Ухвала

від 18.11.2014 по справі 808/1862/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № 808/1862/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000134710 та №0000144710 від 04.03.2014 року.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 28.01.2014 року по 10.02.2014 року фахівцем Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" з питання реальності та правомірності відображення в податковому обліку правових відносин з постачальниками ТОВ "ТД "ІДЕЯ ЛІХТ Україна" (код за ЄДРПОУ 36093812) за період лютий 2011 року, ПП "НАША МАРКА" (код за ЄДРПОУ 22138130) за період травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, ПП "КЛІМА ТЕК" (код за ЄДРПОУ 33700377) за період серпень 2010 року, травень, червень 2012 року, ТОВ "БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 32193130) за період лютий 2011 року, ТОВ "УКРТРАНССТАНДАРТ" (код за ЄДРПОУ 36841596) за період листопад 2011 року, ТОВ "ТД "РЕМДИЗЕЛЬ" (код за ЄДРПОУ 35251780) за період квітень 2011 року, за результатами якої складено акт №69/28-04-47-10/00191885 від 17.02.2014 року.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення Публічним акціонерним товариством "Запоріжвогнетрив": п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого ПАТ "Запоріжвогнетрив" занижено суму податку на додану вартість у розмірі 122 302 грн. (у т.ч. по періодах: лютий 2011 року - 5 682 грн., травень 2012 року - 9 628 грн., червень 2012 року - 17 087 грн., вересень 2012 року - 44 474 грн., жовтень 2012 року - 25 850 грн., листопад 2012 року - 19 581 грн.); п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого ПАТ "Запоріжвогнетрив" занижено податок на прибуток у розмірі 129 554 грн. (у т.ч. по періодах: за I квартал 2011 року на суму 7 104 грн.; за півріччя 2012 року на суму 28 051 грн. (у т.ч. у II кварталі 2012 року - на суму 28 051 грн.); за три квартали 2012 року на суму 74 749 грн. (у т.ч. у III кварталі 2012 року - на суму 46 698 грн.); за 2012 рік - на суму 122 450 грн. (у т.ч. у IV кварталі 2012 року - на суму 47 701 грн.)).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2014 року: №0000134710, яким позивачу у зв'язку з порушенням п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 180613 грн., у тому числі за основним платежем 122302 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 58311 грн.; №0000144710, яким позивачу у зв'язку з порушенням п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 190780 грн., у тому числі за основним платежем 129554 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 61226 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся (лютий 2011р.), позивач (Замовник) мав взаємовідносини з ТОВ "БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 32193130) (Підрядник) на підставі договорів підряду, у т. ч.:

- договір №18-251 від 14.02.2011 року на виконання робіт з поточного ремонту їдальні в будівлі адміністративно-побутового корпусу в ЦМВ. Строк виконання робіт - 14 діб з моменту здачі об'єкта в ремонт (п. 1.2 договору). Роботи виконуються з матеріалів Підрядника (п. 3.1 договору). У лютому 2011 року роботи виконані у повному обсязі на суму 8353,99 грн., у т.ч. ПДВ 1392,33 грн., при цьому використано матеріалів Підрядника на суму 2796,72 грн. без ПДВ, про що свідчать: акт приймання виконаних підрядних робіт від 23.02.2011 року №1, відомість матеріалів підрядника до акту №1, податкова накладна від 23.02.2011 року №37 на суму 8353,99 грн., у т.ч. ПДВ 1392,33 грн., платіжна вимога від 23.02.2011 року №12, платіжне доручення від 28.02.2011 року №935 на суму 8353,99 грн., у т.ч. ПДВ 1 392,33 грн.;

- договір №18-252 від 14.02.2011 року на виконання робіт з поточного ремонту кабінету головного бухгалтера. Строк виконання робіт - 14 діб з моменту здачі об'єкта в ремонт (п. 1.2 договору). Роботи виконуються з матеріалів Підрядника (п. 3.1 договору). У лютому 2011 року роботи виконані у повному обсязі на суму 25742,50 грн., у т.ч. ПДВ 4290,42 грн., при цьому використано матеріалів Підрядника на суму 13653,00 грн. без ПДВ, про що свідчать: акт приймання виконаних підрядних робіт від 28.02.2011 року №2, відомість матеріалів підрядника до акту №2, податкова накладна від 28.02.2011 року №46 на суму 25742,50 грн., у т.ч. ПДВ 4290,42 грн., платіжна вимога від 14.03.2011 року №38, платіжне доручення від 15.03.2011 року №1165 на суму 25742,50 грн., у т.ч. ПДВ 4290,42 грн..

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС" фактично виконало, а ПАТ "Запоріжвогнетрив" прийняло і оплатило спірні роботи. Таким чином, настали правові наслідки укладених правочинів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся (травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року), позивач мав взаємовідносини з ПП "Наша марка" (код за ЄДРПОУ 22138130) на підставі договору від 01.01.2010 року №18-203.

Згідно договору від 01.01.2010 року №18-203 Постачальник (ПП "Наша марка") зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (ВАТ "Запоріжвогнетрив") товар, а Покупець прийняти й оплатити цей товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у специфікаціях, листах, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною його частиною. Допускається зміна об'ємів та номенклатури товару, що поставляється, за листами-заявками Покупця, які є невід'ємною частиною договору, з обов'язковим узгодженням цін, умов та строків поставки (п.1.2 договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом Постачальника на умовах CPT - м. Запоріжжя ВАТ "Запоріжвогнетрив" (в редакції Інкотермс-2000) (п.4.2 договору). Оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється Покупцем по факту поставки протягом 30-ти календарних днів (п.5.1 договору).

Строк дії договору (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 29.12.2010 року №1, від 30.12.2011 року №3) - до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору ПП "Наша марка" поставлені піддони дерев'яні ПАТ "Запоріжвогнетрив", на що виписані накладні: накладна №20 від 10.05.2012, податкова накладна №2 від 10.05.2012 на суму 51 852 грн., у т.ч. ПДВ 8 642 грн.; накладна №21 від 17.05.2012, податкова накладна №3 від 17.05.2012 на суму 57 768 грн., у т.ч. ПДВ 9 628 грн.; накладна №24 від 07.06.2012, податкова накладна №2 від 07.06.2012 на суму 50 390,40 грн., у т.ч. ПДВ 8 398,40 грн.; накладна №26 від 26.06.2012, податкова накладна №4 від 26.06.2012 на суму 52 130,40 грн., у т.ч. ПДВ 8 688,40 грн.; накладна №36 від 04.09.2012, податкова накладна №2 від 04.09.2012 на суму 51 225,60 грн., у т.ч. ПДВ 8 537,60 грн.; накладна №38 від 05.09.2012, податкова накладна №4 від 05.09.2012 на суму 3 758,40 грн., у т.ч. ПДВ 626,40 грн.; накладна №37 від 05.09.2012, податкова накладна №3 від 05.09.2012 на суму 59 229,60 грн., у т.ч. ПДВ 9 871,60 грн.; накладна №39 від 17.09.2012, податкова накладна №5 від 17.09.2012 на суму 56 376 грн., у т.ч. ПДВ 9 396 грн.; накладна №41 від 21.09.2012, податкова накладна №7 від 21.09.2012 на суму 45 240 грн., у т.ч. ПДВ 7 540 грн.; накладна №42 від 26.09.2012, податкова накладна №8 від 26.09.2012 на суму 51 016,80 грн., у т.ч. ПДВ 8 502,80 грн.; накладна №44 від 05.10.2012, податкова накладна №2 від 05.10.2012 на суму 52 200 грн., у т.ч. ПДВ 8 700 грн.; накладна №45 від 11.10.2012, податкова накладна №3 від 11.10.2012 на суму 52 019,76 грн., у т.ч. ПДВ 8 669,96 грн.; накладна №47 від 22.10.2012, податкова накладна №5 від 22.10.2012 на суму 50 877,60 грн., у т.ч. ПДВ 8 479,60 грн.; накладна №50 від 15.11.2012, податкова накладна №2 від 15.11.2012 на суму 59 438,40 грн., у т.ч. ПДВ 9 906,40 грн.; накладна №52 від 15.11.2012, податкова накладна №4 від 15.11.2012 на суму 4 524 грн., у т.ч. ПДВ 754 грн.; накладна №53 від 26.11.2012, податкова накладна №5 від 26.11.2012 на суму 53 522,40 грн., у т.ч. ПДВ 8 920,40 грн. Всього на суму 751 569,36 грн., у т.ч. ПДВ 125 261,56 грн. Товар отриманий уповноваженими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за довіреностями (витяг з Журналу реєстрації довіреностей міститься в матеріалах справи).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними, відображеними позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних за травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, включено до податкового кредиту відповідного періоду і відповідають даним додатків №5 до декларацій з ПДВ за травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року і даним цих декларацій.

Також, судом встановлено, що перевезення придбаного товару здійснювалось контрагентом позивача - ПП "Наша марка", оскільки такий обов'язок був передбачений умовами договору. Поставка товару здійснювалась на склад покупця-позивача силами постачальника, а відтак питання способу та порядку транспортування товару не встановлювало обов'язку позивача в оформленні відповідних документів.

Позивачем надані до суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення на склад покупця, а саме: серія 12НМ №012008 від 10.05.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_4, водій ОСОБА_4, авт. ДАФ НОМЕР_1), серія 12НМ №012009 від 17.05.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_5, водій ОСОБА_5, авт. MAN НОМЕР_2), серія 12НМ №012010 від 07.06.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_6, водій ОСОБА_6, авт. MAN НОМЕР_3), серія 12НМ №012011 від 26.06.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_7, водій ОСОБА_7, авт. ОСОБА_8 НОМЕР_4), серія 12НМ №012013 від 04.09.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_9, водій ОСОБА_9, авт. ДАФ НОМЕР_5), серія 12НМ №012014 від 05.09.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_10, водій ОСОБА_10, авт. Рено НОМЕР_6), серія 12НМ №012015 від 17.09.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_11, водій ОСОБА_11, авт. ОСОБА_8 НОМЕР_7), серія 12НМ №012016 від 21.09.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_8, водій ОСОБА_8, авт. ДАФ НОМЕР_8), серія 12НМ №012017 від 26.09.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_12, водій ОСОБА_12, авт. MAН НОМЕР_9), серія 12НМ №012018 від 05.10.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_13, водій ОСОБА_13, авт. МАН НОМЕР_10), серія 12НМ №012019 від 11.10.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_14, водій ОСОБА_14, авт. Рено НОМЕР_11), серія 12НМ №012020 від 22.10.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_15, водій ОСОБА_15, авт. ДАФ НОМЕР_5), серія 12НМ №012021 від 15.11.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_16, водій ОСОБА_16, авт. ДАФ НОМЕР_12), серія 12НМ №012022 від 26.11.2012 року (автопідприємство ПП ОСОБА_6, водій ОСОБА_6, авт. ДАФ НОМЕР_13).

Отримання товару безпосередньо на склад покупця - позивача підтверджується прибутковими ордерами - первинними документами, які застосовують для обліку матеріальних цінностей, що надходять від постачальника або після перероблення на склад підприємства, організації чи установи. Прибутковий ордер виписують в одному примірнику і використовують для кількісно-сумарного обліку матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство.

Судом досліджені прибуткові ордери про отримання товару - №16521/12/0529 від 10.05.2012, №16521/12/0568 від 17.05.2012, №16521/12/0683 від 07.06.2012, №16521/12/0759 від 26.06.2012, №16521/12/0951 від 04.09.2012, №16521/12/0956 від 05.09.2012, №16521/12/0957 від 05.09.2012, №16521/12/0971 від 17.09.2012, №16521/12/0991 від 21.09.2012, №16521/12/1015 від 26.09.2012, №16521/12/1037 від 05.10.2012, №16521/12/1050 від 11.10.2012, №16521/12/1079 від 22.10.2012, №16521/12/1139 від 15.11.2012, №16521/12/1141 від 15.11.2012 та №16521/12/1191 від 26.11.2012.

Зі змісту вказаних прибуткових ордерів, судом встановлено, що поставлений товар приймався безпосередньо працівником підприємства ОСОБА_17 (наказ від 21.05.2003 року №177а про призначення завідуючою складом; Договір від 13.05.2003 року про матеріальну відповідальність за передані матеріальні цінності).

З урахуванням вказаних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що дослідження факту перевезення доставки товару здійснене в повному обсязі та підтверджене рядом документів, які знаходяться в матеріалах справи.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем рахунками та платіжними дорученнями: рахунки №20 від 10.05.2012, №21 від 17.05.2012, №24 від 07.06.2012, №26 від 26.06.2012, №36 від 04.09.2012, №37 від 05.09.2012, №38 від 05.09.2012, №39 від 17.09.2012, №41 від 21.09.2012, №42 від 26.09.2012, №44 від 05.10.2012, №45 від 11.10.2012, №47 від 22.10.2012, №50 від 15.11.2012, №52 від 15.11.2012, №53 від 26.11.2012; платіжні доручення №1076 від 17.07.2012, №2798 від 23.08.2012, №3019 від 11.09.2012, №3030 від 12.09.2012, №3079 від 14.09.2012, №3101 від 18.09.2012, №1268 від 21.09.2012, №182 від 28.09.2012, №3376 від 16.10.2012, №1471 від 07.11.2012, №1534 від 14.11.2012, №1614 від 29.11.2012, №3948 від 18.12.2012, №1835 від 25.12.2012, №56 від 09.01.2013, №201 від 23.01.2013, №264 від 28.01.2013. Всього на суму 751 569,36 грн.

Судом встановлено, що піддони дерев'яні є пакувальним матеріалом вогнетривких виробів (виробництво останніх є основним видом діяльності позивача) згідно з наказом від 03.09.2010 року №453, Інструкціями на пакування високоглиноземистих виробів (І 297.25300.УВ115:2008), з пакування вогнетривів, що виготовляються в ЦМВ (І 297.25300.УМ123:2009) та в ШЦ (І 297.25300.УШ120:2008), розпорядженням від 15.02.2012 року №121. На підтвердження використання товару у власній господарській діяльності позивачем надано витяг зі зведення про відвантаження тари й упаковки ПАТ "Запоріжвогнетрив" за травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, довідку про рух ТМЦ по ПП "Наша марка" з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року та копії матеріальних звітів матеріально-відповідальних осіб ПАТ "Запоріжвогнетрив" за вказаний період.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується реальність отримання ПАТ "Запоріжвогнетрив" послуг по ремонту від ТОВ "БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС" та придбання ПАТ "Запоріжвогнетрив" товарів у ПП "Наша марка", а також підтверджуються понесені позивачем по вказаним господарським операціям витрати з огляду на досліджені судом первинні документи, що свідчить про дотримання ПАТ "Запоріжвогнетрив" встановлених вимог податкового законодавства, як підстави для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), а також для формування податкового кредиту з ПДВ.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача викладеного в акті перевірки про безтоварність операцій, а також, що "єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном" (стор. 14 акту), стало: отримання відповідачем акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 11.10.2012 року №1608/22-2-17/32193130 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 32193130) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за лютий 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку, яким "не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС" за лютий 2011 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185, 187 та 198 ПК України"; отримання відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Наша марка" від 19.07.2013 року №35/2214/22138130 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ "СТАРТ-Д" (код за ЄДРПОУ 32694059) за період травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, в якому зазначено, що згідно наданих ПП "Наша марка" документів, покупцями придбаної у ТОВ "СТАРТ-Д" продукції виступають ПАТ "Запорізький абразивний комбінат", ПАТ "Запоріжвогнетрив", ТОВ "Компанія Олександр"; ПП "Наша марка" не надано для перевірки документів, які б підтверджували факт перевезення товару, що у свою чергу не дає змоги підтвердити факт отримання товару; ТОВ "СТАРТ-Д" здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб (встановлено перевіркою ТОВ "СТАРТ-Д" ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, результати якої оформлені актом від 21.12.2012 року №7203/224/32694059). В ході вказаної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "СТАРТ-Д" підприємцям-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "СТАРТ-Д" і ПП "Наша марка" та ПП "Наша марка" і подальшими покупцями товару здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до пп. 1, 2 ст.215, пп.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю; встановлення за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту розбіжностей між задекларованими сумами ПДВ в податковому кредиті ПАТ "Запоріжвогнетрив" та податковими зобов'язаннями ТОВ "БУД-ІНВЕСТ ПЛЮС" в лютому 2011 року у розмірі 5 682,75 грн..

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством не ставиться в залежність право платника податку на додану вартість на податковий кредит від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також, слід відзначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України, позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки №69/28-04-47-10/00191885 від 17.02.2014 року, в якому податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000134710 та №0000144710 від 04.03.2014 року прийняті СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення .

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів .

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко