Рішення

від 14.05.2014 по справі 912/799/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 рокуСправа № 912/799/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 912/799/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будко";

до відповідача: Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання);

про стягнення 170 717 грн. 17 коп.

Представники:

позивача - у засіданні 28.04.14, 14.05.14 - Татарчук О.І., довіреність № 2 від 04.03.14;

відповідача - у засіданні 28.04.14 - Щербак Г.М., довіреність № 733-12/сссб від 28.04.14, у засіданні 14.05.14 - участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будко" (далі по тексту - Товариство) звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) (далі по тексту - Корпорація) 143 683 грн. 10 коп. боргу за роботи, виконані по договору підряду № 300611 від 30.06.11, прийняті-передані за актами здачі-приймання № 19, № 25 за серпень 2012 р., 19 686 грн. 55 коп. пені, 6 341 грн. 74 коп. річних у розмірі 3 процентів, 1 005 грн. 78 коп. "інфляційних нарахувань", всього - 170717 грн. 17 коп., 3 415 грн. судового збору, 6 000 грн. на оплату послуг адвоката.

У відзиві на позов, поданому 26.04.14 відповідач повідомив, що

вважає необхідним припинити провадження у справі в частині стягнення неустойки, оскільки заявником позову пропущений передбачений ст. 258 Цивільного кодексу України однорічний спеціальний строк позовної давності;

у п. 9.4 договору № 300611 від 30.06.11 не визначений певний строк нарахування неустойки, тому відповідно нарахування неустойки необхідно проводити за загальними правилами, визначеними "п. 6 ст. 323 Господарського кодексу", тобто протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а не у строки, вказані у позовній заяві та доданому розрахунку;

розрахунок інфляційних втрат зроблено без дотримання рекомендацій, викладених у листі Верховного суду України № 62-97 від 03.04.97;

позовні вимоги в частині стягнення неустойки та витрат на послуги адвоката є безпідставними, а вимоги в частині стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних нараховані з порушеннями.

У заяві про застосування строку позовної давності, поданій 25.04.14, Корпорація, посилаючись на ст. 267 Цивільного кодексу України, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, просить закрити провадження у справі про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

У задоволенні такої заяви господарським судом в засіданні 28.04.14 відмовлено. Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такої процесуальної дії як закриття провадження у справі. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже, правові підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відсутні.

У засіданні 28.04.14 господарським судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 10:00 14.05.14.

У доповненнях до відзиву на позовну заяву, які надійшли 12.05.14, Корпорація зазначила про те, що з п. 4.1 договору не вбачається строку здійснення розрахунків за виконані роботи, а визначено строк розрахунку, прив'язаний до об'єму виконаних робіт, і відповідно договором чітко не передбачено строку для здійснення розрахунків після підписання акту виконаних робіт; в актах виконаних робіт № 25 на суму 82 191 грн. 60 коп., № 19 на суму 61 591 грн. 50 коп. відсутня дата їх підписання, тому при визначенні строків здійснення оплати за виконані роботи, відповідач мав керуватися ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, однак докази пред'явлення Товариством вимоги про сплату заборгованості за виконані роботи відсутні; нарахування пені здійснено більш як за шість місяців.

У запереченнях на відзив, наданих 14.05.14, позивач посилається на п. 96, п. 99 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.05 № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", згідно з якими підписання акта приймання-передачі робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків, після підписання документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи, тому зважаючи на виконання робіт у серпні 2012 р. та їх прийняття за актами, замовник в силу ст. 854 Цивільного кодексу України та п. 98 постанови Кабінету Міністрів України № 668 зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі робіт до "14.08.2012 р." за умовами п. 4.1 договору № 300611 від 30.06.11; з 15.09.12 розпочалася прострочка оплати; доводи відповідача стосовно неустойки (пені) спростовуються ч. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України та п. 9.4 договору.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне.

Корпорація - замовник та Товариство - підрядник уклали договір підряду № 300611 від 30.06.11 (далі по тексту - Договір), предметом якого є демонтажні роботи й обладнання профнастілу стелі консервного заводу с. Соколівське. За умовами такого Договору загальна вартість робіт склала 259 060 грн. 80 коп.; строки виконання робіт - 60 робочих днів з моменту їх початку; замовник сплачує підряднику грошові кошти один раз у два тижні за фактично виконаний обсяг робіт, підтверджений калькуляцією, підписаною уповноваженими представниками сторін; здача результатів робіт по договору підрядником та їх приймання замовником оформлюються актами приймання-здачі виконаних робіт, складених підрядником та підписаних сторонами.

Сторонами укладений договір підряду, визначення якого містить ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України.

Позов ґрунтується на доведенні несплати відповідачем сум по актах здачі-прийняття робіт за серпень 2012 року № 19, № 25, виконаних по додаткових угодах № 10 від 14.03.12, № 13 від 11.04.12 до Договору.

За ст. 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Виходячи з п. 4.1 Договору грошові кошти замовник сплачує підрядникові один раз на два тижні за фактично виконаний обсяг робіт, підтверджений підписаною сторонами калькуляцією. Вимоги господарського суду, викладені в ухвалі від 19.03.14, про надання належним чином засвідчених копій калькуляцій, позивачем не виконані. Представник такої сторони у засіданні в усній формі повідомив про відсутність калькуляцій.

Згідно з п. 2.4 Договору, перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом складення додаткових угод; додаткові роботи, що виникли у процесі робіт, оформлюються складанням додаткових угод. Сторонами підписані додаткові угоди до Договору (17 угод) та додатки "Протокол узгодження договірної ціни", зокрема угоди № 10 від 14.03.12 на суму 135 430 грн. (з ПДВ) та № 13 від 11.04.12 на суму 171 025 грн. 60 коп. (з ПДВ), однак строки виконання додаткових робіт та їх оплати у таких угодах ними не узгоджувалися.

Здача результатів робіт підрядчиком та їх приймання замовником оформлюються актами приймання-здачі виконаних робіт, підписаних сторонами, що передбачено п. 5.2 Договору. На виконання угоди № 10 від 14.03.12 підрядником виконано та передано замовнику по акту здачі-прийняття робіт № 19 за серпень 2012 р. роботи на суму 61 591 грн. 50 коп., за угодою № 13 від 11.04.12 - по акту здачі-прийняття робіт № 25 за серпень роботи на суму 82 191 грн. 60 коп., що відповідачем не спростовується. Акти здачі-прийняття робіт не містять дати їх передання або дати підписання.

За доводами позивача, прострочення оплати робіт, прийнятих по названих актах приймання-передачі робіт на суму 143 683 грн. 10 коп. (з урахуванням переплати у сумі 100 грн., яка виникла у 2011 році) Корпорацією розпочалося з 15.09.12.

Зазначаючи дату, з якої виникли грошові зобов'язання підрядника, Товариство не довело з урахуванням умов п. 4.1 Договору, відсутності калькуляції, дати виконання та оплати додаткових робіт, дати підписання сторонами актів виконаних у серпні 2012 року робіт, що вона є саме тим строком (терміном), в який грошові зобов'язання на суму 143 683 грн. 10 коп. підлягають виконанню.

Із супровідним листом позивачем в особі представника 28.04.14 надані господарському суду копії рахунків-фактур № СФ-000087 від 16.08.12 на суму 61 591 грн. 50 коп., № СФ-0000088 від 02.08.12 на суму 82 191 грн. 60 коп., однак докази на підтвердження вручення або надіслання їх відповідачеві відсутні.

Докази звернення Товариства до Корпорації з вимогою сплатити кошти за роботи, виконані по вищеназваних акта здачі-прийняття робіт (рахунках фактурах), зважаючи на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України до подання позовної заяви, відсутні.

Посилаючись у письмових поясненнях на п. 98 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.05 № 668 "Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", яким передбачено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами, позивач не довів того, що акти №№ 19, 25 є підставою для проведення остаточних розрахунків, строків проведення таких розрахунків, зокрема такого строку як 15.09.12, а також дати складання або підписання цих актів.

Крім суми боргу, Товариство просить стягнути з Корпорації суми неустойки (пені), інфляційних нарахувань та річних за порушення нею грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 546, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися пенею (неустойкою), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, правомірними є вимоги кредитора про сплату боржником неустойки (пені), боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та річних від простроченої суми при доведеності прострочення останнім. Позивач не довів господарському суду строку, в який відповідач зобов'язаний був приступити до виконання, або його обов'язку, встановленого законом або Договором, виконати грошове зобов'язання на суму 143 683 грн 10 коп. до 15.09.12. Господарський суд відмовляє у задоволенні позову на суми 19 686 грн. 55 коп. пені, 1 005 грн. 78 коп. інфляційних нарахувань, 6 341 грн. 74 коп. річних у розмірі трьох процентів від простроченої суми.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені, господарський суд вважає за необхідне зазначити про безпідставність твердження Корпорації про те, що така неустойка не може бути нарахована Товариством за період більший ніж шість місяців та про сплив позовної давності в один рік, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У п. 9.4 Договору сторони узгодили умову, що у випадку порушення замовником строків оплати згідно розділу 4 договору, він сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 проценти від суми заборгованості, одна не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; нарахування неустойки відбувається на протязі всього строку прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості. Отже, Договором встановлено інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк нарахування штрафних санкцій, до яких ч. 1 ст. 230 цього Кодексу віднесена й пеня.

Відповідно до вищевикладеного, Товариство не довело виникнення у Корпорації грошових зобов'язань за роботи передані - прийняті по актах №№ 19, 25 з 15.09.12, посилаючись на умови п. 4.1 договору.

Однак, господарський суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором, або актами цивільного законодавства, і суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої ст. 13 цього Кодексу, тому право підрядника на одержання вартості виконаних ним робіт, прийнятих замовником без заперечень, підлягає захисту, а підставі для відмови у захисті такого цивільного права відсутні.

Як встановлено ч. 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. У протоколах узгодження договірної ціни, які додатками № 11 від 14.03.12, № 14 від 11.04.12 до Договору, і відповідно до яких визначена договірна ціна робіт по облаштування полів першого і другого поверхів при реконструкції "Молочного комбінату Соколівський", цеху по виробництву спредів.

У серпні 2012 Товариством виконувалася частина робіт, обумовлених у додаткових угодах № 10 від 14.03.12 із додатком № 11 від 14.03.12, № 13 від 11.04.12 із додатком № 14 від 11.04.12 до Договору, і такі роботи були прийняті Корпорацією по актах здачі-приймання робіт № № 19, 25.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Докази наявності спору між сторонами щодо виконання робіт належним чином і у погоджений строк відсутні.

Відповідач не спростував доводів позивача стосовно несплати ціни робіт, виконаних-прийнятих по актах №№ 19, 26 та не надав доказів оплати такої ціни, зокрема й після звернення останнього за судових захистом із позовною заявою; причини або підстави, за яких кошти не сплачені, господарському суду не викладені і не доведені.

Оскільки оплата прийнятих робіт є обов'язком замовника, Корпорація не виклала заперечень щодо свого обов'язку сплатити 143 683 грн. 10 коп., позов на таку суму підлягає задоволенню господарським судом.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача на суму 2 873 грн. 66 коп. судового збору стягуються на його користь з відповідача. Судовий збір в іншій частині покладається на заявника позову.

Товариство просить стягнути з Корпорації 6 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат, перелік яких містить ст. 44 Господарського процесуального кодексу України. В якості доказів на підтвердження підстав для відшкодування 6 000 грн. позивач надав копії договору "про надання юридичних послуг" № 1/03-2014 від 04.03.14, укладений Товариством із приватним підприємством "Юридична фірма "ЕВІДЕНС", із додатком № 1 від 04.03.14, наказу № 72 від 05.03.14 "Про організацію роботи на виконання договору про надання юридичних послуг № 1/03-2014 від 04.03.2014 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будко" про організацію та проведення ОСОБА_3 юридичних дій, направлених на виконання зазначеного договору, із дозволом залучити для допомоги по виконанню робіт помічника адвоката ОСОБА_4, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданого 28.09.10 ОСОБА_3, ордер серії КВ № 001860 від 05.03.14, платіжне доручення № 2 від 06.03.14 на суму 6 000 грн. про перерахування Товариством приватному підприємству "Юридична фірма "ЕВІДЕНС" "оплати юридичних послуг, згідно рахунку-фактури № СФ-0018 від 05.03.14. Без ПДВ".

Господарський суд вважає, що перелічені документи не підтверджують надання позивачеві послуг адвокатом та вартість таких послуг в розмірі 6 000 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.13 № 6-рп/2013 визначено, що положення частини першої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України у контексті ст. 59 Конституції України слід розуміти так, що відшкодуванню у господарському судочинстві належать суми, сплачені юридичною особою, якщо іншого не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміну розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У правилах адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р. протоколом від 1 - 2 жовтня 1999 р. зазначається, що гонораром є передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

З договору "про надання юридичних послуг" № 1/03-2014 від 04.03.14 та платіжного доручення № 2 від 06.03.14 не вбачається, що Товариство уклало договір про надання правової допомоги із адвокатом, перерахувала 6 000 грн. як гонорар останнього. Порядок обчислення суми оплати за юридичні послуги, складові її формування господарському суду не надавалися, хоча в ухвалі від 19.03.14 ним були витребувані від позивача докази на підтвердження того, що 6 000 грн. витрачені на оплату послуг адвоката.

Договір № 1/03-2014 від 04.03.14 не містить зазначення того, що послуги надаються саме адвокатом. Докази на підтвердження того, що Товариство уклало такий договір із адвокатським об'єднанням, документи на підтвердження, що адвокат працює в адвокатському об'єднанні, або є його засновником, платіжне доручення про перерахування 6 000 грн. як гонорару адвоката саме за послуги, надані стосовно спору, переданого на вирішення господарського суду, акти приймання-передачі названих послуг на підтвердження отримання клієнтом послуг (постанови Вищого господарського суду України у справах № 34/34-09(33/389-07), 40/5005/16338/2011) відсутні.

Представництво інтересів Товариства у даній справі в судових засіданнях здійснювалося особою, яка не є адвокатом.

Надання послуг адвокатом на суму 6 000 грн. належними доказами не підтверджено, тому підстави для її відшкодування за рахунок Корпорації у господарського суду відсутні.

У засіданні 14.05.14 господарським судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) (адреса: 25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, буд. 1, і. к. 23235177) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будко" (адреса: 25003, м. Кіровоград, вул. Профінтерну, буд. 73; і. к. 35189531) 143 683 грн. 10 коп. боргу, 2 873 грн. 66 коп. судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову в іншій частини відмовити.

5. Засвідчений належним чином примірник рішення направити відповідачу (за адресою: 25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, 1).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.05.14.

Суддя Н. В. Болгар