Ухвала

від 21.08.2014 по справі 330/2901/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22ц/778/2703/14 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.А.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Кочеткової І.В., суддів Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, треті особи: Реєстраційна служба Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області, про визнання інвестиційного договору недійсним, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 04.12.2012 року № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання інвестиційного договору недійсним, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 04.12.2012 року № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, який в ході судового розгляду уточнив.

У позові зазначалось, що 20.12.2007р. між ним та ФОП ОСОБА_3 було укладено попередній договір № 1, за яким вони в подальшому у термін до 20.05.2009р. зобов'язалися укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: 50 % одноповерхового літнього будинку загальною площею 72,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 погодилась на проведення позивачем реконструкції, переобладнання, капітального або інших видів ремонту цього будинку. Він з грудня 2007р. по січень 2009р. власним коштом здійснив реконструкція будинку, змонтував вставки між корпусами «А» та «В». Внаслідок проведених дій жила площа будинку збільшилася з 72,4 кв.м до 245,2 кв.м.

20 січня 2009р. він та ОСОБА_3 уклали додаткову угоду № 1 до попереднього договору від 20.12.2007р. про уточнення термінів основного договору, порядок проведення оплати та передачі нерухомого майна. 11 лютого 2009р. вони уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна: 50 % першого та другого поверхів літнього будинку НОМЕР_1, та другого поверху будинку НОМЕР_2 літ. Н-1, із з'єднанням першого та другого поверхів будинків АДРЕСА_2 Якимівського району Запорізької області. Він переселився до будинку, але відповідачем ОСОБА_3 було порушено умови договору щодо передачі йому об'єкту нерухомості.

12 вересня 2012р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості, а 04 грудня 2012р. виконкомом Кирилівської селищної ради було прийнято рішення № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», на підставі якого було зареєстровано право власності на спірний житловий будинок на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині за кожним. 31 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування ? частки спірного житлового будинку.

Посилаючись на те, що фактично предметом інвестиційного договору були вже реконструйовані ним за свій кошт об»єкти нерухомості, розташовані на АДРЕСА_1 які були одночасно предметом договору купівлі-продажу від 11.09.2009р., укладеного між ним і ОСОБА_3, позивач просив суд: визнати недійсним повністю з моменту укладення інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості від 12.09.2012р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 04.12.2012 року № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно»; скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частину спірного будинку за ОСОБА_5

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12 вересня 2012р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений інвестиційний договір будівництва об»єкта нерухомості, відповідно до якого сторони домовились про будівництво двоповерхового житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0990 га, розташованій на АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 27-30).

Після закінчення будівництва на підставі рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 04.12.012р. № 566 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» та згідно з умовами інвестиційного договору учасники будівництва ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували за собою право власності на ? частку житлового будинку кожен.

В позовній заяві ОСОБА_2 просить визнати інвестиційний договір недійсним з тих підстав, що предметом будівництва у цьому договорі було саме те нерухоме майно, яке на момент укладення інвестиційного договору належало йому за письмовим договором купівлі-продажу, укладеним між ним та власником ОСОБА_3, та фактично вже відбулась реконструкція будинку, яка передбачена інвестиційним договором, за його власні кошти. Вважає, що інвестиційним договором порушуються його інтереси як фактичного інвестора та забудовника, тому просив визнати цей договір недійсним, та, відповідно, скасувати рішення виконкому про реєстрацію права власності на реконструйований ним об»єкт за відповідачами. Крім того, вважає інвестиційний договір недійсним також з тих підстав, що сторонами цього договору не були дотримані вимоги ст.ст. 2, 4, 8, 20 ЗУ «Про інвестиційну діяльність».

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним інвестиційного договору , суд виходив із того, що позивач не довів належними і допустимими

доказами, що інвестиційним договором порушуються його права та законні інтереси як особи, яка не є стороною цього договору, а відтак не підлягають задоволенню і інші похідні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення виконкому та скасування реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

З такими висновками суду погоджується колегія, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах застосованих судом норм матеріального права.

Обгрунтовуючи наявність у нього прав на нерухоме майно, які порушені відповідачами шляхом укладення інвестиційного договору, позивач посилався на договірні відносини з приводу цього майна з його власником ОСОБА_3, з якою у нього відбулась угода купівлі-продажу спірного майна, а також на наявність документації щодо здійснення ним реконструкції цього майна за особисті кошти.

Дослідивши надані на підтвердження цих обставин докази, суд першої інстанції правильно визнав, що вони жодним чином не свідчать про приналежність спірних об»єктів нерухомості позивачеві, а також, що реконструкція дійсно відбулась до укладення інвестиційного договору, здійснена у законний спосіб саме позивачем та саме за його кошти.

Так, відповідач ОСОБА_3, маючи визнане за судовим рішення право власності на нерухоме майно, в тому числі на будинки АДРЕСА_2, належним чином право власності не зареєструвала, а тому не змогла у встановлений законом спосіб за нотаріально посвідченим договором продати нерухоме майно ОСОБА_2, уклавши з останнім як попередній договір від 20.12.2007р., так і договір купівлі-продажу від 11.02.2009р. спірних будиночків у простій письмовій формі, які суд обґрунтовано визнав нікчемними та такими, що не породжують правовідносин щодо переходу права власності до покупця.

Позивач намагався в іншому спорі з ОСОБА_3 визнати дійсним вказаний договір купівлі-продажу від 11.02.2009р., укладений в простій письмовій формі, але рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 26.03.2012р., залишеним без змін апеляційною і касаційною інстанціями, в цьому позові ОСОБА_2 було відмовлено.

Тому, позивач на свій страх та ризик міг здійснювати будь-які поліпшення цих будинків, що не породжувало у нього виникнення права на новостворене майно, оскільки це здійснювалось без законних правових підстав: останній не надав затвердженого проекту, дозволу на реконструкцію, декларації на здійснення будівництва, прийняття збудованого нерухомого майна до експлуатації. До того ж, не належала та не виділялась позивачеві і земельна ділянка під будівництво.

З огляду на вказані обставини, надані позивачем на підтвердження причетності до реконструкції спірного майна документи, а саме: договір про надання послуг зі складання кошторису по ескізному проекту від 12.12.2007р., розрахунок вартості матеріальних ресурсів з реконструкції, локальна відомість витрат на реконструкцію, передавальний акт реконструйованих будинків, витрати на монтаж вставки між корпусами не є належними і допустимими доказами на підтвердження того, що реконструкція в дійсності відбулась, це сталось до укладення інвестиційного договору, вона здійснена позивачем в законний спосіб, за власні кошти та в передбаченому інвестиційним договором обсязі ( Т, 1 а.с. 7-13).

Колегія вважає, що за вказаних обставин є правильними висновки суду про те, що позивач не довів порушення своїх прав та законних інтересів оспорюваним інвестиційним договором. Тому є такими, що не підлягають задоволенню і решта вимог позивача, які є похідними від вимог щодо визнання недійсним інвестиційного договору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до неправильної оцінки судом першої інстанції наданих позивачем доказів, що призвело до неправильного вирішення справи, проте колегія не встановила порушень судом цих вимог процесуального закону.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши рішення суду без змін.

В апеляційному суді адвокатом ОСОБА_7, який у відповідності до договору про надання правової допомоги приймав участь у справі в інтересах відповідача ОСОБА_5, заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь ОСОБА_5 витрат на правову допомогу, надану в ході апеляційного розгляду справи, яке не підлягає задоволенню. З рахунків, наданих адвокатом ОСОБА_7, вбачається, що оплата здійснювалась за надання правової допомоги у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виключення майна з акта опису, тобто в іншій цивільній справі, тому такі витрати не можуть бути компенсовані у цій цивільній справі.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2014 року по цій справі залишити без змін.

В стягненні витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції на користь ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кочеткова І.В.

Судді: Маловічко С.В.

Воробйова І.А.