Ухвала

від 29.09.2015 по справі 813/2837/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. № 876/6981/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіка-Україна» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

08.04.2014 ТОВ «Едіка-Україна» (далі - позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.02.2014 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акта перевірки відповідача № 156/13-21-22/34128701 від 14.02.2013 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з ТОВ «Інвестиційною компанією «Квантон» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що у акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача, у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням, не може слугувати підставою для висновку про неможливість підтвердження реального здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «ІК «Квантон».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що будь-які первинні документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій. Апелянт вважає, що надані позивачем документи, на підтвердження господарських операцій з контрагентом, не підтверджують реальність його господарських операцій з ТОВ «ІК «Квантон», оскільки під час перевірки податковим органом встановлено відсутність у цього контрагента власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконання своїх зобов'язань згідно укладених договорів.

У процесі апеляційного розгляду від апелянта поступило клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням шляхом досягнення податкового компромісу.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Едіка-Україна» взяте на облік в органах ДПС з 01.03.2006 № 02101345, перебуває на обліку в Миколаївській ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі наказу від 03.02.2013 № 51, виданого Миколаївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Едіка-Україна» з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ІК «Квантон» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, результати відображені у акті № 156/13-21-22/34128701 від 14.02.2013.

Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту та ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за листопад 2011 року на суму 311089 грн.

На підставі Акта перевірки №156/13-21-22/34128701 від 14.02.2013р. Миколаївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000272200 від 24.02.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 388861 грн., в т.ч. 311089грн за основним платежем та нараховано 77772грн штрафних санкцій.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ІК «Квантон» підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, рахунками-фактури, договорами, довіреностями. При цьому, суд першої інстанції вказав на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ «Едіка-Україна» податкового зобов'язання з ПДВ виключно з підстав неможливості проведення зустрічної звірки контрагента, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням, оскільки позивач здійснював господарські відносини з ТОВ «ІК «Квантон» в листопаді 2011 року, відомості про якого на цей час були включені до ЄДРЮОФОП, а зустрічна звірка, якою встановлена відсутність вказаного контрагента за місцезнаходженням, проводилась 17.09.2012. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТОВ «ІК «Квантон» чи анулювання свідоцтва платника ПДВ з боку відповідача не надано. Щодо посилання податкового органу на відсутність у вказаного контрагента технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, то суд першої інстанції зазначив, що суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. У свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

У процесі апеляційного розгляду справи Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подано клопотання від 09.04.2015 № 2869/10/13-21-10-07 про закриття провадження у справі у зв'язку із примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу згідно пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та пункту 11-2 розділу УІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 26.02.2015 ТОВ «Едіка-Україна» звернулося з заявою про досягнення податкового компромісу, сплачено 5% податкового зобов'язання згідно платіжного доручення від 11.03.2015 № 2076, а рішенням відповідача від 11.03.2015 № 1976/10/13-21-22-00/418 погоджено застосування податкового компромісу.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 24.02.2014 № НОМЕР_1, яке є предметом оскарження у цій справі, стосуються податку на додану вартість за листопад 2011 року, а тому до таких зобов'язань може бути застосовано податковий компроміс.

Рішенням Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 11.03.2015 № 1976/10/13-21-22-00/418, за результатами розгляду заяви ТОВ «Едіка-Україна» від 26.02.2015 (вх. № 1574/10 від 27.02.2015), погоджено застосування податкового компромісу по податковому повідомленні-рішенні від 24.02.2014 № НОМЕР_1, яким донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 311089 грн (основний платіж), а тому сума, яка підлягає сплаті для досягнення податкового компромісу, складає 15554,45 грн (311089 х 0,05).

Вказану суму податкового зобов'язання сплачено позивачем згідно платіжного доручення від 11.03.2015 № 2076, що підтверджується наявною у справі його копією.

Відповідно до пункту 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Статтею 194 КАС України передбачено, що сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.

Згідно ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод щодо закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін у справі шляхом досягнення податкового компромісу. Разом з тим, виходячи з положень ст. 203 КАС України, закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції повинен надати оцінку законності рішення суду першої інстанції.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Львівського окружного адміністративного суду про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальною ознакою для формування податкового кредиту ПДВ є наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, обов'язковою умовою є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.04.2014 № 18594887, ТОВ «ІК «Квантон» є правонаступником ТОВ «Торговий дім «Будмаркет», від якого ТОВ «Едіка-Україна» у період з 01.11.2011 по 30.11.2011 отримувало товари (картонні сувенірні упаковки, каталоги матеріалів обкладинок, каталоги продукції ТМ Edica, календарі настільні рекламні, рекламні буклети, рекламні блокноти, папір офісний, паперові сумки з логотипом ТМ Edica).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії видаткових накладних від 15.11.2011 №№ 111501, 111502, 111503, від 16.11.2011 №№ 111604, 111605; від 17.11.2011 №№ 111703, 111704, від 18.11.2011 №№ 111801, 111802; від 21.11.2011 № 112103; від 22.11.2011 №№ 112201, 112203; від 23.11.2011 №№ 112301, 112302; від 24.11.2011 № 112401; від 25.11.2011 №№ 112502, 112503; від 28.11.2011 №№ 112802, 112803; від 29.11.2011 №№ 112902, 112903; від 30.11.2011 № 113002, довіреності від 21.12.2011 № 1268.

Також, позивач надав суду копії угоди про оренду № 15/2011 від 20.01.2011, відповідно до умов якої, він у період з 20.01.2011 по 20.01.2012 орендував у ФОП ОСОБА_2 приміщення, а саме квартиру за адресою: м. Київ, вул. Гусовського, 12/7.

Оплата за отримані від ТОВ «ІК «Квантон» товарно-матеріальні цінності здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками позивача від 02.12.2011, від 05.12.2011, від 13.12.2011, від 14.12.2011, від 15.12.2011, від 16.12.2011, від 21.12.2011, від 23.12.2011, від 28.12.2011, від 29.12.2011, від 01.11.2011, від 16.01.2011, від 02.11.2011.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТОВ «ІК «Квантон» надало суду податкові накладні: від 15.11.2011 № 21 на суму ПДВ 26974,70 грн, від 15.11.2011 № 22 на суму ПДВ 26869,72 грн, від 15.11.2011 № 24 на суму ПДВ 17247,60 грн, від 16.11.2011 № 27 на суму ПДВ 27213,68 грн, від 16.11.2011 № 28 на суму ПДВ 6197 грн, від 17.11.2011 № 31 на суму ПДВ 6335,77 грн, від 17.11.2011, № 32 на суму ПДВ 21246 грн, від 18.11.2011 № 38 на суму ПДВ 14951,54 грн, від 18.11.2011 № 39 на суму ПДВ 16796,40 грн, від 21.11.2011 № 40 на суму ПДВ 6397,38 грн, від 22.11.2011 № 44 на суму ПДВ 5871,84 грн, від 22.11.2011 № 45 на суму ПДВ 17108,70 грн, від 23.11.2011 № 47 на суму ПДВ 5426,50 грн, від 24.11.2011 № 50 на суму ПДВ 13529,40 грн, від 25.11.2011 № 51 на суму ПДВ 5815,98 грн, від 25.11.2011 № 52 на суму ПДВ 180,98,40 грн, від 28.11.2011 № 55 на суму ПДВ 5466,24 грн, від 28.11.2011 № 56 на суму ПДВ 18000 грн, від 29.11.2011 № 57 на суму ПДВ 7334,65 грн, від 29.11.2011 № 58 на суму ПДВ 20403 грн, від 30.11.2011 № 60 на суму ПДВ 7891,48 грн, які отримані від ТОВ «ІК «Квантон», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

На підтвердження реальності використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «ІК «Квантон» позивач надав суду копії: рахунків-фактур № СФ-2025/1 від 15.11.2011, № СФ-2059 від 15.11.2011, № СФ-2024/1 від 15.11.2011, № СФ-2028/1 від 16.11.2011, № СФ-2029/1 від 16.11.2011, № СФ-2032 від 17.11.2011, № СФ-2060 від 17.11.2011, № СФ-2033/1 від 18.11.2011, № СФ-2061 від 18.11.2011, № СФ-2036/1 від 21.11.2011, № СФ-2062 від 22.11.2011, № СФ-2039/1 від 22.11.2011, № СФ-2063 від 23.11.2011, № СФ-2040/1 від 23.11.2011, № СФ-2042/1 від 24.11.2011, № СФ-2045/1 від 25.11.2011, № СФ-2064/1 від 25.11.2011, № СФ-2065 від 28.11.2011, № СФ-2046/1 від 28.11.2011, № СФ-2050/1 від 29.11.2011, № СФ-2054 від 30.11.2011, договору про генеральне представництво від 15.06.2011 № 01/11, договору на виготовлення та поставку від 25.10.2011 № 3239/11 та специфікацій до нього, рахунку-фактури від 25.10.2011 № ЕУ-203, довіреності № 17/11-1 від 17.11.2011, видаткової накладної № ЕУ-0136 від 17.11.2011, банківської виписки від 25.10.2011, договору виготовлення та поставки від 05.09.2011 № 1672/11 та специфікацій до нього, рахунку-фактури № ЕУ-087 від 02.09.2011, видаткової накладної № ЕУ-0139 від 18.11.2011, банківських виписок від 27.09.2011, від 13.12.2011, договору на виготовлення та поставку від 21.11.2011 № 3167/11 та специфікацій до нього, рахунку-фактури № ЕУ-291 від 08.11.2011, видаткової накладної № ЕУ-0186 від 01.12.2011, довіреності № 3720УТН від 30.11.2011, банківських виписок від 29.11.2011, від 28.02.2012, договору на виготовлення та поставку № 4061/11 від 04.11.2011 та специфікацій до нього, рахунку-фактури № ЕУ-278 від 04.11.2011, видаткової накладної № ЕУ-0184 від 29.11.2011, банківської виписки від 06.12.2011, договору на виготовлення та поставку № 2743/11 від 07.10.2011 та специфікацій до нього, рахунку-фактури № ЕУ-184 від 17.10.2011, видаткової накладної № ЕУ-0160 від 28.11.2011, довіреності № 18 від 18.11.2011, договору на виготовлення та поставку № 2744/11 від 07.10.2011 та специфікацій до нього, рахунку-фактури № ЕУ-185 від 17.10.2011, видаткової накладної № ЕУ-0161 від 28.11.2011, довіреності № 19 від 28.11.2011, банківських виписок від 19.10.2011, від 02.12.2012, митних декларацій від 16.11.2011, від 24.11.2011.

Суд першої інстанції вірно відхилив посилання податкового органу на неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТОВ «ІК Квантон» у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки контрагента, оскільки позивач здійснював господарські відносини з ТОВ «ІК Квантон» в листопаді 2011 року, а зустрічна звірка ТОВ «ІК «Квантон», якою встановлена відсутність вказаного контрагента за місцезнаходженням, проводилась 17.09.2012. Крім цього, в період здійснення господарських операцій ТОВ «ІК «Квантон» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТОВ «ІК «Квантон» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТОВ «ІК «Квантон» відповідачем не надано.

Щодо посилання податкового органу на відсутність у контрагента технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, то такі також не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. У свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

На підставі наведених вище обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентом, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним оскаржене податкове повідомлення-рішення та його скасував.

З огляду на те, що сторони у справі примирилися на стадії апеляційного розгляду шляхом досягнення податкового компромісу, у зв'язку з чим заявлено клопотання про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що таке клопотання належить задовольнити, постанову суду першої інстанції визнати нечинною та закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 113, 157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254, пункту 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, суд -

ухвалив:

клопотання Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу - задовольнити.

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі № 813/2837/14 визнати нечинною, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_3

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 05.10.2015.