Рішення

від 12.05.2014 по справі 910/5891/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5891/14 12.05.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вініл» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ2» простягнення 17 400,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Богун В.П. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вініл» (надалі - ТОВ «Вініл») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «ЕМСІ2» (надалі - ТОВ «ЕМСІ2») про стягнення 17 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 17 400,00 грн., перераховані на виконання договору про надання послуг №151 від 05.12.2011 р., як безпідставно набуті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.05.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 28А-30А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2011 р. між ТОВ «ЕМСІ2» (виконавець) та ТОВ «Вініл» (замовник) було укладено договір про надання послуг №151 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець надає замовнику інформаційні та консультаційні послуги з вивчення бізнес процесів підприємства, формування докладеного технічного завдання для конфігурування та автоматизації роботи підприємства в програмному забезпеченні 1С:Підприємство 8.2, яке належить замовнику, а замовник приймає та оплачує послуги виконавця в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що плата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником згідно з виставленими виконавцем рахунками-фактурами шляхом перерахування суми, визначеної у відповідності з п. 3.1 даного договору та зафіксованої в акті приймання-передачі наданих послуг, вартості послуг за поточний місяць на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з моменту надання виконавцем відповідного рахунку до оплати.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 26 148,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №9016 від 07.12.2011 р. та №571 від 01.02.2012 р.

Згідно акту надання послуг №3 від 27.01.2012 р. виконавцем були виконані роботи за Договором на суму 8 748,00 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з надання послуг за Договором 24.12.2013 р. позивач направив на його адресу лист про дострокове розірвання Договору та повернення суми передоплати у розмірі 17 400,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що підстава для володіння відповідачем грошовими коштами у розмірі 17 400,00 грн., на думку позивача, відпала.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що плата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником згідно з виставленими виконавцем рахунками-фактурами шляхом перерахування суми, визначеної у відповідності з п. 3.1 даного договору та зафіксованої в акті приймання-передачі наданих послуг, вартості послуг за поточний місяць на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з моменту надання виконавцем відповідного рахунку до оплати.

Матеріалами справи (платіжні доручення №9016 від 07.12.2011 р. та №571 від 01.02.2012 р.) підтверджується перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 26 148,00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.1.1 Договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання повного обсягу послуг в найкоротші терміни, згідно оглядового опису інформаційної системи, який являється невід'ємною частиною даного договору. Послуги повинні бути надані виконавцем на високому рівні силами свої спеціалістів або залучених спеціалістів.

Згідно акту надання послуг №3 від 27.01.2012 р. виконавцем були виконані роботи за Договором на суму 8 748,00 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за оплачені, проте не надані послуги за Договором на суму 17 400,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з надання послуг за Договором 24.12.2013 р. позивач направив на його адресу лист про дострокове розірвання Договору та повернення суми передоплати у розмірі 17 400,00 грн., оскільки підстава для володіння такими грошовими коштами відпала.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, при застосуванні даної норми підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Суд відзначає, що грошові кошти у розмірі 17 400,00 грн. були сплачені ТОВ «Вініл» на користь ТОВ «ЕМСІ2» на виконання умов Договору (в якості оплати послуг), відтак вказані грошові кошти набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути стягнуті відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (кошти).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 р. у справі №5006/18/13/2012 та від 02.10.2013 р. у справі №6-88цс13.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вініл» про стягнення з ТОВ «ЕМСІ2» грошових коштів у розмірі 17 400,00 грн. на заявлених позивачем правових підставах необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.2014 р.

Суддя В.П. Босий