Рішення

від 01.10.2014 по справі 183/7156/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5622/14 Справа № 183/7156/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Березюк В. В. Доповідач - Демченко Е.Л. Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Видюковій Ю.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, Управління Держземагентсва у Новомосковському районі, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_3, який 15 грудня 2005 року уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 4144 га, розташованої по АДРЕСА_1. Земельну ділянку було надано для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га та ведення особистого селянського господарства 0,1644 га.

Зазначав, що після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді вказаної земельної ділянки, яку на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час його смерті, прийняла дружина батька (мати позивача) ОСОБА_5, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла. Він є єдиним спадкоємцем, інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, немає.

Посилаючись на те, що у встановлений законом строк він звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку було відмовлено, оскільки він не надав правовстановлюючих документів щодо належності спадкодавцеві спірної земельної ділянки, просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,4144 га, розташовану по АДРЕСА_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства), в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що батьками позивача ОСОБА_2 були ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

За життя ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4144 га, кадастровий номер 1223280500-02-001-0105 та 1223280500-02-001-0106, розташованої на території Новомосковського району Дніпропетровської області в с.Багате по вул.Чапаєва,37, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га та ведення особистого селянського господарства 0,1644 га, посвідчений 15 грудня 2005 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Ріхтер Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1-3101 (а.с.26).

Згідно до вимог ч.3 ст.1268 спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, таким чином його дружина ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті чоловіка.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла, за життя остання заповіт не склала.

Відповідно до ст.1261 ЦК України позивач є спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом.

Статтею ст.1218 ЦК України, в редакції 2004 року, яка діє на час спірних правовідносин, визначено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

Відповідно до ст.1225 ЦК України та ст.131 ЗК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених ст.1218 ЦК України підстав для визнання за ним права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом після смерті батьків, оскільки право власності на земельну ділянку у спадкодавців не виникло, так як вони не здійснили державної реєстрації свого права на спадщину.

З такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Пунктом 2 частини 2 названої статті передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину.

Частиною 6 статті 126 ЗК України встановлено, що при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 126 ЗК зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 16 червня 2011 року, на державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

У силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 16 червня 2011 року положення цього Закону щодо посвідчення права власності на земельні ділянки документами, зазначеними у частині другій статті 126 Земельного кодексу України, поширюються також на випадки, коли зазначені документи були укладені (видані) до набрання чинності цим Законом, але державні акти на право власності на земельні ділянки видані не були. В такому випадку нотаріус, який посвідчив (видав) відповідний документ, звертається з письмовим запитом до органу, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, про підтвердження того, що державний акт на право власності на землю (земельну ділянку) не виданий новому власнику земельної ділянки. Після надходження до нотаріуса письмового підтвердження такого факту державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю або державний акт на право власності на земельну ділянку вилучається нотаріусом із його справ та після здійснення відмітки про перехід права власності на неї долучається до відповідного документа, зазначеного у частині другій статті 126 Земельного кодексу України. Термін розгляду зазначеного запиту органом, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, не повинен перевищувати 14 календарних днів.

У порушення вимог ст.ст.212,214 ЦПК України суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, що склалися між сторонами у справі, та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з відсутністю у попереднього власника правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку.

Суд залишив поза увагою норми ч.2 ст.126 ЗК України й не звернув уваги на те, що померлий ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку, що є предметом спору, на підставі правочину, але не зареєстрував це право.

Крім того, до судового засідання позивачем надана копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 вересня 2014 року, з якого вбачається, що дане свідоцтво видане державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на ім'я позивача на житловий будинок АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, Управління Держземагентсва у Новомосковському районі, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,4144 гектарів, кадастровий номер 1223280500-02-001-0105 та 1223280500-02-001-0106, яка розташована по АДРЕСА_1, надану для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.