Постанова

від 07.05.2014 по справі 826/2037/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2014 року 15 год. 42 хв. № 826/2037/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуллон» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року № 0000032204 та визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пуллон» (далі - позивач, ТОВ «Пуллон») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року № 000032204 та визнання протиправними і такими, що виходять за межі компетенції дій ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо визнання правочинів, вчинених ТОВ «Пуллон» з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» у період з 01 по 30 квітня 2013 року, нікчемними у зв'язку з відсутністю підстав та повноважень для такого визнання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.12.2013р. №2006/23-56-22-04-21-38307846, складеного за результатами проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Пуллон» з питань правомірності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків за період квітень 2013 року з питань взаємовідносин з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» (код ЄДРПОУ 38095869), документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарського правочину, укладеного між ТОВ «Пуллон» і ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» (договір поставки від 25.02.2013р. № ДГ-0000085) фактично ґрунтується на неналежних доказах - акті іншого податкового органу про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами ПП «Зодчий ХХІ» (код ЄДРПОУ 34290038) та ТОВ «Авін» (код ЄДРПОУ 33062425) за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Пуллон». Крім того, в періоди укладення та виконання вказаного договору всі його Сторони (тобто Постачальник і Покупець) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Що ж до віднесення відповідачем зазначеного вище договору поставки до правочинів, що порушують публічний порядок, а тому й до нікчемних правочинів, напряму суперечить змісту норми ст. 228 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідні дії, на думку позивача, вчинені податковим органом за межами його повноважень, що порушує положення частини 2 статті 19 Конституції України.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення №/9/26-53-10-15 від 28.03.2014р., додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Пуллон» з питань правомірності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків за період квітень 2013 року з питань взаємовідносин з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» (код ЄДРПОУ 38095869), за результатами якої складений Акт від 10.12.2013р. №2006/23-56-22-04-21-38307846. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Пуллон» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим товариством податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2013 року у сумі 123567,00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.07.2013р. № 390/2250/38095869 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами ПП «Зодчий ХХІ» (код ЄДРПОУ 34290038) та ТОВ «Авін» (код ЄДРПОУ 33062425) за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р.».

Не погоджуючись з висновками податкового органу позивачем 23.12.2013 року було подано заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких 09.01.2014р. ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000032204.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

22 квітня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 09.12.2013р. по 10.12.2013р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.12.2013р. № 1074, працівником податкового органу проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Пуллон» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків за період квітень 2013 року з питань взаємовідносин з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» (код ЄДРПОУ 38095869), за результатами якої складений Акт від 10.12.2013р. № 2006/23-56-22-04-24-38307846 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки за результатами аналізу бази даних АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Пуллон» у квітні 2013 року мало взаємовідносини з наступним постачальником - ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус», яке виписало податкові та видаткові накладні, перелік яких наведений у Акті перевірки. За результатами фінансово-господарських відносин з названим контрагентом позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2013 року 123567,00 грн.

При цьому під час дослідження економіко-правового статусу контрагента ТОВ «Пуллон» працівником відповідача було виявлено розбіжність між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента, яка виникла за рахунок того, що суму податкового зобов'язання ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» зменшено за результатами перевірки останнього. Так, під час зазначеної перевірки, на підставі акта ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведена реальність операцій між ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ПП «Зодчий ХХІ» і ТОВ «Авін», не підтверджена реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобі), які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності названих господарюючих суб'єктів.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ПП «Зодчий ХХІ», ТОВ «Авін» відсутня, на думку податкового органу, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій, а тому останнє є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єктом господарювання платником ПДВ, що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом (ПП «Зодчий ХХІ», ТОВ «Авін») та вигодонабувачем (ТОВ «Пуллон»).

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 10.12.2013р. № 2006/23-56-22-04-21-38307846 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Пуллон» наступних норм законодавства України:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2013 року у сумі 123567 грн.

09.01.2014р. ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 10.12.2013р. № 2006/23-56-22-04-21-38307846 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 000003204, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Пуллон» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 185351,00 грн., в т.ч. 123567,00 грн. - основний платіж, 61784,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 25.02.2013р. між ТОВ «Пуллон» (Покупець), в особі директора ОСОБА_3, і ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_2 було укладено письмовий договір поставки №ДГ-0000085, відповідно до умов якого, з урахуванням Додаткової угоди від 26.02.3013р., Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки другій стороні - Покупцеві сухе молоко та іншу молочну продукцію кількість та асортимент якої вказується Покупцем, далі товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору.

Ціна товару остаточно узгоджується сторонами у видатковій накладній на поставку товару, а сума Договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених Постачальником, на видачу товарів Покупцю протягом дії договору.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати його вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору поставки від 26.02.2013р. за № ДГ-0000085;

- додаткової угоди до договору поставки від 26.02.2013р. № ДГ-0000085 від 26.02.2013р.;

- видаткових накладних №РН-000016 від 01.04.2013р. на суму 21538,44 грн. (в т.ч. ПДВ 3589,74 грн.), №РН-000017 від 01.04.2013р. на суму 41580,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6930,00 грн.), №РН-000018 від 01.04.2013р. на суму 41580,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6930,00 грн.), №РН-000019 від 02.04.2013р. на суму 9860,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1643,40 грн.), №РН-000020 від 02.04.2013р. на суму 57291,30 грн. (в т.ч. ПДВ 9548,55 грн.), №РН-000021 від 03.04.2013р. на суму 30561,30 грн. (в т.ч. ПДВ 5093,55 грн.), №РН-000022 від 03.04.2013р. на суму 38981,26 грн. (в т.ч. ПДВ 6496,88 грн.), №РН-000023 від 04.04.2013р. на суму 35937,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5989,50 грн.), №РН-000024 від 04.04.2013р. на суму 52272,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8712,00 грн.), №РН-000025 від 08.04.2013р. на суму 3742,20 грн. (в т.ч. ПДВ 623,70 грн.), №РН-000026 від 08.04.2013р. на суму 35838,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5973,00 грн.), №РН-000027 від 10.04.2013р. на суму 43560,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7260,00 грн.), №РН-000028 від 10.04.2013р. на суму 49896,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8316,00 грн.), №РН-000030 від 11.04.2013р. на суму 47520,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7920,00 грн.), №РН-000031 від 12.04.2013р. на суму 54885,60 грн. (в т.ч. ПДВ 9147,60 грн.), №РН-000032 від 12.04.2013р. на суму 32432,40 грн. (в т.ч. ПДВ 5405,40 грн.), №РН-000033 від 12.04.2013р. на суму 40588,02 грн. (в т.ч. ПДВ 6764,67 грн.), №РН-000034 від 15.04.2013р. на суму 23344,20 грн. (в т.ч. ПДВ 3890,70 грн.), №РН-000038 від 16.04.2013р. на суму 35640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5640,00 грн.), №РН-000039 від 16.04.2013р. на суму 35640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5940,00 грн.), №РН-000092 від 25.04.2013р. на суму 8712,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1452,00 грн.);

- податкових накладних від 01.04.2013р. №16 на суму 21538,44 грн. (в т.ч. ПДВ 3589,74 грн.), від 01.04.2013р. №17 на суму 41580,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6930,00 грн.), від 01.04.2013р. №18 на суму 41580,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6930,00 грн.), від 02.04.2013р. №19 на суму 9860,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1643,40 грн.), від 02.04.2013р. №20 на суму 57291,30 грн. (в т.ч. ПДВ 9548,55 грн.), від 03.04.2013р. №21 на суму 30561,30 грн. (в т.ч. ПДВ 5093,55 грн.), від 03.04.2013р. №22 на суму 38981,26 грн. (в т.ч. ПДВ 6496,88 грн.), від 04.04.2013р. №23 на суму 35937,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5989,50 грн.), від 04.04.2013р. №24 на суму 52272,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8712,00 грн.), від 08.04.2013р. №25 на суму 3742,20 грн. (в т.ч. ПДВ 623,70 грн.), від 08.04.2013р. №26 на суму 35838,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5973,00 грн.), від 10.04.2013р. №27 на суму 43560,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7260,00 грн.), від 10.04.2013р. №28 на суму 49896,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8316,00 грн.), від 11.04.2013р. №30 на суму 47520,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7920,00 грн.), від 12.04.2013р. №31 на суму 54885,60 грн. (в т.ч. ПДВ 9147,60 грн.), від 12.04.2013р. №32 на суму 32432,40 грн. (в т.ч. ПДВ 5405,40 грн.), від 12.04.2013р. №33 на суму 40588,02 грн. (в т.ч. ПДВ 6764,67 грн.), від 15.04.2013р. №34 на суму 23344,20 грн. (в т.ч. ПДВ 3890,70 грн.), від 16.04.2013р. №38 на суму 35640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5640,00 грн.), від 16.04.2013р. №39 на суму 35640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5940,00 грн.), від 25.04.2013р. №92 на суму 8712,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1452,00 грн.), виписаних вказаним контрагентом на користь ТОВ «Пуллон».

За результатами дослідження вище перелічених первинних суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Альянс будівельників України» на адресу позивача за результатами поставки товару, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Пуллон» від 06.05.2014р. №06/05/14, наданих суду по даній справі, придбання у ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» зумовлене здійсненням господарської діяльності у формі посередництва з купівлі - продажу відповідних товарів.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Пуллон» надало суду наступні документи, які підтверджують факт реалізації придбаного у ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» товару, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності:

- копію статуту ТОВ «Пуллон»;

- копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - контрагента позивача;

- копію договору оренди від 01.04.2013р., за яким позивач орендує 120кв.м. складського приміщення, яке розташоване за адресою: Київська обл., с. Щасливе, вул. Леніна, 15 та за якою проводилась доставка товарів;

- копію податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013р. з Додатками №5 та №6;

банківські виписки на підтвердження перерахування грошових коштів ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» за придбаний товар;

- копію договору поставки №ДГ-000006 від 01.03.2013р., укладений між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Молочна країна», на виконання якого ТОВ «Пуллон» реалізувало придбаний у ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» товар;

- копії видаткових та податкових накладних, виписаних позивачем на виконання зазначеного договору;

- копії товарно-транспортних накладних, виписаних у зв'язку зі здійсненням транспортування товару, придбаного ТОВ «Торговий дім «Молочна країна»;

- копії довіреностей, виписаних ТОВ «Торговий дім «Молочна країна» на уповноважених осіб з метою отримання придбаного у позивача товару.

Аналізуючи зазначені документи, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем отримання ним економічної вигоди внаслідок виконання договорів, укладених з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Торговий дім «Молочна країна».

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не були зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Також відповідачем не доведено облік контрагентом позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за квітень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 10.12.2013р. № 2006/23-56-22-04-21-38307846 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку - контрагентом Продавця, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Додатково суд звертає увагу на те, що зі змісту зазначеного вище акта перевірки вбачається, що працівником відповідача, який проводив перевірку, встановлено укладення між позивачем та ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» двох договорів поставки №0000085 та №000006, у той час як останній укладено між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Молочна країна», що на думку суду, свідчить про не проведення такою посадовою особою вивчення первинних документів.

Крім того, наведена в Акті перевірки інформація з податкових та видаткових накладних містить арифметичні помилки, а саме загальна сума ПДВ згідно податкових накладних становить 116500,32 грн., а згідно видаткових накладних - 117089,82грн., у той час, як в результаті підрахунку сум, зазначених у названих документах виходить 123586,70 грн. (стор 4-5 акту). Натомість, під час викладення висновків, зроблених за результатами перевірки, в Акті зазначено про завищення податкового кредиту на 123567,00 грн. (стор 9 акту) без наведення розрахункових даних, на підставі яких такий висновок складений.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Пуллон» та ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 10.12.2013р. № 2006/23-56-22-04-21-38307846 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Пуллон» або його контрагента - ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням - рішенням.

Аналізуючи позовні вимоги ТОВ «Пуллон» щодо визнання протиправними і такими, що виходять за межі компетенції дій ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо визнання правочинів, вчинених ТОВ «Пуллон» з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» у період з 01 по 30 квітня 2013 року, нікчемними у зв'язку з відсутністю підстав та повноважень для такого визнання, суд приходить до наступного.

Згідно п. 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В свою чергу, діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників органу державної податкової служби на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків.

Виходячи з наведеного, дії контролюючого органу щодо викладення в акті перевірки певних висновків, а також щодо використання складеного за результатами проведеної перевірки акту в службовій діяльності, зокрема, при проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки, а відтак підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

В разі ж, якщо платник податків вважає, що викладена в акті перевірки інформація є такою, що не відповідає дійсності та/або зашкоджує його діловій репутації, такий платник не позбавлений можливості здійснити захист своєї ділової репутації в порядку цивільного або господарського судочинства.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування спірного у справі податкового повідомлення - рішення та відмови в решти позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуллон» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 січня 2014 року № 0000032204.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова