Постанова

від 17.04.2014 по справі 808/1862/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року 16 год. 40 хв. Справа № 808/1862/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: Берегова С.М.

Балан-Капустіна О.А.

від відповідача: Маріхін К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000134710 та №0000144710 від 04.03.2014

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 04.03.2014 №0000134710 та №0000144710.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що підставою для безпідставного висновку відповідача про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 122 302 грн. та податку на прибуток у розмірі 129 554 грн., стала встановлена ним безтоварність господарських операцій ПАТ «Запоріжвогнетрив» з ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» та ПП «Наша марка». Проте зобов'язання за договорами між ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», ПП «Наша марка» та ПАТ «Запоріжвогнетрив» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт, банківськими виписками. Вказує, що порушення, вчинені на думку податкового органу контрагентами позивача, використовуються в якості підстави звинувачення саме позивача в недотриманні ним вимог податкового законодавства. Покладення відповідальності за дії контрагентів на позивача суперечить вимогам ст. 61 Конституції України. Вважає, якщо податковий орган оспорює дійсність угод та юридичну значимість первинних та звітних документів, то відповідно до чинного законодавства вони можуть бути визнані недійсними лише за рішенням суду. З огляду на це, висновок про відсутність правових наслідків укладених позивачем угод з ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», ПП «Наша марка» та відсутність фактичного виконання поставок вважає документально не підтвердженим і таким, що суперечить фактичним обставинам справи, що засвідчують поставку товару/послуг контрагентами на користь позивача.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування письмового заперечення зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ «Запоріжвогнетрив» мало взаємовідносини з ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», по якому встановлено нереальність господарських операцій за лютий 2011 року та відсутність поставок товарів покупцям. Також вказує, що укладені від імені ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» директором ОСОБА_4 договори від 14.02.2011 № 18-251, № 18-252 та підписані нею акти виконаних підрядних робіт не мають юридичної сили та є недійсними, оскільки згідно відомостям з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_4 в першому кварталі 2011 року не отримувала доходи із джерела доходів ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», тобто не виконувала обов'язки директора та не отримувала за це оплату за працю. Згідно реєстраційних даних ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», в січні та лютому 2011 року обов'язки директора та головного бухгалтера виконувала інша особа, яка також була єдиним засновником ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС». Крім того, зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ «Запоріжвогнетрив» мало взаємовідносини з ПП «Наша марка», у якого не підтверджено факт отримання товару від ТОВ «СТАРТ-Д» та подальшої реалізації його покупцям, зокрема, ПАТ «Запоріжвогнетрив». Отже, відповідач зазначає, що на порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України підприємством-позивачем завищено суму валових витрат та податкового кредиту по операціям з придбання товарів/послуг у ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» за період лютий 2011р. та ПП «Наша марка» за період травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012р. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 17.04.2014, відповідно до ст. 160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що з 28.01.2014 по 10.02.2014 фахівцем Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» з питання реальності та правомірності відображення в податковому обліку правових відносин з постачальниками ТОВ «ТД «ІДЕЯ ЛІХТ Україна» (код за ЄДРПОУ 36093812) за період лютий 2011 року, ПП «НАША МАРКА» (код за ЄДРПОУ 22138130) за період травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, ПП «КЛІМА ТЕК» (код за ЄДРПОУ 33700377) за період серпень 2010 року, травень, червень 2012 року, ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 32193130) за період лютий 2011 року, ТОВ «УКРТРАНССТАНДАРТ» (код за ЄДРПОУ 36841596) за період листопад 2011 року, ТОВ «ТД «РЕМДИЗЕЛЬ» (код за ЄДРПОУ 35251780) за період квітень 2011 року.

За результатами перевірки 17.02.2014 складено Акт перевірки № 69/28-04-47-10/00191885.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог законодавства, а саме:

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-YI (далі - ПК України), в результаті чого ПАТ «Запоріжвогнетрив» занижено суму податку на додану вартість у розмірі 122 302 грн. (у т.ч. по періодах: лютий 2011 року - 5 682 грн., травень 2012 року - 9 628 грн., червень 2012 року - 17 087 грн., вересень 2012 року - 44 474 грн., жовтень 2012 року - 25 850 грн., листопад 2012 року - 19 581 грн.);

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого ПАТ «Запоріжвогнетрив» занижено податок на прибуток у розмірі 129 554 грн. (у т.ч. по періодах: за I квартал 2011 року на суму 7 104 грн.; за півріччя 2012 року на суму 28 051 грн. (у т.ч. у II кварталі 2012 року - на суму 28 051 грн.); за три квартали 2012 року на суму 74 749 грн. (у т.ч. у III кварталі 2012 року - на суму 46 698 грн.); за 2012 рік - на суму 122 450 грн. (у т.ч. у IY кварталі 2012 року - на суму 47 701 грн.)).

ПАТ «Запоріжвогнетрив» не погодилось із висновками, викладеними в акті, і направило на адресу СДПІ свої заперечення (лист від 21.02.2014 № 19-342), в задоволенні яких СДПІ відмовила (лист від 28.02.2014 № 1394/10/28-04-47-10).

На підставі матеріалів перевірки 04 березня 2014 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000134710, яким позивачу у зв'язку з порушенням п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 180 613 грн., у тому числі за основним платежем 122 302 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 58 311 грн.;

- № 0000144710, яким позивачу у зв'язку з порушенням п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 190 780 грн., у тому числі за основним платежем 129 554 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 61 226 грн.

Підприємство не здійснювало оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень за процедурою адміністративного оскарження, передбаченою ст.56 Податкового кодексу України, та звернулось з даним позовом до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з установчими документами позивача, основними видами діяльності ПАТ «Запоріжвогнетрив» є виробництво вогнетривких виробів, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, діяльність у сфері архітектури, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АА № 659417.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся (лютий 2011р.), позивач (Замовник) мав взаємовідносини з ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 32193130) (Підрядник) на підставі договорів підряду, у т. ч.:

- договір № 18-251 від 14.02.2011 на виконання робіт з поточного ремонту їдальні в будівлі адміністративно-побутового корпусу в ЦМВ. Строк виконання робіт - 14 діб з моменту здачі об'єкта в ремонт (п. 1.2 договору). Роботи виконуються з матеріалів Підрядника (п. 3.1 договору). У лютому 2011 року роботи виконані у повному обсязі на суму 8 353,99 грн., у т.ч. ПДВ 1 392,33 грн., при цьому використано матеріалів Підрядника на суму 2 796,72 грн. без ПДВ, про що свідчать: акт приймання виконаних підрядних робіт від 23.02.2011 № 1, відомість матеріалів підрядника до акту № 1, податкова накладна від 23.02.2011 №37 на суму 8 353,99 грн., у т.ч. ПДВ 1 392,33 грн., платіжна вимога від 23.02.2011 № 12, платіжне доручення від 28.02.2011 № 935 на суму 8 353,99 грн., у т.ч. ПДВ 1 392,33 грн.;

- договір № 18-252 від 14.02.2011 на виконання робіт з поточного ремонту кабінету головного бухгалтера. Строк виконання робіт - 14 діб з моменту здачі об'єкта в ремонт (п. 1.2 договору). Роботи виконуються з матеріалів Підрядника (п. 3.1 договору). У лютому 2011 року роботи виконані у повному обсязі на суму 25 742,50 грн., у т.ч. ПДВ 4 290,42 грн., при цьому використано матеріалів Підрядника на суму 13 653,00 грн. без ПДВ, про що свідчать: акт приймання виконаних підрядних робіт від 28.02.2011 № 2, відомість матеріалів підрядника до акту № 2, податкова накладна від 28.02.2011 № 46 на суму 25 742,50 грн., у т.ч. ПДВ 4 290,42 грн., платіжна вимога від 14.03.2011 № 38, платіжне доручення від 15.03.2011 № 1165 на суму 25 742,50 грн., у т.ч. ПДВ 4 290,42 грн.

ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» має ліцензію на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними, відображеними позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних за лютий, березень 2011 року, включено до податкового кредиту відповідного періоду і відповідають даним додатків № 5 до декларацій з ПДВ за лютий, березень 2011 року і даним цих декларацій.

За приписами Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про оплату товарів/послуг також підтверджують реальність вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

На сторінках 11-12 акту ревізорами зазначено, що оскільки ОСОБА_4 в лютому не працювала директором ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», то укладені нею від імені ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» договори від 14.02.2011 № 18-251, № 18-252 та підписані акти виконаних підрядних робіт не мають юридичної сили та є недійсними.

З цього приводу суд зазначає, що згідно наданими контрагентом позивачу Протоколу №26/10-2010 загальних зборів ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» від 26.10.2010 та Статуту ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», зареєстрованому 28.10.2010 за №12241050020009453, директором та учасником товариства є ОСОБА_4.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 4 ст. 92 ЦК України члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

В акті перевірки відсутні відомості про те, що зі сторони ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», з моменту вчинення директором товариства ОСОБА_4 оспорюваних правочинів, в суді заявлялись претензії про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями директора.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

СДПІ не надано доказів того, що станом на 14 лютого 2011 року печатка ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», якою були скріплені оспорювані договори, а, в-подальшому, акти виконаних підрядних робіт, була втрачена, викрадена або іншим способом вибула з володіння відповідальної посадової особи вказаного товариства.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 203 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управленою стороною.

ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» фактично виконало, а ПАТ «Запоріжвогнетрив» прийняло і оплатило спірні роботи. Таким чином, настали правові наслідки укладених правочинів.

У періоді, що перевірявся (травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012р.), позивач мав взаємовідносини з ПП «Наша марка» (код за ЄДРПОУ 22138130) на підставі договору від 01.01.2010 № 18-203.

Згідно договору від 01.01.2010 № 18-203 Постачальник (ПП «Наша марка») зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (ВАТ «Запоріжвогнетрив») товар, а Покупець прийняти й оплатити цей товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у специфікаціях, листах, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною його частиною. Допускається зміна об'ємів та номенклатури товару, що поставляється, за листами-заявками Покупця, які є невід'ємною частиною договору, з обов'язковим узгодженням цін, умов та строків поставки (п.1.2 договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом Постачальника на умовах CPT-м. Запоріжжя ВАТ «Запоріжвогнетрив» (в редакції Інкотермс-2000) (п.4.2 договору). Оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється Покупцем по факту поставки протягом 30-ти календарних днів (п.5.1 договору).

Строк дії договору (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 29.12.2010 №1, від 30.12.2011 №3) - до 31.12.2012.

На виконання умов договору ПП «Наша марка» поставлені піддони дерев'яні ПАТ «Запоріжвогнетрив», на що виписані накладні: накладна №20 від 10.05.2012, податкова накладна №2 від 10.05.2012 на суму 51 852 грн., у т.ч. ПДВ 8 642 грн.; накладна №21 від 17.05.2012, податкова накладна №3 від 17.05.2012 на суму 57 768 грн., у т.ч. ПДВ 9 628 грн.; накладна №24 від 07.06.2012, податкова накладна №2 від 07.06.2012 на суму 50 390,40 грн., у т.ч. ПДВ 8 398,40 грн.; накладна №26 від 26.06.2012, податкова накладна №4 від 26.06.2012 на суму 52 130,40 грн., у т.ч. ПДВ 8 688,40 грн.; накладна №36 від 04.09.2012, податкова накладна №2 від 04.09.2012 на суму 51 225,60 грн., у т.ч. ПДВ 8 537,60 грн.; накладна №38 від 05.09.2012, податкова накладна №4 від 05.09.2012 на суму 3 758,40 грн., у т.ч. ПДВ 626,40 грн.; накладна №37 від 05.09.2012, податкова накладна №3 від 05.09.2012 на суму 59 229,60 грн., у т.ч. ПДВ 9 871,60 грн.; накладна №39 від 17.09.2012, податкова накладна №5 від 17.09.2012 на суму 56 376 грн., у т.ч. ПДВ 9 396 грн.; накладна №41 від 21.09.2012, податкова накладна №7 від 21.09.2012 на суму 45 240 грн., у т.ч. ПДВ 7 540 грн.; накладна №42 від 26.09.2012, податкова накладна №8 від 26.09.2012 на суму 51 016,80 грн., у т.ч. ПДВ 8 502,80 грн.; накладна №44 від 05.10.2012, податкова накладна №2 від 05.10.2012 на суму 52 200 грн., у т.ч. ПДВ 8 700 грн.; накладна №45 від 11.10.2012, податкова накладна №3 від 11.10.2012 на суму 52 019,76 грн., у т.ч. ПДВ 8 669,96 грн.; накладна №47 від 22.10.2012, податкова накладна №5 від 22.10.2012 на суму 50 877,60 грн., у т.ч. ПДВ 8 479,60 грн.; накладна №50 від 15.11.2012, податкова накладна №2 від 15.11.2012 на суму 59 438,40 грн., у т.ч. ПДВ 9 906,40 грн.; накладна №52 від 15.11.2012, податкова накладна №4 від 15.11.2012 на суму 4 524 грн., у т.ч. ПДВ 754 грн.; накладна №53 від 26.11.2012, податкова накладна №5 від 26.11.2012 на суму 53 522,40 грн., у т.ч. ПДВ 8 920,40 грн. Всього на суму 751 569,36 грн., у т.ч. ПДВ 125 261,56 грн. Товар отриманий уповноваженими особами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за довіреностями (витяг з Журналу реєстрації довіреностей міститься в матеріалах справи).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними, відображеними позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних за травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, включено до податкового кредиту відповідного періоду і відповідають даним додатків № 5 до декларацій з ПДВ за травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року і даним цих декларацій.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд встановив, що перевезення придбаного товару здійснювалось контрагентом позивача - ПП «Наша марка», оскільки такий обов'язок був передбачений умовами договору. Поставка товару здійснювалась на склад покупця-позивача силами постачальника, а відтак питання способу та порядку транспортування товару не встановлювало обов'язку позивача в оформленні відповідних документів.

На стор. 18 акту перевірки від 17.02.2014 № 69/28-04-47-10/00191885 перевіряючим зазначено, що ПАТ «Запоріжвогнетрив» надано до перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення сторонніми перевізниками товару, отриманого від ПП «Наша марка», в яких вказано пункт навантаження - м. Запоріжжя, пункт розвантаження - м. Запоріжжя, тобто факт перевезення відсутній.

Як роз'яснив Мінфін України у своєму листі від 26.08.2011 № 31-08420-07-25/21247, при наведенні інформації про місце складання первинного документа зазначається населений пункт, у якому його складено. Якщо первинний документ оформляється за межами населеного пункту, в місці, в якому здійснено господарську операцію, слід зазначати відповідну адміністративно-територіальну одиницю.

Отже, зазначення адреси без деталізації номера будівлі або вулиці не є порушенням заповнення ТТН та ніяким чином не може свідчити про відсутність факту перевезення товару.

Позивачем надані суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення на склад покупця, а саме: серія 12НМ №012008 від 10.05.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_6, водій ОСОБА_6, авт. ДАФ НОМЕР_1), серія 12НМ №012009 від 17.05.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_10, водій ОСОБА_10, авт. MAN НОМЕР_2), серія 12НМ №012010 від 07.06.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_11, водій ОСОБА_11, авт. MAN НОМЕР_3), серія 12НМ №012011 від 26.06.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_12, водій ОСОБА_12, авт. Вольво НОМЕР_4), серія 12НМ №012013 від 04.09.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_14, водій ОСОБА_14, авт. ДАФ НОМЕР_5), серія 12НМ №012014 від 05.09.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_15, водій ОСОБА_15, авт. Рено НОМЕР_6), серія 12НМ №012015 від 17.09.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_16, водій ОСОБА_16, авт. Вольво НОМЕР_7), серія 12НМ №012016 від 21.09.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_13, водій ОСОБА_13, авт. ДАФ НОМЕР_8), серія 12НМ №012017 від 26.09.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_17, водій ОСОБА_17, авт. МАН НОМЕР_9), серія 12НМ №012018 від 05.10.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_18, водій ОСОБА_18, авт. МАН НОМЕР_10), серія 12НМ №012019 від 11.10.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_19, водій ОСОБА_19, авт. Рено НОМЕР_11), серія 12НМ №012020 від 22.10.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_14, водій ОСОБА_14, авт. ДАФ НОМЕР_5), серія 12НМ №012021 від 15.11.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_21, водій ОСОБА_21, авт. ДАФ НОМЕР_12), серія 12НМ №012022 від 26.11.2012 (автопідприємство ПП ОСОБА_11, водій ОСОБА_11, авт. ДАФ НОМЕР_13).

Отримання товару безпосередньо на склад покупця - позивача підтверджується прибутковими ордерами - первинними документами, які застосовують для обліку матеріальних цінностей, що надходять від постачальника або після перероблення на склад підприємства, організації чи установи. Прибутковий ордер виписують в одному примірнику і використовують для кількісно-сумарного обліку матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство.

Судом досліджені прибуткові ордери про отримання товару - №16521/12/0529 від 10.05.2012, №16521/12/0568 від 17.05.2012, №16521/12/0683 від 07.06.2012, №16521/12/0759 від 26.06.2012, №16521/12/0951 від 04.09.2012, №16521/12/0956 від 05.09.2012, №16521/12/0957 від 05.09.2012, №16521/12/0971 від 17.09.2012, №16521/12/0991 від 21.09.2012, №16521/12/1015 від 26.09.2012, №16521/12/1037 від 05.10.2012, №16521/12/1050 від 11.10.2012, №16521/12/1079 від 22.10.2012, №16521/12/1139 від 15.11.2012, №16521/12/1141 від 15.11.2012 та №16521/12/1191 від 26.11.2012.

Зі змісту вказаних прибуткових ордерів встановлено, що поставлений товар приймався безпосередньо працівником підприємства ОСОБА_22 (наказ від 21.05.2003 №177а про призначення завідуючою складом; Договір від 13.05.2003 про матеріальну відповідальність за передані матеріальні цінності).

Таким чином, суд приходить до висновку, що дослідження факту перевезення доставки товару здійснене в повному обсязі та підтверджене рядом документів, які знаходяться в матеріалах справи.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем рахунками та платіжними дорученнями: рахунки №20 від 10.05.2012, №21 від 17.05.2012, №24 від 07.06.2012, №26 від 26.06.2012, №36 від 04.09.2012, №37 від 05.09.2012, №38 від 05.09.2012, №39 від 17.09.2012, №41 від 21.09.2012, №42 від 26.09.2012, №44 від 05.10.2012, №45 від 11.10.2012, №47 від 22.10.2012, №50 від 15.11.2012, №52 від 15.11.2012, №53 від 26.11.2012; платіжні доручення №1076 від 17.07.2012, №2798 від 23.08.2012, №3019 від 11.09.2012, №3030 від 12.09.2012, №3079 від 14.09.2012, №3101 від 18.09.2012, №1268 від 21.09.2012, №182 від 28.09.2012, №3376 від 16.10.2012, №1471 від 07.11.2012, №1534 від 14.11.2012, №1614 від 29.11.2012, №3948 від 18.12.2012, №1835 від 25.12.2012, №56 від 09.01.2013, №201 від 23.01.2013, №264 від 28.01.2013. Всього на суму 751 569,36 грн.

Як встановлено судом, піддони дерев'яні є пакувальним матеріалом вогнетривких виробів (виробництво останніх є основним видом діяльності позивача) згідно з наказом від 03.09.2010 №453, Інструкціями на пакування високоглиноземистих виробів (І 297.25300.УВ115:2008), з пакування вогнетривів, що виготовляються в ЦМВ (І 297.25300.УМ123:2009) та в ШЦ (І 297.25300.УШ120:2008), розпорядженням від 15.02.2012 № 121. На підтвердження використання товару у власній господарській діяльності позивачем надано витяг зі зведення про відвантаження тари й упаковки ПАТ «Запоріжвогнетрив» за травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, довідку про рух ТМЦ по ПП «Наша марка» з 01.05.2012 по 31.12.2012 та копії матеріальних звітів матеріально-відповідальних осіб ПАТ «Запоріжвогнетрив» за вказаний період.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, реальність отримання ПАТ «Запоріжвогнетрив» послуг по ремонту від ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» та придбання ПАТ «Запоріжвогнетрив» товарів у ПП «Наша марка», а також понесені позивачем витрати підтверджуються дослідженими судом первинними документами, що свідчить про дотримання ПАТ «Запоріжвогнетрив» встановлених вимог податкового законодавства, як підстави для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), а також для формування податкового кредиту з ПДВ.

В обґрунтування правової позиції стосовно реальності відповідної господарської операції, за якою відбулося формування витрат та податкового кредиту, позивачем надавались до перевірки належним чином оформлені первинні документи, а саме: договори (з додатками), акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні вимоги, податкові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, прибуткові ордери, банківські виписки тощо, - що відображено на стор. 10-11, 15-16 акту перевірки.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Усі первинні документи бухгалтерської звітності, які б підтверджували реальне придбання товару/послуг, надавались відповідачу при проведенні перевірки у повному обсязі, що підтверджується актом перевірки.

З аналізу акту перевірки встановлено, що підставою для висновку відповідача про безтоварність операцій, а також, що «Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном» (стор. 14 акту), стало:

- отримання відповідачем акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 11.10.2012 № 1608/22-2-17/32193130 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 32193130) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за лютий 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку, яким «не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» за лютий 2011 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статтей 22, 185, 187 та 198 ПК України»;

- отримання відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Наша марка» від 19.07.2013 № 35/2214/22138130 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАРТ-Д» (код за ЄДРПОУ 32694059) за період травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, в якому зазначено, що згідно наданих ПП «Наша марка» документів, покупцями придбаної у ТОВ «СТАРТ-Д» продукції виступають ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», ПАТ «Запоріжвогнетрив», ТОВ «Компанія Олександр»; ПП «Наша марка» не надано для перевірки документів, які б підтверджували факт перевезення товару, що у свою чергу не дає змоги підтвердити факт отримання товару; ТОВ «СТАРТ-Д» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб (встановлено перевіркою ТОВ «СТАРТ-Д» ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, результати якої оформлені актом від 21.12.2012 № 7203/224/32694059). В ході вказаної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «СТАРТ-Д» підприємцям-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «СТАРТ-Д» і ПП «Наша марка» та ПП «Наша марка» і подальшими покупцями товару здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до пп. 1, 2 ст.215, пп.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю;

- встановлення за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту розбіжностей між задекларованими сумами ПДВ в податковому кредиті ПАТ «Запоріжвогнетрив» та податковими зобов'язаннями ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» в лютому 2011 року у розмірі 5 682,75 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Пунктом 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 цієї статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Матеріалами справи встановлено, що зобов'язання за договорами між ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», ПП «Наша марка» та ПАТ «Запоріжвогнетрив» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт, банківськими виписками.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 у справі № 804/1259/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, позов ТОВ «Старт Д» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Старт Д» (код за ЄДРПОУ 32694059), в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 щодо фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Старт Д» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ «Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік за вересень 2011 року, БПП «Сура» за серпень, листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року. Визнано протиправними дії ДПІ щодо формування в акті перевірки ТОВ «Старт Д»… висновків про визнання відсутності у ТОВ «Старт Д» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з лютого 2012 по жовтень 2012 року. Визнано протиправними дії ДПІ щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Старт Д» за період з лютого 2012 по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки.

На підставі зазначеного, висновки відповідачем на стор.17 акту перевірки позивача від 17.02.2014 № 69/28-04-47-10/00191885 щодо безтоварності операцій купівлі товарів ПП «Наша марка» у ТОВ «Старт Д», суд вважає необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 11.10.2012 № 1608/22-2-17/32193130 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», акт ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 19.07.2013 № 35/2214/22138130 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Наша марка», на встановлення за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту розбіжностей між задекларованими сумами ПДВ в податковому кредиті ПАТ «Запоріжвогнетрив» та податковими зобов'язаннями ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» за спірними договорами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій. Факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, можуть встановлюватися виключно відповідним рішенням суду.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Крім того, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, а інших доказів відповідачем не надано.

Статтею 83 ПК України визначено вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них, зокрема, належать: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Податковим кодексом України чітко встановлено перелік документів, необхідний для їх ведення в цілях оподаткування. Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 2 р. I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 № 984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до п. 4-6 р. I факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Представниками податкового органу не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ПАТ «Запоріжвогнетрив» господарських операцій за спірними договорами, наявності факту узгодженості його дій ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», ПП «Наша марка» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», ПП «Наша марка».

Крім того, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

За приписами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із визначених способів, зокрема, у паперовому вигляді.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПК України).

Згідно п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідачем не надано до суду доказів про те, що ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС» та ПП «Наша марка» були зняті з реєстрації як юридичні особи або у них було анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних за операціями з надання товарів, робіт/послуг ПАТ «Запоріжвогнетрив».

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Під час перевірки посадовим особам відповідача надавались документи на підтвердження оплати товару/послуг та належним чином оформлені податкові накладні, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Податкового кодексу України, виданих на адресу ПАТ «Запоріжвогнетрив».

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не міститься в акті перевірки й зауваження щодо оплати товарів/послуг.

З огляду на викладене, доводи відповідача про допущені з боку ПАТ «Запоріжвогнетрив» порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС», ПП «Наша марка» спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки № 69/28-04-47-10/00191885 від 17.02.2014, в якому податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкові повідомлення-рішення №0000134710 та №0000144710 від 04.03.2014, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, суд визнає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69-71, 158, 160-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000134710 та №0000144710 від 04.03.2014.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» витрати на сплату судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький