Рішення

від 07.05.2014 по справі 202/667/14-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/667/14-ц

Провадження №2/0202/2075/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 травня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Фісун К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу « Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, який в ході судового розгляду був неодноразово уточнений, посилаючись на те, що згідно протоколу №1 загальних зборів членів ОК « ЖБК « Рекорд» №144» від 10 квітня 2011 року вона була звільнена з посади голови та бухгалтера ОК « ЖБК « Рекорд» №144» . 11 квітня 2011 року правління вирішило провести з нею розрахунок, але цього зроблено не було. На неодноразові звернення до відповідача з проханням надати їй довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату, їй в усній формі відмовлено. З даного питання вона звернулася до органів влади та управління і їй було пояснено, що дане питання вирішується в судовому порядку. Вважає що своїми діями відповідач спричинив їй моральну шкоду, яка нею оцінена в розмірі 10820 грн. 00 коп. В зв'язку з цим просила суд: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за десять днів квітня 2011 року в сумі 420 грн. 00 коп.; середній заробіток за період затримки розрахунку по заробітній платі з 11.04.2011 року по день подачі позову до суду в розмірі 44800 грн. 00 коп.; компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 5922 грн. 65 коп. та моральну шкоду в розмірі 10820 грн. 00 коп. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивачка підтримала уточнені позовні заяви та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказав, що позовна заява не може бути задоволена судом з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами, викладеними у заяві. Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо стягнення компенсації за невикористані відпустки за весь період роботи. Оскільки позивачкою не надані докази, що вона хоча б раз зверталася до кооперативу з проханням надати їй щорічну відпустку. Крім того нею не надані докази того, що заробітна плата визначалася загальними зборами членів кооперативу в розмірі 1400 грн. Звернули увагу суду на те, що позивачка будучи головою і бухгалтером кооперативу, маючи доступ до рахунків могла самостійно нарахувати та отримати недотриману заробітну плату та компенсацію за невикористані відпустки. ОСОБА_1 незаконно утримує документи кооперативу та печатку кооперативу і наразі їх не віддала. Вона створила чудову схему судитися з кооперативами, в яких вона працювала та стягувати в судовому порядку з них компенсації з заробітної плати, начебто невикористаних відпусток, тощо. Просили суд в задоволені позову відмовити.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, допитавши свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно до виписки з протоколу №7 загальних зборів ОК ЖБК «Рекорд» №144» від 18.08.2003 року ОСОБА_1 була призначена на посаду бухгалтера ЖБК «Рекорд» №144» ( а.с.83). Відповідно протоколу №1 загальних зборів ЖБК «Рекорд» №144» від 31.05.2005 року ОСОБА_1 обрана на посаду голови з виконанням обов'язків бухгалтера ЖБК « Рекорд» №144» ( а.с.73,84).

Відповідно до протоколу загальних зборів членів кооперативу « Рекорд» №144» від 24 травня 2010 року заробітна плата голови - 1400 грн. ( а.с.64-66).

Протоколом загальних зборів ОК ЖБК « Рекорд» № 144» від 10 квітня 2011 року ОСОБА_1 звільнено з займаних посад голови і бухгалтера ОК ЖБК « Рекорд» №144» за перевищення своїх посадових обов'язків і в зв'язку з закінченням 5-ти річного строку роботи на займаній посаді. Під час проведення зборів ОСОБА_1, у зв'язку зі звільненням, затребувала у ОК ЖБК « Рекорд» « 144» грошову компенсацію за невикористані відпустки за період роботи в сумі 10000 грн. 00 коп. ( а.с.7).

Відповідно до протоколу засідання ЖБК « Рекорд» №144» від 11.04.2011 року, вирішили зобов'язати ОСОБА_1 підготувати розрахунок грошової компенсації за період не використаних відпусток і надати на чергове засідання правління та здійснити розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства України ( а.с.9).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 членом ОК ЖБК « Рекорд» №144» ніколи не була, окрім того проживає не в будинку кооперативу, та була найманим працівником.

Крім того, сторонами не заперечувався факт конфліктної ситуації, яка склалася між ОК «ЖБК « Рекорд» №144» та ОСОБА_1, яка наразі не вирішена. До моменту звільнення позивач займалася всіма справами кооперативу, була єдиною особою, що мала доступ до банківського рахунку кооперативу. При звільненні позивачкою не були передані відповідачу оригінали установчих документів, бухгалтерська документація та печатка, тому Обслуговуючий кооператив « Житлово-будівельний кооператив « Рекорд №144» ( код 23066591) замовив собі іншу печатку та відкрив розрахункові рахунки в банку.

Відповідно до наданого ОСОБА_1 розрахунку заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за 10 днів квітня ( 6 робочих дні) становить 420 грн. 00 коп.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Оскільки відповідач порушив строки виплати заробітної плати, передбачені ст. 116 КЗпП України, ст. ст. 21, 24, 25 Закону України "Про оплату праці", суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 420 гривень 00 копійки законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Підтримуючи позов позивачка зазначила, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки при звільнені їй в повному розмірі не виплачена, так нарахований розмір грошової компенсації за невикористану відпустку становить 9702 грн. 65 коп., нею же отримано лише 3780 грн.00 коп., а решта в розмірі 5922 грн. 65 коп. залишилася не виплачена.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача стверджував, що позивачка не зверталася до відповідача з заявою про надання відпусток, а крім того в неї був доступ до рахунку відповідача і вона могла отримати ці суми.

Разом з тим, відповідачем не надано суду розрахунку такої суми, та належних доказів по справі, які б свідчили б про те, що на рахунку кооперативу було достатньо коштів для перерахування цієї суми. Отже виходячи із вищевикладеного наведені обставини свідчать про те, що при звільненні позивачки відповідач не провів з нею повний розрахунок, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки не виплатив.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при розгляді спору про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної щорічної відпустки тільки в разі звільнення його з роботи. Якщо працівник з не залежних від нього причин(не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП України, остання передбачає виплату вказаних сум без обмеження будь-яким строком) має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з послідуючими змінами, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Пунктами 5,7 вказаного Порядку передбачено порядок нарахування виплат компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до наданих доказів середньоденний заробіток позивачки становить 47 грн. 33 коп. Відпрацьовано з 18.03.2003 року по 10.04.2011 року - 91 м. 23 дня, всього не використано 205днів відпустки. Звідси 47грн.33 коп. х 205 днів становить 9702 грн.65 коп., з них виплачено 3780 грн. 00 коп. Залишок заборгованості складає 5922 грн. 65 коп. ( 9702,65-3780,00 ) .

Оскільки відповідачем не заперечувався розрахунок сума компенсації за невикористані дні відпустки то визначена сума компенсації за невикористані відпустки підлягала виплаті відповідачем ОСОБА_1 при звільненні. У зв'язку з тим, що виплата проведена не була, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки в цій частині законні і підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач не виплатив належні звільненому працівникові - ОСОБА_1 суми, а саме заробітну плату за 10 днів квітня 2011 року, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, то відповідно до вимог ч.1 ст.117 КЗпП України він повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за весь час затримки з моменту звільнення - 11.04.2011року на день пред'явлення позову у січні 2014 року - становить 44800 грн.00 коп.

Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, розміру спірної суми, що відповідач є некомерційною організацією та не є суб'єктом господарювання, який отримує прибутки та те, що ОСОБА_1 на протязі десяти років отримувала грошові кошти з кооперативу, мала доступ до розрахункового рахунку відповідача, та з 11.04.2011 року утримує у себе установчі документи кооперативу, розрахункові документи та печатку, наявність конфліктної ситуації між сторонами, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, суд вважає можливим згідно ч.2 ст.117 КЗпП України та п.20 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку у сумі 500 грн. 00 коп.

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума 6842 грн. 65коп. (420,00грн+ 5922,65грн.+ 500,00 грн.) , яка згідно п.6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України визначена без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.

Позивачкою заявлені позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10800 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного ( міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 суд може поновити ці строки.

Згідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 встановлені статтями 228,233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести в рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України , відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 була звільнена з посади в квітні 2011року і лише 16 січня 2014 року звернулася до суду з даною позовною заявою. ОСОБА_1 не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, тому суд не вбачає підстав для поновлення строку та відмовляє в задоволені позову за спливом часу на звернення до суду.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 із змінами, ст. ст. 38,115,117, 232, 233,234,235,237- 1 КЗпП України, ст. ст. 3,7,11, 27, 31, 59, 60, 61, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу « Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» (і.к. 23066591) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 420 грн. 00 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5922 грн. 65 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 500 грн.00 коп., а всього 6842 грн. 65 коп. ( Шість тисяч вісімсот сорок дві гривні 65 коп.) без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

В відшкодуванні моральної шкоди ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути із Обслуговуючого кооперативу « Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» ( і.к. 23066591) на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.П. Слюсар