Рішення

від 26.08.2014 по справі 202/667/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5948/14 Справа № 202/667/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л. П. Доповідач - Козлов С.П. Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Каратаєвої Л.О., Прозорової М.Л.,

при секретарі: Савеленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2 та Обслуговуючого кооперативу «Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2014 року позивачка звернулася до суду з таким позовом посилаючись на те, що 10 квітня 2011 року вона була звільнена з посади голови та бухгалтера ОК « ЖБК « Рекорд» №144», але при цьому відповідач не провів з нею повного розрахунку, чим спричинив їй моральну шкоду, тому вона просила суд стягнути з нього заборгованість по заробітній платі за десять днів квітня 2011 року в сумі 420 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку по заробітній платі з 11.04.2011 року по день подачі позову до суду в розмірі 44800 грн., компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 5922,65 грн. та моральну шкоду в розмірі 10820 грн..

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в сумі 420 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5922,65 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 500 грн., а у відшкодуванні моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

З підстав порушення норм матеріального та процесуального права Обслуговуючий кооператив «Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2.

Розглянувши справу в межах доводів скарг колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам закону рішення суду повністю не відповідає.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 237 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено судом, згідно виписки з протоколу №7 загальних зборів ОК ЖБК «Рекорд» №144» від 18.08.2003 року ОСОБА_2 була призначена на посаду бухгалтера цього кооперативу та відповідно до протоколу №1 загальних зборів від 31.05.2005 року вона обрана на посаду голови з виконанням обов'язків бухгалтера, а протоколом загальних зборів від 10 квітня 2011 року її звільнено з цих посад за перевищення своїх посадових обов'язків і в зв'язку з закінченням 5-ти річного строку роботи на займаній посаді, але при цьому відповідач не провів з нею повний розрахунок по заробітній платі в сумі 420 грн. і грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки в розмірі 5922,65 грн. які не виплачені позивачці і до цього часу, що відповідачем не спростовано.

За таких обставин, суд обґрунтовано на підставі ст. 116, ч. 2 ст. 117 КЗпП України стягнув на користь позивачки вказану заборгованість по заробітній платі і компенсацію за невикористану відпустку, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні частково в розмірі 500 грн., виходячи з того, що відповідач не є суб'єктом господарювання, який отримує прибутки, ОСОБА_2 на протязі десяти років отримувала грошові кошти з кооперативу, мала доступ до розрахункового рахунку відповідача, утримує у себе установчі документи кооперативу, розрахункові документи та печатку, між сторонами склалася конфліктна ситуація та існує спір щодо розміру.

Але суд при цьому помилково визначив середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 44800 грн. без урахування вимог ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Згідно з п. 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Таким чином, виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати позивачки за останні два календарні місяці роботи перед звільненням в розмірі 66,67 грн. (2800/42) і 695 робочих днів з часу її звільнення - 11.04.2011 року по день пред'явлення позову - 16 січня 2014 року її середній заробіток за час затримки розрахунку буде складати 46335,65 грн..

Оскільки розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в декілька разів перевищує розмір невиплачених позивачці сум доводи ОСОБА_2 у скарзі про безпідставне зменшення судом цього розміру не ґрунтуються на роз'ясненнях, даних в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.99 N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", щодо необхідності врахування розміру спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи при визначенні розміру такого відшкодування, а посилання скаржниці на неможливість виконання рішення суду за відсутністю в ньому місця знаходження і розрахунку відповідача не може бути прийняти до уваги, оскільки самі по собі такі обставини не перешкоджають виконанню рішення суду та позивачка у своєму позові сама всіх цих даних не зазначила.

Безпідставні і викладені у скарзі Обслуговуючого кооперативу «Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» доводи про недоведеність позивачкою відповідними належними доказами її заробітної плати, яка підтверджується протоколом загальних зборів членів кооперативу, штатним розкладом на 2010 рік та актом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 13.09.2011 року про результати позапланової перевірки Обслуговуючого кооперативу «Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» (а.с. 64, 65, 157-161), тому суд правильно визначив її заробітну плату в розмірі 1400 грн. щомісячно в межах заявлених нею позовних вимог в цій частині, а щодо пропуску позивачкою встановленого ст. 233 КЗпП України трьохмісячного строку позовної давності для звернення до суду з такими вимогами, то відповідно до ч. 2 цієї статті у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, відмовляючи у відшкодуванні ОСОБА_2 моральної шкоди за пропуском нею строку позовної давності суд не врахував, що в судовому засіданні відповідачем не спростовано факту спричинення позивачці зазначеними неправомірними діями такої шкоди, яка виразилася в її моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиллях для організації свого життя, та залишив поза увагою висновки рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, згідно якого положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Виходячи з наведеного рішення суду в цій частині та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат по справі, як постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, слід скасувати та на підставі ст. 237 1 КЗпП України, ст. ст. 88, 309 ЦПК України ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 500 грн. з урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і душевних страждань у звязку з порушенням відповідачем її законих прав, їх тривалості та конкретних обставин справи, принципу розумності і справедливості, а також - на користь держави судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог майнового та немайнового характеру в розмірі 487,20 грн. (243,60 + 243,60).

Керуючись ст. ст. 307 - 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року в частині відмови у відшкодуванні ОСОБА_2 моральної шкоди та вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати і в цій частині постановити нове рішення, яким стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово - Будівельний кооператив «Рекорд» №144» (ідентифікаційний код 23066591, ЄДРПОУ 37538160 ОК «ЖБК Комунальник» р/р 26006050284226 МФО 305299 КБ Приват Банк, місцезнаходження: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б. Хмельницького, 22) на користь ОСОБА_2 (49051, місце реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 22.02.2001 року) моральну шкоду в розмірі 500 грн. та на користь держави - судовий збір в розмірі 487,20 грн..

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: