Рішення

від 17.04.2014 по справі 183/7156/13-ц

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7156/13-ц

№ 2/183/945/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.04.2014 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Березюк В.В.,

при секретарі Данильченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, Управління Держземагентства у Новомосковському районі, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,4144 га, розташовану на АДРЕСА_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства), в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 15 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та його батьком ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4144 га, кадастровий номер 1223280500-02-001-0105 та 1223280500-02-001-0106, розташованої на АДРЕСА_1, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га та ведення особистого селянського господарства 0,1644 га.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача і після його смерті відкрилась спадщина у вигляді вказаної земельної ділянки, яку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час його смерті, прийняла дружина батька (мати позивача) ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2, яка за життя не склала заповіт. Позивач є єдиним спадкоємцем, інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, немає.

Позивач звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, оскільки позивачем не було надано правовстановлюючих документів щодо належності спадкодавцеві зазначеної земельної ділянки.

За таких обставин позивач вимушений звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.

В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надійшов лист відповідача, в якому останній просить розглянути справу без участі його представника, позов визнає у повному обсязі.

Представник третьої особи - Управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, від третьої особи надійшов лист, в якому остання просить розглянути справу без участі його представника, просить винести рышення на розсуд суду.

Представник третьої особи - Новомосковської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, від третьої особи надійшов лист, в якому остання просить розглянути справу без участі його представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 (а.с.11). Спадкова справа після його смерті за даними Новомосковської районної державної нотаріальної контори не заводилась (а.с.33).

За життя, ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4144 га, кадастровий номер 1223280500-02-001-0105 та 1223280500-02-001-0106, розташованої на АДРЕСА_1, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га та ведення особистого селянського господарства 0,1644 га, посвідчений 15 грудня 2005 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Ріхтер Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-3101 (а.с.26).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 (а.с.9), яка за життя заповіт не склала. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, позивач є спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом.

26.02.2013 року позивач звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с.34), а 16.09.2013 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.35). Державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, оскільки позивачем не було надано правовстановлюючих документів щодо належності спадкодавцеві зазначеної земельної ділянки (а.с.36-об).

Відповідно до ст. 1225 ЦК України та ст. 131 ЗК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, з 1 січня 2002 р. право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування, та його державної реєстрації, а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень ст. 126 ЗК України, з 1 січня 2002 р. право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалося державними актами, а з 2 травня 2009 р. у відповідності із ч. 2 ст. 126 ЗК України, в редакції Закону України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно ч. 6 ст. 126 ЗК України, в редакції Закону України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI, при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Отже, в період з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2005 року до 02.05.2009 року положення ст.ст. 125, 126 ЗК України передбачали, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

З 02.05.2009 року документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, є, зокрема, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом. Однак на думку суду, вказане положення не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки поширюється на відносини, які виникли після набрання чинності відповідної редакції ст. 126 ЗК України, тобто з 02.05.2009 року.

Системний аналіз положень ч. 2 і ч. 6 ст. 126 ЗК України, в редакції Закону України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI, дає підстави для висновку, що вони можуть бути застосовані лише до тих угод, які були укладені починаючи з 02.05.2009 року, оскільки передбачають, що на державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує угоду, робить відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження , і державний акт додається до цього документа.

Судом встановлено, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 не оформлювався і не видавався. Крім того, на даний час за даними управління Держземагентства у Новомосковському районі право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.14), тобто за попередным власником. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що за життя ОСОБА_4 набув у встановленому законом порядку право власності на вказану земельну ділянку.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За таких обставин, коли ОСОБА_4 не набув права власності на земельну ділянку, після його смерті ОСОБА_2 не прийняла і не могла прийняти спадщину у вигляді вказаної земельної ділянки, а тому, відсутні підстави для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 58, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст. ст. 1218, 1225 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, Управління Держземагентства у Новомосковському районі, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний строк після його проголошення. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутніми під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Березюк