КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6987/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бужак Н. П.
Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря Савін І.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Транс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року та додаткову постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Транс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант Транс» звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 року № 0002592202, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 410 105 грн.
Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Додатковою постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року стягнуто з ТОВ «Авант-Транс» судовий збір у розмірі 4 129,19 грн.
Не погодившись із постановою та додатковою постановою суду першої інстанції, ТОВ «Авант Транс» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову та додаткову постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи встановлено, що Броварською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Авант Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП ПВКФ «Проксин» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 26.04.2013 року № 396/222/3795577 у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства України, зокрема:
- згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону правочин, укладений між ТОВ «Авант Транс» та ПП ПВКФ «Проксин» на суму 1 9968 500 грн, у т.ч. ПДВ 328 083,33 грн.;
Вказані правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.
-п.198.2,п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України ТОВ «Авант Транс» занижено податок на додану вартість на загальну суму 328 083,33 грн і т.ч. за січень 2012 року на суму 23416,67 грн, за лютий 2012 року на суму 34500 грн, за березень 2012 року на суму 19666,67 грн, за квітень 2012 року на суму 18833,33 грн, за травень 2012 року на суму 30000 грн, за червень 2012 року на суму 23333,33 грн, за липень 2012 року на суму 35000 грн, за серпень 2012 року на суму 21666,67 грн, за вересень 2012 року на суму 33333,33 грн, за жовтень 2012 року на суму 26666,67 грн, за листопад 2012 року на суму 35000 грн, за грудень 2012 року на суму 26666,67 грн.
Так, 08.11.2011 року між позивачем та ПП ПВКФ «Проксин» укладено договір №081111 на сервісне обслуговування автомобілів. Відповідно до умов договору позивач є замовником, а ПП ПВКФ «Проксин» виконавцем. Предметом договору є технічне обслуговування та ремонт автомобільного транспорту.
Вид обслуговування, зміст робіт, витрати запасних частин та матеріалів, а також вартість обслуговування та ремонту визначаються в ремонтному замовленні на конкретний автомобіль.
Приймання автомобілів на обслуговування і ремонт здійснюється за попередньою усною домовленістю про день та час.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач з метою здійснення господарської діяльності придбав у ПП ПВКФ «Проксин» послуги, зокрема:
-у січні 2012 року ПП ПВКФ «Проксин» виконало роботи по ремонту автотранспорту на суму 140 500,02 грн в т.ч. ПДВ 23 417 грн;
-у лютому 2012 року виконано роботи на суму 207000 грн в т.ч. ПДВ на суму 34500 грн;
-у березні 2012 року виконано роботи на суму 118000 грн в т.ч. ПДВ на суму 19 667 грн;
-у квітні 2012 року виконано роботи на суму 180000 грн в т.ч. ПДВ на суму 30000 грн;
-у травні 2012 року виконано роботи на суму 207000 грн в т.ч. ПДВ на суму 34 500 грн;
-у червні 2012 року виконано роботи на 140000 грн в т.ч. ПДВ на суму 23 333 грн;
-у липні 2012 року виконано роботи на суму 210 000 грн в т.ч. ПДВ на суму 35000 грн;
-у серпні 2012 року виконано роботи на 130 000 грн в т.ч. ПДВ на суму 21 667 грн;
-у вересні 2012 року виконано роботи на суму 200000 грн у т.ч. ПДП на суму 33 333 грн;
-у жовтня 2012 року виконано роботи на суму 160000 грн в т.ч. ПДВ на суму 26667 грн;
-у листопаді 2012 року на суму 210 000 грн в т.ч. ПДВ на суму 35000 грн;
-у грудні 2012 року виконано роботи на суму 160 грн в т.ч. ПДВ на суму 26667 грн.
В якості підтвердження господарських операцій за умовами вищезазначеного договору, позивач надав до суду апеляційної інстанції закази-наряди на виконання робіт, а також акти прийому виконаних робіт.
Колегія суддів, дослідивши в судовому засіданні закази-наряди та акти, вважає, що вони підтверджують факт господарської діяльності позивача відповідно до умов укладеного між ним та його контрагентом договору від 08 листопада 2011 року.
Зокрема в нарядах чітко зазначено замовника, модель автотранспортного засобу, його рік випуску, номер шассі та державний номер, а також період перебування автотранспортного засобу на технічному обслуговуванні.
Крім того, в заказах-нарядах зазначено види послуг наданих ПВКФ «Проксин» по технічному обслуговуванню транспортних засобів, вартість робіт.
В актах прийому виконаних робіт дати їх складання співпадають з датами проведення технічного обслуговування транспортного засобів.
Акти прийому виконаних робіт та закази-наряди підписані представника сторін договору та на них проставлені мокрі печатки.
Для підтвердження наявності у позивача автомобілів, які підлягають сервісному обслуговуванню, позивачем надано договори найму транспортних засобів, що оформлені нотаріально, зокрема автобус Богдан А 09201 р.н. АА1046АА .
Крім того, позивачем надано ліцензійну картку, видану Головавтотрансінспекцією у Київській області, якою дозволено здійснювати внутрішні перевезення пасажирів автотранспортним засобом ТОВ «АВАНТ Транс», а саме на автобусі Богдан А 09201 р.н. АА1046АА.
Аналогічні документи позивачем було надано і на інші автотранспортні засоби, які ним були орендовані та відповідно до ліцензійних карток дозволялась їх експлуатація для перевезення пасажирів.
Крім того, в якості доказів виконання надання послуг по ремонту автотранспорту позивач надав податкові накладні та банківські виписки про рух коштів.
Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Господарські операції повинні були відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Як зазначено у п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Всі первинні документи щодо технічного обслуговування автомобілів були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ч.1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК).
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 228 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Доказів, які б свідчили, що договір, укладений позивачем з його контрагентом є нікчемними та порушує публічний порядок відповідачем надано не було.
Як зазначено у п.14.1.181 ст. 181 ПК України, податковий кредит - сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податкову до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 ПК).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.. 39 цього Закону та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК).
Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Щодо показів свідків, допитаних в судовому засіданні, то колегія суддів вважає, що вони будь-яких чітких пояснень не надали, хоча підтвердили факт здійснення робіт по ремонту автомобілів позивача.
Так, свідок ОСОБА_2 пояснив, що договір з позивачем підписав він, оскільки на той час мав відповідні повноваження підпису першої особи.
Тому, заперечення представника відповідача про те, що договір підписано неуповноваженою особою, а саме не директором ПП ПФКФ «Проксин», колегія суддів не може вважати доказом того, що такий договір між позивачем та його контрагентом не укладався.
Крім того, свідок ОСОБА_3 не заперечувала, що договір між позивачем та ПП ПВКФ «Проксин» підписано не нею, проте вона знала про даний договір та про те, що він виконується.
Таким чином, суд вважає, відсутні підстави вважати, що договір є недійсним (нікчемним) і господарська діяльність по його виконанню позивачем та його контрагентом не велась.
Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача про те, що докази, надані представником позивача в ході апеляційного розгляду справи не повинні прийматись до уваги, оскільки не були надані в суді першої інстанції.
Як пояснив представник позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції зазначених доказів у підприємства не було. Отримані вони були від контрагента лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування (ст.70 КАС).
Відповідач не спростував доводів позивача щодо здійснення ним господарської діяльності відповідно до умов договору від 08.11.2011 року, укладеного з ПП ПФКФ «Проксин».
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача законних підстав на віднесення сум податку до податкового кредиту, оскільки ним здійснювалась реальна господарська операція з його контрагентом ПП ПФКФ «Проксин», а тому доводи відповідача про наявність порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, що потягло за собою прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 року є безпідставними.
З цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002592202 від 17.05.2013 року відповідно до якого позивачу було збільшено суму податкового зобов»язання на загальну суму 410 105 грн.
Підлягає скасуванню і додаткова постанова суду від 17 лютого 2014 року з урахуванням вимог ст. 94 КАС України щодо розподілу судових витрат, а також з урахуванням того, що як зазначено вище судом, постанова Київського окружного адміністративного суду була скасувана з ухваленням нового рішення про задоволення позову позивача.
Відповідно до ст. 198,202 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції скасувати її та прийняти нову постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Транс» задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 року №0002592202 на загальну суму 410 105 грн, прийнятого Броварською об»єднанню державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Київській області.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 15 травня 2014 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.05.2014 |
Оприлюднено | 19.05.2014 |
Номер документу | 38739887 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Бужак Н.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні