Постанова

від 17.04.2014 по справі 826/3484/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року № 826/3484/14

о 11год. 38 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі содового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвергент Медія Груп У"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податковтх повідомлень-рішень від 24.10.2013 року №0004162203 та №0004152203, -

за участю представників сторін:

від позивача Деледивка С.Г., Бондар С.О.,

від відповідача Мельник А.А.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Конвергент Медія Груп У» (далі - позивач, ТОВ «Конвергент Медіа Груп У») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2013 року №0004162203 та №0004152203.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 02.10.2013 року №1325/26-56-22-03-09/37176461 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Лакатек», прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 року №0004162203 та №0004152203, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує проти задоволення позову та вказує на обґрунтованість висновків акту перевірки від 02.10.2013 року №1325/26-56-22-03-09/37176461 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 24.10.2013 року №0004162203 та №0004152203. Так, відповідачем вказано на нікчемність господарських операцій між ТОВ «Конвергент Медіа Груп У» та ТОВ «Лакатек» як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за відсутності підтвердження господарських операцій первинними документами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Конвергент Медіа Груп У», зареєстровано як юридичну особу Шевченківською районною у місті Києві Державною адміністрацією 12.01.2009 року, ідентифікаційний код юридичної особи 36283841, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №305596.(а.с.161)

На час розгляду справи ТОВ «Конвергент Медіа Груп У» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 10.08.2010 року (індивідуальний податковий номер - 371764626562), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200010377. (а.с.158)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Конвергент Медіа Груп У» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Лакатек» з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. та складено акт перевірки від 02.10.2013 року №1325/26-56-22-03-09/37176461. (т.1 а.с.16)

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Конвергент Медіа Груп У»:

1) п.п.16.1.2, п.16.1 ст.16, п.22.1 ст.22, п.44.1 ст.44, п.138.1, пп.138.5.1 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 146622 грн., в т.ч. по періодам:

- 1 квартал 2012 року у сумі 69932 грн.,

- півріччя 2012 року у сумі 142622 грн.,

- 9 місяців 2012 року у сумі 142622 грн.,

- 2012 рік у сумі 142622 грн.

2) пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п.22.1 ст.22, п.44.1 ст.44, абз.3 п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 100012 грн., в т.ч. по періодах:

- лютий 2012 року в розмірі 22335 грн.,

- березень 2012 року в розмірі 26704 грн.,

- квітень 2012 року в розмірі 50973 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 24.10.2013 року №0004152203, яким збільшено податок на прибуток на загальну суму 178278 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 142622 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 35656 грн.;

- від 24.10.2013 року №0004162203, яким збільшено суму податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 125015 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 100012 грн. та за штрафними санкціями в сумі 25003 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02.10.2013 року №1325/26-56-22-03-09/37176461 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Конвергент Медіа Груп У» та ТОВ «Лакатек» з метою штучного формування податкового кредиту та складу валових витрат, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем та ТОВ «Конвергент Медіа Груп У» (виконавець) укладено договори з ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» (замовник) від 26.08.2011р. №G4P-3061567694, від 14.11.2011р. №G4P-3061713250, від 08.11.2011р. №G4P-3061702846, від 02.02.2012р. №G4P-3061861902, відповідно до яких замовник дає завдання, а виконавець бере на себе зобов'язання організувати підтримку та обслуговування твору у формі інтернет-сайта за доменною адресою www.olay.ua, www.contest.pampers.ua, www.pampers.ua, для реклами товарів під торговою маркою групи компаній «Procter&Gamble», а замовник погоджується прийняти надані послуги та сплатити їх вартість.

Виконуючи умови договорів з ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна», позивач (замовник) уклав договір з ТОВ «Лакатек» (виконавець) від 16.01.2012 року №160112, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника роботу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. (а.с.119)

На підтвердження виконання умов договору та отримання послуг позивачем надано суду копію названого договору, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.02.2012 року №1, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.02.2012 року №2 акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.03.2012 року №3, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.04.2012 року №4 (а.с.120-123)

На ім'я позивача ТОВ «Лакатек» виписано податкові накладні від 24.02.2012 року №16, від 24.02.2012 року №17, від 12.03.2012 року №24, від 20.04.2012 року №31 (а.с.124-128).

Окрім того, станом на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лакатек» останній був належним чином зареєстрований і як юридична особа, і як платник податку на додану вартість.

Розрахунок між позивачем та спірним контрагентом проводився у безготівковій формі, на підтвердження сплати сум за договорами позивачем надано виписки по рахунку (а.с.142).

Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів.

Також позивачем надано до матеріалів справи на підтвердження реальності виконання послуг докази, а саме: технічне завдання до договорів, скріншоти банерів та інтернет-сторінок сайтів, звіти , тощо.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Лакатек», вказано на висновки акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2012 року №695/22-40/36283841 «Про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лакатек» по взаємовідносинах з контрагентами , якими сформовано податковий кредит за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 року» та від 09.07.2012 року №751/22-40/36283841 «Про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лакатек» по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року». При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Також представник відповідача вказує на те, що відповідно до постанови слідчого, допитаний в рамках кримінального провадження СВ ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві гр. ОСОБА_6, який значиться директором ТОВ «Лакатек» показав, що жодного відношення до реєстрації та здійснення господарської діяльності на вищевказаному підприємстві не має, жодних документів, що стосується ведення господарської діяльності від імені керівника ТОВ «Лакатек» гр.ОСОБА_6 не складав та не підписував.

Водночас суд не бере до уваги доводи та посилання представника відповідача з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Виходячи з вищевикладеного, посилання відповідача на протокол допиту гр. ОСОБА_6 не є доказом нікчемності цивільно-правового правочину, оскільки сама по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор контрагента був номінальним керівником, податковим органом не подано, узгодженості дій позивача та контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не наведено. Також суд звертає увагу, що інформації щодо встановлення вироком суду обставин щодо фіктивності реєстрації контрагента позивача, відповідачем суду не надано.

Водночас, до матеріалів справи надано лист старшого слідчого 2-го відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яким надана інформацію, що кримінальне провадження, на яке посилався представник відповідача закрито від 27.09.2013 року.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічну правову позицію висловлено також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Конвергент Медіа Груп У» та ТОВ «Лакатек» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд вважає, що відповідачем неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 року №0004162203 та №0004152203 підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Конвергент Медіа Груп У» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2013 року №0004162203 та №0004152203 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24.10.2013 року №0004162203 щодо донарахування ТОВ «Конвергент Медіа Груп У» податку на додану вартість на загальну суму 125015,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24.10.2013 року №0004152203 щодо донарахування ТОВ «Конвергент Медіа Груп У» податку на прибуток на загальну суму 178278,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвергент Медіа Груп У» витрати по сплаті судового збору у розмірі 606 грн. 59 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17 квітня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 22 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова