Постанова

від 08.05.2014 по справі 826/3695/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2014 року № 826/3695/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкових повідомлень - рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16 жовтня 2013 року № 0005612201 та № 0005602201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем законно та обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену ТОВ «Сан енд Фан» та ТОВ «Альфакем Україна», а кошти сплачені даним підприємствам - до складу витрат виробництва. При цьому позивач вказує на те, що в нього наявні всі передбачені вимогами чинного законодавства документи, а роботи були виконані фактично та використані позивачем у господарській діяльності.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) на підставі направлення від 01.10.2013 №839/22-01 та наказу від 30.09.2013 №853, у відповідності до п.п.78.1.1, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «АРЦ» (код за ЄДРПОУ 30678461) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 36678727) та ТОВ "Сан Енд Фан" (код ЄДРПОУ 37241245) за період з 01.02.2012 по 31.05.2012, за результатами якої складено акт №1168/2201/30678461 від 07.10.2013р. (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 16.10.2013р. прийняті податкові повідомлення-рішення :

- №0005602201, яким, за порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «АРЦ» визначена сума грошового зобов'язання з податку додану вартість в розмірі 1 411 270, 50 в тому числі за основним зобов'язанням 940847 грн. та 470423,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0005612201, яким, за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ «АРЦ» визначена сума грошового зобов'язання з податку прибуток на загальну суму 1 375 298,75 грн., в тому числі за основним платежем - 1100239 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 275 059,75грн.

Порушення, встановлені відповідачем, полягали в наступному.

Актом перевірки встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Сан Енд Фан» послуги по планово-висотній прив'язці аерознімків, робіт по виготовленню Індексно-Кадастрових карг за період з 01.02.2012 по 3 1.05.2012. Зокрема, між позивачем і ТОВ «Сан Енд Фан» було укладено договори: на виконання робіт з виготовлення Індексно-Кадастрових карт від 30.01.2012 №235, на виконання робіт від 02.02.2012 №225, на виконання планово-висотної прив'язки аерознімків від 16.01.2012 №226.

Відповідачем було отримано ДПІ у Печерському районі м. Києва Акт від 12.11.2012 №4855/22-4/37241245 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «САН ЕНД ФАН" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 09.08.2010 по 31.10.2012, в якому встановлено, що до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС надійшла постанова старшого слідчого СВ ДПІ у Вишгородському районі від 01.11.2012 про призначення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «САН ЕНД ФАН». У постанові вказано, що проводиться досудове слідство по кримінальній справі № 28-3597, порушеній за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.2 і ч.3 с.358 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що невстановлені особи, діючи на території м. Києва та Київської області з метою прикриття незаконної діяльності створили (або придбали) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, а саме : ТОВ «Оргсвіт-Сервіс», ТОВ «Телміком Стеле», ТОВ «Альта сервіс - Компані», ТОВ «Ін-Ком Сервіс», ТОВ «Фондексфін», ТОВ «ФК «Універсальна» , ТОВ «Казна», ТОВ «Капітал-Іст», ТОВ «Укрбазисфінанс», ТОВ «Торгінвестфінанс», ТОВ «Девелопмент Експорт Груп», реквізити та поточні рахунки яких використовували для сприяння реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності в мінімізації податкових зобов'язань шляхом складання підроблених договірних, платіжних та первинних бухгалтерських документів, а також в незаконному переказі безготівкових коштів у готівку.

Крім того, при проведенні аналізу наявної в ДПІ у Печерському районі м. Києва інформації та її документального підтвердження встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва складено акти від 12.07.2012 № 2384/22-4/37241245 - про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "САН ЕНД ФАН» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року та від 20.09.2012 № 3793/22-4/37241245 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "САН ЕНД ФАН" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Камеронплюс» код за ЄДРПОУ 35633182 за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року

Вищенаведеними актами встановлено: «Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «САН ЕНД ФАН» у січні - квітні 2012 року та червні 2012 року. Встановлено відсутні об'єкти оподаткування з податку на додану вартість».

Суд з зазначеними висновками не погоджується, виходячи з такого.

Матеріали справи не містять жодних висновків експертних установ стосовно первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем. Також матеріали справи не містять вироків посадовим особам контрагента позивача, припинення державної реєстрації підприємства чи донарахування йому податкових зобов'язань.

Стаття 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачає, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. ( абзац 2 підпункту 1 пункту 1 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, зазначеною нормою передбачено безумовне включення до витрат операційної діяльності собівартості наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, отримане від контрагента позивачем було реалізовано Державному комітету із земельних ресурсів України.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання послуг позивачем та використання їх у власній господарській діяльності.

Матеріали справи містять податкові накладні, акти приймання - передачі робіт, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованими платниками податку.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, фіктивним правочином.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на визначення податкових зобов'язань контрагентам позивача, винесення вироків посадовим особам підприємств щодо ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення, Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагента позивача на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, дане товариство було зареєстровано платникам податку на додану вартість, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечить приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, всупереч вищезазначеним вимогам, не довів правомірності прийнятих рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 жовтня 2013 року № 0005612201 та № 0005602201.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян