Ухвала

від 29.07.2014 по справі 816/1126/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 р.Справа № 816/1126/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Салік Груп" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2014р. по справі № 816/1126/14

за позовом Приватного підприємства "Салік Груп"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «САЛІК ГРУП» звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0012552301/15555.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 р. та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.Судом першої інстанції встановлено, що в серпні-вересні 2012 року Кременчуцькою ОДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП «САЛІК ГРУП» з питань взаємовідносин з ТОВ «Ріст» за період з 01липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року та з ПП «св. - Техно - Онікс» за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року, у зв'язку з наданням неповної відповіді на запити Кременчуцької ОДПІ від 10 лютого 2012 року № 5555, від 10 травня 2012 року № 11004, від 27 липня 2012 року № 0954.

За наслідками перевірки складено акт №3505/23-209/35869191 від 10 вересня 2012 р., згідно висновків якого встановлено заниження ПП «САЛІК ГРУП» суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 28 333,00 грн., чим порушено пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0012552301/15555, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35 416,25 грн, з яких: за основним платежем 28 333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 083,25 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та законним, в зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування судом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що підставою для збільшення позивачу грошового збільшено з податку на додану вартість на суму 28 333,00 грн. стали господарські операції позивача з ТОВ «Ріст».

Зокрема, між позивачем та ТОВ «Ріст» було укладено договір оренди транспортного засобу (навантажувач) №9-13/08 від 01 листопада 2009р., за умовами якого ТОВ «Ріст» передало у тимчасове користування фронтальний навантажувач марки Stalova Wola 1994 року виробництва. Відповідно до пунктів 3.1. та 4.1 вказаного договору, орендна плата за 1 місяць становить 17000,00 грн. та сплачується одночасно за весь період часу оренди навантажувача після закінчення строку дії цього договору, а сам договір укладено на фактичний строк експлуатації навантажувача.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано рахунок-фактуру №РФ-9-13/08 від 15 вересня 2011р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00001/9 по рахунку №9-13/08 від 15 вересня 2011р., а також податкову накладну від 15 вересня 2011 р. №6. /арк. с. 47, 48, 48/.

На підставі вищезазначеного позивачем сформовано кредит з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 28333,00 грн.

Разом з тим, незважаючи на зміст пунктів 3.1,4.1 зазначеного вище договору, ТОВ «Ріст» виписано рахунок-фактуру №РФ-9-13/08 на оплату орендної плати за фронтальний навантажувач за 10 місяців на суму 170 000,00 грн. лише 15 вересня 2011р., а факт оренди позивачем навантажувача на протязі 10 місяців підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00001/9 від 15 вересня 2011р. Рахунок-фактура та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказують на те, що період часу оренди навантажувача становить останні 10 місяців, що передували даті їх складання, 15 вересня 2011р.

Проте, договору оренди навантажувача, що став би підставою складання вказаних рахунку-фактури та акту здачі-приймання робіт матеріали справи не містять.

Крім того, у вказаних документах відсутнє посилання на дату та номер договору на виконання якого вони складені, а також прізвища, ім'я, по-батькові та посади осіб, які дані документи підписали.

Так само відсутніми є докази передачі навантажувача в оренду ПП «САЛТІК ГРУП», на виконання умов договору №9-13/08 від 01 листопада 2009р., в зв'язку з чим не можливо встановити час передачі в оренду ПП «САЛІК ГРУП» вказаного засобу.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано посилався на відсутність належних доказів фактичного використання позивачем навантажувача у власній господарській діяльності в 2011 році.

Так само, суд першої інстанції обґрунтовано врахував при вирішенні справи, що на підтвердження факту належного формування податкового кредиту позивач надав суду податкову накладну від 15 вересня 2011р. №6, в якій зазначено договір від 01 вересня 2011р. №9-13/08, тоді як сам позивач підтверджує господарські операції з ТОВ «Ріст» за договором №9-13/08 від 01 листопада 2009 р.

Будь-яких інших оформлених належним чином податкових накладних, що підтверджують реальний характер господарських операцій по оренді транспортного засобу фронтальний навантажувач марки Stalova Wola ТОВ «Ріст» до суду не подавалося.

За таких обставин правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ріст» не підтверджено належними доказами, в зв'язку з чим обґрунтованим слід вважати висновок Кременчуцької ОДПІ заниження ПП «САЛІК ГРУП» суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 28333,00 грн. та, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0012552301/15555.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Салік Груп" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2014р. по справі № 816/1126/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.