Постанова

від 12.05.2014 по справі 910/24520/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. Справа№ 910/24520/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги № 16/03 від 12.03.2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні українські технології» на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року

у справі № 910/24520/13 (суддя - Спичак О. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ден - Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні українські технології»

про стягнення 26 530, 06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: Гордієнко Г.В. - директор

ВСТАНОВИВ:

17.12.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ден - Сервіс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні українські технології» про стягнення 26 530, 06 грн., з яких: 17 860, 00 грн. - борг, 8 021, 79 грн. - пеня, 648, 27 грн. - 3 % річних (а.с.7-8).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки обладнання № 02/02/12-КП від 24.02.2012 року, стверджує, що відповідачем не в повному обсязі та несвоєчасно здійснено оплату вартості поставленого обладнання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі № 910/24520/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні українські технології» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ден-Сервіс» 17 860, 00 грн. боргу, 483, 10 грн. пені, 648, 27 грн. 3% річних та 1 231, 61 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, 12.03.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи та неповним дослідженням доказів у даній справі. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором поставки у зв'язку із чим сторонами не було підписано акту введення в експлуатацію обладнання. Крім того, скаржник зазначає, що оскільки судом першої інстанції процесуальні документи по справі направлялися за юридичною адресою апелянта: 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, кв.2, а фактичним місцезнаходження відповідача є адреса: 03150, м. Київ, вул. Лабораторна, 11, вказана обставина місцевим господарським судом була не досліджена, відтак спірне рішення прийнято за відсутністю його представників, чим порушено право відповідача на захист своїх інтересів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Новітні українські технології» було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.04.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 року склад колегії суду по розгляду апеляційної скарги ТОВ «Новітні українські технології» по справі № 910/24520/13 змінено, визначено в наступному складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді Агрикова О.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 року розгляд справи було відкладено в зв'язку з неявкою позивача у судове засідання.

Апелянт (відповідач у справі) у судовому засідання 12.05.2014 року підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові.

Позивач не скористався правом участі в судовому засіданні 12.05.2014 року, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

24.02.2012 року між сторонами у справі було укладено договір поставки обладнання № 02/02/12-КП, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Ден - Сервіс» (постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язалося поставити та передати у власність покупця обладнання (піч подова газова DAUB 27 м2 у комплекті з котлом), а ТОВ «Новітні українські технології» (відповідач у справі, покупець за договором) зобов'язалося прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.п. 2.1- 1.4. договору найменування обладнання, його перелік та інші показники вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору; постачальник зобов'язаний передати покупцю документи на обладнання: товарно-транспортну накладну, податкову накладну, інструкцію по експлуатації. Після поставки обладнання постачальник зобов'язався забезпечити монтаж та введення в експлуатацію обладнання відповідно до умов даного договору.

Договором сторони обумовили, що поставка обладнання здійснюється самовивозом на умовах EXW міжнародних Правил Інкотермс2010. Передача обладнання від постачальника покупцю підтверджується підписанням сторонами товарно-транспортної накладної. Право власності на обладнання переходить до покупця в момент підписання товарно-транспортної накладної та проведення повної оплати.(п.п.3.1-3.2 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту повного виконання взятих на себе зобов'язань (п.7.1. договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки з елементами договору підряду, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Згідно укладеного договору, в силу вимог ст.ст. 712, 837 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язався передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а також здійснити монтаж обладнання, ввести його в експлуатацію (п. 4.2 договору), провести навчання персоналу (п. 4.3 договору), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку передбаченому договором.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що постачальнику сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 5.1. договору загальна вартість договору складає 181 300, 00 грн. (17000 ЄВРО за курсом на 24.02.2012 року).

За умовами договору перший платіж (авансову передоплату) покупець здійснює в розмірі 148 440,00 грн. (13900 ЄВРО за курсом на 24.02.2012 року) протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами товарно-транспортної накладної за реквізитами, вказаними у розділі 8 даного договору (п.5.2. договору).

Другий платіж у розмірі 32 860,00 грн. (3100 ЄВРО за курсом на 24.02.2012 року) покупець здійснює протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію (п.5.3. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу обладнання на суму 181 300,00 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною № 37 від 08.05.2012 року (а.с.13) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 654202 від 08.05.2012 року (копії наявні у матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідач за поставлене обладнання розрахувався частково у сумі 163 440,00 грн., і його заборгованість по оплаті вартості обладнання становить 17 860,00 грн., які не сплачено на час звернення до суду.

Місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 525 , 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, дійшов висновку про правомірність та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17 860,00 грн. боргу по оплаті вартості обладнання, оскільки відповідач прийняв поставлене позивачем обладнання відповідно до видаткової накладної, частково здійснив оплату, розміру заборгованості не заперечив та не спростував під час розгляду спору. Крім того, суд задовольнив вимоги про стягнення річних, в порядку ст. 625 ЦК України та частково пені за порушення грошового зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що укладаючи договір поставки обладнання № 02/02/12-КП від 24.02.2012 року, сторони передбачили, що постачальник після передачі обладнання у розпорядження покупця зобов'язується забезпечити його монтаж, введення в експлуатацію, навчання персоналу покупця (п.п.1.4, 4), що підтверджується підписанням Актів виконаних робіт (п.4.8) та введення обладнання в експлуатацію. При цьому, за умовами договору відповідач здійснює другий платіж вартості обладнання саме після підписання Акту введення в експлуатацію (п.п.5.2., 5.3. договору).

Апелянт обґрунтовано звертає увагу на невідповідність представлених в матеріалах доказів умовам договору, оскільки підставою проведення покупцем платежів, згідно договору, є товарно-транспортна накладна та Акт введення обладнання в експлуатацію, а позивачем, як доказ поставки та настання строку оплати представлено лише видаткову накладну та довіреність на право отриманні товарно-матеріальних цінностей.

Однак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія дійшла висновку, що посилання відповідача на те, що видаткова накладна не підписана ним і документи представлені позивачем не є підставою проведення оплати за договором поставки № 02/02/12-КП від 24.02.2012 року є необґрунтованими, оскільки умовами договору передбачено самовивіз обладнання на умовах EXW (Правил Інкотермс2010) зі складу постачальника і фактичне отримання обладнання відповідачем не заперечується, як і проведення першого платежу.

Однак, обов'язковою умовою здійснення повної оплати вартості обладнання (другий платіж), згідно умов п.5.3. договору є підписання сторонами акту введення в експлуатацію вказаного обладнання, який між сторонами не підписано і в матеріалах справи такий відсутній, отже у відповідача не виник обов'язок повної оплати.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду та прийняття судом рішення право позивача не було порушено, оскільки у відповідача не виникло обов'язку на проведення другого платежу, відтак позов є передчасним і позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 860, 00 грн. не підлягають до задоволення як необґрунтовано заявлені.

Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення пені та річних є похідними від основної вимоги про стягнення боргу, який судом визнано недоведеним, не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення пені та відсотків.

В обґрунтування своїх заперечень апелянт стверджує, що фактичне місцезнаходження відповідача є м. Київ, вул. Лабораторна, 11, а місцевим господарським судом процесуальні документи по справі направлялися за юридичною адресою апелянта: 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, кв.2, у зв'язку з чим спірне рішення прийнято за відсутністю його представників, чим порушено право відповідача на захист своїх інтересів.

Дане твердженням апелянта спростовується наявними у матеріалах справи доказами, оскільки згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Статуту товариства юридична адреса відповідача - 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, кв.2, дана адреса зазначена відповідачем у договорі, значиться в позовній заяві, за даною адресою судом направлялися всі процесуальні документи. Відповідач не представив доказів повідомлення контрагента за договором про фактичне місцезнаходження та зміну адреси, такі зміни не було внесено до реєстраційного органу, відтак місцевим господарським судом належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду спору.

У доповненнях до апеляційної скарги поданої до суду 09.04.2014 року апелянт просить також скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 10.02.2014 року про відкладення розгляду справи.

Колегія Київського апеляційного господарського суду визнає дану вимогу апелянта безпідставною та неправомірною, оскільки згідно вимог ст. ст. 77, 106 ГПК України ухвала про відкладення розгляду справи не підлягає оскарженню.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, що стало підставою прийняття неправильного рішення, тому рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі № 910/24520/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні українські технології» на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі № 910/24520/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі № 910/24520/13 скасувати, прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ден-Сервіс» (80465, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, смт. Новий Яричів, вул. Шашкевича, 29, код ЄДРПОУ 36767240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні українські технології» (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, 11, код ЄДРПОУ 25270723) 913, 50 грн. витрат по сплаті судового збору за перегляд рішення суду в апеляційній інстанції.

5. Наказ Господарського суду м. Києва № 910/24520/13 від 28.02.2014 року про примусове виконання рішення визнати таким, що втратив чинність.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови апеляційного суду.

7.Справу № 910/24520/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді О.В. Агрикова

М.А. Руденко