Постанова

від 12.05.2014 по справі 816/1126/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1126/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представників позивача - Бакк Н.І., Саліонова Д.В.,

представника відповідача - Прокопчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «САЛІК ГРУП» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2014 року Приватне підприємство «САЛІК ГРУП» (надалі по тексту - позивач, ПП «САЛІК ГРУП») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0012552301/15555, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35 416,25 грн, з яких за основним платежем 28 333,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 7 083,25 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність підстав проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, що передбачені статтями 21, 78 Податкового кодексу України. Також позивач зазначив, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріст» (далі по тексту - ТОВ «Ріст») підтверджені відповідним договором оренди транспортного засобу (навантажувача) та іншими первинними бухгалтерськими документами.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

23.04.2008 ПП «САЛІК ГРУП» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, з 24.04.2008 підприємство перебуває на обліку платника податків у Кременчуцькій ОДПІ.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У період з 28.08.2012 по 03.09.2012 згідно №1993 від 28.08.2012 Кременчуцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Українське зерно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено заниження ПП «САЛІК ГРУП» суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 28 333,00 грн, чим порушено пункти 198.1. статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Кременчуцької ОДПІ складено акт перевірки №3505/23-209/35869191 від 10.09.2012 /арк. с. 8-22/.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0012552301/15555, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35 416,25 грн, з яких за основним платежем 28 333,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 7 083,25 грн /арк. с. 23/.

Позивач не погодився із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0012552301/15555 суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно акту перевірки підставою для збільшення позивачу грошового збільшено з податку на додану вартість на суму 28 333,00 грн стали господарські операції позивача з ТОВ «Ріст».

Між позивачем та ТОВ «Ріст» укладено договір оренди транспортного засобу (навантажувач) №9-13/08 від 01.11.2009, за умовами якого ТОВ «Ріст» передало у тимчасове користування фронтальний навантажувач марки Stalova Wola 1994 року виробництва /арк. с. 46/.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду рахунок-фактуру №РФ-9-13/08 від 15.09.2011, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00001/9 по рахунку №9-13/08 від 15.09.2011, податкову накладну від 15.09.2011 №6 /арк. с. 47, 48, 48/.

Орендований у ТОВ «Ріст» навантажувач позивач використовував для виконання договірних зобов'язань перед ТОВ «Нерудбудматеріали», на підтвердження чого позивачем надано договір, акти здачі-прийняття робіт (послуг), відомості роботи автотранспорту та навантажувача, датовані 2009-2010 роками /арк. с. 87-108/.

На підставі вищезазначеного позивачем сформовано кредит з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 28333,00 грн.

Надаючи оцінку наданим первинним документам бухгалтерського обліку по господарським операціям з ТОВ «Ріст» суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання - передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг), який повинен містити всі необхідні реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», або інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовґязкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання ; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу.

Суд дослідивши надані позивачем документи з'ясував, що, договір оренди транспортного засобу (навантажувача) №9-13/08 укладено між позивачем та ТОВ «Ріст» 01.11.2009. Відповідно до умов пунктів 3.1. та 4.1 договору, орендна плата за 1 місяць становить 17000,00 грн та сплачується одночасно за весь період часу оренди навантажувача після закінчення строку дії цього договору, а сам договір укладено на фактичний строк експлуатації навантажувача.

Разом з тим, ТОВ «Ріст» виписано рахунок-фактури №РФ-9-13/08 на оплату орендної плати за фронтальний навантажувач за 10 місяців на суму 170 000,00 грн лише 15.09.2011, а факт оренди позивачем навантажувача на протязі 10 місяців підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00001/9 від 15.09.2011.

Рахунок-фактура та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказують на те, що період часу оренди навантажувача становить останні 10 місяців, що передували даті їх складання, 15.09.2011.

Проте, договору оренди навантажувача, що став би підставою складання вказаних рахунку-фактури та акту здачі-приймання робіт, позивач не надав.

Крім того, у вказаних документах відсутнє посилання на дату та номер договору на виконання якого вони складені, а також прізвища, ім'я, по-батькові та посади осіб, які дані документи підписали.

Суд також зазначає, що доказів передачі навантажувача в оренду ПП «САЛТІК ГРУП», на виконання умов договору №9-13/08 від 01.11.2009, позивачем не надано, а тому не можливо встановити час передачі в оренду ПП «САЛІК ГРУП» вказаного транспортного засобу.

Зважаючи на те, що надані позивачем документи на підтвердження факту використання у своїй господарській діяльності об'єкту оренди датовані 2009-2010 роками /арк. с. 87-108/, та невідповідність наданому договору оренди №9-13/08 від 01.11.2009 рахунку-фактурі і акту приймання передачі від 15.09.2011, суд позбавлений можливості встановити фактичне використання навантажувача у господарській діяльності ПП «САЛІК ГРУП» у 2011 році.

Також щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем у вересні 2011 року суд зазначає наступне.

На підтвердження факту формування податкового кредиту позивач надав суду податкову накладну від 15.09.2011 №6.

Відповідно до положень статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій одним із обов'язкових реквізитів є зазначення виду цивільно-правового договору.

Із наданої позивачем податкової накладної від 15.09.2011 №6 встановлено, що у накладній зазначено договір від 01.09.2011 №9-13/08 тоді, як сам позивач підтверджує господарські операції з ТОВ «Ріст» за договором №9-13/08 від 01.11.2009.

Будь-яких інших оформлених належним чином податкових накладних, що підтверджували б реальний характер господарських операцій по оренді транспортного засобу фронтальний навантажувач марки Stalova Wola ТОВ «Ріст» позивач суду не надав.

З огляду на невідповідність змісту податкової накладної вимогам статті 201 Податкового кодексу України, суд вважає неправомірним віднесення позивачем суми ПДВ у розмірі 28 333,00 грн до податкового кредиту.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ріст» не підтверджено належними доказами, тому висновок Кременчуцької ОДПІ заниження ПП «САЛІК ГРУП» суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 28333,00 грн є обґрунтованим, податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0012552301/15555 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 року становить 1218,00 грн.

Отже ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в даному випадку складає 1827 грн.

Згідно платіжного доручення №17 від 25.03.2014 позивачем сплачено 10% розміру ставки судового збору - 182,70 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі вищезазначеного з ПП «САЛІК ГРУП» до Державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "САЛІК ГРУП" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "САЛІК ГРУП" (ідентифікаційний код 35869191) до Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001.Призначення платежу: судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко