Рішення

від 08.04.2014 по справі 330/2901/13-ц

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

2/330/38/2014

Справа № 330/2901/13-ц

"08" квітня 2014 р. Якимівський районний суд Запорізької області

в складі головуючого судді Ковальчук О.А.

при секретарі Базаджи Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Якимівка Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, : Реєстраційна служба Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в Запорізькій області про визнання інвестиційного договору недійсним, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 04.12.2012 року № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 20.12.2007 року між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 був укладений попередній договір № 1. Згідно з умовами Попереднього Договору сторони в подальшому зобов'язалися укласти Договір купівлі-продажу нерухоме майно, а саме: 50 % одноповерхового літнього будинку, згідно технічного паспорту БТ1 па базу відпочинку «Любава» від 2007 року за № 26 літ 0-1 загальною площею 72,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.Згідно з умовами Договору сторони зобов'язались у термін до 20.05.2009 року укласти Договір купівлі-продажу вищезазначеного майна.Окрім цього, відповідно до умов цього Договору ОСОБА_2 погодилася на проведення ОСОБА_1 реконструкції, переобладнання, капітального або інших видів ремонту, будь-яких поліпшень майна, в тому числі і невід'ємних, проведення благоустрою території, на якій розташоване майно, проведення та забезпечення функціонування систем енерго- ,газо-, водопостачання. Відповідно до погоджених з ОСОБА_2 умов позивачем з грудня 2007 року по січень 2009 року власним коштом була проведена реконструкція будинку, про що свідчать Договір про надання послуг по складанню кошторисів по ескізному проекту реконструкції літніх будників від 12,12.2007 р., локальні кошториси до Договору підряду; плани зведення другого поверху, що підписані підрядником та ОСОБА_1, акт прийому-передачі від 28.07.2009 року. згідно з яким ОСОБА_1 сплатив підряднику ОСОБА_6 356 638 гривень 80 копійок .Крім того ним було змонтовано вставки між корпусом «А» та «В» та окремо витрачено на не кошти в розмірі 49 000 грн,, що підтверджується кошторисом від 14.02.2008 року. Внаслідок проведеної реконструкції майна жила площа будинку з 72,4 кв м збільшилася до 245,2 кв. м.

20 січня 2009 року позивач з ОСОБА_2 уклали Додаткову угоду №1 до Попереднього договору № 1 від 20.12,2007 року про уточнення термінів основного договору, порядок проведення оплати та передачі нерухомого майна. 11 лютого 2009 року позивач з ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна - 50 % першого та другого поверхів літнього будинку № 26 літ 0-1, та-другого поверху будинку № 25 літ Н-1, із з'єднанням першого та другого поверхів будинків № 26 літ 0-1 та № 25 літ Н-1 за адресою: АДРЕСА_1. Після укладання договору позивач переселився до збудованого повністю за його рахунок будинок. Проте відповідачами було порушено умови договору щодо передачі йому об'єкту нерухомості, внаслідок чого він був вимушений звернутися до Якимівського районного суду

Запорізької області з позовною заявою про визнання Договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.26 березня 2012 року Якимівським районним судом Запорізької області було ухвалено рішення по справі № 828/164/2012 р. провадження № 2/828/69/2012 р., яким в позові ОСОБА_1 ФОН ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу нерухомого майна дійсним відмовлено. Вищевказаними рішеннями суду було встановлено, що «... .жодна із сторін не має документів, що б підтверджували право власності на спірне нерухоме майно відповідно до закону, або ж введення його в експлуатацію чи проведення державної реєстрації цього майна». Починаючи з 2007 року і дотепер позивач проводив ремонті роботи в зазначеному вище будинку, провів роботи по реконструкції будинку, побудував другий поверх, дбав про благоустрій прибудинкової території, сплачував всі комунальні платежі, проводив всі необхідні дії для належного утримання вищевказаного майна. На виконання договору купівлі-продажу було передано ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 278 550 грн.Це підтверджується рішенням суду від 19.06.2013 р. по справі № 331/326/13~ц провадження № 2/331/381/13, що було залишено в силі рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 07.08.2013 року.

12 вересня 2012 року між ОСОБА_3, як забудовником та ОСОБА_4, як інвестором, було укладено інвестиційний договір будівництва об*єкта нерухомості. Предметом цього Договору була участь Сторін у будівництві житлового будинку з отриманням у загальну пайову власність Сторін відповідної частини Житлового будинку на умовах і в порядку, передбачених Інвестиційним договором. Предметом інвестиційного договору будівництва об'єкта нерухомості була участь сторін у будівництві житлового будинку, вже був побудований позивачем за його кошти.

4 грудня 2012 року Виконавчим комітетом Кирилівської селищної ради було прийняте Рішення № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», на підставі якого було видане Свідоцтво про право власності у спільну часткову власність на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1 /2 частині кожному. 31 травня 2013 року між ОСОБА_3 (як Дарувальником) та ОСОБА_2 (як Обдаровуваною) було укладено Договір дарування частки спірного житлового будинку, у відповідності до якого ОСОБА_3 було передано безоплатно у власність ? частка Житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, будинок, який позивач побудував власними зусиллями, за рахунок потрачених власних коштів, спочатку незаконно був закріплений на праві власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі інвестиційного договору та рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради, а потім незаконно подарований ОСОБА_2 шляхом укладання договору дарування. Позивач вважає, що всі вчинені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, моральним засадам, Закону України «Про інвестиційну діяльність». Відповідачі уклали інвестиційний договір, який не відповідає вимогам норм п. ст. 4, ч, ч.1,3 ст.8 Закону України «Про інвестиційну діяльність», яким встановлено, що інвестор у порядку. передбаченому законодавством України, зобов'язаний подавати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій, одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво, одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва архітектурних вимог. Ніяких дозволів або узгоджень відповідних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво, ніякого комплексного висновку державної експертизи щодо додержання архітектурних вимог відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають. Позивач посилається до ч.2 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», де зазначено, що забороняється інвестувати в об*єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Інвестиційний договір порушив права ОСОБА_1 та законні інтереси, суперечить моральним засадам суспільства, а також фактичним обставинам справи, а тому підлягає визнанню його судом недійсним. Укладенням інвестиційного договору було порушено його права та законні інтереси, як третій стороні, було завдано матеріальної та моральної шкоди.Відповідачем-2 і Відповідачем-3 було неправомірно отримано у власність спірний будинок. Відповідно до контексту ст. 658, 203 ЦК України, право розпорядження річчю є похідним від права власності. Право розпорядження, в тому числі й відчуження, належить власникові. Дарування частки вищезазначеного будинку було вчинено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, тобто з порушенням вимог ч.2 ст. 203 ЦК України, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним. Вказане, згідно з ч. 1 ст, 215, ст. 21.6 ЦК України, є підставою для визнання договору дарування частки житлового будинку від 31.05.2013 р. недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. З огляду на вищевказане, необхідно скасувати Рішення Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» № 566 від 04.12.2012 р., а також визнати недійсним Договір дарування частки житлового будинку від 31 травня 2013 року, так як він був укладений без дотримання норм чинного законодавства, та на підставі незаконного привласнення об'єкту нерухомості, Також необхідно скасувати державну реєстрацію прав Відповідачів на спірний будинок.Оскільки всі матеріали по будівництву та реконструкції спірного будинку, а також проектні роботи велися за рахунок позивача, а до укладення інвестиційного договору судом встановлено, шо ніхто не мав документів, які б підтверджували право власності на спірне нерухоме майно, або ж введення його в експлуатацію чи проведення державної реєстрації цього майна, то переконаний, що позивач має право отримати у власність цей об'єкт нерухомості. Позивач просив визнати недійсним повністю з моменту укладання інвестиційний договір будівництва об*єкта нерухомості від 12.09.2012 року, укладений між ОСОБА_3, як інвестором, та ОСОБА_4, як забудовником, визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Кирилівської селищної ради від 04.12.2012 року № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», скасувати державну реєстрацію права власності ? частини спірного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, визнати повністю з моменту укладання договір дарування частки жилого будинку від 31.05.2013 року, укладений між ОСОБА_2 , як обдарованою та ОСОБА_3, як дарувальником, скасувати державну реєстрацію права власності на ? частину будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

26.12.2013 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_10, яке було підтримано позивачем, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 залишені без розгляду.

25.03.2014 року за письмовим клопотанням позивача ОСОБА_1 та клопотанням його представника в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, : Реєстраційна служба Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в Запорізькій області про скасування державної реєстрації права власності на ? частини на спірний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, про скасування державної реєстрації права власності на ? частини на спірний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, про визнання недійсним повністю з моменту укладання договір дарування частки житлового будинку від 31.05.2013 року, укладений між ОСОБА_2 та та ОСОБА_3 були залишені без розгляду.

В заяві про залишення частини позовних вимог без розгляду (а.с.199 т.1) позивач, не уточнюючи позовні вимоги, просить визнати недійсним повністю з моменту укладання інвестиційний договір будівництва об*єкта нерухомості від 12.09.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 04.12.2012 року № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», скасувати державну реєстрацію права власності ? частини на будинок за ОСОБА_4

25.03.2014 року позивач в судове засідання не з*явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю. Представник позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав вимоги позивача ОСОБА_1 на підставах викладених в позові, і просить їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_13 та представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали в повному обсязі, мотивуючи тим, що надані позивачем докази є не належними, посилаючись на договір підряду будівництва будинку ,позивач не надав цей договір в судове засідання, посилаючись на те, що будинок був реконструйований за його власні кошти, позивач не надав акт приймання виконаних робіт за формою N КБ-3 та «Довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди» за формою N КБ-3.Позивач не надав дозвіл на виконання таких робіт, заяви від забудовника, рішення місцевої ради, будівельний паспорт, висновок експертизи, позивач не надав докази отримання земельної ділянки під спірним будинком, право виконувати будівельні роботи чи затвердженого проекту.Крім того є рішеням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2013 року: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто кошти в сумиі 278 550 гривень, які були передані нібито ОСОБА_2 ОСОБА_1 на виконання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна.Зміна власника та укладання інвестиційного договору не порушує прав позивача ОСОБА_1 ніяким чином, інвестиційний договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений згідно діючого законодавства про інвестиційну діяльність, після будівництва спірний будинок був ведений в експлуатацію, про що свідчить декларація про готовність об*єкта до експлуатації. Виходячи з цього підстав для скасування рішення Кирилівської селищної ради від 12.09.2012 року «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» та скасування державної реїєстрації права власності на ? частину будинку за ОСОБА_4 не має. Представник відповідача ОСОБА_4 просить в разі відмови задоволення позову стягнути судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу, в сумі 8400 гривень, та підтверджуються рахунками про оплату, угодою про надання правової допомоги, актами приймання-передачі виконаних робіт.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 повторно не з*явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи через представника ОСОБА_11 Його представник ОСОБА_11 в судове засідання не з*явилася, просить справу слухати без його участі (а.с.227), надала письмові пояснення, в яких не визнає позовні вимоги за таким ж підставами, як і представники відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4. (а.с.28 т.2).

В судове засідання представник відповідача виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області в судове засідання повторно не з*явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляює самостійних вимог щодо предмету спору, Рєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області не з*явися повторно, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляює самостійних вимог щодо предмету спору, інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в Запорізькій області, не з*явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутністю та письмові пояснення (а.с.45,46), де роз*яснив процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об*єктів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 сторони, суд вважає, що позовні вимоги незаконні, необгрунтовані і не підлягають задоволенню за наступними підставами:

В судовому засіданні встановлено, що

ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_2 (далі -Відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - Відповідач 2), ОСОБА_4 (далі - Відповідач 3), Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (далі - Відповідач 4) за участю третіх осіб - Реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області (далі - Третя особа 1), Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області (далі - Третя особа 2) про визнання недійсним інвестиційного договору, визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради про видачу Свідоцтва на право власності, скасування державної реєстрації 1/2 частини спірного будинку, визнання недійсним договору дарування цієї частини будинку та скасування його державної реєстрації, визнання права власності на цю частину будинку за ОСОБА_1 У позовній заяві Позивач, як на обґрунтування пред'явленого позову посилався на те, що на підставі укладеного 20.12.2007 р. Попереднього договору № 1 з Відповідачем 1, сторони зобов'язалися у термін до 20.05.2009р. укласти договір купівлі - продажу 50% одноповерхового літнього будинку, згідно технічного паспорту БТІ на базі відпочинку «Любава» від 2007р. за № 26 літ 0-1 загальною площею 72,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке Відповідач 1 отримав згідно рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2007р. у справі № 16/263/07. 12.09.2011р. Відповідач 2, як забудовник, та Відповідач З, як інвестор, уклали інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості на цей будинок. Позивач зазначив у позові, що предметом інвестиційного договору будівництва об'єкта нерухомості була участь сторін у будівництві житлового будинку, який вже був побудований раніше ним за власні кошти (аркуш 4 позовної заяви). Інвестиційний договір суперечить моральним засадам суспільства, а також фактичним обставинам справи, тому є недійсним, отже Відповідачем 2 та Відповідачем 3 було неправомірно отримано у власність спірний будинок, державна реєстрація якого підлягає скасуванню. Рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» № 566 від 04.12.2012р. Позивач вважає недійсним. Дарування частки вищевказаного будинку було вчинено Відповідачем 2, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, тобто договір дарування від 31.05.2013р. є недійсним. Право власності на спірний будинок просив визнати за ним.

Позивач неодноразово частково -змінював свої вимоги та просив у відповідності до його заяв залишити деякі його вимоги без розгляду, в тому числі визнання договору дарування частини будинку недійсним, скасування його державної реєстрації та визнання за Позивачем права власності на цю частину будинку. 26.12.2013 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_10, яке було підтримано позивачем, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 залишені без розгляду. Якимівський районний суд Запорізької області ухвалою від 25.03.2014 р. залишив без розгляду вимоги Позивача про скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частини спірного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, про скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частини спірного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, про визнання недійсним повністю з моменту укладання договір дарування частки житлового будинку від 31.05.2013 p., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Позивач наразі просить визнати недійсним інвестиційний договір, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 12.09.2012 p., визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради про видачу Свідоцтва на право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частини спірного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4Вимоги Позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.Відповідач ОСОБА_3, як забудовник, та ОСОБА_4, як інвестор, уклали інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості та відповідно виконали його умови.Доводи Позивача про те, що згаданий інвестиційний договір суперечить моральним засадам суспільства, а також фактичним обставинам справи, тому є недійсним, а рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» № 566 від 04.12.2012р. є незаконним та підлягає скасуванню є необгрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства України.Посилання Позивача у позові на те, що предметом спірного інвестиційного договору будівництва об'єкта нерухомості була участь сторін у будівництві житлового будинку, який вже був побудований раніше ним за власні кошти (аркуш 4 позовної заяви) Позивач сам спростував у позові та додатками до нього.Як вбачається із наданого суду Позивачем Попереднього договору № 1 укладеного 20.12.2007 р. з Відповідачем 1, сторони зобов'язалися у термін до 20.05.2009р. укласти договір купівлі - продажу 50% одноповерхового літнього будинку, згідно технічного паспорту БТІ на базі відпочинку «Любава» від 2007р. за № 26 літ 0-1 загальною площею 72,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке Відповідач 1 отримав згідно рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2007р. у справі №16/263/07. 12.09.2011р.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 (далі - Постанова) з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді справ про визнання правочинів недійсними Пленумом Верховного Суду України судам надано роз'яснення про те, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини -якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224, тощо) та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Частиною 5 п. 5 Постанови судам роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, Позивач звертаючись до суду із даним позовом, вимагаючи визнання недійсним повністю з моменту укладання інвестиційного договору будівництва об'єкта нерухомості від 12.09.2012р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не будучи стороною інвестиційного договору зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правого захисту Позивача.Ухвалюючи рішення по справі, суд приймає до уваги у якості доказів по справі заяви позивача про залишення без розгляду його вимог щодо визнання за ним права власності на спірне майно, як відсутність порушення його прав та інтересів.У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодекс у України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, обов'язком Позивача, відповідно до ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач вказав, що на підставі укладеного 20.12.2007 р. Попереднього договору № 1 з Відповідачем 1, сторони зобов'язалися у термін до 20.05.2009р. укласти договір купівлі - продажу 50% одноповерхового літнього будинку, згідно технічного паспорту БТІ на базі відпочинку «Любава» від 2007р. за № 26 літ 0-1 загальною площею 72,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке Відповідач 1 отримав згідно рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2007р. у справі № 16/263/07.

Як вбачається із вказаного рішення суду, за Відповідачем ОСОБА_2 визнано право власності на нерухоме майно, в тому числі будинки №№ 25 і 26. Втім, вказане рішення суду, як правовстановлюючий документ не зареєстрований в БТІ, відтак право власності на зазначене нерухоме майно Відповідач 1, згідно правил ст. 657 ЦК України не набула, а відповідно до ст. 658 ЦК України, право продажу нерухомого майна належить його власнику. Крім того, попередній договір мав підписуватися сторонами у порядку, визначеному законом для договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Проте, попередній договір нотаріально не посвідчено, а тому є нікчемним і не потребує визнання його таким судом.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги у цій цивільній справі, надав також суду у якості доказу рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2013 р. у цивільній справі №331/326/13-ц за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутої грошової суми. Цей позов ОСОБА_1 вмотивував укладеним між сторонами попереднім договором від 20.12.2007 р. та договором купівлі-продажу спірного будинку від 11.02.2009 p., які у цьому рішенні судом визнано такими, що оформлені з порушеннями, які не дозволяють проводити оформлення право власності на нерухоме майно, тобто не оформлені нотаріально та не зареєстровані в БТІ, а відтак вони є нікчемними правочинами, які є недійсними через невідповідність їх вимогам закону та не потребують визнання їх такими судом. Проте, рішенням суду по цій цивільній справі задоволене вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 278550,00 грн., які значилися в згаданих попередньому договорі та договорі купівлі-продажу спірного будинку. 07.08.2013 р. рішенням Апеляційного суду Запорізької області вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін в цій частині позову. Рішення набрало чинності.

Крім того, за позовом Позивача, договір купівлі - продажу майна від 11.02.2009 p., укладений між Позивачем та Відповідачем 1 рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 26.03.2012 р. у справі № 2/828/69/2012, залишеного без змін ухвалами відповідно Апеляційного суду Запорізької області від 23.05.2012 р. № 22ц-2642/12 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2012 p., дійсним не визнано. Відмовляючи ОСОБА_1 у позові про визнання дійсним цього договору, суд дійшов висновку, що цей договір купівлі-продажу не породжує для Позивача ОСОБА_1 права власності на майно, що є предметом договору купівлі-продажу.Встановлені цим судовим рішенням факти спростовують доводи Позивача про те, що він збудував спірний будинок за власний кошт.

Отож, ці рішення судів є належними доказами, якими Позивач спростував наявність по даній справі факту порушення його прав та законних інтересів.

Доказів про незаконність оспорюваного інвестиційного договору Позивач суду не надав.

Приєднане судом до справи клопотання Позивача від 02.02.2014 р. «Про долучення та витребування доказів» із доданими п'ятьма відповідями установ та організацій, не можуть прийматися судом до уваги при вирішенні цього спору. Як вбачається із цих документів та змісту клопотання, Позивач витребував та надав до приєднання до справи інформацію про будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, згідно з приєднаними Позивачем до позову витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та п. 1 договору дарування між ОСОБА_3, в особі його представника ОСОБА_12, та ОСОБА_2 від 31.05.2013 p., спір між сторонами йде про будинок без номеру за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0,0166 га, яка належала Дарувальнику на підставі державного Акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯИ № 596305, кадастровий № 2320355400:11:003:0262. Цю ж адресу частини спірного будинку Позивач наводить у позовній заяві від 25.10.2013 р. та заяві про збільшення розміру позовних вимог від 02.12.2013 р. і їх прохальних частинах.

Позивач не навів у позові порушень чинного законодавства та не надав доказів, які б слугували підставою недійсності оскаржуваного ним інвестиційного договору, що у будь-якому разі унеможливлює визнання його недійсним.

У позовній заяві Позивач також вказує, що реконструкцію і прибудову нерухомого майна останній здійснював за власний рахунок. Як на докази викладеного посилається на договір про надання послуг із складання кошторисів по ескізному проекту реконструкції літніх будинків від 12.12.2007р., локальні кошториси до договору підряду, план реконструкції, а також акти прийому-передачі від 28.07.2009р. загальною вартістю 356 638,80 грн.

Як вбачається із рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 04.11.2013 р. у справі № 330/2901/13-ц 2/330/657/2013, Позивач надавав вже суду ці самі докази, але йому було відмовлено у визнанні дійсним договору купівлі-продажу цього ж спірного нерухомого майна. Вказані копії документів Відповідача 2, не можуть прийматися судом як докази у цій справі, оскільки кошторис не підтверджує факт виконання робіт у капітальному будівництві.

Так, належними та допустимими доказами факту виконаних робіт, визначення їх вартості і остаточної прийомки мають бути відповідні документи по формам, затвердженим Наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 21.06.2002р. № 237/5.

Позивач зазначає, що здійснював самочинне будівництво. У відповідності до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Позивачем не надано доказів про його право власності на земельну ділянку під спірним будинком, про право виконувати будівельні роботи чи затвердженого проекту.

Так, на час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про планування і забудову територій» у відповідності до ст. 24 якого юридичні та фізичні особа, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київських та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень, відповідними радами, дозвіл та письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, до якої додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Статтею 28 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлено необхідність наявності проектна документація на будівництво об'єктів містобудування, що розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Позивачем не надано доказів отримання дозволу органів місцевої влади на будівництво, нотаріальної згоди користувача (власника) земельної ділянки і проектної документації на будівництво, що говорить про відсутність у останнього права на здійснення будівельних робіт із реконструкції і добудови нерухомого майна.

Визнання недійсним Інвестиційного договору Позивач вмотивував тим, що він суперечить моральним засадам суспільства.

В ході розгляду справи по суті, порушень актів цивільного законодавства України не виявлено.

Доводи Позивача є надуманими і порушують особисті майнові права Відповідача 2, передбачені ч. 1 ст. 277 ЦК.Інвестиційний договір, як один із обов'язкових документів для отримання свідоцтва на право власності Відповідачем 2, за своїм змістом та процедурою отримання його останнім, є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.З урахуванням викладеного,позивачем не надано жодних доказів з урахуванням їх належності та допустимості на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.Позивач просить суд визнати незаконним і скасувати рішення виконкому Кирилівської селищної ради від 04.12.2012 р. № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» та скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частини спірного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 Позивач просить визнати повністю недійсним інвестиційний договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, але просить скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частини спірного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 лише за ОСОБА_4Повне скасування інвестиційного договору істотно порушує майновий інтерес на нерухоме майно ОСОБА_3. яке, як вбачається із предмету спору, не оспорюється Позивачем.

Відповідно до ст.88 ЦПК України «Розподіл судових витрат між сторонами» стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат належать витрати на правову допомогу. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 надав угоду № 01/11-13 про надання праововї допомоги від 01.12.2013 року, укладений між ним та ОСОБА_4, рахунок по оплаті витрат за юридичну допомогу № 1 від 4.12.2013 року, квитанцію по оплаті рахунку від 04.02.2014 року на суму 3600 гривень, акт приймання -передачі виконаних робіт від 04.02.2014 року, рахунок по оплаті витрат за юридичну допомогу № 2 від 12.02.2014 року, квитанцію по оплаті рахунку від 14.02.2014 року на суму 2400 гривень, акт приймання -передачі виконаних робіт від 18.02.2014 року, рахунок по оплаті витрат за юридичну допомогу № 1 від 4.12.2013 року, квитанцію по оплаті рахунку від 20.03.2014 року на суму 2400 гривень, акт прийому-передачі виконаних робіт від 25.03.2014 року, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 0839 від 11.03.1999 року (а.с. 14-27), всього сплачено витрат в сумі 8400 гривень, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,214,215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 203, 209, 210,215, 220, 328, 331, 334, 376, 657, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, : Реєстраційна служба Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в Запорізькій області про визнання недійсним інвестиційного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 12.09.2012 року, у визнанні незаконним та скасуванні рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 04.12.2012 року № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», в скасуванні державної реєстрації права власності ? частини на будинок за ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати, , які складаються з витрат на правову допомогу, в сумі 8400 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя