Постанова

від 14.05.2014 по справі 813/2837/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року справа № 813/2837/14

17 год. 18 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Чернявська О.Д.,

за участю:

представника позивача Александровича О.М.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Едіка-Україна" до Миколаївської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Едіка-Україна" (далі - ТзОВ «Едіка-Україна») звернулося до суду з позовом до Миколаївської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000272200 від 24.02.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 388861 грн., в т.ч. 311089грн. за основним платежем та нараховано 77772грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача №156/13-21-22/34128701 від 14.02.2013р. не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційною компанією «Квантон» (далі - ТзОВ «ІК «Квантон» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Позивач зазначає, що виключно факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача, у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням, не може слугувати підставою для висновку про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарської діяльності позивача з ТзОВ «ІК «Квантон».

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з ТзОВ «ІК «Квантон», оскільки, як вбачається з акта зустрічної звірки вказаного контрагента, ТзОВ «ІК «Квантон» та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням. Відповідач також вказує на те, що під час проведення перевірки позивач не надав податковому органу договору купівлі-продажу, укладеного з ТзОВ «ІК «Квантон», документів, які підтверджують транспортування при взаємовідносинах з контрагентом та вказують, хто з матеріально-відповідальних осіб позивача приймав товарно-матеріальні цінності від ТзОВ «ІК «Квантон».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентом і в цей період ТзОВ «ІК «Квантон» подавало податкову звітність, перебувало на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності було зареєстроване як платник ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що під час проведення перевірки позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Едіка-Україна», код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 34128701. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 01.03.2006р. №02101345, перебуває на обліку в Миколаївській ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: 81652, АДРЕСА_1, фактичне місцезнаходження: 01011, АДРЕСА_2.

На підставі наказу від 03.02.2013р. №51, виданого Миколаївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Едіка-Україна» (код ЄДРПОУ - 34128701) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «ІК «Квантон» за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р. За результатами перевірки складено акт №156/13-21-22/34128701 від 14.02.2013р.

Перевіркою встановлене порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за листопад 2011 року на суму 311089грн.

На підставі Акта перевірки №156/13-21-22/34128701 від 14.02.2013р. Миколаївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000272200 від 24.02.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 388861 грн., в т.ч. 311089грн. за основним платежем та нараховано 77772грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000272200 від 24.02.2014 року позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «ІК «Квантон» (код ЄДРПОУ - 31441809) суд встановив наступне.

Згідно зі статутом ТзОВ «ІК «Квантон», затвердженого учасником ТзОВ «ІК «Квантон» рішенням №23-08-01 від 23.08.2012р. та зареєстрованим 03.09.2012р. ТзОВ «ІК «Квантон» створене відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства» та інших нормативно-правових актів згідно з протоколом Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будмаркет» №20-01/12 від 20.01.2012р.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.04.2014р. №18594887 ТзОВ «ІК «Квантон» є правонаступником ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет».

Суд встановив, що у період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р. позивач отримав товари від ТзОВ «ІК «Квантон» по видаткових накладних.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії таких документів: видаткових накладних від 15.11.2011р., №111501 №111502, №111503, від 16.11. 2011р. №111604, №111605, від 17.11.2011р. №111703, №111704, від 18.11.2011р. №111801, №111802, від 21.11.2011р. №112103, від 22.11.2011р. №112201, №112203, від 23.11.2011р. №112301, №112302, від 24.11.2011р. №112401, від 25.11.2011р. №112502, №112503, від 28.11.2011р. №112802, №112803, від 29.11.2011р. №112902, №112903, від 30.11.2011р. №113002, довіреності від 21.12.2011р. №1268.

Позивач надав суду копії угоди про оренду№15/2011 від 20.01.2011р., відповідно до умов якої позивач орендував в ФОП ОСОБА_3 приміщення, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в період з 20.01.2011р. по 20.01.2012р.

Оплата за отримані від ТзОВ «ІК «Квантон» товарно-матеріальні цінності здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками позивача від 02.12.2011р., від 05.12.2011р., від 13.12.2011р., від 14.12.2011р., від 15.12.2011р., від 16.12.2011р., від 21.12.2011р., від 23.12.2011р., від 28.12.2011р., від 29.12.2011р., від 01.11.2011р., від 16.01.2011р., від 02.11.2011р.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «ІК «Квантон» надало суду податкові накладні, що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 15.11.2011р. №21 на суму ПДВ 26974,70грн., від 15.11.2011р. №22 на суму ПДВ 26869,72грн., від 15.11.2011р. №24 на суму ПДВ 17247,60грн., від 16.11.2011р. №27 на суму ПДВ 27213,68грн., від 16.11.2011р. №28 н суму ПДВ 6197грн., від 17.11.2011р. №31 на суму ПДВ 6335,77грн., від 17.11.2011р., №32 на суму ПДВ 21246грн., від 18.11.2011р. №38 на суму ПДВ 14951,54грн., від 18.11.2011р. №39 на суму ПДВ 16796,40грн., від 21.11.2011р. №40 на суму ПДВ 6397,38грн., від 22.11.2011р. №44 на суму ПДВ 5871,84грн., від 22.11.2011р. №45 на суму ПДВ 17108,70грн., від 23.11.2011р. №47 на суму ПДВ 5426,50грн., від 24.11.2011р. №50 на суму ПДВ 13529,40грн., від 25.11.2011р. №51 на суму ПДВ 5815,98грн., від 25.11.2011р. №52 на суму ПДВ 180,98,40грн., від 28.11.2011р. №55 на суму ПДВ 5466,24грн., від 28.11.2011р. №56 на суму ПДВ 18000грн., від 29.11.2011р. №57 на суму ПДВ 7334,65грн., від 29.11.2011р. №58 на суму ПДВ 20403грн., від 30.11.2011р. №60 на суму ПДВ 7891.48грн., які отримані від ТзОВ «ІК «Квантон», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

На підтвердження реальності використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТзОВ «ІК «Квантон» позивач надав суду копії: рахунків-фактур №СФ-2025/1 від 15.11.2011р., №СФ-2059 від 15.11.2011р., №СФ-2024/1 від 15.11.2011р., №СФ-2028/1 від 16.11.2011р., №СФ-2029/1 від 16.11.2011р., №СФ-2032 від 17.11.2011р., №СФ-2060 від 17.11.2011р., №СФ-2033/1 від 18.11.2011р., №СФ-2061 від 18.11.2011р., №СФ-2036/1 від 21.11.2011р., №СФ-2062 від 22.11.2011р., №СФ-2039/1 від 22.11.2011р., №СФ-2063 від 23.11.2011р., №СФ-2040/1 від 23.11.2011р., №СФ-2042/1 від 24.11.2011р., №СФ-2045/1 від 25.11.2011р., №СФ-2064/1 від 25.11.2011р., №СФ-2065 від 28.11.2011р., №СФ-2046/1 від 28.11.2011р., №СФ-2050/1 від 29.11.2011р., №СФ-2054 від 30.11.2011р., договору про генеральне представництво від 15.06.2011р. №01/11, договору на виготовлення та поставку від 25.10.2011р. №3239/11 та специфікацій до нього, рахунку-фактури від 25.10.2011р. №ЕУ-203, довіреності №17/11-1 від 17.11.2011р., видаткової накладної №ЕУ-0136 від 17.11.2011р., банківської виписки від 25.10.2011р., договору виготовлення та поставки від 05.09.2011р. №1672/11 та специфікацій до нього, рахунку-фактури №ЕУ-087 від 02.09.2011р., видаткової накладної №ЕУ-0139 від 18.11.2011р., банківських виписок від 27.09.2011р., від 13.12.2011р., договору на виготовлення та поставку від 21.11.2011р. №3167/11 та специфікацій до нього, рахунку-фактури №ЕУ-291 від 08.11.2011р., видаткової накладної №ЕУ-0186 від 01.12.2011р., довіреності №3720УТН від 30.11.2011р., банківських виписок від 29.11.2011р., від 28.02.2012р., договору на виготовлення та поставку №4061/11 від 04.11.2011р. та специфікацій до нього, рахунку-фактури №ЕУ-278 від 04.11.2011р., видаткової накладної №ЕУ-0184 від 29.11.2011р., банківської виписки від 06.12.2011р., договору на виготовлення та поставку №2743/11 від 07.10.2011р. та специфікацій до нього, рахунку-фактури №ЕУ-184 від 17.10.2011р., видаткової накладної №ЕУ-0160 від 28.11.2011р., довіреності №18 від 18.11.2011р., договору на виготовлення та поставку №2744/11 від 07.10.2011р. та специфікацій до нього, рахунку-фактури №ЕУ-185 від 17.10.2011р., видаткової накладної №ЕУ-0161 від 28.11.2011р., довіреності №19 від 28.11.2011р., банківських виписок від 19.10.2011р., від 02.12.2012р., митних декларацій від 16.11.2011р., від 24.11.2011р.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТзОВ «ІК Квантон» тим, що згідно з даними акта ДПІ у Франківському районі м.Львова від 17.09.2012р. №327/22-4/31441809 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ІК Квантон» щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Дельта-принт» та ТзОВ «Фірма аква транс» зустрічну звірку неможливо провести, у зв'язку з відсутністю ТзОВ «ІК Квантон» за місцезнаходженням. На цій підставі ДПІ у Франківському районі м.Львова дійшла висновку про відсутність у ТзОВ «ІК Квантон» складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей для здійснення будь-якої діяльності, трудових ресурсів.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТзОВ «ІК «Квантон» через відсутність контрагента за юридичною адресою, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Суд також враховує, що позивач здійснював господарські відносини з ТзОВ «ІК Квантон» в листопаді 2011 року, а зустрічна звірка ТзОВ «ІК Квантон», якою встановлена відсутність вказаного контрагента за місцезнаходження, проводилась 17.09.2012р. Таким чином, відомостей про місцезнаходження ТзОВ «ІК Квантон» в період здійснення господарських відносин з позивачем відповідачем не встановлено.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «ІК Квантон» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «ІК Квантон» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «ІК Квантон» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «ІК Квантон».

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентом, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області №0000272200 від 24.02.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 388861 грн., в т.ч. 311089грн. за основним платежем та 77772грн. за штрафними санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 487,20грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000272200 від 24.02.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Едіка-Україна» судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 19.05.2014р.

Суддя А.Г.Гулик