в заклад з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 27 січня 2014 року по справі №913/3324/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 34-Р від 23.02.2007 року в сумі 180 073,76 [Долар США], що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.11.2013 року складає 1 438 789,34 грн., вилучити у ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЦЕМКО" (адреса: 92000, Луганська обл., м. Лутугине, вул. Чехова,47, код ЄДРПОУ 33701805 ), та передати в заклад ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570):

- предмет застави - SЕМ-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун № 50609112653, № кузова/шасі: А0611014WH0611014, реєстраційний номер: 00608ВВ), що належить на праві власності ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЦЕМКО" (адреса: 92000, Луганська обл., м. Лутугине, вул. Чехова,47, код ЄДРПОУ 33701805);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та комплект ключів на SЕМ-952, рік випуску: 2006, тип ТЗ: навантажувач, двигун № 50609112653, № кузова/шасі: А0611014WH10611014, реєстраційний номер: 00608ВВ), що належить на праві власності ТОВ ТОРПВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЦЕМКО" (адреса: 92000, Луганська обл., м. Лутугине, вул. Чехова,47, код ЄДРПОУ 33701805 );

Передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ТОВ ТОРПВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЦЕМКО" (адреса: 92000, Луганська обл., м. Лутугине, вул. Чехова,47, код ЄДРПОУ 33701805); належне йому на праві власності заставлене майно, а саме:

компресор ХРК-2-04, с/н 2658935, 2006 р.;

компресор ХРК-2-04, с/н 6589247, 2006 р.

Передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ТОВ ТОРПВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЦЕМКО" ТОВ ТОРПВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЦЕМКО" (адреса: 92000, Луганська обл., м. Лутугине, вул. Чехова,47, код ЄДРПОУ 33701805); належне йому на праві власності заставлене майно, а саме товар в обороті: цемент, 297,5 тон.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 12.12.2014 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.