Ухвала

від 14.05.2014 по справі 813/1288/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 876/3657/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представників позивача Тяллєвої Т.А., Глод І.В.,

представника відповідача Сенюк В.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Авікос» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Авікос» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року за №0000162210/1276.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а саме до перевірки не надано усіх необхідних первинних бухгалтерських документів щодо господарських операцій з ПП «Галичторг», а зокрема не надано товарно-транспортних накладних.

Представник Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представники ПАТ «Авікос» в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області заперечили, просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПАТ «Авікос» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Будспецмонтаж», ТзОВ «СЕА Електронікс», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «Інтеграл ай ті», ПП «Галичторг», ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Укрміксі» та ПП «БК «Аструм», ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 13.01.2014 року за №21/22-10/14308405 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року за №0000162210/1276, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6437 грн. 57 коп., в тому числі, за основним платежем - 5150 грн. 06 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1287 грн. 51 коп.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів встановила, що суду надано на підтвердження спірних господарських операцій усі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Так, між ПП «Галичторг» (продавець) та СКБ ЗАТ «Авікос» (покупець) 01.02.2012 року було укладено договір №2-0107 згідно з умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець належним чином прийняти та оплатити товар - меблі в кількості та асортименті, згідно товарних накладних підписаних та завірених сторонами.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наданого ДП «ІРЦ» та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій вищенаведений контрагент позивача був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являвся платником податку на додану вартість.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано накладну № РН-3-30007 від 30.03.2012 року на суму 30900 грн. 34 коп., в тому числі податок на додану вартість - 5150 грн. 056 коп., податкову накладну №74 від 30.03.2012 року на суму 20900 грн. 34 коп., в тому числі податок на додану вартість - 3483 грн. 39 коп., податкову накладну №65 від 02.02.2012 року на суму 10000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість - 1666 грн. 67 коп., платіжні доручення №20 від 02.02.2012 року на суму 10000 грн. 00 коп., №59 від 06.03.2012 року на суму 5000 грн. 00 коп., №79 від 15.03.2012 року на суму 7000 грн. 00 коп., №101 від 03.04.2012 року на суму 2500 грн. 00 коп., №300 від 15.11.2012 року на суму 6400 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем в підтвердження обставин використання у своїй господарській діяльності придбаного у ПП «Галичторг» товару (меблів) долучено до матеріалів справи наказ №12.4-О від 02.07.2012 року «Про введення в експлуатацію об'єктів основних фондів», акт приймання-передачі основних засобів №ВЄ-070203 від 02.07.2012 року, інвентарну картку обліку основних засобів.

Покликання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних колегія суддів не бере до уваги, так як підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Вищевказане підтверджується і вищестоящим органом відповідача про що викладено в листі Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

За таких обставини, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та вказують на несправедливе втручання контролюючого органу у право власності платника податків, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обґрунтованими. Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, органом державної податкової служби безпідставно застосовано і штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі №813/1288/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Ухвала в повному обсязі виготовлена 16 травня 2014 року.