Постанова

від 09.07.2014 по справі 910/24520/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 910/24520/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Прокопанич Г.К., суддів:Алєєвої І.В., Мирошниченка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕН-Сервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 р. у справі№ 910/24520/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕН-Сервіс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новітні українські технології" про стягнення 26 530,06 грн.

За участю представників:

позивача:Не з'явилися; відповідача:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

17.12.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ден - Сервіс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні українські технології" про стягнення 26 530, 06 грн., з яких: 17 860, 00 грн. - борг, 8 021, 79 грн. - пеня, 648, 27 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. (суддя Спичак О.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні українські технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ден-Сервіс" 17 860, 00 грн. боргу, 483, 10 грн. пені, 648, 27 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 р. (судді: Жук Г.А., Агрикова О.В., Руденко М.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕН-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в яких просить скасувати її та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.02.2012 р. між сторонами у справі було укладено договір поставки обладнання № 02/02/12-КП, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ "Ден - Сервіс" (постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язалося поставити та передати у власність покупця обладнання (піч подова газова DAUB 27 м2 у комплекті з котлом), а ТОВ "Новітні українські технології" (відповідач у справі, покупець за договором) зобов'язалося прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.п. 2.1- 1.4. договору найменування обладнання, його перелік та інші показники вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору; постачальник зобов'язаний передати покупцю документи на обладнання: товарно-транспортну накладну, податкову накладну, інструкцію по експлуатації. Після поставки обладнання постачальник зобов'язався забезпечити монтаж та введення в експлуатацію обладнання відповідно до умов даного договору.

Договором сторони обумовили, що поставка обладнання здійснюється самовивозом на умовах EXW міжнародних Правил Інкотермс 2010. Передача обладнання від постачальника покупцю підтверджується підписанням сторонами товарно-транспортної накладної. Право власності на обладнання переходить до покупця в момент підписання товарно-транспортної накладної та проведення повної оплати.(п.п.3.1-3.2 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту повного виконання взятих на себе зобов'язань (п.7.1. договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки з елементами договору підряду, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Згідно укладеного договору, в силу вимог ст.ст. 712, 837 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язався передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а також здійснити монтаж обладнання, ввести його в експлуатацію (п. 4.2 договору), провести навчання персоналу (п. 4.3 договору), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку передбаченому договором.

Згідно п. 5.1. договору загальна вартість договору складає 181 300, 00 грн. (17000 ЄВРО за курсом на 24.02.2012 р.).

За умовами договору перший платіж (авансову передоплату) покупець здійснює в розмірі 148 440,00 грн. (13900 ЄВРО за курсом на 24.02.2012 року) протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами товарно-транспортної накладної за реквізитами, вказаними у розділі 8 даного договору (п.5.2. договору).

Другий платіж у розмірі 32 860,00 грн. (3100 ЄВРО за курсом на 24.02.2012 р.) покупець здійснює протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію (п.5.3. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу обладнання на суму 181 300,00 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною № 37 від 08.05.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 654202 від 08.05.2012 р.

Звертаючись до суду, позивач стверджує, що відповідач за поставлене обладнання розрахувався частково у сумі 163 440,00 грн., і його заборгованість по оплаті вартості обладнання становить 17 860,00 грн., які не сплачено на час звернення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 525 , 526, 626, 629 ЦК, дійшов висновку про правомірність та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17 860,00 грн. боргу по оплаті вартості обладнання, оскільки відповідач прийняв поставлене позивачем обладнання відповідно до видаткової накладної, частково здійснив оплату, розміру заборгованості не заперечив та не спростував під час розгляду спору.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що обов'язковою умовою здійснення повної оплати вартості обладнання (другий платіж), згідно умов п.5.3. договору, є підписання сторонами акту введення в експлуатацію вказаного обладнання, який між сторонами не підписано і в матеріалах справи такий відсутній.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Так, укладаючи договір поставки обладнання № 02/02/12-КП від 24.02.2012 року, сторони передбачили, що постачальник після передачі обладнання у розпорядження покупця зобов'язується забезпечити його монтаж, введення в експлуатацію, навчання персоналу покупця (п.п.1.4, 4), що підтверджується підписанням Актів виконаних робіт (п.4.8) та введення обладнання в експлуатацію. При цьому, за умовами договору відповідач здійснює другий платіж вартості обладнання саме після підписання Акту введення в експлуатацію (п.п.5.2., 5.3. договору).

Обов'язковою умовою здійснення повної оплати вартості обладнання (другий платіж), згідно умов п.5.3. договору є підписання сторонами акту введення в експлуатацію вказаного обладнання, який між сторонами не підписано і в матеріалах справи такий відсутній, отже у відповідача не виник обов'язок повної оплати.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду та прийняття судом рішення право позивача не було порушено, оскільки у відповідача не виникло обов'язку на проведення другого платежу, відтак позов є передчасним і позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 860, 00 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення пені та річних є похідними від основної вимоги про стягнення боргу, яку судом визнано недоведеною, вірно були не задоволені і вимоги про стягнення пені та відсотків рычних.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які має суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕН-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 р. у справі № 910/24520/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Мирошниченко